Що варто знати про бар'єр шкіри та як його захистити

У 2006 році генетики з'ясували, що приблизно 9% людей європейського походження мають «поламаний» варіант гена білка філагрину, і саме ці варіанти сильно підвищують ризик атопічного дерматиту^[1]. Відкриття змінило погляд на екзему: виявилося, що вона пов'язана з самою «оболонкою» шкіри, а не тільки з імунітетом. Відтоді про шкірний бар'єр говорять дерматологи й виробники кремів, причому другі значно гучніше.

Як влаштований шкірний бар'єр

Роль бар'єру виконує роговий шар, найповерхневіший шар шкіри. Його часто порівнюють зі стіною: «цеглини» в ній утворюють ороговілі клітини, а «розчином» слугують ліпіди між ними. Цей ліпідний «розчин» складається з трьох основних груп речовин: холестерину, вільних жирних кислот і церамідів. Вони укладаються щільними шарами й виконують дві головні роботи: не дають воді випаровуватися через шкіру та не пускають у глибші шари сторонні речовини, які можуть спровокувати запалення^[2].

Ще одна частина захисту полягає в кислотності. Поверхня здорової шкіри слабокисла, у середньому з pH близько 4,7. Шкіра з pH нижче 5 має кращі показники бар'єру й зволоження, а кисле середовище допомагає утримувати на ній «свою» корисну мікрофлору^[3].

Які функції виконує шкірний бар'єр

Коли роговий шар працює як слід, шкіра лишається еластичною, рівною й спокійно переносить подразники. Огляди описують його одночасно як бар'єр проникності та антимікробний бар'єр: свій внесок роблять і ліпіди, і слабокисла поверхня, і речовини, що утворюються з церамідів^[4]. Основні завдання бар'єру:

• Захист від патогенів: кисле середовище й антимікробні речовини заважають бактеріям і грибкам закріпитися на шкірі^[4].
• Регулювання вологості: щільні ліпідні шари не дають воді випаровуватися через шкіру^[2].
• Фільтр від токсинів і хімічних подразників: сторонні речовини не проникають у живі шари шкіри й не запускають імунну відповідь^[2].
• Підтримка мікробіому: слабокисла поверхня допомагає утримувати «свою» корисну мікрофлору^[3].
• Водно-ліпідна рівновага: природні зволожувальні речовини всередині клітин і ліпіди між ними разом утримують воду в роговому шарі.

Що ушкоджує бар'єр

Найпростіше зіпсувати бар'єр звичайним вмиванням. Мило й навіть водопровідна вода, pH якої в багатьох регіонах близько 8, підвищують pH шкіри, і він повертається до норми лише за кілька годин^[3]. Якщо вмиватися лужними засобами часто, шкіра живе в постійному «лужному стресі». Агресивне відлущування, скраби й кислоти щодня додають роговому шару роботи, яку він не встигає виконувати.

Діють і інші чинники. Тривале застосування місцевих кортикостероїдів може стоншувати шкіру^[5]. Психологічний стрес у дослідженнях погіршував відновлення бар'єру^[6]. Генетика теж важить: при атопічному дерматиті змінюється склад ліпідів рогового шару, а мутації філагрину порушують його будову^[2]. Сухе повітря, холод і вітер теж висушують шкіру, тому чутлива шкіра взимку потребує особливої уваги.

Ще кілька чинників, про які часто забувають:

• Ультрафіолетове випромінювання: опромінення, передусім ультрафіолетом B, порушує бар'єр проникності й знижує зволоженість рогового шару^[7], тож захист від сонця з правильно підібраним показником SPF теж працює на бар'єр.
• Алергени, подразники й забруднення: побутова хімія, ароматизовані косметичні засоби, дим і пил можуть подразнювати шкіру. Ароматизатори й консерванти косметики належать до найвідоміших контактних алергенів^[8], тому дерматологи радять обирати засоби з позначкою «без ароматизаторів»^[9].
• Хронічні захворювання: при діабеті 2 типу шкіра змінюється, зокрема в складках її pH вищий, і через це вона вразливіша до кандидозу^[10].

Коротко: бар'єр слабшає від лужних засобів, надмірного відлущування, тривалого застосування кортикостероїдів, стресу, генетичних особливостей, холодного сухого повітря, ультрафіолету й подразників.

Кислотна мантія шкіри та її роль у захисті

Тонкий слабокислий шар на поверхні шкіри називають кислотною мантією. Кислий pH рогового шару створює вороже середовище для хвороботворних мікроорганізмів, але на пошкодженій шкірі ця перевага слабшає. Грибки, зокрема кандида, вміють «відчувати» pH довкола себе, а їхні продукти обміну ще більше підвищують pH шкіри, і так розвивається інфекція^[10].

