Запах з рота: причини і як позбутися

Власний подих людина оцінює погано: нюх швидко звикає до постійного запаху. Навіть прилади тут програють людському носу. У метааналізі 76 досліджень показники популярних «галітометрів» лише помірно збігалися з оцінкою фахівця, який просто нюхає повітря з рота пацієнта, тож саме така органолептична оцінка досі залишається «золотим стандартом» діагностики^[1].

Галітоз дуже поширений: за метааналізом 13 досліджень, він є приблизно в 31,8% людей^[2]. Для багатьох це ще й психологічна проблема: людина починає уникати близьких розмов і почувається невпевнено. Добра новина в тому, що у 80–90% випадків джерело запаху міститься в самому роті^[3], тобто з ним зазвичай можна впоратися гігієною та лікуванням у стоматолога.

Найчастіше винна недостатня гігієна ротової порожнини. Проте неприємний запах може виникати й через низку інших чинників: від певних продуктів до хронічних хвороб.

Що таке галітоз?

Галітоз (від лат. halitus, «подих») означає стійкий неприємний запах із рота, який заважає людині жити й спілкуватися. Тимчасовий запах після цибулі чи часнику нікого не дивує і швидко минає^[4]. Стійкий галітоз частіше свідчить про проблеми в роті: наліт на язику, хвороби ясен, карієс. Лише у 5–10% випадків запах має позаротове походження: від носа й горла, легень або з крові, коли пахучі речовини потрапляють у видихуване повітря через легені^[5]. Саме ці рідкісні випадки бувають ознакою серйозних хвороб.

Часто людина сама не здогадується про запах, доки хтось мимохідь не скаже про це. Тому корисно знати основні ознаки й зважати на власні відчуття, навіть коли оточення мовчить.

Поганий запах із рота можуть спричиняти недостатня кількість слини, зубний наліт і зубний камінь, хвороби горла й носа, деякі хвороби травного тракту, а також звички на кшталт куріння^[6].

Причини поганого запаху з рота

Більшість чинників так чи інакше пов'язані з бактеріями ротової порожнини. Найбільший їхній «склад» розташований на спинці язика: наліт там і хвороби ясен є двома головними джерелами летких сірковмісних сполук, серед яких сірководень із запахом тухлих яєць^[7]. Інші обставини теж сприяють галітозу:

• Тютюн: куріння сигарет і сигар, а також жувальний тютюн змінюють мікрофлору рота, пересушують слизову і підвищують ризик хвороб ясен, які самі є джерелом запаху^[6].
• Їжа: продукти з різким запахом (цибуля, часник, прянощі) дають короткочасний запах. Якщо ж рештки їжі застрягають між зубами, бактерії розкладають їх і утворюють леткі сполуки, що підтримують стійкий запах^[4].
• Сухість у роті: слина постійно промиває рот. Коли її менше (через зневоднення, приймання деяких ліків або хронічну хворобу), бактерії розмножуються швидше і запах посилюється. В опитуванні студентів сухість у роті втричі підвищувала шанси на галітоз^[8].
• Недостатня гігієна: нерегулярне або неправильне чищення зубів і язика залишає зубний наліт, у якому живуть мікроби. Вони переробляють рештки їжі й виділяють сполуки з неприємним запахом. Погано очищені зубні протези чи капи теж можуть спричиняти галітоз^[6].
• Дієти та голодування: під час низьковуглеводних дієт організм активно розщеплює жири й утворює кетонові тіла. У дослідженні з обмеженням вуглеводів стійкий кетоз, який фіксували за рівнем ацетону у видихуваному повітрі, наставав приблизно за тиждень^[9]. Ацетон виходить із видихом, а невелика його частка виділяється навіть через шкіру^[10]. Голодування й різкі дієти теж належать до причин неприємного подиху^[11].
• Ліки: деякі препарати зменшують утворення слини і так посилюють галітоз. Інші, розщеплюючись в організмі, утворюють речовини, які виходять із видихом і мають власний запах^[4].
• Хвороби зубів і ясен: карієс, гінгівіт (запалення ясен), пародонтит (запалення тканин, що тримають зуб), перикороніт (запалення ясна над зубом мудрості, що прорізується). Усі ці стани сприяють накопиченню бактерій, які виділяють леткі сірковмісні сполуки^[3].
• Хронічні хвороби: хвороби травного тракту, печінки, нирок, а також деякі онкологічні чи ендокринні захворювання можуть змінювати склад видихуваного повітря^[12]. При цукровому діабеті з дуже високим рівнем цукру в крові може розвинутися діабетичний кетоацидоз, і тоді подих пахне фруктами або ацетоном (рідиною для зняття лаку). Це невідкладний стан^[13].

Міф: поганий запах із рота «йде зі шлунка». Насправді: шлунок буває винуватцем рідко. Зв'язок із гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) досліджено слабко: у систематичному огляді лише три дослідження описували галітоз як один із можливих позастравохідних проявів ГЕРХ^[14]. Інфекція Helicobacter pylori пов'язана з галітозом міцніше^[15].

