В Австралії вівчарі помітили, що вівці, які паслися на конюшинових пасовищах, гірше ягнилися, і назвали це «конюшиновою хворобою». Причиною виявилися рослинні сполуки, схожі на жіночий статевий гормон: за даними австралійського дослідника, понад мільйон овець отримали стійкі зміни статевих органів, а в уражених отарах неплідних тварин ставало в середньому на 10% більше[1]. Людина з їжею отримує такі сполуки в незрівнянно менших кількостях: навіть літні японці, які їдять сою щодня, отримують із нею 25–50 мг ізофлавонів на добу[2]. Проте ця історія пояснює, чому до фітоестрогенів досі ставляться то з надією, то з підозрою.

Естроген бере участь у регуляції менструального циклу, підтримує стан шкіри, судин, кісток і мозку. Коли його рівень змінюється, наприклад під час менопаузи, багато хто шукає «природну підтримку» в їжі. Фітоестрогени (у побуті їх називають «рослинними естрогенами» або «фітогормонами») гормонами не є: це рослинні сполуки, які можуть слабко зв'язуватися з рецепторами естрогену. Тому назва «продукти, багаті на естроген» неточна: у рослинах немає людського естрогену, у них є речовини, що частково нагадують його дію.

Продукти, багаті на фітоестрогени

Фітоестрогени трапляються в багатьох рослинних продуктах. Будова цих сполук схожа на будову естрадіолу, головного жіночого статевого гормону, тому вони можуть зв'язуватися з його рецепторами і діяти як слабкі естрогени або, навпаки, частково гальмувати дію власного естрогену[3]. Результат залежить від типу сполуки, продукту, кількості, від віку, статі, гормонального фону і стану здоров'я людини[4].

Найвідоміші групи фітоестрогенів: ізофлавони, лігнани, куместани і стильбени; естрогеноподібну активність мають і деякі флавоноїди, зокрема флаванони та халкони. Канадські дослідники виміряли вміст фітоестрогенів у 121 продукті. Найбільше їх загалом виявилося в горіхах і олійному насінні, далі йшли соєві продукти, зернові й хліб, бобові, а найменше було у фруктах і напоях. Ізофлавонів найбільше в сої, лігнанів у горіхах і насінні[5]. Багатьом із цих сполук приписують антиоксидантну дію чи користь для серця й обміну речовин, однак у дослідженнях на людях ці ефекти непостійні, і остаточно оцінити користь проти можливих ризиків поки неможливо[3].

Соєві продукти

Соя є найбагатшим харчовим джерелом ізофлавонів[5]. Головні соєві ізофлавони, генистеїн і дайдзеїн, за будовою схожі на естроген. У лабораторних дослідженнях вони значно сильніше активували бета-рецептори естрогену, ніж альфа-рецептори[6], і це одна з причин, чому їхня дія в різних тканинах відрізняється від дії власного гормону.

Реакція на сою залежить і від мікрофлори кишківника. Деякі бактерії перетворюють дайдзеїн на еквол, активнішу сполуку. В американському дослідженні еквол виробляли 51% жінок і дівчат корейського походження та 36% жінок і дівчат європейського походження[7]. Це допомагає пояснити, чому однакова порція сої в різних людей дає різний результат.

Окрім фітоестрогенів, соя постачає рослинний білок, клітковину і магній. Її вживають у різних формах, і вміст ізофлавонів у них різний[5]. До соєвих продуктів, багатих на ізофлавони, належать:

  • Едамаме: варені зелені соєві боби в стручку
  • Місо: ферментована соєва паста, часто використовується в супах
  • Тофу: соєвий сир, який виготовляють, згортаючи соєве молоко
  • Темпе: продукт із ферментованих соєвих бобів із грибковою культурою
  • Соєве молоко: рослинний напій, який містить ізофлавони сої
  • Соєвий соус: містить невелику кількість фітоестрогенів і багато солі
  • Звичайні соєві боби: сушені або варені, мають високу концентрацію білка та ізофлавонів

Міф: соя «фемінізує» чоловіків. Насправді: метааналіз 41 клінічного дослідження не виявив впливу сої чи ізофлавонів на рівень тестостерону й естрогенів у чоловіків, незалежно від дози й тривалості споживання[8].