Кислотність важлива й для загоєння ран. Від pH залежить активність імунних клітин і ключових ферментів на кожному етапі загоєння, а хронічні рани, які довго не гояться, зазвичай мають нейтральний або слаболужний pH^[10].

Деякі стани зсувають pH шкіри. Крім діабету, це нетримання сечі: контакт шкіри із сечею та калом підвищує pH і пошкоджує бар'єр, а догляд слабокислими засобами може допомогти запобігти такому дерматиту^[10].

Як зрозуміти, що бар'єр пошкоджений

Коли «розчин» між клітинами слабшає, вода легше випаровується, а подразники легше проникають усередину. Тому перші ознаки пов'язані саме з сухістю й чутливістю: стягнутість після вмивання, лущення, шорсткість, печіння чи пощипування від засобів, які раніше переносилися нормально, почервоніння й свербіж. Буває, що шкіра залишається сухою навіть після зволоження, і тоді причину варто шукати глибше.

Про ослаблений бар'єр можуть свідчити й інші ознаки:

• Висипання або загострення акне
• Зміна кольору шкіри
• Схильність до інфекцій: на шкірі з порушеним бар'єром і підвищеним pH легше розмножуються грибки й бактерії^[10].

Такі симптоми бувають і при хворобах шкіри: атопічному чи контактному дерматиті, псоріазі. Якщо догляд не допомагає, варто звернутися до дерматолога.

Читайте:

Атопічний дерматит (екзема): причини і лікування

Атопічний дерматит: що це за хвороба, чому шкіра втрачає захист, як вона проявляється в різному віці, як лікар...

Як відновити бар'єр

Перший крок найнудніший: прибрати зайве. Чим більше активних засобів, пілінгів і скрабів у щоденному догляді, тим більше шансів подразнити роговий шар. Для відновлення зазвичай вистачає м'якого очищення, зволоження й захисту від сонця.

Кілька кроків, які допомагають спростити догляд:

• Зменшіть кількість продуктів: залиште три базові етапи: очищення, зволоження й захист від сонця.
• Порадьтеся з дерматологом: лікар допоможе визначити, які засоби справді потрібні вашій шкірі.
• Обирайте м'яке відлущування: людям із сухою, чутливою або схильною до акне шкірою дерматологи радять замість скрабу м'яку тканину й делікатний хімічний ексфоліант, а людям із темнішою шкірою уникати сильного механічного й хімічного відлущування, після якого можуть з'являтися темні плями^[11].
• Обережно зі скрабами та щітками: механічне тертя може тимчасово пошкоджувати роговий шар^[11].

Головну роль відіграють зволожувальні засоби, або емоленти. Найкраще їх вивчено при екземі: за кокранівським оглядом, вони зменшують тяжкість захворювання, кількість загострень і потребу в гормональних мазях, а в поєднанні з лікувальними засобами працюють краще, ніж самі ліки^[12]. До складу таких засобів часто входять речовини, що притягують воду, як-от гліцерин і гіалуронова кислота, а також речовини, що створюють захисну плівку, наприклад вазелін.

Ці дві групи доповнюють одна одну. Оклюзиви утворюють плівку на поверхні шкіри: вазелін, найефективніший із них, зменшує втрату води через епідерміс майже на 99%, до оклюзивів належить і ланолін. Гумектанти притягують воду: крім гліцерину й гіалуронової кислоти, до них належить мед^[13]. Тому в багатьох кремах гумектанти поєднують з оклюзивами й ліпідами на кшталт церамідів.

Наносьте крем одразу після душу чи вмивання, поки шкіра ще трохи волога: так він краще утримує воду. Мазі й креми зволожують сильніше за лосьйони^[9]. Не кожен засіб підходить усім, тож інколи доводиться спробувати кілька варіантів, щоб знайти свій.

Термальна вода може давати відчуття свіжості й комфорту, але таке відчуття після спрею ще не доводить тривалого відновлення бар’єра.^[14]

Обираючи засоби, зважайте на кислотність. Шкіра з pH нижче 5 почувається краще^[3], тож м'які очищувачі з кислим чи нейтральним pH дбайливіші за звичайне мило.

Огляд досліджень про очищення шкіри показав, що pH поверхні шкіри зростає навіть після одного вмивання або ополіскування самою водою, а засоби для очищення й догляду з pH 4,0–5,0 можуть допомогти зберегти її природну кислотність^[15]. Кілька правил для кислотного балансу:

• Очищення з низьким pH: обирайте м'які засоби без лугів, які не змивають ліпідний шар.
• Уникайте лужного мила: після нього pH шкіри повертається до норми лише за кілька годин^[15].
• Індивідуальний підхід: при нетриманні сечі чи діабеті кислотність шкіри змінюється, і тоді особливо корисні слабокислі засоби для догляду^[10].

