У 100 г тушкованої курячої печінки міститься 16,85 мкг вітаміну В12, тобто приблизно сім добових норм дорослої людини[1]. Такий приклад добре показує, що для більшості людей не обов'язково приймати добавки з вітамінами групи В: достатньо включити до раціону продукти, які їх містять. Водночас дослідження показують, що значна частина населення навіть розвинених країн має нестачу одного чи кількох вітамінів цієї групи[2], тож знати їхні джерела корисно кожному.

Які вітаміни входять до групи В?

До групи В належать вісім водорозчинних вітамінів, які працюють як коферменти, тобто помічники ферментів у сотнях хімічних реакцій[2]:

Також до цієї групи традиційно зараховують чотири вітаміноподібні речовини:

  • Холін. Печінка виробляє його сама, але цієї кількості не вистачає для потреб людини, тому холін має надходити з їжею; його нестача може спричинити ушкодження м'язів і печінки, зокрема жирову хворобу печінки[3].
  • Інозитол. Організм синтезує його з глюкози, тому інозитол вважають вітаміноподібною сполукою, а рекомендованої норми споживання для нього не встановлено[4].
  • Пара-амінобензойна кислота. Вона потрібна багатьом бактеріям для синтезу фолатів, але для людини не є обов'язковою[5].
  • Птерил-гепта-глутамінова кислота. Це одна з природних форм фолату: більшість фолатів у їжі мають кілька залишків глутамінової кислоти, і в кишківнику організм відщеплює їх перед всмоктуванням[6].

Більшість вітамінів групи В організм не здатен синтезувати в потрібній кількості, хоча вони необхідні для його нормальної роботи. Тому їх треба регулярно отримувати ззовні: з їжею або, за потреби, з добавками. Ссавці, наприклад, не вміють самі виробляти фолати й залежать від їжі та кишкових бактерій[7]. Запаси більшості вітамінів групи В невеликі: тіамін зберігається в печінці в дуже малій кількості й швидко витрачається[8]. Виняток становить В12: організм має запас 1–5 мг, тому симптоми його дефіциту можуть з'явитися лише через роки[9]. Ніацин організм частково отримує з амінокислоти триптофану: приблизно 1 мг ніацину з 60 мг триптофану[10].

Вітаміноподібні речовини не вважаються повноцінними вітамінами, хоча мають схожу будову й функції. Організм або сам синтезує частину з них, або, як у випадку пара-амінобензойної кислоти, взагалі не потребує їх напряму. Вони беруть участь в обміні речовин, але для них зазвичай не встановлюють норм споживання, як для вітамінів. Холін є винятком: для нього встановлено адекватне споживання 550 мг на добу для чоловіків і 425 мг для жінок[3].

Зазвичай вітамінів групи В з їжі достатньо для нормального функціонування організму. Окремий прийом добавок має сенс за підвищеної потреби або доведеного дефіциту. Наприклад, під час вагітності потреба у фолаті зростає до 600 мкг на добу[6], веганам і людям після операцій на шлунку часто бракує В12[9], а хронічне вживання алкоголю підвищує ризик нестачі біотину[11]. Прийом добавок «для прискорення відновлення» без дефіциту не має переконливих доказів. Пивні дріжджі багаті на вітаміни групи В, але рослинні продукти й дріжджі природно не містять В12: харчові дріжджі дають його лише тоді, коли їх збагатили[9].

У яких продуктах міститься вітамін В?

Ці вітаміни містяться в багатьох продуктах звичайного раціону, але розподілені нерівномірно. Так само з іншими вітамінами: апельсини багаті на вітамін С, але не містять вітаміну D, який трапляється в жирній рибі, яєчних жовтках і збагаченому молоці[12]. Найбільше вітамінів групи В у продуктах тваринного походження, а також у горіхах, насінні, бобових, крупах і деяких овочах[13].

