Чому виникає вагінальна сухість і як із нею впоратись

У 2018 році в клінічному дослідженні 302 жінки після менопаузи зі скаргами на сухість і біль під час сексу 12 тижнів отримували вагінальну таблетку естрадіолу, безрецептурний зволожувальний гель або плацебо. Симптоми зменшилися в усіх трьох групах майже однаково, а гормон і зволожувач не дали переваги над плацебо^[1]. Плацебо тут не було «нічим»: жінки щодня вводили таблетку без діючої речовини і двічі на тиждень наносили гелеву основу. Схоже, сам регулярний догляд за слизовою вже дає відчутне полегшення, а конкретний засіб можна підібрати потім.

У здоровому стані слизова піхви завжди злегка волога. Природне мастило й еластичність тканин підтримує естроген, тому слизова добре переносить тертя. Коли вологи стає менше, тканини стоншуються і легко подразнюються, з'являються мікротріщини, свербіж, печіння, біль під час сексу, а іноді відчуття сухості навіть у спокої. Найчастіше так буває в менопаузі, під час грудного вигодовування, після лікування раку або як побічна дія ліків, але трапляється й у молодих жінок^[2]. Для життя це не загрозливо, проте сильно псує самопочуття, сон і стосунки.

Що таке вагінальна сухість

Вагінальна сухість означає, що слизова оболонка піхви зволожена гірше, ніж потрібно. Вона втрачає пружність, стає тоншою й гірше захищає від мікробів і травм. У нормі клітини піхвового епітелію (поверхневого шару слизової) оновлюються під дією естрогену, накопичують глікоген, яким живляться корисні лактобацили, і так підтримують кисле середовище. Коли естрогену стає мало, цей механізм порушується, а pH піхви зростає^[3].

Найчастіша форма сухості в період менопаузи має назву генітоуринарний синдром менопаузи. Раніше його називали атрофією піхви або атрофічним вагінітом, і саме так («постменопаузальний атрофічний вагініт») його досі позначають у МКХ-10. Новий термін наголошує, що зміни зачіпають також вульву, сечівник і сечовий міхур^[4]. Слизова стає тонкою й вразливою, втрачає кисле середовище і травмується навіть під час звичайної фізичної активності чи гігієнічних процедур.

Ця проблема не обов'язково означає біль під час сексу. Іноді вона проявляється лише легким подразненням під час сидіння, відчуттям сухості від тісного одягу або свербежем без явної причини. Буває, що жінка майже нічого не відчуває, але зміна мікрофлори підвищує ризик повторних інфекцій.

Наскільки це поширено

Недостатнє зволоження трапляється в різні періоди життя, зокрема в жінок із регулярним менструальним циклом, якщо вони годують груддю, приймають певні ліки або мало збуджені під час сексу^[2]. З наближенням менопаузи симптом стає помітно частішим: у великому дослідженні понад 8 тисяч жінок помірна або виражена сухість у пізній перименопаузі траплялася приблизно в 2,5 раза частіше, ніж до її початку^[5].

Після менопаузи генітоуринарний синдром, за різними оцінками, мають від 27% до 84% жінок^[6]. Часто він поєднується з іншими ознаками нестачі естрогену: порушеннями сну, припливами, змінами настрою чи зниженням лібідо.

Попри поширеність, по допомогу звертається менше чверті жінок із цими симптомами. Їх стримують сором, культурні установки, відсутність партнера або страх перед гормонами^[7].

Міф: сухість піхви після менопаузи є нормальною частиною старіння, з якою доводиться миритися. Насправді: лікарі часто її недооцінюють, хоча в більшості випадків симптоми можна ефективно контролювати^[6].

Причини сухості піхви

Найчастіше сухість піхви виникає через нестачу естрогену. Цей статевий гормон підтримує товщину слизової, її кровопостачання та оновлення клітин. Проте гормони пояснюють не все: є медичні й побутові причини, які спричиняють або посилюють сухість.

Гормональні чинники

Рівень естрогену може коливатися або стійко знижуватися й поза менопаузою. Є фізіологічні та медичні ситуації, коли гормональний фон змінюється і сухість стає помітною.