Хвороби та стани, що призводять до запаху з рота

Стійкий неприємний запах можуть спричиняти як місцеві процеси в роті, так і хвороби інших органів^[12].

• Афтозний стоматит: виразки (афти) на слизовій рота створюють сприятливе середовище для бактерій, що виділяють леткі сполуки^[4].
• Кандидоз ротової порожнини: грибкова інфекція, спричинена грибками роду Candida, дає білий наліт на язиці чи слизовій. Він часто розвивається на тлі сухості в роті^[16].
• Тонзилоліти (камінці в мигдаликах): щільні грудочки в заглибинах (криптах) піднебінних мигдаликів складаються з решток їжі, бактерій і мінеральних солей. Вони вкриті бактеріями й можуть давати різкий запах^[6].

Крім причин у самому роті, запах можуть давати ЛОР-органи та хвороби внутрішніх органів:

• Синусит або риніт: хронічне запалення приносових пазух чи слизової носа призводить до стікання слизу по задній стінці глотки, і це живить бактерії^[4]. У маленьких дітей причиною буває стороннє тіло в носі, наприклад шматочок їжі.
• Інфекції горла: гострий тонзиліт (ангіна), фарингіт та інші інфекції носа, горла й легень можуть давати неприємний запах через гнійні виділення та мокротиння^[6].
• Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ): при закиданні шлункового вмісту в стравохід і рот людина може відчувати кислий присмак і неприємний запах^[6].
• Хронічна хвороба нирок: коли нирки працюють уже дуже погано, у крові накопичуються азотовмісні речовини, і подих набуває аміачного, «сечового» запаху. У видихуваному повітрі таких пацієнтів знаходять аміак, диметиламін і триметиламін, а галітоз мають 30–57% людей із хронічною хворобою нирок^[17].
• Хвороби печінки: при тяжкому ураженні печінки, наприклад при цирозі, у крові накопичуються сірковмісні сполуки, зокрема диметилсульфід, які виходять із видихом^[5].

Симптоми галітозу

Основний симптом галітозу полягає в неприємному запаху з рота, який відчувають інші люди, а сама людина часто вже не помічає, бо звикла до нього. Можливі також додаткові симптоми:

• Відчуття сухості або гіркоти в роті.
• Наліт на язику, особливо ближче до його кореня (про що ще може свідчити колір язика).
• Присмак у роті, кислий, гіркий або металевий.
• Неприємні відчуття в яснах чи горлі: печіння, свербіж, легке подразнення.

Запах особливо помітний у закритому приміщенні або під час близької розмови. Популярний домашній тест: лизнути тильний бік зап'ястя, дати слині підсохнути кілька секунд і понюхати. Він дає лише грубе уявлення, бо оцінює здебільшого запах слини з кінчика язика. Самооцінка взагалі ненадійна, тому найточніше скаже близька людина, якій ви довіряєте, або стоматолог^[12].

Деякі люди потерпають від так званої галітофобії, тобто нав'язливого страху, що від них погано пахне, хоча насправді запаху немає. Нові ополіскувачі тут не допоможуть, корисніша консультація психотерапевта^[12].

Лікування та профілактика

Найдієвіший спосіб запобігти галітозу полягає в ретельній гігієні ротової порожнини та здоровому способі життя^[11]:

• Регулярне чищення зубів: чистити зуби й ясна щонайменше двічі на день по 2 хвилини пастою з фтором, приділяючи увагу ділянкам біля ясен^[11].
• Зубна нитка або міжзубний йоржик: щітка не дістає решток їжі та нальоту між зубами, тому міжзубні проміжки чистять ниткою чи йоржиком щонайменше раз на день^[11].
• Очищення язика: на задній частині язика скупчуються бактерії та рештки їжі. Раз на день його обережно очищають скребком або спеціальною щіткою^[11]. У Кокранівському огляді доказова база для окремих методів, включно з очищенням язика, була низької або дуже низької якості, тож це радше частина щоденної гігієни, ніж окреме лікування^[18].
• Полоскання рота: частина ополіскувачів лише маскує запах, а частина пригнічує бактерії^[6]. Найкраще вивчені діючі речовини: хлоргексидин, а також поєднання цетилпіридинію хлориду з цинком^[19]. Хлоргексидин уже за 4–6 тижнів помітно забарвлює поверхню зубів^[20], тому курс зазвичай короткий і за порадою стоматолога. Засоби з великим вмістом спирту можуть пересушувати слизову.
• Достатнє пиття: вода підтримує слиновиділення і природне промивання рота, а пересихання слизової сприяє розмноженню бактерій^[6].
• Збалансований раціон: менше солодких продуктів і напоїв та обережність із продуктами з різким запахом зменшують ризик неприємного подиху^[11]. На низьковуглеводних дієтах «кетоновий» запах закономірний.
• Відмова від шкідливих звичок: куріння та зловживання алкоголем пересушують слизову і погіршують стан рота^[6].
• Регулярні візити до стоматолога: профілактичний огляд і професійне чищення допомагають вчасно виявити пародонтит, карієс та інші проблеми. Деяким людям наліт утворюється швидше, і їм потрібне частіше професійне чищення^[6].

