Татуювання, хронічні захворювання, та ускладнення

Татуювання стало звичним способом самовираження, але для людей із хронічними чи аутоімунними хворобами це рішення потребує обережності. Організм, ослаблений лікуванням чи запаленням, може реагувати непередбачувано.

Коли людина обирає татуювання, вона рідко думає про те, як організм сприйме чорнило, металеві домішки чи саму травму шкіри. Для більшості це лише візерунок на тілі, але для тих, у кого імунна система працює інакше, кожен прокол голки може стати викликом. Аутоімунні захворювання або тривале лікування, що пригнічує захисні сили, здатні змінити реакцію організму на будь-яке втручання. Татуювання у таких людей вимагає не лише естетичного вибору, а й розуміння того, як працює їхнє тіло в момент процедури.

Загальні міркування

Татуювання стало частиною сучасної культури — це не лише прикраса, а й спосіб розповісти про себе. Але навіть для здорової людини процедура несе певні ризики. Для тих, хто живе з аутоімунними чи хронічними хворобами, ці ризики зростають. Такі стани, як системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, псоріаз, розсіяний склероз чи запальні захворювання кишківника (виразковий коліт, хвороба Крона), впливають на роботу імунної системи. Вона може почати атакувати власні тканини, що призводить до запалення по всьому тілу.

До цього додається вплив препаратів, які пригнічують імунну систему. Найчастіше це кортикостероїди або ліки, які приймають після трансплантацій, щоб запобігти відторгненню органів. Через них організм стає вразливішим до бактерій та інфекцій, адже його захисні сили навмисно послаблені. У таких умовах навіть невелика травма шкіри може призвести до небажаної реакції.

Люди, які мають хронічні або аутоімунні захворювання, часто проходять через цикли покращення та загострення. У періоди, коли хвороба стабільна й контрольована, тіло краще відновлюється, і татуювання переноситься легше. Але коли стан погіршується — будь-яке додаткове навантаження, навіть мінімальне, може стати тригером. Саме тому найкращий час для татуювання — це момент, коли хвороба під контролем, немає запалення, а лікування узгоджене з лікарем.

Клінічний випадок

У медичному звіті описано історію жінки зі Шотландії, яка жила з муковісцидозом і перенесла трансплантацію легень [джерело]. Після операції вона приймала імунодепресивні препарати, щоб запобігти відторгненню органів. Через кілька років вона вирішила зробити друге татуювання на стегні — перше не викликало жодних проблем. Але вже через тиждень після процедури з’явилися біль і набряк у м’язах, які не минали місяцями.

Лікарі спочатку не пов’язували симптоми з татуюванням. Пацієнтку направили до ревматолога лише через десять місяців. Під час обстеження не знайшли ні травм, ні інших причин болю. Врешті зробили припущення, що запалення могло бути реакцією на бактерії, які потрапили під шкіру, або на компоненти чорнила. Після курсу фізічної терапії біль і запалення зникли. [джерело]

Цей випадок показує, що навіть при належній стерильності татуювання може спровокувати запальну реакцію у людей із пригніченим імунітетом. Це не означає, що тату протипоказане всім, але свідчить: тіло, ослаблене хворобою або ліками, реагує інакше, ніж здорове.

Санітарні умови та ризик інфекцій

Під час татуювання голка багаторазово проколює шкіру, відкриваючи шлях для бактерій. Саме тому стерильність — головна умова безпеки. Інфекції найчастіше виникають, коли татуювання роблять у домашніх умовах або в салонах без ліцензії, де не дотримуються стандартів гігієни [джерело]. У таких місцях інструменти можуть бути недостатньо оброблені, а чорнило — забруднене. Люди з аутоімунними захворюваннями або ті, хто приймає ліки, що пригнічують імунітет, особливо вразливі до таких ускладнень.

Коли імунна система ослаблена, організм не здатен повноцінно протидіяти бактеріям. Навіть незначна інфекція може розвиватися швидше та мати важчий перебіг. Тому після татуювання слід уважно дотримуватися рекомендацій майстра: тримати ділянку чистою, не торкатися її брудними руками, уникати тертя й травмування. Якщо з’являються почервоніння, біль, підвищується температура або виділяється гній — це сигнал негайно звернутися до дерматолога. Шкіра — не просто полотно для малюнка, а бар’єр, який потребує захисту.

