Вісцеральний біль: що це і куди віддає

У третини людей з інфарктом міокарда в лікарні немає болю в грудях. У великому американському реєстрі таких було 33%, вони діставалися лікарні в середньому через 7,9 години від початку симптомів проти 5,3 години, і в лікарні помирало 23,3% з них проти 9,3% серед тих, у кого груди боліли^[1]. Серце, як і інші внутрішні органи, повідомляє про біду нечітко: тиском, нудотою, холодним потом чи болем у зовсім іншому місці. Це і є вісцеральний біль.

Вісцеральний біль виникає у внутрішніх органах грудної клітки, живота й тазу та в оболонках, що їх покривають: у серці, легенях, сечовому міхурі, репродуктивних і травних органах^[2]. Він сигналізує, що орган зазнав травми, інфекції чи іншого ураження.

Його запускають больові рецептори (ноцицептори), які реагують на розтягнення й підвищення тиску, різку зміну температури чи хімічні зміни, найчастіше через запалення. Причинами бувають травма, інфекція, закупорка (наприклад, кишківника чи жовчної протоки), запалення й набряк, кровотеча або порушення кровотоку, пухлини^[2]. На відміну від соматичного болю, який чітко відчувається в певній ділянці тіла, вісцеральний розходиться по великій площі, і важко визначити, звідки саме він іде.

Сигнали від внутрішніх органів надходять до мозку менш упорядковано, ніж від шкіри чи м'язів, тому мозок часто розпізнає лише загальну ділянку: «десь у грудях» чи «десь у животі»^[2]. Сила болю теж не завжди відповідає тяжкості ураження: невелике подразнення може боліти сильно, а серйозне пошкодження майже не боліти^[2].

Як відчувається вісцеральний біль

Відчуття сильно різняться від людини до людини. Комусь цей біль здається глухим тиском, що накочується зсередини, іншим тягнучим або спазматичним дискомфортом, який захоплює велику частину тулуба. Його важко «показати пальцем», і він часто змінюється з часом.

Ось як люди найчастіше його описують^[2]:

• Глибокий: відчувається десь глибоко всередині, без чіткої межі чи точки.
• Розсіяний: неможливо сказати, де саме болить, дискомфорт розповзається по всій ділянці.
• Судомний: орган наче скорочується хвилями, біль то наростає, то стихає. Так поводяться, зокрема, спазми товстої кишки.
• Тягнучий: усередині щось ніби тягне чи розтягується, не даючи розслабитися.
• Стискаючий: зсередини щось тисне, заважаючи вільно дихати чи рухатися.
• Дратуючий: не дає спокою і нагадує про себе то сильніше, то слабше.
• Тупий: монотонний біль без гострих піків, зате постійний і виснажливий.
• Нав'язливий: тиск не минає, навіть коли змінюєш положення тіла чи відволікаєшся.
• Безперервний: той самий біль триває годинами або днями.

Інколи разом із болем з'являються здуття, важкість у шлунку чи розлад травлення. Буває, що болю як такого немає, а є лише тиск або відчуття переповнення. До того ж біль суб'єктивний: те, що одному лише неприємно, для іншого нестерпно.

Розташування вісцерального болю

Найбільш заплутана особливість вісцерального болю полягає в тому, що його складно локалізувати. Відчуття зосереджуються десь у грудях чи животі, а конкретне місце лишається незрозумілим.

Буває й так, що джерело одне, а болить в іншому місці. Це відбитий (іррадіювальний) біль. Він з'являється в ділянках шкіри та м'язів, пов'язаних з тим самим сегментом спинного мозку, що й уражений орган^[3]. Такі ділянки в літературі називають зонами Захар'їна–Геда. Типові приклади:

• Виразка шлунка зазвичай дає гризучий біль у животі, але дехто відчуває його в грудях^[2].
• Гострий коронарний синдром понад у 65% випадків віддає біль у шию та/або руку, при серцевих проблемах типова віддача в ліве плече^[3].
• Печінка й жовчний міхур «віддають» у праве плече, лопатку чи грудну стінку, підшлункова залоза в ділянку лопаток^[3].
• Апендицит зазвичай починається з болю, розлитого навколо пупка: так відповідають вісцеральні нервові волокна сегментів T8–T10. Коли запалення переходить на очеревину поруч, біль зосереджується в правій нижній частині живота^[4].

