Харчова добавка E140 (Хлорофіли та хлорофіліни)

Опис

Хлорофіли й хлорофіліни (харчова добавка E140) — зелені пігменти рослин, ті самі, що забарвлюють листя, траву й зелені овочі. У ЄС розрізняють дві форми. Хлорофіли E140(i) отримують, вилучаючи пігменти розчинником з їстівних рослин, трави, люцерни та кропиви. Хлорофіліни E140(ii) — це натрієві чи калієві солі, які роблять із такого екстракту, розщеплюючи частину молекули лугом.^[1]

Під час виробництва хлорофіли можуть частково втрачати магній, що сидить у центрі молекули, і перетворюватися на феофітини. Тому в добавці є і магнієві хлорофіли, і феофітини, а також інші рослинні речовини — каротиноїди, олії, жири й воски. Для екстракції дозволені лише ацетон, метилетилкетон, дихлорметан, вуглекислий газ, метанол, етанол, ізопропіловий спирт і гексан.^[1]

Хлорофіл уперше виділили у 1817 році французькі хіміки Жозеф Біенеме Каванту та П'єр Жозеф Пельтьє. Назва походить від грецьких слів «хлорос» — блідо-зелений — і «філон» — листок. У центрі молекули хлорофілу є атом магнію, і цим він схожий на гемоглобін крові, де на тому самому місці стоїть залізо. Магній у хлорофілі знайшли у 1906 році, і це було перше виявлення цього елемента в живих тканинах.^[2]

Звичайний хлорофіл не розчиняється у воді, тому кухарі, які фарбують ним пасту чи напої, змішують його з олією. Саме хлорофілу з трав завдячує своїм зеленим кольором абсент. Водорозчинні хлорофіліни E140(ii) зручніші для напоїв і водних продуктів.^[2][1]

Сировину регламент ЄС називає прямо: їстівні рослини, трава, люцерна й кропива. У довідниках хлорофіли E140(i) мають назву CI Natural Green 3, а хлорофіліни E140(ii) — CI Natural Green 5.^[1]

Що E140 робить у продукті:

• Дає природний зелений колір. Робить сири, соуси, солодощі й напої зеленими.^[3]
• Фарбує консервовані овочі. Регламент ЄС окремо дозволяє додавати його в консервовані овочі, щоб вони мали зелений вигляд.^[3]
• Природна альтернатива. На відміну від синтетичного зеленого S E142, хлорофіл — рослинний пігмент.^[1]

Застосування

У ЄС хлорофіли й хлорофіліни входять до групи II барвників, які можна додавати «скільки потрібно» (quantum satis) у більшість продуктів, де взагалі дозволені барвники.^[3] Окремо регламент згадує їх у таких продуктах:

• Сир «Сейдж Дербі». Традиційний англійський сир з зеленими прожилками — скільки потрібно.^[3]
• Консервовані овочі (крім оливок), консерви з червоних ягід, джеми й мармелади. Скільки потрібно.^[3]
• Рибні пасти, пасти з ракоподібних і зварені ракоподібні. Скільки потрібно.^[3]

Цікаво, що оливки в цьому переліку прямо виключено: фарбувати їх хлорофілами в ЄС не можна.^[3] На етикетці пишуть «барвник E140», «барвник хлорофіли» або «барвник хлорофіліни».^[4]

Що означає «група II»? Це перелік барвників, які ЄС вважає достатньо вивченими, щоб не встановлювати для них числових меж у більшості продуктів. Крім хлорофілів і мідних комплексів, до неї входять , рибофлавіни E101, карамельні барвники E150a–E150d, рослинне вугілля E153, каротини E160a, екстракт паприки E160c, буряковий червоний E162, антоціани E163, карбонат кальцію E170 та оксиди заліза E172.^[3]

Користь для організму

Хлорофіл — звичайна частина раціону: ми щодня отримуємо його з зеленими овочами, салатом і зеленню. Як барвник у продуктах E140 потрібен лише для кольору, і його кількість набагато менша, ніж у порції шпинату чи броколі.^[2]

Кілька уточнень щодо популярних очікувань:

• «Хлорофіл прибирає запахи». У 1950-х роках хлорофіл активно рекламували як засіб від неприємних запахів, але ажіотаж виявився безпідставним.^[2] Про справжні причини поганого запаху — у статті про запах з рота.
• «Хлорофілова вода» лікує. Сьогодні соцмережі знову рекламують «хлорофілову воду», але заяви про її користь не підтверджені.^[2][5]
• Зелень корисна, але не через барвник. Зелені овочі цінні клітковиною, вітамінами й мінералами, а не тим, що вони зелені.

Читайте:

Клітковина: все, що потрібно знати

Клітковина не перетравлюється, і саме тому вона корисна: годує кишкові бактерії, допомагає травленню й пов'яз...

Отже, E140 у складі продукту — просто природний зелений колір, а не «суперфуд».

Шкода для організму

Хлорофіл — природний компонент їжі, який люди споживали завжди. Переоцінку E140 Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) ще не завершило: у 2014 році воно збирало дані про обмін речовин і токсичність хлорофілінів E140(ii).^[6]

Важливо розрізняти три речовини:

• Хлорофіли E140(i). Це фактично концентрат зелених пігментів трави й листя, тобто речовин, які людина отримує з їжею щодня.^[1][2]
• Хлорофіліни E140(ii). Це хімічно змінені водорозчинні солі, і саме щодо них EFSA збирало нові дані про обмін і токсичність.^[6]
• Мідні комплекси E141. Це інша добавка, у якій магній замінено міддю. Саме щодо неї в EFSA є серйозні питання, тож E140 і E141 не можна плутати.^[7]

Після великої кількості зелених овочів чи добавок з хлорофілом кал може ставати зеленим. Це нешкідливо і минає саме, щойно змінюється раціон.

Історія з «хлорофіловою модою» повчальна. У 1940–1950-х роках хлорофіл активно рекламували як засіб від неприємних запахів, але ефект так і не підтвердили. Більше того, дослідження, на які спиралася реклама, могли бути сфальсифікованими.^[2][5] Тож зелений колір у складі продукту — це естетика, а не терапія.

Читайте:

Чому кал може бути зеленого кольору

Зелений колір калу може виникати після їжі, ліків або через проблеми з травленням. У більшості випадків це не...

Найголовніше: хлорофіли E140 у продуктах — природні рослинні пігменти, і приводів для занепокоєння вони не дають.^[2]

Регулювання

У ЄС E140 дозволений Регламентом (ЄС) № 1333/2008 як барвник групи II, а вимоги до чистоти, зокрема перелік дозволених розчинників, встановлює Регламент (ЄС) № 231/2012.^[3][1]

Допустиме добове споживання (ДДС) — кількість, яку можна отримувати щодня все життя без шкоди. Для хлорофілів, які є звичайною частиною їжі, числової межі в ЄС немає: вони дозволені «скільки потрібно». EFSA у 2014 році збирало дані для сучасної переоцінки хлорофілінів, і її висновки ще очікуються.^[3][6]