Опис

Тартразин (харчова добавка E102) — синтетичний лимонно-жовтий барвник, мабуть, найвідоміший з азобарвників. Його отримують хімічним синтезом. Це жовтогарячий порошок, який легко розчиняється у воді й дає чистий жовтий колір. Разом із синіми барвниками, наприклад індигокарміном (E132) чи блискучим синім (E133), він дає зелені відтінки.

Тартразин відкрив наприкінці XIX століття швейцарський хімік Йоганн Генріх Ціглер у лабораторії в Базелі. Його отримують, «зшиваючи» похідну сульфанілової кислоти із сульфованим піразолоном. У 100 мл води розчиняється близько 20 г барвника[1]. Крім їжі, тартразином фарбують вовну й шовк, косметику, а також оболонки таблеток, щоб ліки легше було розрізнити[1].

Застосування

У Європейському Союзі тартразин належить до групи III барвників: для багатьох продуктів встановлено спільну межу для всіх барвників цієї групи разом[2]. Наприклад:

  • ароматизовані напої — до 100 мг на літр разом з іншими барвниками групи;
  • солодощі й жувальна гумка — до 300 мг/кг, глазурі та прикраси — до 500 мг/кг;
  • морозиво й здобна випічка — 150–200 мг/кг;
  • гірчиця — до 300 мг/кг, соуси, пікулі, чатні — до 500 мг/кг, супи — до 50 мг/кг.

Крім того, для тартразину є окремі дозволи: до 100 мг/кг у плавленому сирі з ароматизаторами, копченій рибі, рибних пастах і пастах із ракоподібних та консервованому горошку, до 250 мг/кг у попередньо зварених ракоподібних[2]. На етикетці продуктів із тартразином у ЄС має бути попередження: «може негативно впливати на активність і увагу дітей»[2].

Реклама

Користь для організму

Користі для здоров'я тартразин не має. Він не містить поживних речовин і нічого не додає організму.

Шкода для організму

Тартразин вивчено краще за більшість барвників, і ризики, пов'язані з ним, досить конкретні.

  • Непереносимість у невеликої частини людей. Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) визнає, що тартразин може викликати реакції непереносимості в невеликої частини людей, і такі люди можуть реагувати навіть на дози в межах безпечної норми[3]. Найчастіше йдеться про кропив'янку і свербіж. Водночас, коли 100 пацієнтів із хронічною кропив'янкою перевіряли на тартразин та інші добавки, у подвійному сліпому тесті реакцію не підтвердили в жодного[4]. Тобто справжня непереносимість трапляється рідше, ніж її підозрюють.
  • Астма. Давно існує думка, що тартразин провокує напади астми, особливо в людей, чутливих до аспірину. Систематичний огляд Кокранівської співпраці знайшов шість рандомізованих досліджень, і в жодному тартразин чи його виключення з раціону не змінювали перебіг астми. Автори дійшли висновку, що обмежувати тартразин має сенс лише тим поодиноким людям, у яких чутливість доведена[5].
  • Поведінка дітей. Тартразин входив до однієї із сумішей барвників у дослідженні з Саутгемптона, після якої в дітей трохи зростала гіперактивність[6]. Мета-аналіз 15 досліджень знайшов невеликий ефект синтетичних барвників на поведінку дітей з гіперактивністю, найпомітніший у тих, хто заздалегідь реагував на барвники[7]. EFSA не змінила через це безпечну межу, але в ЄС з'явилося попередження на етикетках[3]. Батькам дитини з СДУГ може бути корисно під наглядом лікаря перевірити, чи змінюється її поведінка без таких барвників.

Скільки людей не переносять тартразин? Точних даних немає. За різними оцінками, це від 1 до 10 людей на 10 000, тобто 0,01–0,1% населення[1]. У США Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів (FDA) вимагає вказувати тартразин (FD&C Yellow No. 5) на етикетці харчових продуктів і ліків. На рецептурних ліках із ним є попередження, що він може спричиняти реакції алергічного типу, зокрема бронхіальну астму, у чутливих людей, особливо в тих, хто не переносить аспірин[1]. Контрольовані дослідження, як видно вище, зв'язку з астмою не підтвердили, тож це попередження радше обережність, ніж доведений факт.

Гени й рак. У тривалих дослідах на тваринах тартразин не спричиняв раку. В одному тесті на мишах барвник змінював рухливість ДНК у клітинах, але EFSA дійшла висновку, що це не має призводити до раку[3].

Кому краще уникати тартразину?

Більшості людей він не шкодить. Уникати його слід тим, у кого вже була доведена реакція на цей барвник, і, можливо, дітям, які помітно неспокійніші після кольорових солодощів. Для цього достатньо читати склад: у ЄС тартразин завжди позначають на етикетці.

Регулювання

У 2009 році EFSA переоцінила тартразин і залишила допустиме добове споживання (ДДС) на рівні 7,5 мг на кілограм маси тіла. Цю межу раніше встановили JECFA (1966) і Науковий комітет ЄС з харчових продуктів (1975, 1984), і нові дані не дали підстав її змінювати. ДДС — це кількість, яку людина може отримувати з їжею щодня все життя без шкоди. Навіть за найвищих заявлених рівнів використання реальне споживання, зокрема в дітей, нижче за цю межу[3]. Для дитини вагою 20 кг ДДС становить 150 мг на день.

Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) у 2016 році після нових досліджень підвищив ДДС для тартразину з 0–7,5 до 0–10 мг/кг. Основою став тривалий дослід на щурах: доза 984 мг/кг на день ще не знижувала масу тіла тварин, і її поділили на стократний запас. Споживання дітей 1–10 років, за оцінкою комітету, залишається нижчим за цю межу[8].

Підсумок

Тартразин — один із найпоширеніших жовтих барвників, дозволений у ЄС із межами для кожної групи продуктів і з обов'язковим попередженням на етикетці. Для більшості людей у звичайних кількостях він безпечний. Невелика частина людей його не переносить, але зв'язок з астмою в контрольованих дослідженнях не підтвердився, а вплив на поведінку дітей помітний лише в частини з них.

Джерела8
  1. Огляд. Tartrazine. Wikipedia.
  2. EUR-Lex - 02008R1333-20260818 - EN. EUR-Lex.
  3. EFSA
  4. Дослідження. Rajan JP. та ін. Prevalence of sensitivity to food and drug additives in patients with chronic idiopathic urticaria. J Allergy Clin Immunol Pract, 2014.
  5. Огляд. Ardern KD. та ін. Tartrazine exclusion for allergic asthma. Cochrane Database Syst Rev, 2001.
  6. Дослідження. McCann D. та ін. Food additives and hyperactive behaviour in 3-year-old and 8/9-year-old children in the community: a randomised, double-blinded, placebo-controlled trial. Lancet, 2007.
  7. Мета-аналіз. Schab DW. та ін. Do artificial food colors promote hyperactivity in children with hyperactive syndromes? A meta-analysis of double-blind placebo-controlled trials. J Dev Behav Pediatr, 2004.
  8. Довідник. WHO | JECFA. World Health Organization.