Поліомієліт: що потрібно знати

Поліомієліт став рідкісним у більшості світу, але не зник. Вірус може поширювати людина без жодних симптомів, а після завезення він здатен швидко передаватися серед тих, хто не має захисту від щеплення.

Переважна більшість інфікованих не помічає хвороби. Якщо ж поліовірус уражає нервову систему, слабкість або параліч можуть залишитися назавжди.

Що таке поліомієліт

Поліомієліт — дуже заразна інфекційна хвороба, яку спричиняє поліовірус. Він потрапляє до організму через рот і розмножується в горлі та кишківнику. Звідти вірус може потрапити в кров, а потім — у нервову систему^[1].

Найчастіше хворіють діти до п’яти років, але заразитися може невакцинована людина будь-якого віку. ВООЗ оцінює частоту незворотного паралічу приблизно як один випадок на 200 заражень; CDC наводить діапазон від 1 на 200 до 1 на 2000 залежно від типу вірусу. Зазвичай слабшають ноги. Серед людей із паралічем 5–10% помирають через ураження дихальних м’язів^[2][3].

Як передається поліовірус

Основний шлях передачі — фекально-оральний: мікроскопічні частинки випорожнень інфікованої людини потрапляють на руки, предмети, у воду або їжу, а звідти — до рота іншої людини. Рідше вірус поширюється через краплі з горла під час тісного контакту.

Інфікована людина може виділяти вірус, навіть якщо не має симптомів. У виділеннях із горла він зазвичай присутній один-два тижні, а у випорожненнях — кілька тижнів^[4].

Миття рук із милом і безпечні вода та їжа зменшують ризик передачі, але не замінюють вакцинацію. Через можливу передачу з виділеннями горла не слід ділитися посудом із хворою людиною; кашель і чхання потрібно прикривати. Спиртові антисептики для рук не знищують поліовірус^[3].

Які симптоми бувають

Інкубаційний період найчастіше триває 7–10 днів, хоча можливий діапазон від 4 до 35 днів. До 90% заражених не мають симптомів або переносять інфекцію настільки легко, що її не розпізнають^[5].

Приблизно в однієї людини з чотирьох виникає коротка хвороба, схожа на грип. Симптоми зазвичай минають за 2–5 днів^[3]:

• гарячка і біль у горлі.
• втома, головний біль і нудота.
• блювання або біль у животі.

Після такої легкої форми більшість людей одужує повністю.

У частини людей вірус спричиняє асептичний менінгіт. Тоді можуть з’явитися сильний головний біль, біль і скутість у шиї та спині, болючість кінцівок. За даними CDC, менінгіт виникає приблизно в 1–5 зі 100 інфікованих — частота залежить від типу вірусу^[3].

Читайте:

Що таке менінгіт і які його симптоми

Менінгіт — небезпечне запалення оболонок головного та спинного мозку, яке може виникати раптово й потребує ...

Як проявляється паралітичний поліомієліт

Паралітична форма трапляється рідко. Спочатку вона може нагадувати легку інфекцію, а потім з’являються:

• раптова слабкість або млявість м’язів. Частіше уражаються ноги, нерідко нерівномірно — одна сторона сильніше за іншу.
• зниження або втрата рефлексів.
• сильний м’язовий біль і спазми.

Вірус розмножується в рухових нейронах і руйнує їх, через що м’язи втрачають нервове керування. За спінальної форми уражаються нейрони спинного мозку, тому слабшають руки, ноги або дихальні м’язи. За бульбарної форми страждає стовбур мозку: людині стає важко ковтати, говорити й дихати. Бульбоспінальна форма поєднує обидва типи ураження^[6].

Негайно звертайтеся по медичну допомогу, якщо після гарячки виникла раптова слабкість у кінцівці, людині важко ковтати чи дихати або вона не може нормально рухати рукою чи ногою. Це потребує термінової оцінки незалежно від можливої причини.

Як підтверджують діагноз

Лікар перевіряє силу м’язів і рефлекси, оцінює скутість шиї та спини, порушення ковтання й дихання. Одних симптомів недостатньо: схожу гостру мляву слабкість можуть спричинити й інші хвороби.

Поліовірус шукають у лабораторії. Найважливішим матеріалом є зразки випорожнень; також можуть досліджувати виділення з горла. Спинномозкову рідину аналізують для оцінки запалення й виключення інших причин, але поліовірус у ній виявляють рідко, тому негативний результат не виключає діагноз^[4].

Чи можна вилікувати поліомієліт

Специфічного противірусного лікування, яке усуває поліовірус, немає. Медична допомога підтримує дихання, полегшує біль, запобігає ускладненням і допомагає зберегти рухливість.

За дихальної недостатності може знадобитися штучна вентиляція легень. Фізична та ерготерапія допомагають пристосуватися до м’язової слабкості й можуть поліпшити довгострокове відновлення, особливо якщо почати їх вчасно. Навантаження добирає фахівець з урахуванням сили м’язів та етапу відновлення^[3].