Засоби з церамідами

Цераміди є восковими ліпідами, які природно входять до складу рогового шару й допомагають утримувати в ньому воду^[2]. Креми з церамідами або їхніми синтетичними аналогами, псевдоцерамідами, допомагають доглядати суху, сверблячу й лускату шкіру, зокрема при атопічному дерматиті. У японському дослідженні гель із псевдоцерамідом навіть улітку зменшував сухість, почервоніння й свербіж у людей із легким атопічним дерматитом і покращував якість їхнього життя^[16]. Систематичний огляд і консенсус дерматологів пов'язують щоденний догляд м'якими очищувачами та зволожувачами з бар'єрними ліпідами в дітей зі схильністю до атопічного дерматиту з меншою тяжкістю хвороби й довшими проміжками між загостреннями, але ця користь може зникнути менш ніж за рік після припинення догляду^[17].

Рекомендації

• Для щоденного догляду обирайте креми з церамідами або псевдоцерамідами й користуйтеся ними регулярно, бо ефект тримається, поки триває догляд^[17].
• Цераміди часто поєднують із гіалуроновою кислотою чи ніацинамідом. У лабораторному дослідженні ніацинамід у 4,1–5,5 раза посилював синтез церамідів у клітинах шкіри^[18], проте переконливих клінічних доказів того, що така комбінація працює краще, поки бракує.
• Для шкіри, схильної до акне, підійдуть некомедогенні засоби з церамідами, які зміцнюють бар'єр і не закупорюють пори.

Коротко: бар'єру допомагають простий догляд без надлишку активних засобів, регулярні емоленти та м'яке очищення.

А як щодо олій?

Натуральні олії часто радять як «найприроднішу» допомогу, але природність тут нічого не гарантує. У дослідженні з добровольцями оливкова олія, яку 4 тижні наносили на шкіру передпліччя, порушувала цілісність рогового шару й викликала легке почервоніння. Соняшникова олія, навпаки, зберігала бар'єр і покращувала зволоження^[19].

Огляд 2017 року, присвячений рослинним оліям, описує, що частина з них може підтримувати бар'єр завдяки жирним кислотам, антиоксидантам і протизапальним сполукам. Проте для більшості олій дані отримано на тваринах, у лабораторії або в невеликих дослідженнях, а мононенасичені жирні кислоти, як-от олеїнова, самі можуть порушувати бар'єр^[4]. Ось що відомо про олії, які найчастіше радять для шкіри:

• Олія жожоба: містить багато воскових ефірів, тому огляд розглядає її як варіант для дерматозів із порушеним бар'єром; вона також має протизапальну дію^[4].
• Кокосова олія: у рандомізованому подвійному сліпому дослідженні за участю 117 дітей із легким і середньотяжким атопічним дерматитом індекс тяжкості SCORAD знизився на 68,23% у групі кокосової олії холодного віджиму та на 38,13% у групі мінеральної олії^[20].
• Мигдальна олія: має пом'якшувальні властивості, але дані про неї стосуються здебільшого розтяжок і отримані в нерандомізованих дослідженнях^[4].
• Арганова олія: містить токофероли (вітамін E), поліфеноли й сквален; щоденне нанесення покращувало еластичність і зволоженість шкіри^[4].
• Олія бурачника (бораго): багата на омега-6 жирні кислоти, зокрема лінолеву; у дітей з атопічним чи себорейним дерматитом її нанесення нормалізувало функцію бар'єру^[4].
• Соняшникова й соєва олії: соняшникова в дослідженні зберігала бар'єр, а екстракти соєвої олії зменшували втрату води через шкіру передпліччя^[4].

Олії можна додавати в креми або лосьйони чи наносити кілька крапель безпосередньо на шкіру. Перед першим застосуванням зробіть тест на невеликій ділянці, бо на будь-яку олію можлива індивідуальна реакція.

Чи корисні натуральні олії для шкірного бар'єру? Олії поводяться по-різному: соняшникова в дослідженні зберігала бар'єр, а оливкова його ушкоджувала. Доказів мало, бо дослідження невелике й проведене на дорослих добровольцях.

Коротко: «натуральна» не означає «корисна для бар'єру»: оливкова олія може його ушкоджувати.

Чи можна запобігти проблемам із бар'єром

Логічно було б мастити кремом шкіру немовлят, щоб запобігти екземі. Цю ідею перевірили в рандомізованому дослідженні BEEP: майже 1400 новонароджених із сімейним ризиком атопії отримували щоденний емолент протягом першого року або звичайний догляд. До двох років екзема розвинулася з однаковою частотою в обох групах^[21]. Тож емоленти добре допомагають доглядати вже пошкоджену шкіру, але не є «щепленням» від екземи.