Ацидоз: типи, симптоми, ускладнення та способи лікування

Одна з найпомітніших ознак тяжкого ацидозу пов'язана з диханням. Людина дихає часто й глибоко, ніби щойно бігла, хоча лежить у ліжку: так організм намагається швидше видихнути вуглекислий газ і зменшити кислотність крові^[1]. Якщо причиною є діабетичний кетоацидоз, подих ще й пахне фруктами або рідиною для зняття лаку^[2]. У здорової людини кислотність крові (pH) тримається у вузькому коридорі, від 7,35 до 7,45^[3], і зсув за його межі завжди має причину, яку треба знайти.

Що таке ацидоз

Ацидоз означає, що кислот у рідинах організму стає забагато: вони накопичуються швидше, ніж виводяться, або втрачається бікарбонат, головна лужна речовина крові^[4]. Легені видаляють вуглекислий газ, а нирки регулюють рівень бікарбонату й виводять надлишкові кислоти. Поки ці системи справляються, баланс зберігається. Якщо одна з них перевантажена або ослаблена, кислотність підвищується. У побуті часто кажуть про «закислення організму», але так зазвичай називають модну ідею про шкоду «кислої» їжі, а справжній ацидоз визначають лише за аналізом крові.

Організм уміє частково компенсувати зсув: тоді pH крові повертається майже до норми, хоча рівні бікарбонату й вуглекислого газу залишаються зміненими^[4]. Легкий ацидоз може тривати довго й непомітно. Найчастіше такий хронічний варіант супроводжує хворобу нирок, особливо коли їхня функція падає приблизно до чверті від норми^[5]. Виражений гострий ацидоз, навпаки, розвивається за години чи дні й може спричинити шок^[4].

Причини та форми ацидозу

Кислотність зростає двома шляхами: через надлишок кислот, які нирки не встигають вивести, або через накопичення вуглекислого газу, коли легені погано провітрюються. Звідси дві великі групи, метаболічний і респіраторний (дихальний) ацидоз, і за аналізами лікар з'ясовує, з якою з них має справу^[4].

Метаболічний ацидоз

Цей варіант формується, коли в тілі накопичуються кислі сполуки (кетонові тіла, молочна кислота, продукти обміну, які не виводять хворі нирки) або коли втрачається бікарбонат. Одна з найчастіших причин полягає в гострій чи хронічній хворобі нирок, і нерідко кілька причин поєднуються^[1].

До причин метаболічного ацидозу належать:

• Цукровий діабет: коли бракує інсуліну, організм розщеплює жири, у крові накопичуються кетонові тіла й розвивається діабетичний кетоацидоз (у побуті кажуть «ацетон у крові»). Найчастіше він буває при діабеті 1 типу, зокрема ще не діагностованому, особливо в дітей, але трапляється і при 2 типі в людей на інсуліні^[2].
• Синдром Шегрена: у дорослих із цим синдромом нирки найчастіше уражає запалення їхньої проміжної тканини (тубулоінтерстиційний нефрит), а воно може проявлятися нирковим канальцевим ацидозом^[6].
• Сильна діарея: з рідким калом організм втрачає багато бікарбонату^[4].
• Жовчна нориця: аномальний хід, через який жовч, багата на бікарбонат, витікає назовні або в інший орган.
• Інсулінорезистентність: її часто називають серед причин, проте сама вона кров не закислює. Зв'язок тут переважно зворотний: тривалий ацидоз погіршує дію інсуліну^[5].
• Лактатацидоз (молочнокислий ацидоз): молочна кислота накопичується, коли тканинам бракує кисню, наприклад при сепсисі, шоку, тяжкій серцевій недостатності чи анемії, а також при печінковій недостатності, зловживанні алкоголем і тривалому дуже інтенсивному навантаженні^[4].
• Отруєння: метанолом, етиленгліколем (основа антифризу), а також передозування аспірину^[1].

Прояви можуть бути різними: прискорене серцебиття, глибоке дихання, головний біль, нудота, блювання, слабкість, зниження апетиту, сплутаність свідомості^[7]. Глибоке шумне дихання лікарі називають диханням Куссмауля. Спочатку воно швидке, а з наростанням ацидозу стає повільнішим, глибшим і важчим, і така зміна дихання є приводом негайно викликати швидку^[1]. При легкому або повільному ацидозі симптомів часто немає взагалі.

Коротко: глибоке часте дихання, сонливість чи сплутаність у людини з діабетом або хворобою нирок можуть означати тяжкий ацидоз, і чекати, що минеться, не можна: потрібна швидка.

Читайте:

Гіперглікемія: підвищений цукор у крові

Гіперглікемія — це підвищений рівень глюкози в крові. Роками вона може не давати про себе знати, поступово уш...

