Приблизно кожен десятий, хто переніс гостру кишкову інфекцію, через рік після одужання має симптоми синдрому подразненого кишківника (СПК): метааналіз 45 досліджень із 21 421 учасником показав частку 10,1 %, а через довший час 14,5 %[1]. Інфекція давно минула, а кишка продовжує реагувати болючими спазмами на звичайну їжу.

Такі напади трапляються в будь-якому віці. Вони відчуваються як «судоми» в животі, часто переходять у біль і змінюють випорожнення: з'являється закреп, діарея або обидва варіанти по черзі. Нерідко до них приєднується відчуття розпирання, а тривога за власне здоров'я та стрес посилюють прояви.

Біль буває швидким і гострим або тривалим і ниючим. Причини варіюються від подразливої чи неякісної їжі до хронічних хвороб, зокрема СПК і запальних захворювань кишківника. Багато людей роками обходяться домашніми засобами й не йдуть до лікаря, хоча повторювані або сильні спазми потребують з'ясування причини.

Огляд

Спазми товстої кишки є раптовими, нерегулярними скороченнями м'язового шару кишки, які супроводжуються болем чи дискомфортом у животі. Товста кишка є фінішною ділянкою травлення, де з залишків їжі формується кал. У нормі її м'язи скорочуються ритмічно і просувають вміст далі. Коли скорочення стають хаотичними й надто сильними, людина відчуває спазм. Пусковим механізмом можуть бути збої нервової регуляції або подразники, на які кишка реагує надміру активно.

Іноді спазми виникають під час гострої кишкової інфекції вірусної чи бактеріальної природи; тоді їх супроводжують температура, слабкість, нудота чи блювання. Частина людей відчуває спазми епізодично, наприклад після їжі, яка їм не підходить. У людей із хронічними захворюваннями вони повторюються регулярно й потребують діагностики, лікування та зміни способу життя.

Як відчуваються спазми

Спазми «скручують» живіт мимовільними судомами. Люди описують їх як короткі, але інтенсивні поштовхи чи «удари» зсередини. Дискомфорт часто зосереджений у лівій нижній частині живота, де розташована сигмоподібна кишка, але може виникати праворуч або охоплювати весь живіт. В одних біль легкий і швидко минає, в інших він ниючий і тривалий.

Спазми можуть супроводжуватися такими симптомами:

  • Закрепом, коли кал просувається повільно і стає твердим.
  • Здуттям живота через затримку газів або порушений рух кишкового вмісту.
  • Раптовим позивом до випорожнення, коли скорочення, навпаки, проштовхують кал надто швидко.
  • Діареєю, бо вміст проходить кишкою швидше, ніж встигає всмоктатися вода.
  • Слизом у калі: при СПК це частий супутній симптом[2], а при запальних захворюваннях кишківника слиз нерідко поєднується з кров'ю.

Дехто відчуває ще й «нетравлення», важкість чи переповненість навіть після невеликої порції їжі. Коли спазми повторюються регулярно, вони помітно знижують працездатність і якість життя.

Реклама

Що означає «спастична кишка»

Термін «спастична кишка» вживають як застарілий синонім СПК. Не кожен, хто має СПК, страждає від виражених спазмів, але біль у животі є обов'язковою ознакою діагнозу. За Римськими критеріями IV, СПК діагностують, коли біль виникає щонайменше раз на тиждень протягом останніх 3 місяців і пов'язаний із випорожненням, зміною їх частоти або вигляду калу, а перші симптоми з'явилися щонайменше за 6 місяців до звернення[3][4]. За цими критеріями СПК має 3,8 % дорослих у світі[5].

Раніше СПК називали функціональним розладом, бо обстеження не виявляють запалення чи структурних змін. Британська гастроентерологічна асоціація у настановах 2021 року відносить його до розладів взаємодії кишківника й мозку: кишка стає надчутливою до звичайних подразників, зокрема їжі, гормональних коливань і емоційного стану[6].

СПК має три основні форми: з переважанням діареї, з переважанням закрепів і змішану, коли ці стани чергуються. Симптоми часто посилюються під час стресу: нервове напруження «віддається» в кишківнику різким болем чи терміновою потребою в туалеті. У спокійні періоди ознаки можуть частково або повністю зникати, і така хвилеподібність типова для СПК.

