Опис
Тартразин (харчова добавка E102) — синтетичний лимонно-жовтий барвник, мабуть, найвідоміший з азобарвників. Його отримують хімічним синтезом. Це жовтогарячий порошок, який легко розчиняється у воді й дає чистий жовтий колір. Разом із синіми барвниками, наприклад індигокарміном (E132) чи блискучим синім (E133), він дає зелені відтінки.
Тартразин відкрив наприкінці XIX століття швейцарський хімік Йоганн Генріх Ціглер у лабораторії в Базелі. Його отримують, «зшиваючи» похідну сульфанілової кислоти із сульфованим піразолоном. У 100 мл води розчиняється близько 20 г барвника[1]. Крім їжі, тартразином фарбують вовну й шовк, косметику, а також оболонки таблеток, щоб ліки легше було розрізнити[1].
Застосування
У Європейському Союзі тартразин належить до групи III барвників: для багатьох продуктів встановлено спільну межу для всіх барвників цієї групи разом[2]. Наприклад:
- ароматизовані напої — до 100 мг на літр разом з іншими барвниками групи;
- солодощі й жувальна гумка — до 300 мг/кг, глазурі та прикраси — до 500 мг/кг;
- морозиво й здобна випічка — 150–200 мг/кг;
- гірчиця — до 300 мг/кг, соуси, пікулі, чатні — до 500 мг/кг, супи — до 50 мг/кг.
Крім того, для тартразину є окремі дозволи: до 100 мг/кг у плавленому сирі з ароматизаторами, копченій рибі, рибних пастах і пастах із ракоподібних та консервованому горошку, до 250 мг/кг у попередньо зварених ракоподібних[2]. На етикетці продуктів із тартразином у ЄС має бути попередження: «може негативно впливати на активність і увагу дітей»[2].
Користь для організму
Користі для здоров'я тартразин не має. Він не містить поживних речовин і нічого не додає організму.
Шкода для організму
Тартразин вивчено краще за більшість барвників, і ризики, пов'язані з ним, досить конкретні.
- Непереносимість у невеликої частини людей. Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) визнає, що тартразин може викликати реакції непереносимості в невеликої частини людей, і такі люди можуть реагувати навіть на дози в межах безпечної норми[3]. Найчастіше йдеться про кропив'янку і свербіж. Водночас, коли 100 пацієнтів із хронічною кропив'янкою перевіряли на тартразин та інші добавки, у подвійному сліпому тесті реакцію не підтвердили в жодного[4]. Тобто справжня непереносимість трапляється рідше, ніж її підозрюють.
- Астма. Давно існує думка, що тартразин провокує напади астми, особливо в людей, чутливих до аспірину. Систематичний огляд Кокранівської співпраці знайшов шість рандомізованих досліджень, і в жодному тартразин чи його виключення з раціону не змінювали перебіг астми. Автори дійшли висновку, що обмежувати тартразин має сенс лише тим поодиноким людям, у яких чутливість доведена[5].
- Поведінка дітей. Тартразин входив до однієї із сумішей барвників у дослідженні з Саутгемптона, після якої в дітей трохи зростала гіперактивність[6]. Мета-аналіз 15 досліджень знайшов невеликий ефект синтетичних барвників на поведінку дітей з гіперактивністю, найпомітніший у тих, хто заздалегідь реагував на барвники[7]. EFSA не змінила через це безпечну межу, але в ЄС з'явилося попередження на етикетках[3]. Батькам дитини з СДУГ може бути корисно під наглядом лікаря перевірити, чи змінюється її поведінка без таких барвників.
Скільки людей не переносять тартразин? Точних даних немає. За різними оцінками, це від 1 до 10 людей на 10 000, тобто 0,01–0,1% населення[1]. У США Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів (FDA) вимагає вказувати тартразин (FD&C Yellow No. 5) на етикетці харчових продуктів і ліків. На рецептурних ліках із ним є попередження, що він може спричиняти реакції алергічного типу, зокрема бронхіальну астму, у чутливих людей, особливо в тих, хто не переносить аспірин[1]. Контрольовані дослідження, як видно вище, зв'язку з астмою не підтвердили, тож це попередження радше обережність, ніж доведений факт.
Гени й рак. У тривалих дослідах на тваринах тартразин не спричиняв раку. В одному тесті на мишах барвник змінював рухливість ДНК у клітинах, але EFSA дійшла висновку, що це не має призводити до раку[3].
Кому краще уникати тартразину?
Більшості людей він не шкодить. Уникати його слід тим, у кого вже була доведена реакція на цей барвник, і, можливо, дітям, які помітно неспокійніші після кольорових солодощів. Для цього достатньо читати склад: у ЄС тартразин завжди позначають на етикетці.
Регулювання
У 2009 році EFSA переоцінила тартразин і залишила допустиме добове споживання (ДДС) на рівні 7,5 мг на кілограм маси тіла. Цю межу раніше встановили JECFA (1966) і Науковий комітет ЄС з харчових продуктів (1975, 1984), і нові дані не дали підстав її змінювати. ДДС — це кількість, яку людина може отримувати з їжею щодня все життя без шкоди. Навіть за найвищих заявлених рівнів використання реальне споживання, зокрема в дітей, нижче за цю межу[3]. Для дитини вагою 20 кг ДДС становить 150 мг на день.
Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) у 2016 році після нових досліджень підвищив ДДС для тартразину з 0–7,5 до 0–10 мг/кг. Основою став тривалий дослід на щурах: доза 984 мг/кг на день ще не знижувала масу тіла тварин, і її поділили на стократний запас. Споживання дітей 1–10 років, за оцінкою комітету, залишається нижчим за цю межу[8].
Підсумок
Тартразин — один із найпоширеніших жовтих барвників, дозволений у ЄС із межами для кожної групи продуктів і з обов'язковим попередженням на етикетці. Для більшості людей у звичайних кількостях він безпечний. Невелика частина людей його не переносить, але зв'язок з астмою в контрольованих дослідженнях не підтвердився, а вплив на поведінку дітей помітний лише в частини з них.
Джерела8
- Огляд. Tartrazine. Wikipedia.
- EUR-Lex - 02008R1333-20260818 - EN. EUR-Lex.
- EFSA
- Дослідження. Rajan JP. та ін. Prevalence of sensitivity to food and drug additives in patients with chronic idiopathic urticaria. J Allergy Clin Immunol Pract, 2014.
- Огляд. Ardern KD. та ін. Tartrazine exclusion for allergic asthma. Cochrane Database Syst Rev, 2001.
- Дослідження. McCann D. та ін. Food additives and hyperactive behaviour in 3-year-old and 8/9-year-old children in the community: a randomised, double-blinded, placebo-controlled trial. Lancet, 2007.
- Мета-аналіз. Schab DW. та ін. Do artificial food colors promote hyperactivity in children with hyperactive syndromes? A meta-analysis of double-blind placebo-controlled trials. J Dev Behav Pediatr, 2004.
- Довідник. WHO | JECFA. World Health Organization.