• Менопауза: яєчники майже припиняють виробляти естроген, тому слизова стоншується, гірше зволожується, а pH піхви зростає^[6].
• Грудне вигодовування: під час лактації високий рівень пролактину пригнічує роботу яєчників, тож естрогену стає менше. Сухість у цей час зазвичай тимчасова^[2].
• Післяпологовий період: гормональна перебудова після народження дитини може тимчасово зменшити природне зволоження. Дослідники навіть пропонують окрему назву для таких порушень у матерів, які годують груддю, «генітоуринарний синдром лактації»^[8].
• Гормональні контрацептиви: у деяких жінок вони теж можуть спричиняти сухість піхви^[2]. Якщо сухість з'явилася після початку приймання таблеток, це привід обговорити з лікарем інший метод.
• Хіміотерапія та променева терапія: лікування онкологічних захворювань, зокрема гормональне, може спричинити ранню менопаузу і стійку нестачу естрогену^[2].
• Хірургічне видалення яєчників (оваріектомія): після такої операції настає хірургічна менопауза з усіма її проявами, зокрема сухістю піхви. Видалення матки разом із яєчниками також належить до відомих причин^[2].

Медичні стани

Порушення роботи ендокринної або імунної системи також впливають на стан піхвового епітелію.

• Цукровий діабет: тривало підвищена глюкоза ушкоджує дрібні судини й нерви, через що слизова гірше кровопостачається. У довготривалому дослідженні жінок із діабетом 1 типу серед тих, хто мав сексуальну дисфункцію, на проблеми зі зволоженням скаржилися 47%^[9].
• Синдром Шегрена: аутоімунне захворювання, за якого уражаються залози зовнішньої секреції, насамперед слинні та слізні. Сухість піхви тут часто поєднується з сухістю в роті та очах, а в дослідженнях жінки з цим діагнозом гірше оцінювали зволоження і частіше відчували біль під час сексу, ніж здорові^[10].
• Приймання ліків: антидепресанти можуть зменшувати зволоження^[2], антигістамінні засоби висушують слизові. Препарати, що «вимикають» вироблення естрогену, наприклад агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону, які застосовують при ендометріозі чи міомі матки, теж нерідко спричиняють сухість піхви^[11].

Поведінкові чинники

Навіть без медичних причин деякі звички порушують природне середовище піхви й сприяють сухості. Якщо гормональних змін немає, а дискомфорт є, варто придивитися до таких моментів:

• Недостатнє сексуальне збудження: без збудження до піхви надходить менше крові, і мастила виділяється менше. Це може бути епізодичним або постійним явищем^[2].
• Використання ароматизованих засобів: мила, гелі для душу, інтимні спреї чи дезодоранти з ароматизаторами подразнюють і висушують слизову^[2].
• Спринцювання: промивання піхви змінює мікрофлору та кислотність і погіршує природне зволоження^[2].
• Куріння: у дослідженні понад 2 тисяч жінок після менопаузи атрофічні зміни слизової в курців були виразнішими, а менопауза в них наставала в середньому на 2 роки раніше^[12].
• Зловживання алкоголем: алкоголь посилює втрату рідини організмом і може погіршувати стан слизових, хоча прямих досліджень щодо піхви мало.

Симптоми сухості піхви

Цей стан рідко обмежується самою сухістю. Він проявляється цілим набором ознак, частину з яких легко сплутати з іншими розладами, і впливає як на тіло, так і на емоції.

Ознаки можуть з'являтися під час сексу, одразу після нього, під час фізичної активності або навіть у спокої. Вони коливаються від легкого дискомфорту до сильного болю і не завжди пов'язані з менопаузою.

Нижче наведено найчастіші симптоми. Якщо вони повторюються, не списуйте їх на «вік» чи «втому».

