Поширені захворювання шлунка: причини та що робити

Шлунок — не просто частина живота, а складний орган, що виконує критичну роль у травленні. Розлади шлунка можуть мати широкий спектр проявів — від печії до пухлин.

У побуті ми часто називаємо «шлунком» увесь живіт, хоча насправді це окремий орган, що розташований у верхньому лівому куті черевної порожнини. Саме звідси починається перший внутрішній етап травлення після проковтування їжі. Шлунок має м’язову структуру й здатний змінювати форму залежно від об’єму вмісту або положення тіла. Завдяки його особливостям їжа не просто зберігається, а починає перетравлюватися за участі шлункових соків, перш ніж потрапити далі — у тонку кишку. Будь-які збої в цій системі здатні порушити не лише процес травлення, а й загальний стан організму.

Як працює шлунок

Після ковтання їжа проходить через стравохід, минає нижній стравохідний сфінктер і потрапляє у шлунок. Тут запускається одразу кілька процесів, без яких подальше травлення просто неможливе. Стінки шлунка складаються з декількох шарів м’язів, які не лише скорочуються, а й змішують вміст у середині. Паралельно залози виділяють кислоту та ферменти, що розщеплюють їжу на більш прості компоненти. Усе це не накопичується довільно — шлунок чітко регулює послідовність і швидкість спорожнення, передаючи суміш далі в тонку кишку.

Кожен прийом їжі запускає три основні функції шлунка:

• Тимчасове зберігання: шлунок накопичує їжу та рідину, розтягуючись без пошкоджень.
• Вироблення шлункового соку: активується секреція кислоти та травних ферментів.
• Поступове спорожнення: оброблена їжа порціями надходить у дванадцятипалу кишку.

Час, необхідний для проходження їжі через шлунок, залежить від її складу. Вуглеводи залишають орган швидше за все, білки — повільніше, а жири потребують найбільше часу для перетравлення.

Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ)

Якщо вміст шлунка повертається назад у стравохід, виникає рефлюкс. У нормі цей процес має бути короткочасним і рідкісним. Але коли він повторюється двічі на тиждень і частіше, з’являється підстави говорити про гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ). Соляна кислота та ферменти з шлунка потрапляють на слизову стравоходу, що не пристосована до такого середовища. Це спричиняє подразнення, печію, а іноді й запалення стінки стравоходу.

Є кілька чинників, що підвищують ризик розвитку ГЕРХ:

• Ожиріння: тиск у черевній порожнині зростає, що ускладнює роботу сфінктера між шлунком і стравоходом.
• Куріння: впливає на тонус м’язів шлунково-стравохідного переходу.
• Вагітність: зростання матки також сприяє підвищенню внутрішньочеревного тиску.
• Бронхіальна астма: може супроводжуватися порушенням дихального тиску й підвищеним ризиком рефлюксу.
• Цукровий діабет: ускладнення у вигляді нейропатії уповільнює спорожнення шлунка.
• Грижа стравохідного отвору: змінює анатомію ділянки переходу.
• Затримка спорожнення шлунка: їжа довше перебуває в шлунку, що створює надлишковий тиск.
• Склеродермія: системне захворювання, що вражає сполучну тканину стінок шлунка й стравоходу.
• Синдром Золлінгера-Еллісона: рідкісне порушення, при якому надмірно виділяється шлункова кислота.

Початкове лікування зазвичай включає зміни харчування та способу життя, а також безрецептурні засоби, які знижують кислотність. Якщо симптоми не минають або стають серйозними, застосовують рецептурні препарати або хірургічне втручання.

Гастрит

Гастрит — це запалення слизової оболонки шлунка, яке може розвиватися раптово (гостра форма) або повільно з тривалим перебігом (хронічна). У гострій формі симптоми виникають швидко та інтенсивно, тоді як хронічний процес роками може перебігати з мінімальними проявами. 

Найчастіші симптоми гастриту такі:

• Гикавка: може бути наслідком подразнення ділянки шлунка, близької до діафрагми.
• Нудота і блювання: типова реакція на запалення слизової.
• Диспепсія: загальний термін для неприємних відчуттів у верхній частині живота.
• Здуття живота: виникає через порушення моторики та секреції.
• Втрата апетиту: часто супроводжує запальний процес у шлунку.
• Чорний кал: можливий за наявності кровотечі зі слизової шлунка.

Причин розвитку гастриту чимало. Найбільш поширені серед них такі:

• Стрес: інтенсивні психоемоційні навантаження впливають на секрецію кислоти та кровообіг у слизовій.
• Рефлюкс жовчі: зворотний закид вмісту дванадцятипалої кишки в шлунок ушкоджує стінки органа.
• Надмірне вживання алкоголю: послаблює захисні механізми слизової оболонки.
• Хронічне блювання: спричиняє подразнення та механічні ушкодження шлунка.
• Прийом нестероїдних протизапальних засобів: знижує захисний слизовий шар і порушує мікроциркуляцію.
• Інфекції: бактеріальні або вірусні чинники можуть викликати запалення.
• Перніціозна анемія: порушує функції шлункових залоз унаслідок дефіциту вітаміну B12.
• Аутоімунні захворювання: призводять до ураження слизової власною імунною системою.

