Харчова добавка E153 (рослинне вугілля)

Опис

Рослинне вугілля (харчова добавка E153) — чорний барвник, який майже повністю складається з вуглецю. Його отримують, обвуглюючи рослинну сировину — деревину, целюлозні залишки, торф, шкаралупу кокосових горіхів та інших плодів. Отримане активоване вугілля подрібнюють, відбирають найдрібнішу фракцію, промивають соляною кислотою, нейтралізують і сушать.^[1]

За вимогами ЄС вуглецю в добавці має бути не менше 95%, а зольність — не більше 4%. Це чорний порошок без запаху, який не розчиняється ні у воді, ні в органічних розчинниках, а при нагріванні до червоного жару повільно горить без полум'я.^[1]

Ідея фарбувати вугіллям давня. Класичну чорну фарбу «віноградну чернь» отримували, обвуглюючи висушені виноградні лози й стебла.^[2] А в Італії вже багато поколінь діти отримують на Богоявлення від доброї відьми Бефани «вугілля» — солодощі з цукру й глюкозного сиропу, чорні саме завдяки E153. Для цього кокосову шкаралупу обвуглюють за дуже високої температури, а потім обробляють парою чи гарячим повітрям, щоб утворилася пориста структура.^[3]

E153 часто плутають із технічною сажею. Сажу здебільшого отримують неповним згорянням нафтопродуктів, і майже 70% її йде на шини; як промисловий пил IARC віднесло її до групи 2B через підвищену частоту раку легень у тварин.^[4] Харчовий E153 в ЄС може бути лише рослинного походження і проходить окреме очищення.^[1]

Що E153 робить у продукті:

• Дає глибокий чорний колір. Ним фарбують цукерки, глазурі, чорну випічку й тісто.^[3][5]
• Робить «попелясту» смугу в сирі. Регламент окремо дозволяє його в сирі «Морб'є», де посередині традиційно проходить чорна смуга.^[5]
• Фарбує морепродукти. Його використовують в аналогах ікри з морських водоростей, рибних пастах, зварених ракоподібних і копченій рибі.^[5]

Застосування

У ЄС рослинне вугілля входить до групи II барвників, які можна додавати «скільки потрібно» (quantum satis) у більшість продуктів, де дозволені барвники.^[5] Окремо регламент згадує його в таких продуктах:

• Сир «Морб'є». Скільки потрібно.^[5]
• Аналоги ікри з водоростей, рибні пасти, копчена риба, зварені ракоподібні. Скільки потрібно.^[5]

Кілька років тому чорна випічка, хліб і піца з рослинним вугіллям були справжньою гастрономічною модою, але згодом вона майже зникла з повсякденного раціону.^[3] На етикетці пишуть «барвник E153» або «барвник рослинне вугілля».^[6]

Поза Європою статус різний. В Австралії та Новій Зеландії E153 дозволений, а в США як харчовий барвник не схвалений.^[2][3]

Користь для організму

Як барвник рослинне вугілля користі не дає. В аптеці активоване вугілля відоме як засіб, що зв'язує речовини в кишечнику, але для такої дії потрібні точні дози — близько 1 г щонайменше за 30 хвилин до і після їжі. Шматочок чорної цукерки чи хліба не має з цим нічого спільного.^[3]

Кілька уточнень щодо популярних очікувань:

• «Чорна їжа — детокс». Мода на чорні бургери й піцу з вугіллям не мала медичного підґрунтя: барвника в них занадто мало для будь-якої лікувальної дії.^[3]
• Не засвоюється. Рослинне вугілля — інертна речовина, яка практично не всмоктується в травному тракті й виходить з організму незмінною.^[3]
• Чорний кал. Після великої кількості чорних продуктів колір калу може тимчасово змінитися — це нешкідливо.

Читайте:

Здуття та гази? Причини, та як полегшити газоутворення

Відчуваєте здуття та гази? Дізнайтеся, що може спричиняти біль від газів, як його полегшити та запобігти, а та...

Отже, E153 у продуктах працює лише на ефектний чорний колір.

Шкода для організму

Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA) у 2012 році переоцінило рослинне вугілля й дійшло висновку, що воно не викликає занепокоєння щодо безпеки: це інертна речовина, яка майже не всмоктується, і вона має довгу історію застосування як ліки.^[3]

Що потрібно знати:

• Ліки. Вугілля може зв'язувати ліки й харчові добавки та заважати їх засвоєнню, тому людям, які регулярно приймають препарати, не треба поєднувати їх із великою кількістю продуктів з E153 чи аптечним вугіллям.^[3]
• Домішки. Під час обвуглювання можуть утворюватися поліциклічні ароматичні вуглеводні, зокрема бензо[а]пірен. У 2026 році EFSA рекомендувало знизити його допустимий вміст, ввести межу для групи чотирьох таких речовин (PAH4), переглянути межі для миш'яку, кадмію, ртуті й свинцю та додати межу для алюмінію.^[7]
• Наночастинки. У тому ж висновку EFSA встановило, що частина частинок E153 має нанорозмір, і рекомендувало доповнити оцінку ризику відповідними даними.^[7]

Ці рекомендації — не заборона, а уточнення вимог до чистоти, щоб у продукт не потрапляли зайві домішки.^[7]

Скільки рослинного вугілля люди отримують насправді? За розрахунками EFSA 2012 року, у дітей середнє споживання становило від 3 до 29,7 мг на кілограм маси тіла на день, а в тих, хто їсть найбільше таких продуктів, — до 79,1 мг/кг. У дорослих у Великій Британії — 3,8 мг/кг у середньому і 28,1 мг/кг у найактивніших споживачів. Ці кількості EFSA визнало безпечними за умови, що залишкових канцерогенних поліциклічних вуглеводнів у вугіллі менше 1 мкг/кг (у перерахунку на бензо[а]пірен).^[8]

Читайте:

Чому кал може бути зеленого кольору

Зелений колір калу може виникати після їжі, ліків або через проблеми з травленням. У більшості випадків це не...

Найголовніше: у звичайних кількостях рослинне вугілля безпечне, але людям, які приймають ліки, не треба поєднувати їх з великою кількістю «чорних» продуктів.^[3]

Регулювання

У ЄС E153 дозволений Регламентом (ЄС) № 1333/2008 як барвник групи II, а вимоги до чистоти встановлює Регламент (ЄС) № 231/2012.^[5][1]

Допустиме добове споживання (ДДС) — кількість, яку можна отримувати щодня все життя без шкоди. Для рослинного вугілля числової межі в ЄС немає: воно дозволене «скільки потрібно». Після переоцінки 2012 року EFSA залишалися прогалини щодо домішок і розміру частинок, і у 2026 році агентство запропонувало оновити специфікації.^[7][5]

Чому немає ДДС? Ні Науковий комітет з харчових продуктів ЄС, ні Об'єднаний експертний комітет ФАО/ВООЗ (JECFA) не встановлювали для рослинного вугілля допустимого добового споживання: речовина практично не всмоктується з травного тракту. EFSA погодилося, що за заявлених рівнів використання вона безпечна.^[8]