• Свербіж і печіння: реакція сухої слизової на подразнення. Можуть посилюватися після миття або фізичного навантаження.
• Біль під час статевого акту (диспареунія): одна з найчастіших скарг. Тертя, відчуття «розриву» або різкий біль виникають під час проникнення чи після сексу^[1].
• Кров'янисті виділення після сексу: стоншена слизова легко травмується навіть під час обережного контакту.
• Підвищена чутливість у ділянці вульви: натягнутість, подразнення або біль навіть від тісної білизни.
• Часті інфекції сечових шляхів або вагінальний кандидоз: зростання pH і слабший бар'єр слизової полегшують життя бактеріям і грибам. На користь цього зв'язку свідчить те, що вагінальний естроген зменшує кількість повторних інфекцій сечових шляхів^[3].
• Часті позиви до сечовипускання: стоншена слизова сечівника і сечового міхура теж реагує на нестачу естрогену, тому з'являються часте сечовипускання і раптові позиви^[13].
• Зниження інтересу до сексу: через страх болю, сором або втрату задоволення.

Багато з цих симптомів трапляються й при інших хворобах: інфекціях, бактеріальному вагінозі, шкірних захворюваннях, вульводинії. Тому діагноз краще підтвердити в лікаря.

Діагностика

Нестача зволоження може бути самостійною проблемою, але часто вона входить до ширшого гормонального або системного порушення. Завдання лікаря полягає в тому, щоб знайти причину з урахуванням віку, фази репродуктивного життя, способу життя та інших симптомів.

Спершу лікар збирає анамнез, тобто розпитує про симптоми, їх тривалість і силу, менструальний цикл, метод контрацепції, хронічні хвороби, засоби інтимної гігієни, перенесене лікування й операції. Окремо з'ясовує, які ліки жінка приймає постійно або почала приймати нещодавно.

Далі проводять гінекологічний огляд. Лікар оцінює слизову піхви: чи є стоншення, блідість, почервоніння, мікротріщини, менше виділень або інші ознаки атрофії. Для генітоуринарного синдрому менопаузи цього зазвичай достатньо: діагноз ставлять за поєднанням скарг і того, що видно під час огляду^[4].

Щоб уточнити причину, можуть знадобитися аналізи:

• Гормональний профіль: рівень естрогену, фолікулостимулювального гормону (ФСГ) і лютеїнізувального гормону допомагає зрозуміти, чи знизився естроген через вік, чи через інший процес. Найбільше користі від цих аналізів у молодих жінок.
• Дослідження мазка або виділень: щоб виключити інфекції або запалення. При сухості піхви інфекції може й не бути, але симптоми часто накладаються, тому цей етап важливий.

Якщо лікар підозрює системне захворювання, наприклад синдром Шегрена, він може призначити додаткове обстеження: аналізи на автоантитіла, загальний аналіз крові, УЗД органів малого таза.

Особливої уваги потребує сухість у жінок молодших за 45 років. Якщо вона з'явилася до перименопаузи, треба виключити ендокринні порушення, наслідки операцій або пригнічення гормонів ліками.

Ці прояви також легко сплутати з вагінітом, шкірними хворобами чи алергією на засоби гігієни. Тому самодіагностика часто помилкова, а самолікування нерідко лише затягує проблему.

Методи лікування

Лікування залежить від причини, вираженості симптомів і супутніх станів. Є кілька підходів: безрецептурні засоби, місцеві або системні гормональні препарати й окремі рішення для жінок, яким гормони протипоказані. Часто методи поєднують, наприклад регулярні зволожувачі разом із місцевою гормональною терапією^[6]. Лазерні та радіочастотні процедури для «омолодження» піхви активно рекламують, але досліджень із контрольною групою поки замало, щоб рекомендувати їх^[6].

Безрецептурні засоби

Для багатьох жінок це перший крок. При легких або епізодичних симптомах безрецептурних засобів часто достатньо^[6]. Вони не впливають на гормональний фон, тому підходять у будь-якому віці.

Серед них є зволожувачі й лубриканти. Діють вони по-різному, тож ці категорії не варто плутати.