Основні підходи до лікування гастриту включають зменшення кислотності, усунення причини запалення та дієтичні зміни. Важливо також уникати продуктів і засобів, що погіршують стан шлунка.

Виразка шлунка

Виразка — це дефект у слизовій оболонці шлунка, що виникає, коли захисний бар’єр більше не стримує дію шлункової кислоти. Найчастіше такі ушкодження виникають у першому шарі внутрішньої оболонки. Якщо процес заглиблюється і проходить усі шари стінки, утворюється перфорація — небезпечний стан, що потребує негайної медичної допомоги. Виразка може формуватися повільно або загострюватися раптово, часто чергуючи періоди безсимптомного перебігу з болісними загостреннями.

Симптоми виразки шлунка можуть бути різними, але найчастіше спостерігаються такі:

• Біль у верхній частині живота: ниючий або пекучий, може з’являтися між прийомами їжі.
• Нудота і блювання: неприємні відчуття супроводжують подразнення слизової.
• Неможливість пити рідину: при вираженому болю або нудоті вживання води стає ускладненим.
• Відчуття голоду невдовзі після їди: характерне для виразки, особливо у верхніх відділах.
• Загальна слабкість і втома: можуть бути пов’язані з хронічною втратою крові.
• Зниження маси тіла: пов’язане з дискомфортом під час прийому їжі.
• Чорний або смолистий кал: ознака кровотечі з верхніх відділів травного тракту.
• Біль у грудній клітці: іноді імітує серцеві симптоми, що ускладнює діагностику.

Провокуючі чинники виразки добре вивчені. Найпоширеніші серед них:

• Інфекція Helicobacter pylori: бактерія, що порушує захист слизової оболонки шлунка.
• Надмірне вживання алкоголю: послаблює бар’єрні функції шлунка й підсилює дію кислоти.
• Тривале використання нестероїдних протизапальних засобів: зокрема, аспірину, ібупрофену, напроксену.
• Куріння: сповільнює загоєння ушкоджень і підвищує ризик повторних виразок.
• Променева терапія: може ушкоджувати слизову у пацієнтів, які проходять лікування пухлин.
• Застосування апаратів штучної вентиляції легень: збільшує ризик утворення так званих стресових виразок.
• Синдром Золлінгера-Еллісона: рідкісне захворювання, за якого в організмі виробляється надмірна кількість кислоти.

Лікування залежить від причини виразки. Якщо підтверджено наявність H. pylori, призначають комплексну ерадикаційну терапію. Якщо кровотеча або перфорація — необхідне хірургічне втручання. В інших випадках використовують препарати, що знижують кислотність і сприяють загоєнню ушкоджених ділянок. Самостійне застосування ліків у цьому разі є ризикованим.

Вірусний гастроентерит

Цей стан виникає, коли вірус уражає слизову оболонку шлунка та кишечника, спричиняючи запалення. На відміну від харчового отруєння, де причиною є токсини бактерій, тут маємо справу з прямим інфікуванням клітин травного тракту. Гастроентерит вірусного походження може передаватися від людини до людини або через забруднені продукти й воду. Перебіг у більшості випадків короткочасний, але інтенсивний — особливо у перші дні захворювання.

Найпоширеніші симптоми виглядають так:

• Блювання: може бути раптовим і багаторазовим.
• Діарея: рідкі випорожнення виникають кілька разів на день.
• Біль у животі: зазвичай переймоподібного характеру, супроводжується бурчанням або спазмами.
• Головний біль: часто поєднується з загальним знесиленням.
• Підвищення температури тіла: переважно до субфебрильних значень, але може бути вищим.

Хоча більшість людей одужує самостійно протягом кількох днів, не всі випадки проходять легко. Особливу увагу варто приділяти ризику зневоднення, який особливо загрожує певним категоріям:

• Дітям раннього віку: у них менший резерв рідини в організмі.
• Літнім людям: вік знижує здатність компенсувати втрати рідини.
• Особам із хронічними захворюваннями: серцева або ниркова недостатність, цукровий діабет посилюють наслідки зневоднення.

Особливість вірусного гастроентериту полягає в його високій заразності. Спалахи найчастіше трапляються в закритих колективах: дитячих садках, школах, закладах для осіб похилого віку, лікарнях. Найефективніші заходи профілактики — ретельне миття рук і дотримання правил гігієни при приготуванні їжі.