Шкірні інфекції

Навіть коли процедура проводиться у стерильних умовах, інфекція може виникнути через бактерії, що природно живуть на поверхні шкіри. Вони потрапляють під неї під час нанесення татуювання або при розчісуванні ділянки, яка свербить у процесі загоєння. Невеликий свербіж — це нормально, але якщо з’являються червоні болючі вузлики, жар, озноб чи виділення гною, це ознака бактеріального зараження.

Одним із найпоширеніших збудників є золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus) — бактерія, що викликає гнійничкові ураження шкіри. У рідкісних випадках можуть розвинутися грибкові інфекції, які також потребують лікування [джерело]. Якщо такі симптоми не зникають протягом кількох днів або посилюються, звернення до лікаря є необхідним. Самолікування може лише погіршити ситуацію, особливо якщо імунна система працює нестабільно.

Інфекції, що передаються через кров

Порушення стерильності під час татуювання може призвести до зараження вірусними хворобами. Найсерйозніший ризик — це гепатит C, який є однією з головних причин раку печінки. Професійні салони, що використовують одноразові голки й дезінфікують усі поверхні, практично не мають зареєстрованих випадків зараження. Натомість у місцях без належного контролю — вдома або у в’язницях — ризик різко зростає [джерело].

Випадків передачі ВІЛ через татуювання не зафіксовано, але така ймовірність теоретично існує, якщо під час процедури не дотримано гігієнічних вимог. Для людей зі зниженим імунітетом навіть мінімальне зараження може мати тяжкі наслідки. [джерело]

Безпечність татуювання залежить не лише від майстерності художника, а й від умов, у яких він працює. Усе обладнання має бути стерильним, а фарба — з перевіреного джерела.]

Шкірні реакції та хронічні стани

Після татуювання шкіра зазвичай проходить через процес загоєння, який супроводжується почервонінням і легким свербежем. Але іноді реакція виходить за межі норми. Вона може бути пов’язана не лише з інфекцією, а й з тим, як імунна система реагує на компоненти чорнила або саму травму шкіри. У людей з аутоімунними хворобами такі реакції можуть бути виражені сильніше, адже їхня імунна система працює надмірно активно або, навпаки, пригнічена ліками. [джерело]

Алергічний контактний дерматит

Алергічний контактний дерматит після татуювання зустрічається рідко — менше ніж у 0,08% випадків. Найчастіше реакцію викликає червона фарба [джерело]. У більш ніж половини людей, які зіштовхнулися з цим ускладненням, уже були алергічні прояви в минулому. [джерело]

Дерматит може з’явитися не одразу: іноді через кілька днів, тижнів або навіть місяців. Симптоми зазвичай включають свербіж, висип, набряк або ущільнення безпосередньо на ділянці татуювання. У тяжких випадках шкіра може ставати гарячою на дотик або вкриватися дрібними вузликами.

Келоїди

Келоїдні рубці — це патологічні ущільнення, що утворюються, коли шкіра надмірно активно виробляє сполучну тканину після травми. Якщо людина вже мала келоїди, татуювання може спровокувати їх повторне виникнення. Видалення татуювань також асоціюється з формуванням келоїдних рубців [джерело], тому обидві процедури потребують особливої обережності. Перед татуюванням або його видаленням людям зі схильністю до келоїдів варто зважити потенційні ризики.

Гранульоми та саркоїдоз

Гранульоми — це невеликі ущільнення або вузлики, що формуються навколо частинок чорнила, які залишаються у шкірі. Вони можуть з’явитися навіть через кілька років після нанесення татуювання. [джерело]

Для більшості людей це лише косметичний дефект, але в осіб із саркоїдозом гранульоми можуть спровокувати активізацію хвороби. Коли саркоїдоз уже діагностований, нові татуювання зазвичай не рекомендують, адже вони здатні викликати повторні запальні процеси. [джерело]

Рідкісні ускладнення

Є ще група реакцій, які трапляються вкрай рідко, але про них потрібно знати. Вони найчастіше спостерігаються у людей із запальними або аутоімунними захворюваннями, коли татуювання стає пусковим механізмом для вже наявної проблеми зі шкірою.

Еритема вузлувата

Це стан, при якому на гомілках з’являються болючі червоні вузлики. Вони запалюються, стають гарячими на дотик і можуть супроводжуватися загальним нездужанням. Еритема вузлувата часто пов’язана із запальними захворюваннями кишківника або іншими хронічними процесами. Коли основна хвороба загострюється, вузлики теж збільшуються і болять сильніше.