Нирковий канальцевий ацидоз

Нирки відповідають за виведення кислот і повернення бікарбонату в кров. При нирковому канальцевому (тубулярному) ацидозі з цією роботою не справляються саме ниркові канальці^[8]. Дистальний (1-й) тип виникає, коли нирки не можуть достатньо закислити сечу, проксимальний (2-й), коли вони втрачають бікарбонат, а при 4-му типі ацидоз поєднується з підвищеним калієм у крові. Ці форми бувають вродженими або набутими, тобто з'являються через інші хвороби чи ліки^[8]. Організм втрачає лужний резерв, і кислотність підвищується навіть без надмірного утворення кислот.

Респіраторний ацидоз

Цей тип виникає, коли легені не можуть вивести достатньо вуглекислого газу. Він накопичується в крові й підвищує її кислотність^[3]. Гострий респіраторний ацидоз розвивається швидко, наприклад під час тяжкого нападу астми чи передозування, хронічний наростає поступово, і часом вони поєднуються.

Причини респіраторного ацидозу включають:

• Інсульт: коли уражено ділянки мозку, що керують диханням.
• Препарати й речовини, що пригнічують центральну нервову систему: опіоїди, снодійні та заспокійливі засоби, великі дози алкоголю, зокрема при передозуванні алкоголем^[3].
• Нервово-м'язові захворювання: міастенія, м'язова дистрофія, бічний аміотрофічний склероз, при яких слабшають дихальні м'язи^[4].
• Хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ): у побуті його часто називають «хронічним бронхітом» або «емфіземою»^[3].
• Ожиріння та апное під час сну: зайва вага заважає легеням розправлятися, а під час апное дихання періодично зупиняється^[3].
• Тяжка пневмонія і деформації грудної клітки: наприклад виражений кіфоз чи травма грудей^[4].

Стан може проявлятися задишкою, свистячим диханням, тривогою, головним болем, сплутаністю, розмитим зором і ціанозом, тобто синюшністю шкіри та губ. У тяжких випадках з'являються сильна втома, посмикування м'язів, зміни поведінки, судоми й кома. Хронічна форма дає денну втому, погіршення пам'яті й координації^[3], а через нічні зупинки дихання порушується сон.

Дієтичний та лікарський ацидоз

Їжа впливає на кількість кислот, які мають вивести нирки. М'ясо, яйця, сир і зернові підвищують кислотне навантаження, овочі та фрукти його зменшують, а молоко, жири й цукор майже нейтральні^[9]. У здорових людей нирки легко компенсують такі коливання. Коли ж їхня функція знижена, кислоти з їжі виводяться гірше, і раціон із великою кількістю продуктів тваринного походження та малою кількістю рослинних може посилювати ацидоз^[9]. Роль надлишку солі та солодких напоїв із фосфорною кислотою теж обговорюють, але переконливих даних про їхній вплив на кров здорових людей немає.

Деякі лікарські препарати також впливають на кислотно-лужний баланс крові:

• Метформін: цей поширений препарат від діабету 2 типу пов'язують із рідкісним лактатацидозом. Проте в огляді Cochrane 347 досліджень з понад 70 тисячами пацієнто-років приймання метформіну не знайшли жодного випадку, і різниці з іншими препаратами від діабету не було^[10]. При тяжкій (4-й) стадії хвороби нирок метааналіз 2026 року помітив лише тенденцію до вищого ризику, статистично не доведену^[11], тому дозу лікар підбирає з огляду на роботу нирок.
• Антибактеріальні засоби: зокрема триметоприм (входить до складу ко-тримоксазолу) може порушувати роботу ниркових канальців і спричиняти канальцевий ацидоз та підвищення калію^[12].
• Антиретровірусні лікарські засоби: деякі препарати для лікування ВІЛ можуть спричиняти лактатацидоз^[4].

Харчові й медикаментозні чинники мають вагу переважно тоді, коли нирки, печінка чи легені вже працюють з обмеженнями.

Хто має підвищений ризик ацидозу

Схильність до підвищеної кислотності залежить від типу порушення. Дихальні розлади створюють умови для респіраторного ацидозу, а деякі хронічні хвороби впливають на метаболічний варіант.

Для респіраторного ацидозу характерні такі фактори ризику^[3]:

• Бронхіальна астма: тяжкий напад ускладнює вентиляцію легень.
• Тяжкий ХОЗЛ: знижує здатність виводити вуглекислий газ.
• Куріння: ушкоджує дихальні шляхи й послаблює їхню пропускну здатність.
• Опіоїди: пригнічують дихальний центр.
• Післяопераційний період: залишкова дія наркозу та знеболювальних може тимчасово послаблювати дихання.

Метаболічний ацидоз частіше виникає у людей із хронічною хворобою нирок, діабетом, при сепсисі та інших тяжких станах^[7], а також при синдромі Шегрена. У цих випадках організм втрачає здатність стабільно регулювати рівень бікарбонату або виводити надлишкові кислоти.

Методи лікування

Ацидоз лікують через його причину: кислотність нормалізується, коли усунуто те, що її підвищило, або відновлено роботу легень і нирок^[4].

