Харчова добавка E150d (Сульфітно-аміачна карамель)

Опис

Сульфітно-аміачна карамель (харчова добавка E150d) — найтемніший із чотирьох карамельних барвників. Її також називають «цукровим колером IV», а в міжнародній класифікації — карамеллю IV класу. Карамель — найстаріший промисловий барвник: у великих масштабах її почали виробляти й використовувати пивовари ще в XIX столітті^[1].

Карамельні барвники роблять так само, як домашню карамель: цукор (глюкозу, сахарозу, патоку) довго нагрівають. Щоб отримати потрібний відтінок і стійкість, до цукру додають допоміжні речовини. Від них і залежить клас карамелі:

• E150a — звичайна карамель, без аміаку й сульфітів.
• E150b — каустична сульфітна карамель, з сульфітами.
• E150c — аміачна карамель, з аміаком.
• E150d — сульфітно-аміачна, і з тим, і з іншим.

Виходить темно-коричнева, майже чорна рідина або порошок, який добре розчиняється у воді й не боїться кислого середовища. Саме тому E150d так любить виробництво напоїв.

Застосування

У Європейському Союзі карамелі входять до групи барвників, які можна додавати «скільки потрібно» (quantum satis) у дозволені категорії продуктів. Регламент (ЄС) № 1333/2008 окремо перелічує, де саме їх можна використовувати^[2]. Найчастіше E150d трапляється в таких продуктах:

• Кола та інші темні напої. Для кислих газованих напоїв потрібен барвник, стійкий до кислоти, і E150d підходить найкраще.
• Пиво, солодові напої, сидр і міцні напої. Для пива закон дозволяє E150a, b і d без числового обмеження, а для E150c встановлено окремі межі^[2].
• Оцет, соуси, соєвий соус. Карамель робить колір насиченішим і рівномірним.
• Солодовий хліб, ковбаси, паштети, рибна паста, варені ракоподібні, джеми. Для цих продуктів дозвіл діє лише з обмеженнями, які закон перелічує окремо^[2].

Користь для організму

Прямої користі для здоров'я E150d не має. Це барвник: він не містить вітамінів чи мінералів і в тих кількостях, у яких його додають, не дає помітної енергії. Його роль — лише зовнішній вигляд продукту.

Шкода для організму

Навколо карамельних барвників найбільше говорять про одну речовину — 4-метилімідазол (4-MEI). Він утворюється під час нагрівання цукру з аміаком, тож є в E150c та E150d. У 2013 році Міжнародне агентство з вивчення раку (IARC) віднесло 4-MEI до групи 2B — «можливо канцерогенний для людини». Підставою були дослідження, у яких дуже великі дози цієї речовини викликали пухлини легень у мишей^[3]. Група 2B означає, що доказів для людей немає, а дані на тваринах обмежені.

Ключовим було дворічне дослідження Національної токсикологічної програми США. Миші й щури отримували з кормом чистий 4-MEI. У мишей за доз близько 80–170 мг на кілограм маси тіла на день частіше виникали пухлини легень. У самців щурів ознак раку не знайшли, а в самок за найвищої дози, близько 260 мг/кг, частіше траплявся лейкоз. У тестах на бактеріях і кістковому мозку 4-MEI не спричиняв мутацій^[4]. Ідеться про чисту речовину в дозах, значно більших за ті, що потрапляють в організм із карамеллю.

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) оцінило, скільки 4-MEI людина реально отримує з карамельними барвниками, і дійшло висновку, що ця кількість не викликає занепокоєння. Те саме EFSA сказала про залишки діоксиду сірки в карамелях^[5]. Огляд 2025 року звертає увагу на дані досліджень на тваринах і клітинах про вплив 4-MEI на печінку, нервову систему та розмноження, але стандартні тести на мутагенність здебільшого негативні, а оцінки регуляторів досі різняться^[6].

Інші питання, які EFSA розглядала для карамелей:

• Гідроксиметилфурфурол і фуран. Ці речовини утворюються під час нагрівання цукру й можуть бути в карамелі в кількостях, які, на думку EFSA, треба обмежити. Тому агентство рекомендувало додати максимальні межі для них у технічні вимоги до добавки^[5].
• Сульфіти. E150d виготовляють із сульфітами, але, за оцінкою EFSA, залишкового діоксиду сірки в ній так мало, що він не становить проблеми^[5]. Людям з підтвердженою чутливістю до сульфітів краще обговорити це з лікарем-алергологом.
• Дослідження безпеки. Огляд 2018 року підсумовує: карамельні барвники всіх класів вивчали в дослідженнях на токсичність, рак і розвиток потомства, і даних про те, що вони пошкоджують гени чи спричиняють рак, немає^[7]. Автор огляду співпрацював з виробниками, тому ці висновки треба читати разом з оцінкою EFSA.

Окремий практичний момент: E150d найчастіше міститься в солодких газованих напоях. Їхня головна проблема для здоров'я — не барвник, а цукор.

Регулювання

E150d дозволена в ЄС. У 2011 році EFSA переоцінила всі чотири карамелі й установила для них спільне допустиме добове споживання (ДДС) — 300 мг на кілограм маси тіла. В основі — 13-тижневі досліди на щурах і дослід на розмноження з карамеллю IV класу: навіть найвища перевірена доза, 30 г на кілограм маси тіла на день, не шкодила тваринам, і її поділили на стократний запас^[5]. ДДС — це кількість речовини, яку людина умовно може отримувати з їжею щодня впродовж усього життя без шкоди для здоров'я. Для аміачної карамелі E150c через домішку тригідроксибутилімідазолу, яка в щурів впливала на імунну систему, окремо встановили нижчу межу — 100 мг/кг^[5].

Тоді EFSA вважала, що і діти, і дорослі можуть перевищувати ДДС. Але в 2012 році, отримавши від виробників реальні дані про використання карамелей, агентство перерахувало споживання й з'ясувало, що воно значно нижче, ніж здавалося: спільне ДДС 300 мг/кг не перевищує жодна вікова група^[8].

Барвник на етикетці позначають назвою або кодом E150d. Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВООЗ з харчових добавок (JECFA) має окремі межі для кожного класу: для карамелей III і IV класів — 0–200 мг на кілограм маси тіла, для II класу — 0–160 мг/кг, а для звичайної карамелі I класу межу не встановлює взагалі. Для 4-MEI міжнародні вимоги до чистоти обмежують вміст 250 мг/кг у перерахунку на стандартну інтенсивність кольору^[1]. У Каліфорнії 4-MEI внесено до переліку речовин, які, за оцінкою штату, можуть спричиняти рак, і продукти з помітною його кількістю мають нести попередження^[1].