Міф: якщо біль розлитий і його не можна показати однією точкою, це щось несерйозне. Насправді: розлитість властива самій природі вісцерального болю, і так починаються апендицит та інфаркт^[4]. Небезпеку визначає інше: раптовий чи дуже сильний біль, живіт, болючий при дотику, блювання кров'ю чи «кавовою гущею», чорний дьогтеподібний або кривавий стілець, неможливість помочитися, спорожнити кишківник чи випустити гази, задишка чи біль у грудях, непритомність. За таких ознак потрібна швидка допомога^[5].

Супутні симптоми теж підказують, де виникла проблема. Біль у грудях разом із задишкою може вказувати на серцеву патологію, а біль у животі з нудотою частіше пов'язаний із травною системою.

Коротко: дискомфорт у руці, шиї чи плечі може йти від серця або жовчного міхура, тому важить поєднання: незвичний тиск, холодний піт і нудота разом означають привід викликати швидку, навіть якщо груди не болять.

Відмінності між вісцеральним та соматичним болем

Ці два типи болю мають різне походження і поводяться по-різному.

Вісцеральний біль виникає в глибинах тіла, у внутрішніх органах. Він:

• походить із серця, легенів, кишківника, сечового міхура та інших органів
• відчувається як глухий, розсіяний дискомфорт без чіткого осередку
• часто здається «розмитим», важко сказати, де саме болить
• може супроводжуватися непрямими симптомами, як-от нудота чи втома.

Соматичний біль виникає в шкірі, м'язах, суглобах і кістках^[2]. Йому притаманні такі риси:

• чітке походження, легко вказати, де болить
• часто гострий, колючий або пекучий характер
• супроводжується видимими ознаками: набряком, почервонінням, синцем
• реакція організму зазвичай миттєва та локалізована.

Поріжте палець аркушем паперу, і біль з'явиться миттєво, в одній точці, без жодних сумнівів. Це соматичний біль. Важкість у животі чи ниючий тиск усередині, який важко описати й ще важче локалізувати, вже вісцеральний. У першому випадку зрозуміло, де діяти, у другому доводиться здогадуватися.

Читайте:

Види болю: від гострого до хронічного

Біль буває гострим і хронічним, фізичним і пов'язаним з емоціями. Тут зібрано основні види болю: чим відрізняю...

Симптоми, що супроводжують вісцеральний біль

Вісцеральний біль здатен викликати сильні реакції вегетативної нервової системи^[3]. Ці симптоми не називають причину, але підказують, що проблема всередині:

• Нудота та блювання: нерідко йдуть поруч із болем у животі. Причини різні, від гастриту до хронічних станів, як-от хвороба Крона. Блювання ще більше виснажує й без того знесилений організм.
• Блідість шкіри: може свідчити про зниження кровотоку або реакцію на різкий біль, трапляється й при серцевих проблемах.
• Пітливість: з'являється раптово, без фізичного навантаження. Особливо тривожно, коли піт холодний і липкий.
• Коливання пульсу, температури або тиску: прискорене серцебиття, лихоманка чи раптове падіння тиску можуть свідчити про те, що організм бореться із запаленням або сильним болем^[2].

Тривалий або періодичний вісцеральний біль часто поєднується з тривожністю чи депресією, хоча характер цього зв'язку ще вивчають^[2]. Біль від цього не стає «уявним». Затяжний дискомфорт підточує емоційну стійкість, а стрес і страх посилюють сприйняття болю. Яскравий приклад дає синдром подразненого кишківника з його вісцеральною гіперчутливістю: коли в пряму кишку поступово нагнітали тиск балоном, підвищену чутливість мали 63,5% пацієнтів із СПК і лише 6,6% здорових людей^[6]. Кишка в них нормальна, але нервова система реагує на звичайне розтягнення як на біль.

