Жовчні камені: причини, ризики, лікування

Жовчнокам’яна хвороба нерідко тримається в тіні: людина роками живе з каменями, не здогадуючись про їхню наявність. Але в один момент вони можуть перекрити протоку й спричинити напад.

Ця патологія тривалий час може не давати жодних ознак. Саме це робить її підступною. Коли біль все ж з’являється, ситуація вже нерідко вимагає невідкладного втручання. Камені в жовчному міхурі формуються з жовчі, яка містить певні хімічні речовини. Але чому саме вони починають тверднути й збиратись у щільні грудки — не завжди зрозуміло. У когось у жовчі роками зберігається надлишок холестерину, та жодного каменя не утворюється. А в когось ті самі умови дають результат уже через кілька місяців. 

Що таке жовчнокам’яна хвороба

Жовчнокам’яна хвороба — це стан, за якого в жовчному міхурі або жовчних протоках утворюються тверді грудки. Вони формуються, коли певні речовини, що містяться в жовчі, переходять у кристалічний стан і накопичуються. Ці структури називаються жовчними каменями. У деяких випадках формується один великий камінь, у інших — багато дрібних. За формою вони можуть бути круглими або з нерівними краями, а розміри — від кількох міліметрів до кількох сантиметрів. Часто камені не викликають жодних симптомів. Але якщо вони блокують відтік жовчі або провокують запалення жовчного міхура, з’являється біль і ризик ускладнень.

Будова й розташування жовчного міхура

Жовчний міхур — це невеликий порожнистий орган, розташований під правою часткою печінки. Він накопичує жовч — рідину, що утворюється в печінці й потрібна для перетравлення жирів. Коли їжа потрапляє до тонкої кишки, міхур скорочується й виділяє жовч у жовчну протоку, яка з’єднується з кишечником. Якщо з якихось причин склад жовчі змінюється або ж міхур не спорожнюється достатньо часто, зростає ризик утворення каменів.

Типи каменів

В основі класифікації — склад речовин, які затверділи. Усі жовчні камені можна поділити на два основні типи:

• Холестеринові камені: виникають при надлишку холестерину в жовчі. Це найпоширеніший тип каменів.
• Пігментні камені: утворюються через високий вміст білірубіну. Частіше трапляються у людей із хронічними захворюваннями печінки, інфекціями жовчних проток або деякими хворобами крові.

Окремі камені можуть мати змішаний склад, але ключовим фактором лишається хімічний дисбаланс у жовчі.

Причини утворення каменів

Жовчні камені формуються тоді, коли склад жовчі змінюється так, що її компоненти починають кристалізуватись. Основна функція жовчі — допомога в перетравленні жирів. У нормі вона містить холестерину, жовчні кислоти, білірубін, воду й деякі солі. Якщо баланс між цими речовинами порушується, зростає ризик того, що частина з них випадатиме в осад. Такий осад поступово ущільнюється й утворює камені. Але не кожне порушення складу жовчі веде до хвороби. У деяких людей хімічний дисбаланс не викликає жодних проблем, тоді як в інших із подібними показниками формуються численні камені. Причини цього досі не повністю з’ясовані.

Кілька основних чинників, які сприяють утворенню каменів:

• Надлишок холестерину в жовчі: якщо печінка виробляє більше холестерину, ніж можуть розчинити жовчні кислоти, холестерин починає кристалізуватися й утворює основу для каменів.
• Надлишок білірубіну: підвищений рівень білірубіну в жовчі може бути пов’язаний із захворюваннями печінки, інфікованими жовчними протоками або деякими видами анемії. Це сприяє утворенню пігментних каменів.
• Порушене спорожнення жовчного міхура: якщо жовч затримується в міхурі надовго, вона стає концентрованішою, а застій сприяє випаданню осаду.
• Нестача жовчних кислот: коли в жовчі недостатньо цих речовин, холестерин менш ефективно розчиняється й легше утворює кристали.

Поєднання кількох чинників збільшує ризик, хоча навіть за наявності всіх умов камені утворюються не у кожного.