ВітамінВ яких продуктах міститься вітамін
В1 (тіамін)бобові, горіхи, яйця, свинина, картопля, гречка, вівсянка, курка, червоний перець, молоко, сир[8]
В2 (рибофлавін)яйця і молочні продукти, молоко, сир, куряча печінка, яловича печінка, червоний перець, гриби, бобові, горіхи, риба[13]
В3 (ніацин)продукти тваринного походження (м'ясо, риба), гречка, гриби, картопля, помідори, бобові, горіхи[10]
В5 (пантотенова кислота)гриби, яйця, молочні продукти, бобові, горіхи, свинина, яловичина, риба[14]
В6 (піридоксин)продукти тваринного походження (риба, м'ясо, курка, яйця, молоко, сир), картопля, банани, абрикоси, горіхи, зелені овочі[15]
В7 (біотин)яйця, печінка, соя, горіхи, курка, риба, картопля[11]
В9 (фолієва кислота)зелені овочі (шпинат, брокколі, цибуля, салат), фрукти (апельсини, манго, кавуни), яйця і молочні продукти, бобові, горіхи, гречка[6]
В12 (кобаламін)м'ясо, риба, яйця і молочні продукти, молоко, сир, куряча печінка, яловича печінка, креветки, устриці[9]

Частина продуктів у таблиці містить відповідний вітамін лише в невеликій кількості. Наприклад, у 100 г кавуна лише 3 мкг фолату, тобто менше 1% добової норми[16], в абрикосах 0,054 мг вітаміну В6[17], а в червоному солодкому перці 0,054 мг тіаміну на 100 г[18]. Тому основу раціону краще будувати на продуктах, описаних нижче.

Печінка

Яловичу печінку вважають найбагатшим джерелом вітамінів групи В. У 85 г смаженої яловичої печінки 70,7 мкг вітаміну В12, тобто майже в 30 разів більше за добову норму[9].

Печінка містить такі вітаміни групи В: В1, В2, В3, В5, B6, В9, В12[19].

Якщо з'їсти 70 г смаженої яловичої печінки, організм отримає близько трьох чвертей добової норми В3 та майже половину норми В9 і В6. А шматочок вагою 35 г дає приблизно 1,2 мг вітаміну В2, тобто майже всю добову потребу дорослої людини[19].

У 100 г курячої печінки близько 2 мг вітаміну В2, тобто більше за добову норму, а вітаміну В12 у ній приблизно в сім разів більше, ніж потрібно на день[1].

Риба

Риба належить до найбагатших джерел вітаміну В12. У 85 г консервованого світлого тунця у власному соку 2,5 мкг В12 (104% добової норми), а в 85 г приготованого атлантичного лосося 2,6 мкг (108%)[9]. Вміст залежить від виду риби: у 100 г сирого синього тунця 9,43 мкг, що майже вчетверо перевищує добову норму[20].

Курятина

Куряча грудка є добрим джерелом В3: у 100 г запеченої грудки 13,7 мг ніацину, понад 80% добової норми. Також курятина дає В5, В6 і В12[21].

Яйця

Одне велике куряче яйце містить 0,5 мкг В12, тобто близько 19% добової норми[9]. Разом із ним організм отримує вітаміни В2 і В5[22], а також біотин: близько 10 мкг на яйце[11].

Молочні продукти

Одна склянка молока 2% жирності містить 0,5 мг вітаміну В2 (38% добової норми)[13] і 1,3 мкг В12 (54% добової норми)[9]. А 100 г знежиреного йогурту дають приблизно 20% добової норми В2: у склянці такого йогурту 0,6 мг[13].

Бобові культури

Квасоля, горох, сочевиця, соя і нут містять вітаміни В1 (тіамін), В2 (рибофлавін), В3 (ніацин) і В9 (фолієву кислоту). Наприклад, у 100 г вареного нуту 0,116 мг вітаміну В1, тобто близько 10% добової норми, і 172 мкг фолату, понад 40% норми[23]. У 100 г вареної сочевиці 181 мкг фолату, майже половина добової норми[24], а у 100 г вареного зеленого горошку 59 мкг, близько 15% норми[25]. У вареному лущеному горосі фолату так само небагато: 65 мкг на 100 г, близько 16% норми[26], тож поширена цифра «майже 70% норми В9 у 100 г гороху» завищена в кілька разів.

Соєве молоко

Соєве молоко може бути альтернативним джерелом вітаміну В12 для людей із непереносимістю лактози або вегетаріанців, але лише збагачене: у несолодкому збагаченому соєвому напої 1,11 мкг В12 на 100 г, тож склянка на день покриває приблизно добову норму[27]. У незбагаченому соєвому молоці В12 немає[28]. Також воно містить невелику кількість В2 і В3. Про вплив соєвого молока на рівень естрогену часто сперечаються, але на вміст вітамінів це не впливає.