Для жінок у постменопаузі найважливіший висновок зробило Європейське агентство з безпечності харчових продуктів (EFSA). У 2015 році воно проаналізувало дослідження добавок з ізофлавонами тривалістю від трьох місяців до майже року і не знайшло ознак шкоди для молочних залоз, матки і щитоподібної залози. Для жінок у перименопаузі та з особистою чи сімейною історією раку даних для оцінки не вистачило[9].

Міф: соя підвищує ризик раку молочної залози. Насправді: у китайському дослідженні понад 300 000 жінок помірне споживання сої не було пов'язане з ризиком раку молочної залози, а метааналіз проспективних досліджень показав, що кожні додаткові 10 мг ізофлавонів на добу асоціювалися з ризиком, нижчим на 3%[10]. У жінок, які вже перенесли цю хворобу, споживання ізофлавонів сої було пов'язане з рецидивами, рідшими на 26%[11]. Це спостережні дані, тож причинно-наслідкового зв'язку вони не доводять. Національний центр комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH) підкреслює, що соєві добавки ризику раку молочної залози не знижували[12].

У харчуванні при гіпотиреозі від сої відмовлятися не потрібно. У здорових людей, які отримують достатньо йоду, соя на роботу щитоподібної залози майже не впливала, але вона може погіршувати засвоєння таблеток левотироксину і підвищувати потрібну дозу[13]. Пізніший огляд дійшов висновку, що клінічне значення такої взаємодії, якщо вона є, невелике[14]. Практичне правило просте: не запивати таблетку соєвим молоком і повідомити лікаря, якщо соєвих продуктів у раціоні стало значно більше.

Реклама

Бобові, окрім сої

Фітоестрогени містять і інші бобові: за ізофлавонами вони поступаються лише сої, а ще постачають лігнани[5]. Разом із клітковиною, рослинним білком і мінералами ці продукти є корисною основою раціону, але гормональний ефект від них значно слабший, ніж від сої. До бобових, у яких є фітоестрогени, належать:

  • Нут: містить фітоестрогени, а також залізо і фолієву кислоту
  • Сочевиця: зручна в приготуванні, має значну кількість білка й поліфенолів
  • Червона конюшина: кормова бобова рослина, яка містить ізофлавони, тому її екстракти продають як добавку при менопаузі, хоча в Кокранівському огляді вони не зменшували частоту припливів порівняно з плацебо[15]
  • Колотий (лущений) горох: містить клітковину й трохи фітоестрогенів
  • Квасоля (пінто, червона кідні, дрібна біла): усі ці сорти містять фітоестрогени й мінерали, зокрема магній і калій.

Насіння й горіхи

Горіхи й олійне насіння загалом найбагатші на фітоестрогени, передусім на лігнани[5]. Найвідоміше джерело лігнанів серед них лляне насіння. Після того як людина з'їдає лляне насіння, бактерії кишківника перетворюють його лігнани на ентеродіол та ентеролактон, які й мають естрогеноподібну дію[16]. У деяких горіхах є також ресвератрол. Ці речовини вивчають у контексті ризику серцево-судинних захворювань і ліпідного профілю, однак переконливих доказів користі саме фітоестрогенів поки немає[3].

Горіхи й насіння легко додати до сніданку, салату чи перекусу. Фітоестрогени містять:

  • Лляне насіння: одне з найбагатших на лігнани серед усіх продуктів
  • Кунжут (сезам): містить лігнани, а також кальцій і мідь
  • Соняшникове насіння: містить лігнани й вітамін E
  • Мигдаль: містить лігнани та корисні мононенасичені жири
  • Фісташки: містять фітоестрогени, хоча значно менше, ніж соя чи льон.