Як виявляють ацидоз

Головне обстеження називають аналізом газів крові: у пробі з артерії або вени вимірюють pH, вуглекислий газ, кисень і бікарбонат^[4]. Рівень бікарбонату (у бланку його часто позначають як CO2) входить і до звичайного біохімічного аналізу крові, і показник нижче 22 ммоль/л може свідчити про надлишок кислот^[1]. Щоб знайти причину, перевіряють електроліти й роботу нирок, кетони та молочну кислоту в крові, сечу, а за потреби роблять рентген грудної клітки чи КТ^[4]. Якщо підозрюють дихальну причину, додають дослідження функції легень^[3].

Лікування метаболічного та ниркового ацидозу

При гострому метаболічному ацидозі лікують причину й часто вводять рідини внутрішньовенно, а натрію гідрокарбонат дають рідко^[4]. Діабетичний кетоацидоз лікують лише в лікарні: внутрішньовенно вводять інсулін і розчини, стежачи за роботою мозку, серця й легень^[2].

При хронічному ацидозі через хворобу нирок спершу коригують харчування, а якщо цього мало, призначають натрію гідрокарбонат, натрію цитрат або калію цитрат^[1]. Натрію гідрокарбонат є тією самою харчовою содою, але тут його приймають у таблетках чи порошку в дозі від лікаря. Препарати калію при хворобі нирок зазвичай не дають, якщо калій у крові не знижений^[1]. Нефрологи радять утримувати бікарбонат на рівні 22 ммоль/л і вище, а лужні засоби можуть затримувати натрій і рідину та підвищувати тиск^[5], тому соду для «розкислення» самостійно не п'ють.

Лікування респіраторного ацидозу

Лікування спрямоване на те, що заважає виводити вуглекислий газ. Застосовують бронхолітики (бронхорозширювальні засоби), кортикостероїди, антибіотики при інфекції, кисень, при підозрі на передозування опіоїдів налоксон, при апное сну апарат CPAP, а в тяжких випадках штучну вентиляцію легень^[3]. При загостренні ХОЗЛ із накопиченням вуглекислого газу допомагає неінвазивна вентиляція через маску: в огляді Cochrane 17 досліджень вона знизила ризик смерті на 46%, а потребу в інтубації на 65%^[13].

Корекція дієтичного ацидозу

Людям із хворобою нирок радять їсти більше овочів, фруктів і рослинного білка та менше м'яса, жовтків, твердих і плавлених сирів і зернових; дієтолог допомагає підлаштувати це під рівень калію^[1]. Регулярне споживання овочів та фруктів зменшує кислотне навантаження на нирки^[9]. Якщо нирки працюють повноцінно, спеціальна дієта для регуляції кислотності крові не потрібна.

Міф: лужна дієта чи лужна вода «розкислюють» кров. Насправді: у рандомізованому дослідженні мінеральна вода з високим вмістом бікарбонату помітно змінювала pH сечі, а показники газів крові лише трохи^[14]: кислотність крові утримують легені й нирки.

Можливі ускладнення

Порушення кислотно-лужного балансу впливає на різні системи, особливо коли кислотність тривалий час залишається підвищеною. Надлишок кислот поступово послаблює кістки, і ризик переломів, зокрема стегна і хребта, зростає^[1]. У дітей метаболічний ацидоз заважає виділенню гормону росту й гальмує ріст^[7].

Дисбаланс також пришвидшує прогресування хронічної хвороби нирок: що гірше вони працюють, то більше кислот накопичується, і коло замикається^[1]. Тривалий ацидоз посилює розпад м'язового білка й веде до втрати м'язової маси, знижує чутливість до інсуліну й погіршує засвоєння глюкози, підтримує запалення і пов'язаний з вищою смертністю^[5]. Тяжкий гострий ацидоз може спричинити шок і смерть^[4].

Хронічний ацидоз при хворобі нирок пов'язаний з остеопорозом і переломами^[7]. Міф: «кисла» їжа в здорових людей вимиває кальцій із кісток і спричиняє остеопороз. Насправді: систематичний огляд 55 досліджень не знайшов доказів причинного зв'язку між кислотним навантаженням раціону та остеопорозом, як і доказів, що лужна дієта захищає кістки^[15].

Дослідники також вивчають підвищену кислотність усередині твердих пухлин. Це місцеве явище, яке не варто плутати з ацидозом крові: пухлина інтенсивно обмінює речовини й погано кровопостачається, тож у ній накопичуються кислі продукти обміну^[16]. Така кислотність допомагає раковим клітинам виживати, проникати в сусідні тканини й ухилятися від імунної відповіді^[16], тому її досліджують як можливу мішень для майбутньої терапії. Водночас систематичний огляд не знайшов жодного дослідження, яке підтвердило б користь лужної дієти чи лужної води для профілактики або лікування раку, і рекламувати їх із цією метою безпідставно^[17].