Вівсяна каша

Вівсяна каша є джерелом вітаміну В1. Одна порція, тобто 250 г вареної на воді незбагаченої крупи, дає приблизно 0,19 мг тіаміну, близько 15% щоденної потреби. Також вівсянка містить невелику кількість В5 і В9[29].

Горіхи та насіння

Горіхи, насіння та бобові містять вітаміни В1, В2, В3, В5, В6 і В9. Наприклад, у 100 г сушеного насіння соняшнику 1,48 мг тіаміну, тобто близько 120% добової норми, а також 227 мкг фолату[30]. У горіхах тіаміну менше, і його кількість сильно залежить від виду: у 100 г пекану 0,66 мг (близько 55% норми)[31], у фісташках 0,87 мг (понад 70%)[32], а в мигдалі лише 0,2 мг (близько 17%)[33].

Шпинат

Шпинат містить кілька вітамінів групи В, але найбільше в ньому В9. У 100 г сирого шпинату 194 мкг фолату, тобто майже половина денної норми[34].

Банани

Банани допомагають задовольнити потребу в В6: один середній банан містить 0,4 мг цього вітаміну, тобто близько 25% добової норми[15].

Коротко: печінка, риба, м'ясо, яйця, молоко, бобові, насіння й зелені овочі разом покривають потребу в усіх вітамінах групи В, а В12 природно є лише в продуктах тваринного походження та збагачених продуктах[9].

Роль вітамінів групи В в організмі

Усі вісім вітамінів тісно пов'язані між собою й особливо важливі для мозку: вони беруть участь у виробленні енергії, синтезі та відновленні ДНК і утворенні нейромедіаторів[2]. Від них залежать обмін речовин, стан шкіри, нігтів, печінки та нервової системи. Випадіння волосся може бути ознакою нестачі деяких із них, зокрема рибофлавіну[13] та біотину, однак доказів, що добавки допомагають людям без дефіциту, мало[11]. Тому причину випадіння волосся краще з'ясувати з лікарем, перш ніж купувати вітаміни.

Один із вітамінів групи В, вітамін B1, або тіамін, необхідний для енергетичного обміну, а отже для росту, розвитку та роботи клітин. Він потрібен для засвоєння глюкози та амінокислот[8]. Твердження, що тіамін сам знижує рівень цукру в крові чи «активує» гормон інсулін, у джерелах не підтверджується. Тяжкий дефіцит тіаміну спричиняє бері-бері: «волога» форма уражає серце й судини, а «суха» нерви[35]. Ще один наслідок, синдром Верніке-Корсакова, проявляється тяжкою втратою короткочасної пам'яті та дезорієнтацією; при дефіциті людина виснажується, тож твердження про надмірне накопичення жиру через нестачу тіаміну джерела не підтверджують[8]. Верхньої межі споживання для тіаміну не встановлено, бо побічних ефектів від високих доз не описано[8].

Вітамін B2, або рибофлавін, входить до складу двох важливих коферментів, які забезпечують вироблення енергії в клітинах, обмін жирів і ліків. Нестача рибофлавіну спричиняє ураження шкіри, тріщини в кутиках рота, запалення слизових рота й горла, випадіння волосся, а тривалий тяжкий дефіцит може призвести до анемії та катаракти[13]. Твердження, що надлишок рибофлавіну пошкоджує печінку, не підтверджується: навіть кількості з їжі, що в багато разів перевищують норму, не мають помітної токсичності. Навіть 400 мг на добу протягом трьох місяців не спричиняли побічних ефектів[13].

Вітамін B3, або ніацин, потрібен для здоров'я шкіри, травної та нервової системи. Тяжкий дефіцит спричиняє пелагру: пігментований висип на шкірі, відкритій сонцю, а також депресію, втрату пам'яті та галюцинації[10]. Великі дози ніацину знижують рівень «поганого» холестерину, але у великих дослідженнях AIM-HIGH та HPS2-THRIVE це не зменшило кількості серцевих нападів та інших серцево-судинних подій, тому кардіологи не радять приймати ніацин для їх профілактики[10]. Для нігтів і волосся окремої користі ніацину в людей без дефіциту не доведено. Надлишок вітаміну В3 у вигляді добавок викликає почервоніння шкіри, висипання, розлади травлення, втому[36] і головний біль[37]. Дози 1000–3000 мг на добу можуть уражати печінку[10], і тоді з'являються темна сеча, світлий кал і пожовтіння шкіри[38].

