Кліщовий енцефаліт і як від нього захиститися

Вірус кліщового енцефаліту дуже швидкий. У лабораторних дослідах він передавався від зараженого кліща тварині вже за лічені хвилини після присмоктування^[1]. Тож навіть швидко знятий кліщ ще не гарантує безпеки. Зате від цієї хвороби є щеплення, і воно працює: у країнах Балтії за 2019–2023 роки його ефективність оцінили в 97,4–99,6%, а серед хворих, чию історію щеплень вдалося з'ясувати, 98,3% не були щеплені взагалі^[2].

Що таке кліщовий енцефаліт

Кліщовий енцефаліт (у МКХ-10 «кліщовий вірусний енцефаліт») це вірусна форма енцефаліту, тобто запалення головного мозку. Його спричиняє вірус із родини флавівірусів (Flaviviridae), який має три основні підтипи: європейський, далекосхідний і сибірський^[3]. Він уражає центральну нервову систему і передається переважно через укуси іксодових кліщів, що живуть у лісах і чагарниках: у Європі це здебільшого лісовий кліщ Ixodes ricinus, далі на схід тайговий Ixodes persulcatus^[3]. У побуті кажуть «енцефалітний кліщ», хоча окремого такого виду немає: вірус переносять ті самі іксодові кліщі, що й хворобу Лайма, і заражений кліщ на вигляд нічим не відрізняється від незараженого. Рідше інфекція потрапляє до організму з непастеризованим молоком чи сиром від заражених кіз, овець або корів, найчастіше кіз^[1]. Від людини до людини кліщовий енцефаліт, як і будь-який енцефаліт, не передається^[4], за рідкісним винятком передачі від інфікованої матері дитині під час грудного вигодовування^[3]. Більшість людей навіть не здогадуються про інфікування: приблизно 3 з 4 заражень минають без жодних ознак^[1]. У частини решти хвороба розвивається у дві фази, і саме друга небезпечна, бо уражає мозок та його оболонки.

Перша фаза

На початку хвороба нагадує застуду чи грип. Перші симптоми з'являються після інкубаційного періоду, тобто часу від зараження до хвороби, який зазвичай триває 7–14 днів, а загалом від 4 до 28 днів^[5]. Після зараження через молоко він коротший, близько 4 днів. Сама перша фаза триває в середньому 5 днів (від 2 до 10), а потім настає «світлий проміжок» без симптомів, найчастіше близько тижня^[3]. Такий стан швидко минає, через що його часто ігнорують. Основні прояви на цьому етапі^[5]:

• Головний біль: від помірного до виснажливого, тримається постійно.
• Втома та слабкість: знесилення і загальне нездужання, яке не зникає після відпочинку.
• Гарячка: підвищення температури, нерідко з ознобом.
• Біль у м'язах і суглобах: загальна ломота в тілі.
• Нудота і блювання: часто разом зі зниженням апетиту.

Через схожість із грипом люди нерідко не пов'язують цей стан із кліщем, особливо якщо самого укусу не помітили.

Друга фаза

За європейського підтипу у 20–30% людей, у яких хвороба проявилася, після «світлого проміжку» настає новий сплеск симптомів^[3]. Він пов'язаний із проникненням вірусу до нервової системи. Розвивається менінгіт (запалення оболонок мозку), менінгоенцефаліт (запалення оболонок і самого мозку) або мієліт, тобто ураження спинного мозку з паралічами. У дітей друга фаза зазвичай обмежується менінгітом, а в дорослих після 40 років вищий ризик енцефаліту^[3]. Найчастіші прояви^[5]:

• Ригідність м'язів потилиці: у побуті кажуть «скутість шиї»; підборіддя важко притиснути до грудей, нахиляти голову боляче.
• Сильний головний біль: не зменшується звичайними ліками.
• Світлобоязнь і чутливість до звуків: навіть слабке світло чи шум спричиняють біль.
• Сонливість і зміни свідомості: людина стає загальмованою або дезорієнтованою.
• Порушення мислення та мовлення: важко формулювати думки, мова стає сплутаною.
• Судоми і тремор: неконтрольовані рухи чи тремтіння кінцівок.
• Параліч: слабкість або втрата рухливості в руці, нозі чи плечі.

Такі зміни сигналізують про ураження мозку чи його оболонок і потребують невідкладної допомоги: викликайте швидку за номером 103 або 112.

Коротко: «застуда» через 1–4 тижні після укусу кліща чи прогулянки лісом, а після кількох днів полегшення новий підйом температури, сильний головний біль і скута шия означають, що треба терміново до лікаря і обов'язково сказати йому про кліща.

Читайте:

Чим відрізняється енцефаліт від менінгіту

Чим відрізняється енцефаліт від менінгіту: що саме запалюється в кожному випадку, які віруси й бактерії їх сп...

