Ендометріоз: що потрібно знати

Ендометріоз – поширене гінекологічне захворювання, при якому тканина, подібна до слизової матки, з’являється поза її межами. Це викликає біль, заважає зачаттю й порушує менструальний цикл. Це може супроводжуватися сильними спазмами під час менструації.

Ендометріоз вважають одним із найпоширеніших хронічних гінекологічних розладів, який часто застає жінку зненацька. Коли тканина, схожа на ендометрій (внутрішню оболонку матки), починає вростати в інші відділи організму, це може призвести до спайок, утворення кіст та появи постійного тазового болю. У багатьох випадках ендометріоз тривалий час має слабковиражені симптоми, через що люди роками не здогадуються про наявність хвороби. Дехто виявляє цю патологію лише тоді, коли стикається з труднощами при спробах завагітніти. За статистикою, кожна десята жінка у репродуктивному віці має ендометріоз, і попри це, точні причини його виникнення досі до кінця не з’ясовані. Науковці розглядають генетичні, імунні, гормональні та інші чинники, але жодна теорія не дає абсолютних відповідей.

Ендометріоз є гормонозалежним захворюванням, зокрема естрогенозалежним. Вогнища ендометріоїдної тканини чутливі до коливань рівня естрогену впродовж менструального циклу, тому за умов надлишку цього гормону можуть розростатися активніше. Це сприяє посиленню симптомів, таких як болісна менструація, хронічний біль у тазу та рясні кровотечі.

Що таке ендометріоз?

Ендометріоз – це патологічний стан, за якого клітини, подібні до ендометрію, з’являються поза межами порожнини матки. У нормі ендометрій відшаровується й виходить із кров’ю під час менструації, якщо не відбулося зачаття. Однак коли ці клітини “оселяються” у яєчниках, фалопієвих трубах, на перитонеальній оболонці чи сусідніх органах (інколи в прямій кишці, сечовому міхурі, діафрагмі), вони теж реагують на гормональні зміни протягом циклу. Унаслідок такого “неправильного” розташування формується запальна реакція, виникає набряк, а згодом можуть з’являтися спайки чи кісти, які отримали назву “ендометріоми”, особливо коли вони розвиваються на яєчниках.

Ендометріоз завжди потребує уваги. Іноді він має слабкі прояви, іноді ж супроводжується настільки сильним болем, що людина змушена переривати робочий день або змінювати звичний ритм життя. Водночас вираженість симптомів не завжди корелює зі ступенем поширеності хвороби: у когось невелика кількість вогнищ може спричиняти різкий біль, а в інших пацієнток навіть чималі ураження тривалий час лишаються майже непомітними. Саме тому так важливо розуміти природу цього захворювання та вчасно звертатися за медичною допомогою.

Причини ендометріозу

Ендометріоз – це складне захворювання, природа якого досі повністю не зрозуміла. Існує кілька теоретичних пояснень його розвитку, але жодна з них не дає вичерпних відповідей. Дослідження продовжуються, проте вже зараз виділяють декілька ключових гіпотез, які допомагають краще уявити можливі механізми захворювання.

Серед них найчастіше згадують:

• Ретроградна менструація. Вона передбачає, що під час менструації частина крові разом із клітинами ендометрію потрапляє через фалопієві труби в черевну порожнину. Там ці клітини прикріплюються до тканин, починають рости й поводяться так само, як у матці. Хоча цей механізм спостерігається у багатьох здорових жінок, він не завжди призводить до ендометріозу, що вказує на залучення інших факторів.
• Збій імунної системи. Якщо імунітет працює недостатньо ефективно, клітини ендометрію, які опинилися поза межами матки, не знищуються. Це дозволяє їм рости у невластивих місцях, викликаючи запалення та інші патологічні зміни.
• Роль спадковості. Відомо, що жінки, у родинах яких були випадки ендометріозу, мають значно більший ризик розвитку цієї хвороби. Це свідчить про можливий генетичний фактор.

Попри відсутність однозначного розуміння причин, ці теорії дозволяють приблизно уявити механізми розвитку захворювання. Вони також підкреслюють складність природи ендометріозу, що потребує комплексного підходу до діагностики та лікування.

Фактори ризику

Існує низка факторів, які збільшують імовірність розвитку ендометріозу. Вони не є безпосередніми причинами захворювання, але можуть створювати сприятливі умови для його виникнення. Розглянемо кожен із них детальніше.