Вітамін B5, або пантотенова кислота, потрібна для утворення коферменту А, без якого неможливі синтез і розщеплення жирних кислот та багато інших процесів обміну[14]. Похідні коферменту А потрібні також для синтезу гему, частини гемоглобіну, гормону мелатоніну, холестерину, стероїдних гормонів і нейромедіатора ацетилхоліну[39]. Її також пов'язують з утворенням гістаміну. Дефіцит В5 при звичайному харчуванні майже не трапляється, лише при тяжкому виснаженні; тоді з'являються оніміння й печіння в кистях і стопах, головний біль, втома, дратівливість і порушення сну. Надлишок цього вітаміну у великих дозах, близько 10 г на добу, може спричинити легку діарею та розлади травлення[14].

Вітамін B6, або піридоксин, бере участь понад у 100 ферментних реакціях, переважно в обміні амінокислот, а також в утворенні гемоглобіну, нейромедіаторів і роботі імунітету[15]. Дефіцит вітаміну В6 проявляється мікроцитарною анемією, дерматитом із лущенням губ і тріщинами в кутиках рота, запаленням язика, депресією, сплутаністю свідомості та ослабленням імунітету[15]. Тривалий прийом великих доз В6 (1–6 г на добу протягом 12–40 місяців) спричиняє тяжку прогресуючу сенсорну нейропатію з онімінням рук і ніг та порушенням координації, болючі ураження шкіри, світлочутливість, нудоту й печію. Верхня межа для дорослих становить 100 мг на добу[15].

Вітамін B7, або біотин, є кофактором п'яти ферментів, які забезпечують обмін жирних кислот, глюкози та амінокислот[11]. Більшість бактерій у кишківнику самі синтезують біотин, хоча скільки його засвоює людина, невідомо, а при спадкових порушеннях обміну біотину страждає імунітет і зростає схильність до бактеріальних та грибкових інфекцій[40]. З щитоподібною залозою біотин пов'язаний передусім тому, що великі дози біотину спотворюють результати аналізів на її гормони, зокрема ТТГ[41]. Перед здачею аналізів варто попередити лікаря про прийом біотину, бо Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) описало навіть смерть пацієнта через хибно занижений результат аналізу на тропонін[11]. Дефіцит біотину призводить до прогресуючого випадіння волосся, лускатого висипу навколо очей, носа й рота, ламкості нігтів, кон'юнктивіту, а також до неврологічних симптомів: депресії та поколювання в кінцівках. До групи ризику належать люди з хронічним вживанням алкоголю та вагітні, щонайменше третина яких має граничний дефіцит[11]. Серед можливих наслідків дефіциту згадують і анемію. Твердження, що надлишок біотину посилює виділення поту й сечі, не підтверджується: біотин не має відомої токсичності, дози до 5 мг на добу протягом двох років не спричиняли побічних ефектів[40], тому головна проблема полягає саме у впливі на аналізи.

Вітамін B9, або фолієва кислота, забезпечує синтез ДНК, поділ клітин і роботу системи кровотворення. Нестача фолієвої кислоти спричиняє мегалобластну анемію, слабкість, втому та порушення концентрації, а в майбутньої матері підвищує ризик вад нервової трубки в дитини[6]. Верхня межа для синтетичної фолієвої кислоти з добавок і збагачених продуктів становить 1000 мкг на добу. Великі дози можуть маскувати дефіцит В12, а дані про вплив надлишку фолатів на ризик раку суперечливі[6]. У дослідженні серед людей після інфаркту комбінація фолієвої кислоти, В12 і В6 не зменшила ризику повторних серцево-судинних подій і навіть показала тенденцію до його підвищення на 22%[42].

Вітамін B12, або кобаламін, бере участь у розвитку й роботі центральної нервової системи, утворенні мієліну, формуванні здорових еритроцитів, синтезі ДНК, а також в обміні гомоцистеїну та жирних кислот[9]. Дефіцит цього вітаміну спричиняє мегалобластну анемію, оніміння й поколювання в руках і ногах, ушкодження нервової системи, деменцію, глосит (запалення язика), прискорене серцебиття та безпліддя[9]. Іноді дефіцит В12 проявляється й пігментними змінами шкіри, наприклад потемнінням шкіри на кистях, яке зникає після лікування[43]. Верхньої межі для В12 не встановлено, бо навіть великі дози вважають безпечними[9].