Тепло та спазмолітичні препарати можуть полегшувати м’язові спазми й покращувати рухливість, але не відновлюють зруйновані рухові нейрони і не усувають стійкий параліч^[5].

Антибіотики не діють на поліовірус. Їх застосовують лише тоді, коли лікар окремо діагностував бактеріальну інфекцію.

Читайте:

Біль в м’язах (міалгія): причини, види і способи полегшення

Міалгія — це загальний термін для опису болю в м’язах. Вона може бути короткочасною, спричиненою перевтомою,...

Що таке постполіомієлітний синдром

Через 15–40 років після перенесеного поліомієліту в частини людей з’являються нові проблеми: поступова м’язова слабкість, виснаження, атрофія м’язів, біль у суглобах або м’язах. Можуть також виникати труднощі з ковтанням, задишка, апное уві сні, гірша переносимість холоду, проблеми з концентрацією та пам’яттю^[7].

Постполіомієлітний синдром розвивається приблизно у 25–40% людей, які пережили поліомієліт. Він не означає повторного зараження і не передається іншим^[3].

Ліків, які усувають сам синдром, немає. Лікування добирають до конкретних симптомів: воно допомагає берегти сили, підтримувати рухливість, дихання та ковтання^[8].

Читайте:

Втома: причини і подолання

Втома буває звичайною реакцією на недосип чи навантаження, а буває симптомом анемії, депресії, хвороб щитопо...

Чим відрізняються вакцини ІПВ та ОПВ

У світі використовують два типи вакцин проти поліомієліту:

• ІПВ — інактивована поліомієлітна вакцина. Вона містить неживий вірус і вводиться ін’єкційно. ІПВ не може спричинити поліомієліт та добре захищає від паралітичної форми.
• ОПВ — оральна поліомієлітна вакцина. Вона містить живий ослаблений вірус, її дають у краплях. ОПВ створює сильний захист у кишківнику, допомагає зупиняти передачу вірусу між людьми й зручна для масових кампаній.

У рідкісних випадках ослаблений вірус з ОПВ може довго передаватися від однієї невакцинованої дитини до іншої та генетично змінитися. Так виникає циркулюючий вакциноспоріднений поліовірус. Це трапляється у спільнотах із низьким охопленням щепленнями, де вірус зазвичай має змогу циркулювати близько 12–18 місяців; високий рівень вакцинації припиняє таку передачу^[9].

Окремо існує вакциноасоційований паралітичний поліомієліт — надзвичайно рідкісне ускладнення ОПВ, приблизно один випадок на 2,7 мільйона доз. ІПВ не містить живого вірусу, тому такого ризику не має^[9].

Коли вакцинують дітей в Україні

Із 1 січня 2026 року для всіх планових щеплень проти поліомієліту в Україні застосовують лише ІПВ. Дитина має отримати п’ять доз: у 2, 4, 6 і 18 місяців та у 6 років. Щеплення за Національним календарем безоплатні^[10].

Якщо дозу пропустили або історія вакцинації невідома, зверніться до сімейного лікаря чи педіатра. Лікар перевірить попередні щеплення і складе графік для решти доз.

Хто має найбільший ризик

Головний чинник ризику — відсутність повного курсу щеплень. Інфекція частіше трапляється в немовлят і малих дітей. Водночас дорослі, у яких розвинувся параліч, зазвичай переносять його тяжче і мають гірший прогноз. Люди з деякими первинними імунодефіцитами мають підвищений ризик тривалого виділення вірусу та паралітичного перебігу^[11].

Немає достатніх підстав стверджувати, що вагітність підвищує сприйнятливість до зараження. Старі епідеміологічні дані пов’язували її з вищим ризиком паралітичної форми після інфікування^[12]. Якщо невакцинована вагітна має реальний ризик контакту з вірусом, лікар може рекомендувати ІПВ для негайного захисту^[13].

Ризик контакту зростає під час перебування в місцях, де поліовірус циркулює, при проживанні або догляді за інфікованою людиною та під час роботи з живим вірусом у лабораторії^[14].

Перед поїздкою в регіон зі спалахом перевірте записи про вакцинацію разом із лікарем. Назви країн і вимоги до мандрівників змінюються, тому їх потрібно уточнювати перед кожною поїздкою за актуальними офіційними рекомендаціями.

Чи зник поліомієліт у світі

Ні. Завдяки вакцинації кількість випадків, спричинених диким поліовірусом, зменшилася більш ніж на 99% порівняно з 1988 роком, коли оцінювали близько 350 000 випадків у понад 125 ендемічних країнах. Проте передача дикого поліовірусу досі триває у двох ендемічних країнах, а в інших регіонах можуть виникати спалахи циркулюючого вакциноспорідненого вірусу^[2].

Першу інактивовану вакцину почали застосовувати 1955 року, а оральну — 1961-го. Саме масова вакцинація наблизила світ до викорінення хвороби, але припиняти щеплення до повного зникнення всіх поліовірусів небезпечно^[6].

До появи сучасних апаратів вентиляції людей із паралічем дихальних м’язів поміщали в «залізні легені» — камери, що змінювали тиск навколо грудної клітки й допомагали дихати^[15].