• Короткі менструальні цикли. Якщо менструальний цикл триває менше 27 днів, частота менструацій зростає, що збільшує кількість епізодів ретроградної менструації. Це може сприяти потраплянню клітин ендометрію до черевної порожнини.
• Тривалі або рясні місячні. Тривалість менструації понад 7 днів або великий обсяг крововтрати створюють більшу ймовірність того, що клітини ендометрію потраплять у невластиві для них місця.
• Відсутність вагітностей або їх невелика кількість. У жінок, які не народжували, відсутні періоди природного "спокою" ендометрію, які забезпечує вагітність. Це збільшує загальну кількість менструальних циклів, під час яких можливі ретроградні процеси.
• Аномалії у будові репродуктивних органів. Анатомічні особливості, такі як перегородки у матці або аномалії розвитку фалопієвих труб, можуть створювати механічні перешкоди для нормального виходу менструальної крові, збільшуючи ризик ендометріозу.
• Гормональні порушення. Надмірна продукція естрогенів стимулює ріст тканин ендометрію. Жінки з гормональними розладами частіше стикаються із захворюванням, оскільки естроген відіграє ключову роль у процесі розростання ендометріоїдної тканини.

Хоча ці фактори підвищують ризик, їх наявність не означає, що ендометріоз обов’язково розвинеться. Регулярні гінекологічні огляди залишаються ключовим інструментом для вчасного виявлення та лікування захворювання.

Симптоми та основні прояви

Ендометріоз може проявлятися різними симптомами, серед яких найпоширенішим є тазовий біль. Цей біль може бути слабким або інтенсивним, часто посилюючись перед менструацією або під час неї через гормонально зумовлене запалення.

Симптоми ендометріозу включають:

• дуже болісні менструальні спазми
• біль у животі чи попереку під час менструації або між циклами
• рясну менструальну кровотечу або кров’янисті виділення між циклами
• біль під час статевого акту
• труднощі із зачаттям
• дискомфорт чи біль при дефекації або сечовипусканні
• здуття, діарею чи закреп.

У деяких випадках симптоми можуть бути відсутніми, і жінка дізнається про ендометріоз лише через проблеми із зачаттям.

Важливо зазначити, що інтенсивність симптомів не завжди відповідає ступеню поширення хвороби. Наприклад, навіть невеликі вогнища можуть викликати сильний біль, тоді як значні ураження можуть залишатися майже непомітними.

Хоча ендометріоз не викликає прямого збільшення ваги, здуття живота та затримка рідини можуть створювати відчуття дискомфорту та набраної ваги.

Можливі ускладнення

Ендометріоз належить до хронічних захворювань, які прогресують без належного лікування. Якщо тканина постійно “вростає” в оточуючі структури, це може призвести до появи злипань (адгезій) між органами. Відтак людина страждає від постійного тазового болю, який часто не минає навіть поза межами менструації. Також до ймовірних ускладнень належать:

• Формування ендометріом (кіст) у яєчниках. Якщо така кіста розривається, це провокує гострий напад болю і потребує невідкладної операції.
• Ураження прямої кишки, сечового міхура чи навіть діафрагми та легенів, коли ендометріоїдна тканина проникає в нетипові ділянки. У такій ситуації можуть виникати болі у грудній клітці чи проблеми з диханням.
• Хронічне емоційне напруження, стрес і депресія, що виникають через невгамовний біль та постійне відчуття втоми.

Без належного втручання ендометріоз не лише загрожує появою безпліддя, а й може значно погіршити щоденну активність і самопочуття. Важливо вчасно звертатися до фахівців і не чекати, доки біль стане нестерпним.

Діагностика

Ендометріоз – захворювання, яке потребує комплексного підходу до діагностики. Через варіативність симптомів та їхню схожість із проявами інших гінекологічних захворювань діагностувати ендометріоз на ранніх стадіях може бути складно. Процес діагностики включає кілька важливих етапів.

1. Збір анамнезу

Лікар розпочинає з детального опитування пацієнтки. Важливо надати інформацію про:

• характер менструального циклу (тривалість, рясність, болючість)
• наявність тазового болю чи дискомфорту, особливо під час менструацій
• біль під час статевого акту, дефекації або сечовипускання
• спроби завагітніти та їх результати.

Часто ендометріоз підозрюють у пацієнток із хронічним тазовим болем або труднощами із зачаттям.

2. Гінекологічний огляд

Під час огляду лікар може виявити:

• збільшення або болючість яєчників
• нерівномірність тканин у ділянці малого таза
• спайки чи інші патологічні утворення.

Однак цей метод не завжди є інформативним, особливо на ранніх стадіях.