Читайте:

Зверніться до лікаря, якщо у вас тривало зберігаються втома й блідість, оніміння чи поколювання в руках і ногах, тріщини в кутиках рота, запалений язик, погіршення пам'яті або випадіння волосся. Такі симптоми можуть бути ознаками анемії чи дефіциту вітамінів групи В, зокрема В12 і фолату[9]. Особливо уважними варто бути веганам, людям старшого віку з атрофічним гастритом, тим, хто переніс операції на шлунку або тривало приймає метформін[9], а також вагітним і тим, хто вживає багато алкоголю[11]. Перед аналізами на гормони щитоподібної залози скажіть лікарю, якщо приймаєте біотин[41].

Підсумок

Від вітамінів групи В залежить робота багатьох органів і систем, від вироблення енергії до кровотворення й нервової системи. Більшість людей отримує їх із різноманітного раціону, де є печінка, риба, м'ясо, яйця, молочні продукти, бобові, насіння й зелені овочі. Дефіцит або надлишок цих вітамінів може спричинити різні проблеми, тому дози добавок варто узгоджувати з рекомендованими нормами, а за потреби порадитися з лікарем або нутриціологом.

Джерела43
  1. fdc.nal.usda.gov
  2. Огляд. Kennedy DO. B Vitamins and the Brain: Mechanisms, Dose and Efficacy--A Review. Nutrients, 2016.
  3. NIH Office of Dietary Supplements
  4. ruokavirasto.fi
  5. Огляд. Krátký M. та ін. 4-Aminobenzoic Acid Derivatives: Converting Folate Precursor to Antimicrobial and Cytotoxic Agents. Biomolecules, 2019.
  6. NIH Office of Dietary Supplements
  7. Огляд. Kordus SL. та ін. Revitalizing antifolates through understanding mechanisms that govern susceptibility and resistance. Medchemcomm, 2019.
  8. NIH Office of Dietary Supplements
  9. NIH Office of Dietary Supplements
  10. Niacin — Health Professional Fact Sheet. NIH Office of Dietary Supplements, 2022.
  11. NIH Office of Dietary Supplements
  12. NIH Office of Dietary Supplements
  13. NIH Office of Dietary Supplements
  14. NIH Office of Dietary Supplements
  15. NIH Office of Dietary Supplements
  16. fdc.nal.usda.gov
  17. fdc.nal.usda.gov
  18. fdc.nal.usda.gov
  19. fdc.nal.usda.gov
  20. fdc.nal.usda.gov
  21. fdc.nal.usda.gov
  22. fdc.nal.usda.gov
  23. fdc.nal.usda.gov
  24. fdc.nal.usda.gov
  25. fdc.nal.usda.gov
  26. fdc.nal.usda.gov
  27. fdc.nal.usda.gov
  28. fdc.nal.usda.gov
  29. fdc.nal.usda.gov
  30. fdc.nal.usda.gov
  31. fdc.nal.usda.gov
  32. fdc.nal.usda.gov
  33. fdc.nal.usda.gov
  34. fdc.nal.usda.gov
  35. Огляд. Pereira AG. та ін. An Overview of Beriberi. Med Princ Pract, 2026.
  36. Мета-аналіз. Young SL. та ін. The adverse effects of oral niacin/nicotinamide - an overview of reviews. Eye (Lond), 2025.
  37. drugs.com
  38. Should I Take Niacin?. Cleveland Clinic.
  39. Pantothenic Acid. Linus Pauling Institute.
  40. Biotin. Linus Pauling Institute.
  41. Огляд. Rußwurm M. та ін. Biotin Interference in Thyroid Function Tests. Dtsch Arztebl Int, 2025.
  42. Дослідження. Bønaa KH. та ін. Homocysteine lowering and cardiovascular events after acute myocardial infarction. N Engl J Med, 2006.
  43. Огляд. Mathur M. та ін. Skin Hyperpigmentation: An Under-Recognized Dermatological Clue to Vitamin B12 Deficiency. Clin Case Rep, 2026.