Татуювання, хронічні захворювання та ускладнення

Тату-майстрам часто ставлять запитання, на яке вони не завжди можуть відповісти. В опитуванні 90 ліцензованих майстрів Нью-Йорка 90% розповіли, що клієнти питали їх, чи безпечно робити татуювання при наявній хворобі шкіри, а спеціальне навчання про такі стани проходила лише приблизно половина (56,1%)^[1]. Для більшості людей тату означає лише малюнок і кілька тижнів загоєння. Та якщо імунна система атакує власні тканини або її навмисно пригнічують ліками, кожен прокол голки стає травмою, на яку організм може відповісти непередбачувано. Тому рішення про татуювання в такій ситуації залежить і від ескізу, і від того, у якому стані зараз хвороба.

Загальні міркування

Татуювання стало частиною сучасної культури, способом прикрасити тіло й розповісти про себе. Навіть для здорової людини процедура має ризики, а в людей з аутоімунними чи хронічними хворобами вони зростають. Такі стани, як системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, псоріаз, розсіяний склероз чи запальні захворювання кишківника (виразковий коліт, хвороба Крона), змінюють роботу імунної системи. Вона починає атакувати власні тканини, і запалення може охоплювати різні органи.

Читайте:

Як працює імунна система: клітини, органи та види імунітету

Як організм відрізняє своє від чужого, які клітини борються з мікробами, звідки береться імунітет і чому він ...

До цього додається дія препаратів, які пригнічують імунітет (імуносупресивних). Найчастіше це кортикостероїди, тобто гормональні протизапальні засоби, або ліки, які приймають після трансплантації, щоб організм не відторгнув новий орган. Захисні сили при цьому навмисно ослаблені, тож бактеріям легше закріпитися навіть у невеликій ранці. Люди з тривалою імуносупресією схильніші до інфекцій, зокрема шкірних, спричинених мікобактеріями, тому й ризик ускладнень татуювання в них вищий^[2].

Хронічні й аутоімунні хвороби часто перебігають хвилями: періоди покращення змінюються загостреннями. Коли хвороба стабільна, шкіра відновлюється краще і татуювання переноситься легше. Під час загострення будь-яке додаткове навантаження, навіть невелика травма шкіри, може стати пусковим чинником. Бразильський огляд ускладнень татуювань радить людям із хворобами шкіри порадитися з дерматологом ще до процедури^[3]. Найкращий час для тату настає тоді, коли хвороба під контролем, активного запалення немає, а план лікування узгоджено з лікарем.

Клінічний випадок

Ортопеди з Глазго описали історію жінки з кістозним фіброзом (у побуті його називають муковісцидозом), яка перенесла трансплантацію легень^[2]. Після операції вона постійно приймала імуносупресивні препарати, щоб запобігти відторгненню органа. Перше татуювання не спричинило жодних проблем. Проте після другого, на стегні, з'явилися біль і набряк у м'язах нижньої частини стегна та з внутрішнього боку коліна, які не минали місяцями.

Лікарі спочатку не пов'язували симптоми з татуюванням, і до правильного припущення минуло чимало часу. Обстеження не виявило ні травми, ні іншої причини болю. Автори дійшли висновку, що це запальна міопатія, тобто запалення м'язів, яке могло стати реакцією на бактерії, що потрапили під шкіру, або на компоненти чорнила. Після курсу фізичної терапії біль і запалення минули. За словами авторів, це перший задокументований випадок такого ускладнення татуювання в людини з пригніченим імунітетом^[2].

Цей випадок не означає, що тату протипоказане всім, хто приймає імуносупресанти. Він показує інше: в організмі, ослабленому хворобою чи ліками, ускладнення можуть виглядати незвично, тому лікареві варто розповісти про свіже татуювання, навіть якщо болить зовсім інше місце.