3. Інструментальні методи дослідження

• Ультразвукове дослідження (УЗД). Це перший і найбільш доступний метод візуалізації органів малого таза. УЗД допомагає виявити ендометріоми (кісти яєчників) та інші патологічні утворення.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ). Використовується для детальної оцінки розташування та розмірів ендометріоїдних вогнищ. МРТ особливо ефективна при ураженні рідкісних зон (діафрагми, кишечника).
• Лапароскопія. Це "золотий стандарт" діагностики ендометріозу. Під час цієї малоінвазивної процедури лікар вводить камеру через невеликий розріз у черевній порожнині, що дозволяє безпосередньо побачити та оцінити вогнища ендометріозу. У ході лапароскопії можна одразу провести лікувальні маніпуляції, такі як видалення уражених ділянок чи спайок.

4. Гістологічний аналіз

Зразки тканин, отримані під час лапароскопії, відправляють на гістологічне дослідження. Це дозволяє підтвердити діагноз ендометріозу та виключити інші патології.

5. Лабораторні аналізи

Хоча аналізи крові не можуть точно діагностувати ендометріоз, у деяких випадках проводять дослідження на біомаркери, такі як CA-125. Підвищення його рівня може свідчити про ендометріоз, але цей метод не є специфічним.

Лікування ендометріозу

Лікування ендометріозу визначається індивідуально, залежно від ступеня симптомів, локалізації уражень і бажання пацієнтки зберегти фертильність. Основні методи лікування включають медикаментозну терапію та хірургічні втручання.

Медикаментозна терапія

Медикаментозне лікування застосовується для зменшення болю, уповільнення росту ендометріоїдної тканини та полегшення симптомів. Воно не є радикальним методом, але у багатьох випадках дозволяє уникнути операції.

• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗЗ) зменшують запалення та контролюють біль, хоча не впливають на саму патологічну тканину.
• Гормональні контрацептиви допомагають регулювати рівень естрогену й прогестерону, що уповільнює ріст патологічних клітин та зменшує прояви хвороби.
• Агоністи та антагоністи гонадотропін-рилізинг-гормону тимчасово пригнічують функцію яєчників, що створює стан штучної менопаузи. Це ефективний спосіб зменшення болю, але такий підхід часто супроводжується побічними ефектами.
• Даназол обмежує виділення статевих гормонів, але його використання пов’язане з ризиком андрогенних побічних дій, як-от зміна голосу чи надмірний ріст волосся. Але слід зазначити, що він уже майже не застосовується в Європі через профіль побічних дій.

Хірургічні методи

Хірургічне лікування застосовується у випадках, коли медикаментозна терапія не дає бажаних результатів або коли ендометріоз ускладнюється значними ураженнями.

• Лапароскопія є найефективнішим малоінвазивним методом, який дозволяє видалити вогнища ендометріозу. Ця операція зменшує біль і відновлює функції органів малого таза.
• Гістеректомія, яка включає видалення матки, використовується у важких випадках, коли інші методи не допомагають.

Якщо видаляються також яєчники, це призводить до штучної менопаузи, тому метод застосовується лише за необхідності.

Поєднання медикаментозного та хірургічного підходів дозволяє досягти найкращих результатів у лікуванні ендометріозу. Вибір методу лікування залежить від індивідуальних особливостей пацієнтки та рекомендацій лікаря.

Вплив на репродуктивне здоров’я

Ендометріоз є однією з найпоширеніших причин безпліддя, оскільки запальні процеси, злипання та ендометріоїдні кісти можуть порушувати анатомію органів малого таза та їх функціонування. Найчастіше це стосується фалопієвих труб, які можуть бути заблоковані або деформовані, що унеможливлює зустріч яйцеклітини зі сперматозоїдом. Також ендометріоз може впливати на якість овуляції, функцію яєчників і навіть на рецептивність ендометрію до імплантації.

У випадках успішного зачаття патологічні зміни, викликані ендометріозом, можуть впливати на імплантацію ембріона або створювати несприятливе середовище для розвитку вагітності. Це збільшує ризик ранніх втрат вагітності, затримки розвитку плода або ускладнень у першому триместрі.

Водночас не всі жінки з ендометріозом стикаються з порушеннями фертильності. У багатьох випадках зачаття можливе природним шляхом, особливо при легких формах хвороби. Однак якщо вагітність не настає протягом тривалого часу, рекомендовано звернутися до репродуктолога. Залежно від ступеня ураження та віку жінки можуть бути запропоновані технології допоміжної репродукції:

• ЕКЗ (екстракорпоральне запліднення): ефективний метод при тубарному факторі, значних спайках або після хірургічного лікування ендометріозу. Дозволяє обійти механічні бар’єри для запліднення.
• Внутрішньоматкова інсемінація (ВМІ): може застосовуватись при помірному ендометріозі, але має нижчу ефективність порівняно з ЕКЗ, особливо за наявності анатомічних ускладнень.