Фактори ризику

Навіть якщо жовч у міхурі містить надлишок холестерину або білірубіну, це ще не означає, що в людини обов’язково утворяться камені. Проте є чинники, які значно підвищують імовірність їх появи. Деякі з них пов’язані з особливостями фізіології, інші — з харчуванням або впливом медикаментів. Є також обставини, які змінити неможливо, як-от вік або спадковість. Якщо поєднуються кілька таких факторів, ризик значно зростає.

Гормональні й фізіологічні чинники

Гормональний фон та вік можуть впливати на склад жовчі й її відтік. Це відображається на ймовірності утворення каменів.

• Вагітність: гормони, які виробляються в цей період, можуть сповільнювати спорожнення жовчного міхура.
• Менопауза: змінений баланс естрогенів пов’язаний зі змінами у складі жовчі.
• Вік понад 60 років: з віком зростає ризик утворення як холестеринових, так і пігментних каменів.

Медикаменти й спадковість

Деякі препарати, а також генетичні фактори можуть впливати на обмін речовин, що призводить до хімічного дисбалансу в жовчі.

• Оральні контрацептиви: містять естрогени, які можуть підвищити рівень холестерину в жовчі.
• Гормонозамісна терапія: ризик вищий при пероральному прийомі, ніж при використанні через шкіру (гель, пластир).
• Генетичні варіанти: певні спадкові особливості значно збільшують ризик жовчнокам’яної хвороби.
• Сімейна історія: якщо в родині були випадки хвороби, імовірність її розвитку зростає.
• Статини: препарати, що знижують рівень холестерину, теж можуть мати вплив на формування каменів.

Дієта й маса тіла

Харчові звички та зміни маси тіла безпосередньо впливають на склад жовчі, швидкість її відтоку та ймовірність формування каменів.

• Ожиріння або надмірна вага: підвищують рівень холестерину в жовчі.
• Швидка втрата ваги: особливо при суворих дієтах, пов’язана з інтенсивним жовчоутворенням і застійними явищами.
• Малорухомий спосіб життя: знижує загальну моторику, у тому числі й жовчовивідної системи.
• Дієта з високим вмістом жирів: сприяє перевантаженню системи травлення й підвищенню вмісту холестерину в жовчі.

Крім того, окремо вказано, що люди з походженням, яке пов’язане з підвищеною частотою жовчнокам’яної хвороби, мають більший ризик. Це зазначено для деяких етнічних груп, що мають специфічні генетичні особливості.

Симптоми

У більшості людей жовчні камені не викликають жодних відчутних проблем. Вони можуть залишатися в жовчному міхурі роками, не спричиняючи болю чи дискомфорту. Але все змінюється, коли камінь порушує прохідність протоки або викликає запалення. У таких випадках симптоми з’являються раптово й можуть бути дуже інтенсивними. Важливо знати, як проявляється цей стан, щоб не сплутати його з іншими захворюваннями органів травлення.

Коли камені мовчать

Приблизно 80 % людей, у яких є камені в жовчному міхурі, не відчувають жодних симптомів. Їх виявляють випадково — під час ультразвукового обстеження з іншої причини або при обстеженні після появи ускладнень. Такий перебіг називають безсимптомним. У подібних випадках лікування зазвичай не призначають, якщо немає загрози закупорки чи запалення.

Біль та інші симптоми при нападах

Коли камінь блокує відтік жовчі або спричинює запалення, з’являються характерні ознаки. Вони можуть виникати несподівано, особливо після їжі з високим вмістом жирів.

Основні симптоми жовчнокам’яної хвороби в активній фазі включають:

• Раптовий біль у правому підребер’ї: зазвичай сильний, ниючий або спазматичний, виникає різко.
• Поширення болю: біль може віддавати в спину, між лопатками або в праве плече.
• Нудота й блювання: часто супроводжують напад болю, особливо в перші години.
• Пітливість: організм реагує на біль активацією вегетативної нервової системи.
• Неспокій: людині важко знайти положення тіла, яке полегшить біль, що також є характерною ознакою.

Такі симптоми можуть з’являтися хвилеподібно або тривати кілька годин без полегшення. У деяких випадках вони вщухають самі, якщо камінь змістився або пройшов далі, але часто потрібна медична допомога.