Санітарні умови та ризик інфекцій

Під час татуювання голка тисячі разів проколює шкіру й відкриває шлях бактеріям, тому стерильність залишається головною умовою безпеки. Огляд випадків інфекцій, пов'язаних із татуюванням, з 1820 по 2023 рік показав, що головна причина криється в недостатній гігієні, а забруднене чорнило спричинило 11 спалахів, після яких фарби відкликали з продажу. Інфекції траплялися і в професійних салонах, і в аматорів, тож ліцензія сама по собі не гарантує повної безпеки^[4]. Найвищий ризик зберігається там, де роблять саморобні «наколки»: удома, «у друга» чи у місцях позбавлення волі^[5].

Коли імунна система ослаблена, організм гірше стримує бактерії, і навіть незначна інфекція може розвиватися швидше та мати тяжчий перебіг. Автори того самого огляду окремо наголошують на вразливості людей з імунодефіцитом, зокрема з ВІЛ^[4]. Тому після татуювання слід ретельно дотримуватися порад майстра: тримати ділянку чистою, не торкатися її немитими руками, уникати тертя й травмування. Почервоніння, що розширюється, наростаючий біль, гарячка чи гній є підставою звернутися до лікаря без зволікань. Шкіра після голки працює як бар'єр, якому потрібен час, щоб закритися.

Шкірні інфекції

Навіть у стерильних умовах інфекцію можуть спричинити бактерії, які природно живуть на поверхні шкіри. Вони потрапляють усередину під час нанесення малюнка або коли людина розчісує ділянку, що свербить під час загоєння. Легкий свербіж є нормою, а от червоні болючі вузлики, жар, озноб чи гній свідчать про бактеріальне зараження. Ознаки й лікування інфекції після татуювання однакові для всіх, але при хронічній хворобі реагувати на них треба раніше.

Найчастішими збудниками є золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus) і піогенний стрептокок (Streptococcus pyogenes), які спричиняють гнійні ураження шкіри^[6]. Якщо почервоніння розповзається, а шкіра стає гарячою й набряклою, це може бути вже бактеріальний целюліт (флегмона). Після 2000 року частішають спалахи інфекцій, спричинених нетуберкульозними мікобактеріями, які часто потрапляють у шкіру саме з забрудненим чорнилом^[4]. Зрідка розвиваються й грибкові інфекції, наприклад дерматофітія (стригучий лишай) на свіжому татуюванні^[7]. Якщо симптоми не минають за кілька днів або посилюються, потрібен лікар: при пригніченому імунітеті самолікування особливо ризиковане.

Інфекції, що передаються через кров

Порушення стерильності може призвести до зараження вірусами, які передаються через кров. Найсерйознішим ризиком вважають гепатит C, одну з головних причин раку печінки. Огляд досліджень не знайшов переконливих доказів підвищеного ризику зараження, коли татуювання роблять у професійних салонах. Натомість при татуюванні у в'язниці або «у друзів» шанси інфікуватися зростали у 2–3,6 раза^[5]. Небезпеку становить і гепатит B, тому клініка Мейо радить вакцинуватися від нього ще до татуювання^[8].

Теоретично через нестерильне обладнання чи спільне чорнило може передаватися і ВІЛ, особливо в неліцензованих майстрів. Водночас Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC) зазначають, що відомих випадків зараження ВІЛ таким шляхом у США немає^[9]. Для людей з ослабленим імунітетом будь-яка вірусна інфекція може перебігати тяжче, тож правила безпеки однакові: одноразові голки, стерильне обладнання й фарба з перевіреного джерела.

Шкірні реакції та хронічні стани

Після татуювання шкіра проходить загоєння, яке супроводжується почервонінням і легким свербежем. Іноді реакція виходить за межі норми, і її причиною буває як інфекція, так і відповідь імунної системи на компоненти чорнила чи саму травму. Найчастішим ускладненням є гостре місцеве запалення, але трапляються алергічні та інші імунні реакції, а в людей із наявними хворобами шкіри татуювання може спричинити загострення псоріазу, атопічного дерматиту чи гангренозної піодермії^[6].