Фрукти як джерело фітоестрогенів

Окремі фрукти також містять фітоестрогени, здебільшого лігнани, а виноград ще й ресвератрол. Утім, фрукти належать до найбідніших на фітоестрогени груп продуктів[5], і цінність їх у вітамінах, клітковині й поліфенолах. Зв'язок фруктів зі зниженням ризику раку, зокрема колоректального, експерти Міжнародного агентства з дослідження раку (IARC) оцінили як обмежено доведений[17]. Ресвератрол зосереджений переважно в шкірці винограду, звідки під час виготовлення переходить у вино[18]. Проте червоне вино як джерело ресвератролу не годиться: за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), алкоголь є канцерогеном першої групи і безпечної для здоров'я кількості не існує[19].

Фрукти не потребують приготування і легко вписуються в будь-який раціон. Серед них:

  • Персики: містять лігнани й антиоксиданти
  • Яблука: доступне джерело поліфенолів
  • Виноград: особливо темний, містить ресвератрол у шкірці
  • Чорнослив: джерело лігнанів і калію
  • Гранати: містять фітоестрогенні сполуки з антиоксидантною дією
  • Полуниця: багата на флавоноїди та вітамін C
  • Ожина: природне джерело антоціанів і лігнанів

Хрестоцвіті та інші овочі

Фітоестрогени є і в овочах, хоча в меншій кількості, ніж у сої чи льоні[5]. Хрестоцвіті (капустяні) овочі цікаві іншою речовиною: індол-3-карбінолом. У невеликому дослідженні з 12 здоровими добровольцями тиждень приймання очищеного індол-3-карбінолу у великій дозі змінював перетворення естрогену в печінці, і розщеплення естрадіолу одним із шляхів зростало приблизно на 50%[20]. Ідеться про концентровану речовину, а не про порцію броколі, тому лікувати «надлишок естрогену» капустою немає підстав.

Овочі цієї групи містять вітамін C, фолати, клітковину й мінерали, тому корисні для травлення й загального харчування. До переліку нижче, крім хрестоцвітих, входять і овочі з інших родин, у яких знайшли фітоестрогенні сполуки:

  • Броколі: містить сульфорафан та індол-3-карбінол
  • Брюссельська капуста: має фітоестрогени та глюкозинолати
  • Капуста: традиційне джерело харчових волокон і поліфенолів
  • Часник: не належить до хрестоцвітих; у дослідженні на щурах олійний екстракт часнику зменшував втрату кісткової тканини після видалення яєчників[21], але для людей і остеопорозу таких даних немає
  • Шпинат: джерело мінералів, зокрема заліза й магнію
  • Селера: містить фітоестрогени та антиоксидантні речовини
  • Картопля: у деяких сортах виявлено сліди фітоестрогенів
  • Батат: джерело каротиноїдів і невеликої кількості фітоестрогенів.
Реклама

Цільнозернові продукти

Зернові та хліб посідають третє місце за загальним вмістом фітоестрогенів після горіхів і сої, і головне в них лігнани[5]. Їх найбільше в оболонці зерна, тому очищені злаки, як-от біле борошно чи полірований рис, втрачають більшу частину цих сполук. Як і лігнани льону, зернові лігнани кишкові бактерії перетворюють на ентеролактон[16]. Цільнозернові продукти також постачають вітаміни групи B, магній, марганець і багато клітковини. До харчових джерел фітоестрогенів серед злаків належать:

  • Ячмінь: містить лігнани та бета-глюкани
  • Жито: джерело лігнанів і повільних вуглеводів
  • Кіноа: псевдозлак із високим вмістом білка й невеликою кількістю фітоестрогенів
  • Пшеничне борошно грубого помолу: на відміну від білого, зберігає оболонку зерна, у якій зосереджені лігнани.

Коротко: по-справжньому багаті на фітоестрогени лише соя та олійне насіння, як-от льон; у фруктах, овочах і злаках їх у рази менше, і цінні ці продукти передусім іншим.