• Зволожувачі піхви: гелі чи супозиторії, які наносять або вводять кілька разів на тиждень незалежно від сексу. Вони утримують воду в слизовій, підтримують її еластичність і зменшують симптоми між статевими контактами, тому користуватися ними треба регулярно, навіть коли нічого не дошкуляє^[2]. Добре вивчені засоби з гіалуроновою кислотою: у метааналізі рандомізованих досліджень вони зменшували сухість і покращували сексуальну функцію без серйозних побічних ефектів^[14].
• Лубриканти: використовують безпосередньо перед статевим актом, щоб зменшити тертя. Водорозчинні засоби сумісні з презервативами^[2]. Силіконові довше тримаються на слизовій, але гірше змиваються. Олії та мастила на основі мінеральної олії руйнують латекс: у лабораторному тесті вже за 60 секунд контакту міцність латексних презервативів падала приблизно на 90%^[15].

Перед використанням будь-якого засобу перевірте, щоб у ньому не було ароматизаторів, барвників та інших подразливих компонентів. Звичайні креми, лосьйони чи вазелін для піхви не призначені: вони посилюють подразнення або сприяють інфекції^[2]. Жінки, які вводили вазелін у піхву, в 2,2 раза частіше мали бактеріальний вагіноз^[16].

Коротко: зволожувач працює як крем для слизової і потрібен регулярно, лубрикант потрібен лише на час сексу, а з латексним презервативом поєднуйте тільки водорозчинний.

Гормональна терапія

Коли симптоми пов'язані з тривалою нестачею естрогену, як у менопаузі, найефективнішим методом при помірних і виражених проявах вважають місцеву гормональну терапію низькими дозами^[4]. Вона діє безпосередньо на тканини піхви, а в кров потрапляє зовсім мало гормону. Креми, таблетки і кільце у дослідженнях полегшують симптоми приблизно однаково, тож форму обирають за зручністю^[17].

• Вагінальні креми: з естрадіолом, естріолом або кон'югованими естрогенами. Їх вводять аплікатором за схемою лікаря: спочатку щодня, потім кілька разів на тиждень для підтримки. Креми відновлюють товщину слизової, зменшують свербіж і покращують зволоження.
• Вагінальні таблетки: містять 10 мкг естрадіолу і вводяться в піхву аплікатором. Схема: щодня 2 тижні, далі двічі на тиждень^[18].
• Вагінальне кільце: гнучке кільце з естрадіолом, яке залишають у піхві на 3 місяці (90 днів). Воно постійно вивільняє близько 7,5 мкг естрадіолу на добу і не потребує щоденного застосування^[19].

Місцеві естрогени також зменшують кількість повторних інфекцій сечових шляхів: у метааналізі рандомізованих досліджень ризик знижувався більш ніж удвічі, тоді як естроген у таблетках для ковтання такого ефекту не давав^[3]. Вони ж полегшують часті позиви та нетримання сечі в менопаузі^[13]. Протипоказання є навіть у місцевих форм: кровотеча з піхви з нез'ясованої причини (спершу треба знайти її джерело) та естрогензалежні пухлини^[18]. Жінкам, які пережили рак молочної залози, спершу пропонують негормональні засоби, а питання про місцевий естроген вирішують разом з онкологом^[20]. Якщо, крім сухості, турбують ще й припливи, лікар може запропонувати гормонозамісну терапію для всього організму^[6].

Альтернативні гормональні засоби

Коли естрогени небажані або протипоказані, лікар може розглянути інші гормонально активні препарати.

• Оспеміфен: селективний модулятор естрогенових рецепторів у таблетках для приймання всередину, по 60 мг раз на добу. Призначений для лікування помірної та вираженої диспареунії й сухості піхви в менопаузі^[21]. На слизову піхви діє подібно до естрогену: у дослідженні він покращував стан епітелію і pH порівняно з плацебо^[22]. Проте в інструкції є застереження щодо ризику раку ендометрія та тромбозів, а жінкам із раком молочної залози (зокрема в минулому) його не призначають^[21].
• Прастерон: вагінальні супозиторії з дегідроепіандростероном (ДГЕА), речовиною, з якої в клітинах піхви утворюються естрогени й андрогени. Супозиторій вводять щовечора перед сном. Показання: помірний і виражений біль під час сексу через менопаузу^[23]. За 12 тижнів препарат зменшував біль і сухість та покращував стан слизової порівняно з плацебо^[24]. Важливе уточнення: у жінок, які мали рак молочної залози, прастерон не вивчали^[23].