Перед плануванням вагітності жінкам із встановленим діагнозом ендометріозу важливо пройти повну діагностику з оцінкою оваріального резерву, прохідності труб і стану ендометрію. Консультація з гінекологом та репродуктологом дозволяє підібрати індивідуальну стратегію, яка підвищить шанси на зачаття та знизить ризики ускладнень у майбутній вагітності.

Рекомендації щодо способу життя

Зміни у способі життя можуть суттєво полегшити перебіг ендометріозу та покращити якість життя. Хоча медикаментозна та хірургічна терапія залишаються основними методами лікування, підтримка організму через правильне харчування, фізичну активність та емоційну стабільність відіграє важливу роль.

Збалансоване харчування допомагає знизити рівень запалення та підтримувати загальне здоров’я. Рекомендується споживати:

• овочі та фрукти
• цільнозернові продукти
• "хороші" жири, які містяться в рибі, авокадо, горіхах.

Обмеження кофеїну, алкоголю та червоного м’яса також може позитивно вплинути на перебіг захворювання.

Фізична активність сприяє покращенню кровообігу та зменшенню запальних процесів. Легкі прогулянки, йога чи спеціальні програми фітнесу є найкращим вибором. Важливо уникати перевантажень, які можуть посилювати біль або втому.

Додатково для зняття болю можна використовувати теплі компреси на живіт, розслаблювальні масажі чи дихальні вправи. Сеанси фізіотерапії, акупунктура або спеціальні техніки розтягування м’язів таза можуть бути корисними, але їх слід обговорити з фахівцем.

Ендометріоз впливає не лише на фізичне, а й на емоційне здоров’я. Хронічний біль і проблеми із зачаттям можуть викликати тривогу, депресію та відчуття безпорадності. Важливо:

• звертатися до психолога для отримання професійної підтримки
• спілкуватися з іншими людьми, які мають подібний досвід, наприклад, у групах підтримки
• залучати родину та друзів для емоційної підтримки.

Якщо симптоми заважають працювати чи навчатися, обговоріть можливість адаптації умов з роботодавцем або навчальним закладом. Це можуть бути гнучкий графік або робота з дому, що дозволить знизити навантаження та зберегти баланс між лікуванням і повсякденним життям.

Профілактика та довгостроковий прогноз

Ендометріоз є багатофакторним захворюванням, і його профілактика досі не має чітко визначених підходів. Наукові дослідження вказують на те, що певні фізіологічні стани або способи життя можуть знижувати ризик розвитку хвороби.

Профілактика

Специфічних заходів, які б на 100% захищали від ендометріозу, не існує, проте деякі фактори можуть зменшити ймовірність його розвитку:

• Вагітність і грудне вигодовування. Жінки, які народжували та годували грудьми тривалий час, мають нижчий ризик розвитку ендометріозу через природне зменшення кількості менструальних циклів.
• Гормональна контрацепція. Використання комбінованих контрацептивів допомагає зменшити кількість менструацій і, відповідно, знижує ризик ретроградної менструації, яка вважається однією з можливих причин захворювання.
• Регулярні гінекологічні огляди. Рання діагностика, включаючи УЗД органів малого таза, дозволяє вчасно виявити перші ознаки ендометріозу й уникнути серйозних ускладнень.

Хоча ці заходи не гарантують повного захисту, вони сприяють зменшенню ризиків і дозволяють контролювати стан здоров’я.

Довгостроковий прогноз

Прогноз при ендометріозі залежить від стадії захворювання, своєчасності діагностики та ефективності обраного методу лікування. У більшості випадків, навіть при розгорнутих формах хвороби, вдається досягти тривалої ремісії та суттєво полегшити симптоми.

• Контроль болю. Завдяки медикаментозній терапії або хірургічним методам біль можна знизити до мінімального рівня.
• Збереження фертильності. Сучасні методи лікування дозволяють зберегти репродуктивну функцію у багатьох пацієнток, навіть якщо є значні ураження органів.
• Підтримувальна терапія. Багатьом людям із хронічним перебігом ендометріозу доводиться регулярно приймати гормональні препарати або проходити періодичні курси терапії для запобігання рецидивам.

У деяких випадках, особливо після хірургічного втручання без підтримувальної терапії, можливі повторні прояви хвороби. Регулярні обстеження, адекватне лікування та корекція способу життя допомагають значно покращити якість життя пацієнток та уникнути серйозних ускладнень.

Підвищене лібідо: причини, симптоми та шляхи корекції

Лібідо і здоров’я: все, що варто знати

Низьке лібідо: чому та способи його підвищення