Як фітоестрогени діють в організмі

Фітоестрогени не є гормонами, але завдяки схожій будові можуть зв'язуватися з двома типами рецепторів естрогену, альфа і бета. Їхня естрогенна сила значно менша, ніж у власного гормону, а багато з них сильніше діють на бета-рецептори[6]. Тому ефект різниться залежно від тканини, концентрації власного естрогену і виду фітоестрогену: коли естрогену мало, вони можуть частково імітувати його дію, а коли багато, частково гальмувати[3].

До основних класів фітоестрогенів належать:

  • Ізофлавони: трапляються переважно в сої та інших бобових; найкраще вивчена група
  • Куместани: менш поширені; головний із них, куместрол, належить до найсильніших фітоестрогенів[6]
  • Флавоноїди: містяться в багатьох фруктах, чаї, імбирі; частина з них має слабку естрогеноподібну дію
  • Халкони: підгрупа флавоноїдів, яку вивчають через протизапальні властивості
  • Флаванони: тип флавоноїдів, характерний для цитрусових; наприклад, нарингенін слабко зв'язується з рецепторами естрогену[6]
  • Стильбени: група, до якої належить ресвератрол; її вивчають у контексті здоров'я серця й судин
  • Лігнани: найбільш поширені в насінні та зернових; кишкові бактерії перетворюють їх на ентеролігнани

Ризики надлишку фітоестрогенів

Через здатність діяти на рецептори естрогену фітоестрогени розглядають і як потенційні ендокринні дизруптори, тобто речовини, що можуть порушувати роботу гормональної системи[3]. У жінок до менопаузи соя та ізофлавони в метааналізі 47 досліджень знижували рівень гормонів гіпофіза, що керують циклом, приблизно на 20% і подовжували менструальний цикл у середньому на 1 день; клінічне значення цих змін невідоме[22]. Найбільші побоювання стосуються концентрованих добавок, а не їжі.

Серйозні гормональні порушення в людей описано лише в поодиноких випадках при надзвичайних кількостях. У 60-річного чоловіка, який щодня випивав близько 2,8 л соєвого молока, розвинулися гінекомастія (збільшення грудних залоз), еректильна дисфункція і зниження лібідо, а рівень естрогенів вчетверо перевищував норму; після відмови від напою все минуло[23]. У 19-річного юнака на веганській дієті з великою кількістю сої знизився тестостерон і з'явилися еректильні порушення, які зникли протягом року після зміни харчування[24]. Гінекомастія частіше має інші причини: ліки, ожиріння, хвороби печінки чи нирок, гормональні порушення[25].

Ключові фактори, які впливають на дію фітоестрогенів[4]:

  • Вік: гормональний фон і чутливість до фітоестрогенів змінюються протягом життя
  • Стать: чоловіки й жінки реагують на них по-різному
  • Стан здоров'я: зокрема наявність ендокринних чи метаболічних порушень
  • Кількість, джерело і тривалість споживання: вид продукту, доза й засвоюваність мають значення

Коротко: звичайні порції сої, бобових і насіння безпечні для більшості людей; гормональні порушення описано лише при літрах соєвого молока щодня, а добавки з ізофлавонами потребують обережності.

Фітоестрогени та вагітність

Вплив фітоестрогенів під час вагітності досліджено мало: в огляді досліджень на людях для вагітних знайшлася лише одна робота з гормонально значущим результатом[4]. Через здатність цих сполук діяти на рецептори естрогену питання про їхній вплив на розвиток плоду залишається відкритим.

За даними NCCIH, соя в кількостях, які зазвичай містить їжа, вагітним не протипоказана, а от більші кількості, наприклад у вигляді добавок, можуть бути небезпечними; про безпечність таких доз під час грудного вигодовування відомо мало[12]. Тому вагітним і жінкам, які годують грудьми, не варто приймати добавки з ізофлавонами, червоною конюшиною чи іншими концентратами фітоестрогенів без погодження з лікарем, а від тофу, бобових чи насіння у звичайних порціях відмовлятися не потрібно.