Міф: спазми при СПК «від нервів», тож лікувати їх не треба, достатньо заспокоїтися. Насправді: зв'язок кишківника й мозку двосторонній і має фізіологічну основу, а когнітивно-поведінкова терапія та гіпнотерапія, спрямована на кишківник, у метааналізі 41 рандомізованого дослідження зменшували симптоми СПК порівняно з контролем[7]. Поряд із ними працюють дієта і ліки.

Можливі причини

Зазвичай спазми викликає поєднання факторів, що провокують надмірну реакцію кишкових м'язів:

  • Харчові фактори. Непереносимість певних продуктів (наприклад, лактози, фруктози чи глютену) або гостра й смажена їжа, газовані напої та алкоголь можуть стати тригером. Частина людей реагує на глютен без целіакії, і цей стан описують як нецеліакійну чутливість до глютену.
  • Хронічні розлади травлення: насамперед СПК, а також запальні захворювання кишківника (виразковий коліт, хвороба Крона) чи дивертикуліт.
  • Інфекції. Гострі бактеріальні, вірусні та паразитарні кишкові інфекції спричиняють сильні спазми з блюванням, діареєю і температурою. Після них ризик СПК у наступні 12 місяців зростає в 4,2 раза[1].
  • Стрес та психоемоційні чинники. Нервові зв'язки між мозком і кишкою настільки тісні, що тривожність, емоційне напруження або депресія посилюють спазми.
  • Гормональні зміни. Жінки помічають, що перед менструацією чи під час неї кишка працює інакше. У великому міжнародному опитуванні жінки зі СПК мали більше симптомів, пов'язаних із менструацією, ніж люди з іншими розладами взаємодії кишківника й мозку, крім функціональної диспепсії[8].
  • Ендометріоз (у жінок). Якщо ендометріоподібна тканина розростається на стінці кишки, це супроводжується болем і спазмами, які часто посилюються під час менструації.
  • Мікробіом. Порушення балансу кишкових мікроорганізмів може посилювати газоутворення та спазми. Із цим пов'язують ефект антибіотика рифаксиміну при СПК з діареєю.

Набір причин у кожної людини свій. Якщо проблема пов'язана з харчовими звичками, вона швидко минає після усунення тригера. В інших випадках потрібні діагностика хронічних захворювань і зміна способу життя.

Лікування

Лікування спазмів товстої кишки починається з повсякденних звичок, які зменшують вплив подразників:

  • Зміна харчування. Елімінаційні дієти допомагають визначити, на які продукти кишка реагує спазмами. Американська колегія гастроентерологів (ACG) рекомендує обмежене в часі випробування дієти з низьким вмістом FODMAP для полегшення загальних симптомів СПК[9]. Вона обмежує вуглеводи, що погано всмоктуються й бродять у кишці (лактозу, надлишок фруктози, поліоли, фруктани), а потім продукти поступово повертають, щоб знайти власні тригери.
  • Правильний тип клітковини. У метааналізі 14 досліджень (906 пацієнтів) розчинна клітковина, зокрема псиліум (лушпиння насіння подорожника), полегшувала симптоми СПК (щоб один пацієнт додатково відчув полегшення, лікувати треба 7), а висівки ефекту не дали[10]. Розчинні волокна є також у вівсі та насінні льону.
  • Міф: пшеничні висівки допомагають усім, у кого «не працює» кишківник. Насправді: при СПК висівки не перевершили плацебо[10], а настанови Національного інституту охорони здоров'я та досконалості допомоги Великої Британії (NICE) радять людям зі СПК не налягати на нерозчинну клітковину, зокрема висівки[11]. Різкий перехід на висівки здатний посилити здуття, тому клітковину додають поступово.
  • Питний режим. Достатня кількість рідини допомагає калу залишатися м'яким, особливо коли людина збільшує кількість клітковини.
  • Помірне фізичне навантаження. У рандомізованому дослідженні, де програму завершили 75 пацієнтів зі СПК, збільшення фізичної активності зменшило тяжкість симптомів, а в контрольній групі симптоми частіше погіршувалися[12]. Підійдуть прогулянки, легкий біг чи плавання.
  • Керування стресом. Йога, медитація і дихальні техніки допомагають зняти напругу. Найкращу доказову базу мають когнітивно-поведінкова терапія та гіпнотерапія, спрямована на кишківник: ACG пропонує такі методи при СПК[9][7].
  • Трав'яні засоби та пробіотики. Найкраще вивчена олія м'яти перцевої в кишковорозчинних капсулах: у метааналізі 12 рандомізованих досліджень (835 пацієнтів) вона в 1,78 раза частіше за плацебо зменшувала біль у животі[13]. Чай із м'ятою, ромашкою чи фенхелем може бути приємним, але для СПК його ефект у клінічних дослідженнях майже не перевіряли. Пробіотики в метааналізі 43 досліджень знижували ризик збереження симптомів СПК (відносний ризик 0,79)[14], проте штами в дослідженнях дуже різні. NICE радить приймати обраний продукт щонайменше 4 тижні й оцінювати результат[11].
  • Інтервальне голодування. Дехто помічає полегшення, коли відмовляється від пізньої вечері й великих порцій. Досліджень про вплив інтервального голодування саме на спазми товстої кишки поки бракує.