Хто має ризик заразитися

Кліщовий енцефаліт поширений у лісових районах Європи та Азії. Щороку в країнах, де він трапляється, реєструють 5–10 тисяч випадків^[1], а в Європі за останні 30 років кількість випадків зросла майже на 400%^[3]. Європейський підтип поширений у сільських і лісових районах центральної, північної та східної частин континенту, далекосхідний на Далекому Сході Росії та в лісових районах Китаю і Японії^[3]. Осередки є навіть у Великій Британії, а в Україні основними осередками називають Волинь і Крим^[1]. Під час теплих місяців, від квітня до листопада, ймовірність зараження зростає, адже саме тоді кліщі найактивніші^[6]. У Центральній Європі в них два піки, у квітні–травні та у вересні–жовтні, а в холодніших північних і гірських районах один, улітку. Поодинокі випадки бувають і в холодну пору^[3].

Найчастіше кліщі мешкають на узліссях, у густому низькому чагарнику, високій траві та опалому листі^[1], але зустріти їх можна й біля дому. Люди нерідко отримують укуси під час роботи на присадибних ділянках чи навіть під час короткої прогулянки в сусідньому парку.

Хвороба може розвинутися в будь-якому віці, хоча дорослі хворіють частіше, ніж діти^[6]. У дітей вона зазвичай перебігає легше, а з віком тяжкість зростає^[1]. Харчовий шлях через сире молоко теж враховують серед чинників ризику, особливо там, де п'ють некип'ячене козяче молоко з власного господарства.

Є види діяльності, які підвищують ймовірність укусу інфікованого кліща^[1]. Серед них:

• Піші походи: тривалі прогулянки лісовими масивами.
• Кемпінг: ночівля в наметах у природних умовах.
• Полювання: перебування у глибині лісів та чагарників.
• Риболовля: відпочинок біля водойм із густою рослинністю.
• Збирання грибів і ягід: довгі години в лісовій підстилці та кущах.
• Фермерська праця: робота на відкритих полях і пасовищах.
• Лісництво: професійна діяльність у лісових господарствах.
• Садівництво: робота у власному дворі чи на дачній ділянці.

Ризик визначає сам контакт із місцями, де живуть кліщі. Навіть недовгий вихід на подвір'я чи прогулянка біля дому можуть закінчитися укусом, якщо поряд є висока трава чи кущі. Для мандрівників ризик теж більше залежить від того, чим людина займається на природі, ніж від тривалості поїздки^[1].

Як запобігти кліщовому енцефаліту

Найнадійніший захист від інфекції дає вакцинація інактивованою вакциною^[3]. Це щеплення входить до тих, якими можна запобігти окремим причинам енцефаліту^[4]. Його рекомендують тим, хто живе в регіонах із високою поширеністю хвороби або планує туди подорожі. Для однієї з поширених вакцин повний курс складається з трьох доз: друга через 1–3 місяці після першої (у людей від 16 років можна вже через 14 днів), третя через 5–12 місяців після другої, а бустерну дозу за тривалого ризику вводять щонайменше через 3 роки. Щеплювати можна з 1 року^[7]. Першу дозу перед поїздкою радять зробити щонайменше за місяць, бо для надійного захисту потрібні принаймні дві^[8]. Графік щеплення краще обговорити з лікарем. Окрім щеплення, є низка заходів, які знижують ризик укусу кліща чи потрапляння вірусу з їжею.

Захист під час перебування на природі

Коли доводиться проводити час там, де кліщі можуть бути активними, допомагають прості правила:

• Уникати високої трави та кущів: не заходити в зарості й не сідати на землю в таких місцях^[9].
• Ходити стежками: триматися середини прокладених маршрутів^[9].
• Носити захисний одяг: довгі рукави, довгі штани, заправлені в шкарпетки, і закрите взуття^[3].
• Використовувати репеленти: засоби з DEET (ДЕТА), пікаридином, IR3535, олією лимонного евкаліпта або пара-ментан-діолом; два останні не наносять дітям до 3 років^[9].
• Обробити одяг перметрином: засоби з 0,5% перметрину призначені для одягу, взуття й спорядження і зберігають дію після кількох прань^[9].

Дії після повернення додому

Навіть коротке перебування на природі може закінчитися укусом, тому після прогулянки потрібно:

• Перевірити одяг і тіло: оглянути себе від голови до ніг, особливо пахви, вуха й шкіру навколо них, пупок, підколінні ямки, волосся, пах і талію, а також оглянути дітей^[9].
• Швидко й правильно видалити кліща: захопити його пінцетом із тонкими кінчиками якомога ближче до шкіри і тягнути вгору рівномірно, без скручування й ривків. Потім обробити місце укусу і руки спиртом або водою з милом, а кліща не розчавлювати пальцями^[10].
• Оглянути домашніх тварин і речі: перевірити рюкзаки, куртки, намети. Кліщів на сухому одязі знищують 10 хвилин сушіння в сушильній машині на високій температурі^[9].
• Прийняти душ: упродовж двох годин після повернення. Це знижує ризик хвороби Лайма і, можливо, інших кліщових інфекцій^[9].

Міф: кліщ сам вилізе, якщо змастити його олією, вазеліном чи лаком для нігтів або піднести до нього вогонь. Насправді: від таких народних способів радять відмовитися, кліща знімають пінцетом одразу, щойно помітили^[10].

