Харчова добавка E102 (Тартразин)

Опис

Тартразин (харчова добавка E102) — синтетичний лимонно-жовтий барвник, мабуть, найвідоміший з азобарвників. Його отримують хімічним синтезом. Це жовтогарячий порошок, який легко розчиняється у воді й дає чистий жовтий колір. Разом із синіми барвниками, наприклад індигокарміном (E132) чи блискучим синім (E133), він дає зелені відтінки.

Тартразин відкрив наприкінці XIX століття швейцарський хімік Йоганн Генріх Ціглер у лабораторії в Базелі. Його отримують, «зшиваючи» похідну сульфанілової кислоти із сульфованим піразолоном. У 100 мл води розчиняється близько 20 г барвника^[1]. Крім їжі, тартразином фарбують вовну й шовк, косметику, а також оболонки таблеток, щоб ліки легше було розрізнити^[1].

Застосування

У Європейському Союзі тартразин належить до групи III барвників: для багатьох продуктів встановлено спільну межу для всіх барвників цієї групи разом^[2]. Наприклад:

• ароматизовані напої — до 100 мг на літр разом з іншими барвниками групи;
• солодощі й жувальна гумка — до 300 мг/кг, глазурі та прикраси — до 500 мг/кг;
• морозиво й здобна випічка — 150–200 мг/кг;
• гірчиця — до 300 мг/кг, соуси, пікулі, чатні — до 500 мг/кг, супи — до 50 мг/кг.

Крім того, для тартразину є окремі дозволи: до 100 мг/кг у плавленому сирі з ароматизаторами, копченій рибі, рибних пастах і пастах із ракоподібних та консервованому горошку, до 250 мг/кг у попередньо зварених ракоподібних^[2]. На етикетці продуктів із тартразином у ЄС має бути попередження: «може негативно впливати на активність і увагу дітей»^[2].

Користь для організму

Користі для здоров'я тартразин не має. Він не містить поживних речовин і нічого не додає організму.

Шкода для організму

Тартразин вивчено краще за більшість барвників, і ризики, пов'язані з ним, досить конкретні.

• Непереносимість у невеликої частини людей. Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) визнає, що тартразин може викликати реакції непереносимості в невеликої частини людей, і такі люди можуть реагувати навіть на дози в межах безпечної норми^[3]. Найчастіше йдеться про кропив'янку і свербіж. Водночас, коли 100 пацієнтів із хронічною кропив'янкою перевіряли на тартразин та інші добавки, у подвійному сліпому тесті реакцію не підтвердили в жодного^[4]. Тобто справжня непереносимість трапляється рідше, ніж її підозрюють.
• Астма. Давно існує думка, що тартразин провокує напади астми, особливо в людей, чутливих до аспірину. Систематичний огляд Кокранівської співпраці знайшов шість рандомізованих досліджень, і в жодному тартразин чи його виключення з раціону не змінювали перебіг астми. Автори дійшли висновку, що обмежувати тартразин має сенс лише тим поодиноким людям, у яких чутливість доведена^[5].
• Поведінка дітей. Тартразин входив до однієї із сумішей барвників у дослідженні з Саутгемптона, після якої в дітей трохи зростала гіперактивність^[6]. Мета-аналіз 15 досліджень знайшов невеликий ефект синтетичних барвників на поведінку дітей з гіперактивністю, найпомітніший у тих, хто заздалегідь реагував на барвники^[7]. EFSA не змінила через це безпечну межу, але в ЄС з'явилося попередження на етикетках^[3]. Батькам дитини з СДУГ може бути корисно під наглядом лікаря перевірити, чи змінюється її поведінка без таких барвників.

Скільки людей не переносять тартразин? Точних даних немає. За різними оцінками, це від 1 до 10 людей на 10 000, тобто 0,01–0,1% населення^[1]. У США Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів (FDA) вимагає вказувати тартразин (FD&C Yellow No. 5) на етикетці харчових продуктів і ліків. На рецептурних ліках із ним є попередження, що він може спричиняти реакції алергічного типу, зокрема бронхіальну астму, у чутливих людей, особливо в тих, хто не переносить аспірин^[1]. Контрольовані дослідження, як видно вище, зв'язку з астмою не підтвердили, тож це попередження радше обережність, ніж доведений факт.

Гени й рак. У тривалих дослідах на тваринах тартразин не спричиняв раку. В одному тесті на мишах барвник змінював рухливість ДНК у клітинах, але EFSA дійшла висновку, що це не має призводити до раку^[3].

Регулювання

У 2009 році EFSA переоцінила тартразин і залишила допустиме добове споживання (ДДС) на рівні 7,5 мг на кілограм маси тіла. Цю межу раніше встановили JECFA (1966) і Науковий комітет ЄС з харчових продуктів (1975, 1984), і нові дані не дали підстав її змінювати. ДДС — це кількість, яку людина може отримувати з їжею щодня все життя без шкоди. Навіть за найвищих заявлених рівнів використання реальне споживання, зокрема в дітей, нижче за цю межу^[3]. Для дитини вагою 20 кг ДДС становить 150 мг на день.

Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) у 2016 році після нових досліджень підвищив ДДС для тартразину з 0–7,5 до 0–10 мг/кг. Основою став тривалий дослід на щурах: доза 984 мг/кг на день ще не знижувала масу тіла тварин, і її поділили на стократний запас. Споживання дітей 1–10 років, за оцінкою комітету, залишається нижчим за цю межу^[8].