Грижа стравохідного отвору

У нормі стравохід проходить через вузький отвір у діафрагмі — м’язі, що відокремлює грудну порожнину від черевної. Якщо частина шлунка просувається крізь цей отвір угору, утворюється грижа стравохідного отвору. Найчастіше така грижа є ковзною — коли шлунок періодично піднімається над діафрагмою, а потім повертається назад. Існує й інший, менш поширений варіант — параезофагеальна грижа, при якій частина шлунка залишається в грудній порожнині поряд зі стравоходом і може бути затиснута, що порушує кровопостачання.

Про наявність грижі можуть свідчити такі ознаки:

• Здуття: відчуття розпирання після їжі, яке не зникає навіть після відрижки.
• Біль у верхній частині живота або грудей: може нагадувати печію або тиснучий дискомфорт.
• Відрижка та гіркий присмак у роті: наслідок рефлюксу вмісту шлунка в стравохід.

Причина виникнення грижі не завжди очевидна, однак у багатьох випадках її формуванню передує хронічне підвищення внутрішньочеревного тиску, ослаблення зв’язок або травми.

Окрему увагу варто звернути на чинники, які підвищують імовірність розвитку грижі:

• Надмірна вага: підвищує навантаження на черевну стінку та діафрагму.
• Вік понад 50 років: з віком м’язи та сполучна тканина втрачають тонус.
• Куріння: сприяє послабленню м’язової тканини.

У легких випадках достатньо медикаментозного лікування: препарати, що знижують кислотність, допомагають зменшити симптоми. При складних або неефективних консервативних заходах може бути рекомендоване оперативне втручання. Також важливо змінити щоденні звички: не переїдати, уникати жирної та кислої їжі, піднімати узголів’я ліжка, не лягати одразу після їди.

Гастропарез

Гастропарез — це стан, за якого скоротлива здатність шлункової стінки порушується, і їжа повільніше виводиться в тонку кишку. Це не механічна перешкода, а функціональне порушення моторики, пов’язане з ушкодженням нервової або м’язової регуляції. У результаті їжа довго залишається у шлунку, викликаючи відчуття переповнення, нудоту й навіть втрату ваги. Перебіг може бути як поступовим, так і гострим — наприклад, після інфекційного захворювання чи операції.

Про можливу наявність гастропарезу свідчать такі симптоми:

• Нудота: посилюється після прийому їжі, особливо твердих продуктів.
• Блювання: часто містить залишки неперетравленої їжі навіть через кілька годин після їди.
• Зниження маси тіла: пов’язане як із втратою апетиту, так і з порушенням засвоєння поживних речовин.
• Здуття: виникає через затримку вмісту у шлунку та скупчення газів.
• Печія: результат закиду шлункового соку назад у стравохід при переповненому шлунку.

Причини гастропарезу можуть бути різноманітними. Найбільш поширені такі:

• Цукровий діабет: ускладнення у вигляді нейропатії вражає нерви, що контролюють моторику шлунка.
• Медикаментозний вплив: деякі препарати сповільнюють перистальтику та уповільнюють спорожнення.
• Операції на шлунку або блукаючому нерві: хірургічні втручання можуть порушити нормальну іннервацію.
• Анорексія нервова: довготривале голодування змінює тонус і функцію шлункових м’язів.
• Поствірусні синдроми: деякі вірусні інфекції можуть тимчасово уражати нервову систему.
• Захворювання м’язової, нервової або метаболічної природи: зокрема, міопатії, нейропатії, розлади обміну речовин.

Лікування підбирається індивідуально, залежно від причини й тяжкості стану. Основу складає спеціальна дієта: невеликі, часті прийоми їжі з обмеженням жирів і клітковини. Медикаментозно застосовують препарати для стимуляції моторики або протиблювотні засоби. У тяжких випадках може знадобитися зондове харчування або хірургічні втручання.

Рак шлунка

Рак шлунка зазвичай розвивається повільно — протягом кількох років. У більшості випадків злоякісні клітини з’являються в найглибшому, внутрішньому шарі слизової оболонки шлунка. З часом процес може прогресувати: пухлина проростає в інші шари стінки, уражає сусідні тканини, а згодом і поширюється до лімфатичних вузлів або через кровоносні судини до інших органів.

На ранніх етапах рак шлунка часто не дає специфічних симптомів. Іноді з’являється втома, зниження апетиту, незначний біль або дискомфорт після їжі. Усе це легко сплутати з типовими порушеннями травлення, тому захворювання часто виявляється вже на пізніших стадіях. Однак саме рання діагностика суттєво змінює перебіг і прогноз. При своєчасному виявленні можливі ефективні варіанти лікування, які дозволяють контролювати або повністю усунути пухлинний процес.

Дієта BRAT

Закреп: причини, симптоми, методи лікування

Чи шкідливо пити каву натщесерце?