Коротко: зняти кліща потрібно якомога швидше, але від кліщового енцефаліту це захищає слабше, ніж від хвороби Лайма, тому головний захист тут щеплення і репеленти.

Харчування

Хоча харчовий шлях зараження трапляється рідко, він залишається небезпечним. Щоб уникнути ризику, у місцевостях, де поширений кліщовий енцефаліт, вживайте тільки пастеризоване молоко та молочні продукти^[3]. Мандрівникам, які не їдять сирих молочних продуктів і не ходять до лісу, кліщовий енцефаліт практично не загрожує^[1].

Поєднання вакцинації та щоденних профілактичних заходів дає найкращий захист від кліщового енцефаліту й робить перебування на природі безпечнішим.

Лікування кліщового енцефаліту

Противірусних ліків, які б цілеспрямовано знищували вірус кліщового енцефаліту, немає^[3]. Діагноз підтверджують лабораторно, аналізами крові та спинномозкової рідини, бо симптоми і звичайні аналізи самі по собі неспецифічні^[6]. Уся допомога базується на підтримувальній терапії: зняти неприємні симптоми, контролювати стан і запобігати ускладненням. Тривалість і характер лікування залежать від того, наскільки сильно вірус вплинув на організм. Менінгіт, енцефаліт чи мієліт потребують госпіталізації^[3].

При легких симптомах

Початкові прояви нагадують звичайну застуду. У таких ситуаціях допомагають прості кроки, спрямовані на підтримку сил організму:

• Відпочинок: обмеження фізичної активності та достатній сон.
• Споживання рідини: вода та інші напої, щоб уникнути зневоднення.
• Безрецептурні засоби: парацетамол чи ібупрофен від болю й температури.

Такі заходи не лікують сам вірус, але зменшують слабкість і допомагають організму впоратися з навантаженням. Якщо після кількох днів полегшення стан знову погіршився, лікування вдома вже не підходить.

При тяжких формах

Коли вірус уражає центральну нервову систему, пацієнт потребує лікування в лікарні. У таких випадках лікарі застосовують комплексну підтримку:

• Знеболювальні та жарознижувальні: зменшують головний біль і температуру.
• Протизапальні препарати: кортикостероїди (гормональні протизапальні засоби) іноді застосовують у тяжких випадках, але їхня користь лишається суперечливою і не доведена^[11].
• Протиепілептичні (протисудомні) засоби: допомагають при нападах судом.
• Внутрішньовенні інфузії: запобігають зневодненню та відновлюють баланс рідини.
• Киснева підтримка: при проблемах із диханням, а в найтяжчих випадках штучна вентиляція легень у відділенні інтенсивної терапії^[12].

Таке лікування полегшує перебіг хвороби й допомагає уникнути небезпечних ускладнень, поки організм самостійно бореться з вірусом.

При тяжкому менінгіті

Якщо інфекція спричиняє запалення оболонок мозку, симптоми стають особливо виснажливими. Сильний головний біль, нудота та блювання вимагають додаткової уваги. У лікарні в таких випадках застосовують:

• Знеболювальні: щоб зменшити інтенсивність головного болю.
• Протиблювотні та регідратаційні засоби: полегшують нудоту й відновлюють баланс рідини.

Усі методи лікування залишаються підтримувальними, адже з вірусом бореться імунна система.

Можливі ускладнення та прогноз

Більшість людей після перенесеного кліщового енцефаліту одужують, проте в 20–40% хворих на європейський підтип залишаються тривалі наслідки^[1]. За оглядом словенських інфекціоністів, постенцефалітичний синдром, тобто сукупність тривалих скарг після гострої хвороби, розвивається в до 50% пацієнтів і часто погіршує якість життя^[6]. Вік і загальний стан здоров'я мають велике значення: у людей після 60 років вища смертність і частіше бувають тривалі наслідки^[3]. Також прогноз залежить від підтипу вірусу.

Серед можливих довготривалих наслідків зустрічаються:

• Когнітивні розлади: уповільнене мислення, проблеми з увагою.
• Порушення пам'яті та концентрації: труднощі із запам'ятовуванням нової інформації.
• Розлади зору, рівноваги та координації рухів: нестійкість під час ходи, запаморочення.
• Проблеми зі слухом: зниження слуху або шум у вухах.
• Параліч: часткова або повна втрата рухливості окремих ділянок тіла; парез чи параліч кінцівок трапляється до 10% хворих на європейський підтип^[1].

Такі ускладнення можуть зберігатися місяцями або навіть роками, і для відновлення рухливості чи пам'яті нерідко потрібна реабілітація.

Рівень смертності залежить від підтипу. Для європейського він становить менше 2%, для сибірського, за різними даними, від 1–3%^[3] до 6–8%, а для далекосхідного 20–40% серед хворих з ураженням нервової системи^[1]. Найгірший прогноз у тих, у кого запалення охопило одночасно оболонки, мозок і корінці спинномозкових нервів (менінгоенцефалорадикуліт): у проспективному дослідженні тяжкого європейського кліщового енцефаліту всі смерті сталися саме в цій групі^[12]. Тому прогноз оцінюють індивідуально: важать вік, форма ураження і варіант вірусу.