Інші способи регуляції рівня естрогену

Якщо рівень естрогену справді вийшов за межі норми, корекцію призначає лікар, і вона залежить від причини. Для полегшення припливів у менопаузі фітоестрогени не замінюють лікування: Кокранівський огляд 43 досліджень не знайшов переконливих доказів, що добавки з ними зменшують частоту чи силу припливів, хоча екстракти з високим вмістом генистеїну (понад 30 мг на добу) в окремих дослідженнях частоту припливів знижували[15]. Якщо симптоми заважають жити, лікар може запропонувати гормонозамісну терапію: естроген застосовують у таблетках, пластирах, гелі чи спреї, а жінкам, які мають матку, додатково призначають прогестаген[26].

Коли естрогену забагато, особливо в чоловіків, потрібно з'ясувати, чи не спричинило це інше захворювання. Підвищення естрогенової активності буває при цирозі печінки, гормонопродукувальних пухлинах та ендокринних хворобах, наприклад гіпертиреозі[27]. Лікування спрямоване на причину: скасування ліків, що спричинили порушення, лікування основної хвороби, за потреби медикаментозна терапія, операція чи інші спеціалізовані методи[25].

Читайте:

Підсумок

Фітоестрогени не є ні замінником гормонів, ні прихованою загрозою. Найбагатші їх джерела, соя та олійне насіння, у звичайних порціях безпечні для більшості людей, включно з чоловіками, людьми з гіпотиреозом і жінками, які перенесли рак молочної залози. Обережності потребують концентровані добавки, особливо під час вагітності та грудного вигодовування. Якщо ж рівень естрогену справді порушений, допоможе лікар, який з'ясує причину, а не «гормональна» дієта.

Джерела27
  1. Огляд. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  2. Огляд. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  3. Огляд. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  4. Огляд. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  5. Дослідження. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  6. Дослідження. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  7. Дослідження. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  8. Мета-аналіз. Reed KE. та ін. Neither soy nor isoflavone intake affects male reproductive hormones: An expanded and updated meta-analysis of clinical studies. Reprod Toxicol, 2021.
  9. Isoflavones in food supplements for post-menopausal women: no evidence of harm. EFSA.
  10. Мета-аналіз. Wei Y. та ін. Soy intake and breast cancer risk: a prospective study of 300,000 Chinese women and a dose-response meta-analysis. Eur J Epidemiol, 2020.
  11. Мета-аналіз. van Die MD. та ін. Phytonutrients and outcomes following breast cancer: a systematic review and meta-analysis of observational studies. JNCI Cancer Spectr, 2024.
  12. nccih.nih.gov
  13. Огляд. Messina M. та ін. Effects of soy protein and soybean isoflavones on thyroid function in healthy adults and hypothyroid patients: a review of the relevant literature. Thyroid, 2006.
  14. Огляд. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  15. Мета-аналіз. Lethaby A. та ін. Phytoestrogens for menopausal vasomotor symptoms. Cochrane Database Syst Rev, 2013.
  16. Огляд. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  17. Огляд. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  18. Огляд. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  19. No level of alcohol consumption is safe for our health. World Health Organization.
  20. Дослідження. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  21. Дослідження. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  22. Мета-аналіз. Hooper L. та ін. Effects of soy protein and isoflavones on circulating hormone concentrations in pre- and post-menopausal women: a systematic review and meta-analysis. Hum Reprod Update, 2009.
  23. Огляд. Martinez J. та ін. An unusual case of gynecomastia associated with soy product consumption. Endocr Pract, 2008.
  24. Огляд. pubmed.ncbi.nlm.nih.gov
  25. Довідник. Vandeven HA. та ін. Gynecomastia. 2023.
  26. Types of hormone replacement therapy (HRT). NHS.
  27. Огляд. Johnson RE. та ін. Gynecomastia: pathophysiology, evaluation, and management. Mayo Clin Proc, 2009.