Алергічний контактний дерматит

Алергічний контактний дерматит (у побуті кажуть просто «алергія на фарбу») після татуювання трапляється рідко. За даними Північноамериканської групи з контактного дерматиту, серед 38 543 людей, яким робили аплікаційні (патч-) проби, такий дерматит виявили лише у 29 (0,08%), і найчастішим алергеном у 76% випадків був парафенілендіамін, типовий для тимчасових малюнків «чорною хною»^[10]. Серед постійних татуювань найчастіше алергію провокує червона фарба, а дерматит і так звані ліхеноїдні реакції є найпоширенішими ускладненнями саме червоного пігменту^[11].

Дерматит може з'явитися не одразу: через кілька днів, тижнів, місяців і навіть років^[8]. Зазвичай це свербіж, висип, набряк або ущільнення безпосередньо на ділянці малюнка, часто лише в межах одного кольору. У тяжчих випадках шкіра стає гарячою на дотик або вкривається дрібними вузликами.

Келоїди

Келоїдні рубці (у побуті «грубі шрами») утворюються, коли шкіра після травми виробляє надто багато сполучної тканини, і рубець виходить за межі рани. Татуювання може спричинити келоїд^[8], тому людям, у яких такі рубці вже з'являлися, ризик варто обговорити з дерматологом заздалегідь. Щодо видалення тату дані обнадійливі: серед 1041 пацієнта, яким видаляли татуювання Q-switched неодимовим лазером за стандартним протоколом, келоїдів не виникло в жодного, а гіпертрофічні (надмірно товсті) рубці з'явилися лише у 0,28%^[12].

Гранульоми та саркоїдоз

Гранульоми є невеликими ущільненнями, вузликами чи «горбиками», які формуються навколо частинок чорнила в шкірі. Вони можуть з'явитися навіть через кілька років після нанесення малюнка, а червоне чорнило частіше за інші пов'язують із такими тривалими реакціями^[6].

Для більшості людей гранульома залишається косметичною проблемою. Проте саркоїдоз, хвороба, при якій гранульоми утворюються в легенях, лімфовузлах та інших органах, є найчастішим системним захворюванням, пов'язаним із татуюванням^[13]. Буває, що саме вузлики в старому тату стають першою підказкою, яка змушує лікаря шукати саркоїдоз^[14]. Коли саркоїдоз уже діагностований, нові татуювання зазвичай не рекомендують, бо травма шкіри може запустити нове запалення^[3].

Рідкісні ускладнення

Є група реакцій, які трапляються вкрай рідко, але про них потрібно знати. Їх найчастіше описують у людей із запальними або аутоімунними хворобами, коли татуювання стає пусковим механізмом для вже наявної проблеми.

Вузлувата еритема

При вузлуватій еритемі на гомілках з'являються болючі червоні вузлики. Вони гарячі на дотик і можуть супроводжуватися нездужанням і гарячкою. Разом із гангренозною піодермією це найчастіші шкірні прояви запальних захворювань кишківника^[15]. Описано випадок 17-річної дівчини, у якої через два місяці після червоного татуювання з'явилася вузлувата еритема. Після трьох тижнів лікування кортикостероїдами вузлики зникли, хоча автори не виключають і випадкового збігу^[16].

Гангренозна піодермія

Гангренозна піодермія проявляється глибокими болючими виразками, які важко загоюються. Її може запустити навіть мінімальне пошкодження шкіри, а описано й випадки, коли червоний пігмент ставав тригером^[17]. Виразки іноді з'являються як пізнє ускладнення, через роки після нанесення татуювання^[18]. Людям, у яких ця хвороба вже була, як і пацієнтам з іншими хронічними дерматозами, татуювання не рекомендують, щоб не спровокувати повторне загострення^[3].

Псоріаз і татуювання

Псоріаз (стара народна назва «лускатий лишай») є хронічною хворобою шкіри з червоними бляшками, вкритими білуватими лусочками. Для людей із цією хворобою татуювання може стати серйозним подразником. Травма шкіри під час нанесення малюнка іноді запускає нові висипання там, де їх раніше не було. Це називають феноменом Кебнера: нові ураження з'являються на місці будь-якого пошкодження шкіри. Описано пацієнта, у якого через два тижні після татуювання висип поширився по всьому тілу. Той самий феномен буває при вітиліго та червоному плоскому лишаї^[19].