Догляд та лікування

Головне в лікуванні вісцерального болю: знайти й усунути його причину^[2]. Біль працює як система попередження, і якщо лише приглушувати сигнали, можна пропустити момент, коли хворобу ще легко зупинити.

Міф: при гострому болю в животі знеболювальне до огляду хірурга давати не можна, бо воно «змаже» картину. Насправді: за Кокранівським оглядом 8 досліджень, опіоїдне знеболення в лікарні під час діагностики не збільшує ризику помилки в діагнозі чи рішенні про лікування^[7]. Йдеться про знеболення, призначене лікарем, а вдома при сильному болю в животі правильний крок інший: викликати допомогу.

Бувають ситуації, коли чіткої причини знайти не вдається. При функціональних розладах травлення симптоми є, а органічного ураження немає. Тоді лікування зосереджується на контролі болю та інших симптомів^[2].

Для полегшення вісцерального болю застосовують різні ліки^[2]:

• Безрецептурні препарати: нестероїдні протизапальні засоби (ацетилсаліцилова кислота, ібупрофен, напроксен) і парацетамол. НПЗЗ подразнюють шлунок: їх не слід приймати при виразці шлунка, зокрема в минулому, при хворобах серця, печінки, нирок і порушеннях згортання крові, а ризик виразки й кровотечі зростає при високих дозах, тривалому прийомі та поєднанні двох НПЗЗ^[8]. Тому болю в животі невідомого походження вони не завжди підходять.
• Рецептурні ліки: препарати, що діють на нервову систему, як-от габапентин чи прегабалін. При помірному й сильному болю можуть призначити опіоїди під контролем лікаря через ризик залежності. При тривалому прийомі опіоїдів біль у животі може парадоксально посилюватися зі зростанням дози (наркотичний кишковий синдром), а найчастіший їхній побічний ефект з боку кишківника становить закреп^[9].
• Ін'єкції: коли інші методи не допомагають, лікар може ввести лідокаїн або капсаїцин у ділянку, пов'язану з болем.

Крім ліків, допомагає підхід, у якому беруть участь фахівці різних напрямів^[2]:

• Фізіотерапія: для відновлення рухливості й зменшення м'язової напруги
• Остеопатія або хіропрактика: робота з м'язами й суглобами як доповнення; на причину болю у внутрішньому органі вони не впливають
• Психотерапія: особливо корисна при хронічному болю, щоб упоратися з тривогою чи депресією
• Акупунктура: додатковий метод, який полегшує симптоми в частини людей.

Приклади вісцерального болю

Характер вісцерального болю залежить від того, який орган дає збій. Ось найпоширеніші ситуації^[2]:

• Менструальні спазми: тягнучі або стискаючі відчуття внизу живота під час менструації пов'язані зі скороченнями матки. Це частина нормального циклу, але дискомфорт буває серйозним.
• Інфекції сечовивідних шляхів (ІСШ): біль унизу живота, у тазі чи попереку, від тупого до гострого, часто з частими позивами до сечовипускання.
• Хвороба Крона: запалення травного тракту провокує біль, здуття, нудоту, втрату апетиту й відчуття переповнення в животі.
• Ішемічна хвороба серця: при порушенні кровопостачання серця та інфаркті виникає відчуття сильного тиску або стискання в грудях з віддачею в ліву руку, шию чи спину. Такий біль потребує негайної допомоги.
• Жовчнокам'яна хвороба: камені в жовчному міхурі можуть спричинити раптовий сильний біль у верхній правій частині живота, так звану біліарну кольку. Біль може віддавати в праве плече чи лопатку^[3], і людині важко знайти зручну позу.
• Запальні хвороби кишківника та дивертикуліт: виразковий коліт, а також дивертикуліт (запалення випинань кишкової стінки, яке до запальних хвороб кишківника не належить) викликають ниючий або раптовий біль у животі разом зі змінами травлення. Дискомфорт може тривати і в спокої, і посилюватися під час руху.

У всіх цих ситуаціях біль є реакцією на запалення чи порушення роботи органа. Іноді він стає настільки сильним або постійним, що заважає нормально жити, і тоді його лікують як окрему проблему.