Ускладнення

Коли жовчні камені починають порушувати відтік жовчі або блокувати протоки, зростає ризик серйозних ускладнень. Вони можуть зачіпати не лише жовчний міхур, а й печінку, підшлункову залозу та весь шлунково-кишковий тракт. Частина ускладнень розвивається стрімко й вимагає невідкладної допомоги. Інші — проявляються поступово, але теж можуть бути небезпечними. Нижче описано найпоширеніші стани, пов’язані з ускладненим перебігом жовчнокам’яної хвороби.

Біліарна коліка

Біліарна коліка – стан, при якому камінь застрягає в отворі жовчного міхура й блокує вихід жовчі. У відповідь міхур починає інтенсивно скорочуватись, що викликає гострий біль. Напад зазвичай триває кілька годин, іноді — до доби, після чого біль стихає, якщо камінь зміщується або проходить далі. Часто біліарна коліка виникає після жирної їжі.

Інфекції та лихоманка

Якщо камінь провокує запалення жовчного міхура або жовчних проток, може розвинутись інфекція. Це стан, що потребує негайного втручання, оскільки інфекція може поширитися на інші органи й спричинити серйозні наслідки.

Основні ознаки інфекційного ускладнення включають:

• Лихоманка: підвищення температури — типова реакція на запалення.
• Озноб: іноді супроводжує високу температуру.
• Необхідність госпіталізації: у більшості випадків потребує видалення каменя в умовах стаціонару.

Жовтяниця й панкреатит

Коли камінь потрапляє в загальну жовчну протоку й блокує прохід жовчі, вона починає всмоктуватись у кров, викликаючи жовтяницю — пожовтіння шкіри й слизових. Якщо закупорюється також панкреатична протока, може виникнути гострий панкреатит. У таких випадках симптоми посилюються, додається біль у верхній частині живота, нудота, можлива лихоманка.

Діагностика

У багатьох випадках жовчні камені виявляють випадково — під час обстеження з приводу інших скарг. Людина може не підозрювати про наявність каменів, поки ті не заблокують жовчну протоку або не викличуть ускладнення. Щоби підтвердити діагноз і визначити точне розташування каменів, лікарі використовують низку лабораторних і візуалізаційних методів. Деякі з них дозволяють не лише побачити камінь, а й оцінити, чи він впливає на відтік жовчі, чи спричиняє запалення або панкреатит.

Інструментальні методи

Обстеження органів черевної порожнини допомагає виявити камені, оцінити стан жовчного міхура й прохідність проток.

• Ультразвукове дослідження (УЗД): базовий і найпоширеніший метод. Дає змогу виявити камені, навіть якщо вони не викликають симптомів.
• Комп’ютерна томографія (КТ): створює пошарові зображення органів. Дає більше деталей у складних випадках.
• Сцинтиграфія жовчного міхура (HIDA-скан): використовує радіоактивну речовину для оцінки функціональності міхура. Дозволяє виявити, чи скорочується міхур належним чином, і чи є обструкція проток.

Аналізи крові

Лабораторні дослідження допомагають оцінити, чи є в організмі запалення, порушення в роботі печінки або підшлункової залози.

• Показники запалення: підвищений рівень лейкоцитів або С-реактивного білка.
• Ознаки жовтяниці: зростання рівня білірубіну.
• Ознаки панкреатиту: підвищення амілази або ліпази.

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія — діагностика та лікування

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія — це процедура, яка поєднує візуалізацію жовчних проток і можливість одразу усунути перешкоди. Через рот пацієнта вводиться гнучкий оптичний зонд, який проходить стравохід, шлунок і досягає дванадцятипалої кишки. Лікар вводить спеціальний барвник, що дозволяє побачити жовчні протоки на рентгені. Якщо виявляється камінь у загальній жовчній протоці, його можна витягнути або проштовхнути далі в кишечник. Для цього використовують спеціальний дріт з електропетлею, яким розширюють отвір протоки. Метод вимагає місцевого знеболення й проводиться в умовах стаціонару.