Читайте:

Пребіотики: що це і навіщо вони кишківнику
Пребіотики: що це і навіщо вони кишківнику
Пребіотики — це особливі сполуки, які організм людини не може перетравити безпосередньо, проте вони відігра...

Закреп: як позбутися вдома і що справді допомагає
Закреп: як позбутися вдома і що справді допомагає
Як позбутися закрепу вдома: які продукти, напої й добавки допомагають, чи справді працюють кава, рух і підстав...

Коротко: при спазмах кишки з клітковини краще працює розчинна (псиліум, овес), а від пшеничних висівок при СПК користі не виявили.

Коли немедикаментозні заходи не допомагають або симптоми дуже сильні, лікар може призначити ліки:

  • Спазмолітики. Вони розслаблюють гладку мускулатуру кишки й зменшують силу та частоту спазмів. У Кокранівському огляді біль у животі зменшився у 58 % пацієнтів на спазмолітиках проти 46 % на плацебо[15]. Серед поширених засобів гіосцину бутилбромід, мебеверин, отилонію бромід і олія м'яти перцевої[16][17]. Отилонію бромід у дослідженні з 356 учасниками частіше за плацебо зменшував частоту епізодів болю і здуття[18].
  • Антидіарейні засоби, якщо головна проблема полягає в частих випорожненнях.
  • Проносні препарати при важких закрепах, які не минають після зміни харчування. NICE радить людям зі СПК уникати лактулози, бо вона посилює газоутворення[11].
  • Антибіотики при виявленні патогенних бактерій або ознак бактеріального надмірного росту в тонкій кишці (SIBO). При СПК без закрепів рифаксимін у двох дослідженнях дав відчутне полегшення 40,7 % пацієнтів проти 31,7 % на плацебо[19]; ACG рекомендує його при СПК з діареєю[9].
  • Засоби, що впливають на взаємодію кишківника й мозку, насамперед низькі дози трициклічних антидепресантів, які знижують чутливість кишки до болю. У мережевому метааналізі вони посіли друге місце за ефективністю після капсул з олією м'яти перцевої[20].

Коротко: спазмолітики і капсули з олією м'яти перцевої полегшують біль, але допомагають не всім: у дослідженнях частина людей покращувалася й на плацебо.

Тактика лікування залежить від причини і тяжкості симптомів. Щоденник харчування, стресів і фізичної активності допомагає зіставити напади з подіями й вчасно змінити звички.

Коли звертатися до лікаря

Якщо спазми трапляються рідко й швидко минають, зазвичай досить змінити харчування чи зменшити стрес. Консультація лікаря потрібна обов'язково, якщо:

  • Спазми супроводжуються кров'ю в калі, чорним дьогтеподібним калом або сильним болем, що не минає кілька днів[4].
  • Є незрозуміле схуднення, втрата апетиту, сильна слабкість або залізодефіцитна анемія.
  • Діарея будить уночі, біль не минає після випорожнення чи відходження газів, є незрозуміле блювання[2].
  • Симптоми вперше з'явилися після 50 років: СПК частіше починається в молодшому віці[2], тому нові проблеми з кишківником у старшому віці потребують обстеження.
  • Підвищена температура, симптоми інтоксикації (нудота, блювання, запаморочення).
  • Спазми повторюються тривалий час і заважають повсякденному життю.
  • Є підозра на хронічне запальне захворювання чи іншу складну патологію (дивертикуліт, ендометріоз, пухлину), особливо якщо в родині були целіакія, рак товстої кишки або запальні захворювання кишківника.
  • Домашні засоби та зміна раціону не приносять покращення.