Тому відповідальні майстри не працюють на ділянках з активними бляшками. Під час загострення шкіра загоюється повільніше і болючіше реагує на голку. Краще дочекатися ремісії, коли шкіра чиста, а стан стабільний, і заздалегідь обговорити ризики з дерматологом.

Коротко: при псоріазі сама голка може «намалювати» нові бляшки за контуром тату, тому на ділянку з активними висипаннями малюнок не наносять.

Татуювання та МРТ

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) є безпечним і поширеним обстеженням, але в людей із татуюваннями вона зрідка спричиняє неприємні відчуття^[8]. Деякі фарби містять оксиди заліза або провідні частинки вуглецю, і в магнітному полі вони можуть зумовити печіння чи поколювання, іноді з почервонінням і легким набряком^[20]. Подібні реакції рідкісні, проте про татуювання слід повідомити персоналу перед обстеженням.

Пігменти з металами іноді погіршують якість зображення, якщо малюнок розташований у зоні дослідження^[21]. Відмовлятися від МРТ через тату не варто: такі реакції минають без стійкого пошкодження шкіри^[20]. Якщо під час сканування шкіра пече, про це одразу кажуть лікареві. Обстеження можна призупинити, а холодний компрес або тканина між ділянками з татуюваннями часто допомагають його завершити^[21].

Колір фарби та ризики

Пігменти відрізняються за складом і безпечністю. Частина з них містить сполуки металів, здатні спричиняти алергічні реакції або запалення. З такими компонентами найчастіше пов'язують проблеми^[22]:

• Червона фарба: раніше містила сульфід ртуті (кіновар), сучасні червоні пігменти переважно органічні, але саме червоний колір і далі найчастіше дає алергію^[10].
• Жовта фарба: іноді містить кадмій, який посилює реакцію шкіри на сонячне світло.
• Зелена фарба: може мати домішки хрому, що провокують висипання.
• Синя фарба: може містити кобальт, який підвищує ризик запалення.

В опитуванні 300 людей із татуюваннями в Центральному парку Нью-Йорка про побічні реакції повідомили 10,3%. Серед реакцій, пов'язаних з одним кольором, 44% припадало на червону фарбу. Чорна фарба була в 90,3% учасників, але відповідала лише за чверть хронічних реакцій^[23]. У Європейському Союзі з 4 січня 2022 року діють обмеження REACH на небезпечні речовини в чорнилі для тату, а з 5 січня 2023 року до них додалися пігменти Blue 15:3 і Green 7. На упаковці мають бути склад і номер партії, а майстер зобов'язаний повідомити клієнтові, яким чорнилом працює^[24].

Пробне нанесення фарби на шкіру не завжди передбачає майбутню реакцію: під час татуювання чорнило потрапляє глибше, а багато людей з імунними реакціями на тату не реагують на шкірні чи аплікаційні проби^[6]. Відповідальний майстер може показати склад фарби й допомогти оцінити ризики.

Догляд після татуювання

Свіже татуювання є раною, тому правильний догляд має вирішальне значення. Майстер повинен пояснити, як підтримувати чистоту ділянки, чим її обробляти і чого уникати. Зазвичай поверхня загоюється приблизно за два тижні, і весь цей час ділянку тримають подалі від сонця, а також не купаються в басейнах, гарячих ваннах, річках і озерах^[8]. Кірочки не здирають, а шкіру не труть.

У тому ж опитуванні нью-йоркських майстрів 92,8% розповіли, що клієнти просили їх оцінити реакцію на татуювання^[1]. Майстер може помітити проблему першим, але лікувати її має лікар. Якщо татуювання довго не гоїться, болить або гноїться, потрібен огляд дерматолога, а людям, які приймають імуносупресанти, варто не чекати й звернутися в перші дні.

Коротко: при пригніченому імунітеті навіть «звичайне» почервоніння свіжого тату, яке посилюється замість того, щоб слабшати, вимагає огляду лікаря без вичікування.