Коротко: навіть найкращий ополіскувач не прибере запах, якщо щодня не очищати язик і проміжки між зубами: саме там живе більшість бактерій, що його утворюють.

Лікування основної хвороби

Коли запах пов'язаний із хронічними хворобами, лікувати треба саме їх, із залученням профільних спеціалістів. Насамперед виключають стоматологічні причини, адже карієс, пародонтит або недостатня гігієна залишаються найчастішими джерелами запаху^[3].

Після цього варто звернутися до сімейного лікаря, який проведе загальне обстеження і за потреби скерує до вузького спеціаліста. Якщо є печія, біль у верхній частині живота або підозра на виразкову хворобу шлунка, потрібна консультація гастроентеролога. Він може призначити ендоскопію (гастроскопію) або тест на бактерію Helicobacter pylori, яка часто спричиняє гастрит і виразки. У людей із цією інфекцією галітоз трапляється частіше, а після успішного лікування інфекції він часто минає^[15].

Сухість у роті, постійна спрага, часте сечовипускання чи схуднення разом із запахом є приводом перевірити рівень цукру в крові: так може проявлятися цукровий діабет^[21].

Людям із хронічним нежиттю, синуситом чи частими запаленнями горла може знадобитися консультація оториноларинголога (ЛОР-лікаря). Він огляне ніс, приносові пазухи й мигдалики, адже тонзилоліти або хронічний синусит часто підтримують неприємний запах^[4].

Читайте:

Як проявляється алергічний риніт і що з ним робити

Алергічний риніт (сінна гарячка, поліноз): що його спричиняє, як він проявляється в дорослих і дітей, чим відрі...

Людину з порушеннями роботи печінки чи нирок лікар скерує до гепатолога або нефролога. Ці хвороби, особливо в тяжких формах, змінюють склад видихуваного повітря^[5].

Такий послідовний підхід усуває саму причину запаху і допомагає не пропустити приховану хворобу.

Діагностика

Стоматолог насамперед оцінює запах сам, нюхаючи повітря з рота пацієнта на певній відстані за стандартною шкалою. Прилади лише доповнюють цю оцінку:

• Галіметр (Halimeter): портативний прилад, що вловлює сірковмісні сполуки у видихуваному повітрі. В одному дослідженні його точність порівняно з оцінкою фахівця становила лише 59%^[22].
• Газова хроматографія: розділяє леткі сполуки й показує, які саме речовини формують запах. Серед приладів вона найкраще збігається з органолептичною оцінкою^[1].
• BANA-тест: виявляє ферменти бактерій, пов'язаних із пародонтитом. Його результати корелюють із вираженістю запаху з рота^[23].
• Тест на β-галактозидазу: активність цього ферменту в слині пов'язана з галітозом, запаленням ясен і нальотом на язиці^[24].

Додатково стоматолог оглядає зуби, ясна, язик, пломби та зубні протези. Якщо стоматологічні причини виключено, пацієнта скеровують до лікаря іншого фаху. Іноді галітоз пов'язаний із хворобами дихальних шляхів (верхньощелепний синусит, хронічний тонзиліт), травного тракту (ГЕРХ, виразкова хвороба), ендокринної системи (цукровий діабет) або з порушенням роботи печінки й нирок^[12].

Правильна діагностика важлива, бо навіть найретельніший догляд не дасть результату, якщо причина лежить глибше, наприклад у хронічній інфекції чи порушенні обміну речовин.

Коли звертатися до лікаря?

Якщо після кількох тижнів ретельної гігієни, очищення язика, достатнього пиття та корекції харчування запах не минає, запишіться до стоматолога^[11]. Лікар з'ясує, чи пов'язана проблема із зубами, яснами чи іншими тканинами рота.

Коли стоматолог не знаходить причини або після стоматологічного лікування запах не зникає, наступний крок: візит до сімейного лікаря, а далі за потреби до гастроентеролога, ендокринолога чи оториноларинголога^[6]. Стійкий галітоз може бути ознакою:

• Хронічного тонзиліту чи запальних процесів у горлі та носі.
• ГЕРХ, виразкової хвороби чи інфекції Helicobacter pylori.
• Ендокринних проблем, наприклад некомпенсованого цукрового діабету.
• Печінкової недостатності чи хронічної хвороби нирок.
• Онкологічних захворювань рота й горла. Насторожують виразка в роті, яка не загоюється понад 3 тижні^[25], помітно збільшений мигдалик з одного боку, незвичні кровотечі в роті, ущільнення в роті чи на шиї^[26]. З такими ознаками до лікаря варто йти без зволікань, навіть якщо запах слабкий.

Своєчасне звернення допоможе швидше позбутися запаху і виявити приховані хвороби на ранніх стадіях, коли їх легше лікувати.