Лікування

Жовчнокам’яна хвороба не завжди потребує негайного втручання. Якщо камені не викликають симптомів і не заважають роботі жовчовивідної системи, активне лікування може не призначатись. Однак у разі запалення, блокади протоки або ризику ускладнень медичне втручання є необхідним. Найчастіше йдеться про хірургічне видалення жовчного міхура. В окремих випадках застосовують консервативне або ендоскопічне лікування, якщо операція неможлива або протипоказана.

Хірургічне лікування

Найефективнішим методом є холецистектомія — видалення жовчного міхура. Її проводять двома способами:

• Лапароскопічна операція: виконується через кілька невеликих отворів у черевній стінці. Має короткий період відновлення та менше післяопераційних ускладнень.
• Відкрита холецистектомія: проводиться через один великий розріз у животі. Показана при сильному запаленні або коли лапароскопічне втручання неможливе. Потребує довшого перебування в лікарні й відновлення.

Уросдезоксихолева кислота

Це речовина, що міститься в жовчі й застосовується для розчинення холестеринових каменів. Її призначають у ситуаціях, коли операція протипоказана або небажана.

• Знижує вміст холестерину: робить жовч менш насиченою, зменшуючи ризик новоутворення каменів.
• Повільне розчинення: ефект може настати лише через 6–24 місяці регулярного прийому.
• Менш ефективна за хірургію: не завжди гарантує повне зникнення каменів.

Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія

Цей метод застосовують, коли камені з жовчного міхура вже потрапили в жовчну протоку. Він дозволяє одночасно візуалізувати протоки та видалити перешкоди без відкритої операції.

• Оптичний зонд: вводиться через рот до дванадцятипалої кишки.
• Введення контрасту: дозволяє побачити розташування каменів на рентгені.
• Механічне усунення: за допомогою петлі або розширення протоки камінь витягують або проштовхують у кишку.

Літотрипсія

Це метод, при якому лікар спрямовує ультразвукові хвилі на камінь, щоб розбити його на дрібні фрагменти. Потім ці уламки можуть виводитись природним шляхом.

Цей спосіб використовують рідко. Він можливий лише тоді, коли кількість каменів невелика, і вони мають відповідні розміри для ефективного руйнування.

Життя без жовчного міхура

Після хірургічного видалення міхура жовч продовжує вироблятись у печінці, але тепер надходить безпосередньо в тонку кишку. Організм здатен пристосуватися до цього, хоча в деяких людей можливі зміни в роботі травної системи.

Поширені симптоми після холецистектомії:

• Відчуття здуття: особливо після рясної чи жирної їжі.
• Частіше випорожнення: жовч подається без накопичення, тому кал може ставати рідшим.
• Поступова адаптація: у більшості випадків організм пристосовується, і симптоми зникають.

Харчування та профілактика

Раніше людям із жовчнокам’яною хворобою часто радили сувору дієту з мінімальною кількістю жирів. Але сьогодні така стратегія вважається сумнівною. Надто швидке схуднення або тривала маложирова дієта можуть спричинити порушення відтоку жовчі, що, навпаки, підвищує ризик утворення каменів. Сучасні рекомендації роблять акцент на збалансованому харчуванні з помірним вмістом жирів, регулярних прийомах їжі та униканні крайнощів у дієті. Крім того, деякі продукти можуть позитивно впливати на склад жовчі або знижувати ризик рецидиву після лікування.

Щоби знизити ймовірність утворення нових каменів або полегшити симптоми, варто звернути увагу на такі рекомендації:

• Уникати: вершкове масло, тверді сири, випічку на насичених жирах, смажене тісто, жирні м’ясні продукти.
• Обмежити вживання алкоголю: надлишок може впливати на обмін речовин у жовчній системі.
• Надавати перевагу: овочам, продуктам з високим вмістом клітковини, горіхам.
• Уникати швидких дієт: різке зниження маси тіла підвищує ризик формування каменів.
• Можливий захисний ефект: виявлений у людей, які дотримуються вегетаріанського способу харчування.

Біліарна (жовчна) коліка: причини, прояви, та лікування

Біль у верхній частині живота: які причини?