Піодермія гангренозна

Це ще одне рідкісне ускладнення, яке іноді виникає після татуювання. Воно проявляється у вигляді глибоких виразок, що важко загоюються. Причиною може бути навіть мінімальне пошкодження шкіри або інфекція. Відомі випадки, коли піодермія з’являлась через кілька років після нанесення татуювання. Людям, які мають схильність до таких реакцій, рекомендують уникати татуювань, щоб не провокувати повторне загострення.

Псоріаз і татуювання

Псоріаз — це хронічне захворювання шкіри, яке проявляється червоними плямами з білуватими лусочками. Для людей, що мають цю хворобу, татуювання може стати серйозним подразником. Травмування шкіри під час нанесення малюнка іноді спричиняє появу нових висипань навіть у місцях, де їх раніше не було. Такий механізм відомий як феномен Кебнера — коли будь-яке пошкодження шкіри провокує розвиток нових уражень. [джерело]

Через цей ризик багато майстрів відмовляються робити татуювання на ділянках, де видно ознаки активного псоріазу. Крім того, під час загострення хвороби загоєння відбувається повільніше, і шкіра реагує болючіше. Найкраще чекати періоду ремісії, коли шкіра чиста і стан стабільний. Людям із псоріазом варто заздалегідь обговорити можливі ризики зі своїм лікарем, щоб уникнути небажаних наслідків.

Татуювання та МРТ

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — поширений метод обстеження, але для людей із татуюваннями іноді може супроводжуватись неприємними відчуттями [джерело] [джерело]. Деякі фарби містять мікрочастинки металів, які під дією магнітного поля можуть викликати печіння або легке поколювання. Іноді такі ділянки навіть трохи набрякають. Подібні реакції рідкісні, проте про татуювання слід повідомляти медичному персоналу перед проведенням МРТ.

Також татуювання іноді впливає на якість зображення, особливо коли малюнок розташований у зоні, яку досліджують. Однак уникати МРТ через це не варто — користь обстеження значно перевищує можливий короткочасний дискомфорт. Якщо шкіра під татуюванням реагує болем або печінням під час процедури, достатньо повідомити про це лікаря, щоб зменшити інтенсивність поля або зупинити обстеження.

Колір фарби та ризики

Не всі пігменти однакові за складом і безпечністю. Деякі з них містять сполуки металів, що здатні провокувати алергічні реакції або запалення. Найчастіше проблеми викликають такі компоненти [джерело]:

• Червона фарба: може містити сполуки ртуті, що спричиняють подразнення й свербіж.
• Жовта фарба: іноді містить кадмій, який посилює реакцію шкіри на сонячне світло.
• Зелена фарба: часто має домішки хрому, що провокують висипання.
• Синя фарба: може містити кобальт, який підвищує ризик запалення.

У дослідженні, проведеному серед людей із татуюваннями, близько 10% опитаних повідомили про побічні реакції [дослідження]. У 42% випадків вони були пов’язані саме з кольоровими пігментами, а найчастіше — з червоною фарбою. При цьому чорна фарба, хоч і найпоширеніша, викликала реакції лише у чверті з тих, хто мав проблеми. 

Тестування фарби на шкірі перед процедурою не завжди передбачає майбутню реакцію, оскільки під час татуювання чорнило вводиться глибше. Відповідальний майстер може допомогти перевірити склад фарби й оцінити потенційні ризики.

Догляд після татуювання

Після татуювання шкіра залишається відкритою для мікроорганізмів, тому правильний догляд має вирішальне значення. Майстер повинен пояснити, як підтримувати чистоту ділянки, чим обробляти татуювання та чого уникати у перші тижні після процедури. Найважливіше — не терти шкіру, не здирати кірочки, не засмагати і не купатися у водоймах до повного загоєння.

Дослідження серед тату-майстрів показало, що 56% із них проходили спеціальне навчання з дерматологічних питань, а 92% консультували своїх клієнтів щодо проблем зі шкірою після процедури. Це свідчить про те, що навіть за правильної техніки татуювання можуть виникати реакції, які потребують уваги дерматолога. Якщо татуювання довго не гоїться, болить або вкривається гноєм, необхідно звернутись до лікаря — це допоможе запобігти ускладненням і зберегти не лише малюнок, а й здоров’я шкіри.

Грейвса хвороба

Все про первинний біліарний холангіт

Псоріаз: все, що потрібно знати