Хоча ці засоби не є прямими аналогами естрогену, вони діють на рецептори слизової піхви й допомагають їй відновитися. Перед початком лікування потрібна консультація фахівця, адже й непрямі гормональні ефекти мають свої ризики. Не всі ці препарати зареєстровані в Україні, тому вибір конкретного засобу залежить від того, що доступно.

Домашні й природні методи

Не всі жінки готові або можуть використовувати ліки. При легкій сухості допомагають прості домашні кроки, які зменшують симптоми і бережуть слизову. Але й «натуральні» засоби потребують обережності, особливо якщо вже є подразнення чи схильність до інфекцій.

Ось підходи, які фахівці радять як допоміжні або як перший крок при слабких симптомах.

• Натуральні олії: кокосову, оливкову чи соняшникову олію іноді використовують як лубрикант перед сексом. Вони зменшують тертя, але руйнують латекс презервативів і діафрагм^[15][25]. До того ж у жінок, які вводили олії в піхву, частіше виявляли гриби роду Candida^[16]. Ті самі обмеження стосуються і найпопулярнішого варіанта, кокосової олії від вагінальної сухості.
• Підтримка водного балансу: достатнє пиття потрібне для здоров'я слизових загалом. Однак досліджень, які б показали, що додаткові склянки води зволожують саме піхву, немає, тому замінити зволожувач вода не може.
• Відмова від агресивної гігієни: ароматизовані гелі, мила, дезодоранти та спреї для інтимної зони подразнюють, змінюють кислотність і посилюють сухість. Краще обирати засоби без запаху або обходитися водою^[2].
• Сексуальна активність: повноцінне збудження посилює приплив крові до піхви і вироблення мастила. Не поспішайте: довша прелюдія і різні види пестощів допомагають тілу підготуватися^[2]. З віком це стає ще важливішим, бо секс і старіння змінюють і швидкість збудження, і потребу в часі.

Читайте:

Натуральні засоби при сухості піхви

Натуральні засоби при сухості піхви: які рослинні олії й гелі можна використовувати і коли вони несумісні з п...

Ці методи корисні як доповнення до лікування або для профілактики. Якщо ж симптоми не минають чи посилюються, покладатися лише на домашні засоби не варто: при вираженій нестачі естрогену чи супутніх хворобах вони не усувають причину.

Коли звертатися до лікаря

Ця проблема не завжди потребує термінового візиту до лікаря, але є ситуації, коли медична допомога необхідна. Особливо це стосується випадків, коли симптоми заважають у повсякденному житті, руйнують інтимні стосунки або поєднуються з іншими тривожними ознаками. Без лікування можливі хронічне подразнення, мікротравми, порушення мікрофлори й повторні інфекції.

Ось ситуації, коли консультація лікаря справді потрібна^[2]:

• Симптоми заважають у повсякденному житті: печіння, свербіж або біль під час сидіння, ходьби чи гігієнічних процедур.
• Сухість ускладнює статеве життя: біль чи дискомфорт під час сексу, уникання близькості, зниження потягу через страх болю.
• Безрецептурні засоби не допомагають: симптоми тримаються кілька тижнів, попри регулярне використання зволожувачів чи лубрикантів.
• З'являється кровотеча з піхви: навіть незначні кров'янисті виділення після сексу, між менструаціями або будь-які кровотечі після менопаузи.
• Частішають інфекції: повторні епізоди молочниці або циститу, незвичні виділення з піхви.

Сухість піхви сама по собі є симптомом. Тому лікар шукатиме першопричину: нестачу гормонів, побічну дію ліків, аутоімунний процес чи інше порушення. Що раніше знайдено джерело проблеми, то простіше підібрати лікування.