Лікар може призначити аналізи крові, сечі й калу, а також колоноскопію, УЗД органів черевної порожнини чи комп'ютерну томографію. При СПК з діареєю ACG радить перевірити кров на целіакію і визначити фекальний кальпротектин, щоб виключити запальне захворювання кишківника[9]. Не завжди те, що здається легким функціональним розладом, справді ним є.

Підсумок

Найчастіше спазми товстої кишки пов'язані з СПК, але схожі симптоми дають інфекції, непереносимість продуктів, запальні хвороби кишківника й ендометріоз, тому кров у калі, схуднення, нічна діарея чи нові симптоми після 50 років є приводом для обстеження. Для решти найкраще працює поєднання кроків: дієта з низьким вмістом FODMAP на обмежений час, розчинна клітковина замість висівок, регулярний рух, психотерапія для зв'язку кишківника й мозку, а за потреби спазмолітики, олія м'яти перцевої чи низькі дози антидепресантів за призначенням лікаря.

Джерела20
  1. Мета-аналіз. Klem F. та ін. Prevalence, Risk Factors, and Outcomes of Irritable Bowel Syndrome After Infectious Enteritis: A Systematic Review and Meta-analysis. Gastroenterology, 2017.
  2. Mayo Clinic
  3. Довідник. Mearin F. та ін. Bowel Disorders. Gastroenterology, 2016.
  4. Diagnosis of Irritable Bowel Syndrome. NIDDK.
  5. Мета-аналіз. Oka P. та ін. Global prevalence of irritable bowel syndrome according to Rome III or IV criteria: a systematic review and meta-analysis. Lancet Gastroenterol Hepatol, 2020.
  6. Довідник. Vasant DH. та ін. British Society of Gastroenterology guidelines on the management of irritable bowel syndrome. Gut, 2021.
  7. Мета-аналіз. Black CJ. та ін. Efficacy of psychological therapies for irritable bowel syndrome: systematic review and network meta-analysis. Gut, 2020.
  8. Дослідження. Sarnoff RP. та ін. Sex Differences, Menses-Related Symptoms and Menopause in Disorders of Gut-Brain Interaction. Neurogastroenterol Motil, 2025.
  9. Довідник. Lacy BE. та ін. ACG Clinical Guideline: Management of Irritable Bowel Syndrome. Am J Gastroenterol, 2021.
  10. Мета-аналіз. Moayyedi P. та ін. The effect of fiber supplementation on irritable bowel syndrome: a systematic review and meta-analysis. Am J Gastroenterol, 2014.
  11. Довідник. Recommendations | Irritable bowel syndrome in adults: diagnosis and management | Guidance | NICE.
  12. Дослідження. Johannesson E. та ін. Physical activity improves symptoms in irritable bowel syndrome: a randomized controlled trial. Am J Gastroenterol, 2011.
  13. Мета-аналіз. Alammar N. та ін. The impact of peppermint oil on the irritable bowel syndrome: a meta-analysis of the pooled clinical data. BMC Complement Altern Med, 2019.
  14. Мета-аналіз. Ford AC. та ін. Efficacy of prebiotics, probiotics, and synbiotics in irritable bowel syndrome and chronic idiopathic constipation: systematic review and meta-analysis. Am J Gastroenterol, 2014.
  15. Мета-аналіз. Ruepert L. та ін. Bulking agents, antispasmodics and antidepressants for the treatment of irritable bowel syndrome. Cochrane Database Syst Rev, 2011.
  16. Diet, lifestyle and medicines for IBS (irritable bowel syndrome). NHS.
  17. Мета-аналіз. Daniluk J. та ін. The Efficacy of Mebeverine in the Treatment of Irritable Bowel Syndrome-A Systematic Review. J Clin Med, 2022.
  18. Дослідження. Clavé P. та ін. Randomised clinical trial: otilonium bromide improves frequency of abdominal pain, severity of distention and time to relapse in patients with irritable bowel syndrome. Aliment Pharmacol Ther, 2011.
  19. Дослідження. Pimentel M. та ін. Rifaximin therapy for patients with irritable bowel syndrome without constipation. N Engl J Med, 2011.
  20. Мета-аналіз. Black CJ. та ін. Efficacy of soluble fibre, antispasmodic drugs, and gut-brain neuromodulators in irritable bowel syndrome: a systematic review and network meta-analysis. Lancet Gastroenterol Hepatol, 2020.