Чим відрізняється енцефаліт від менінгіту

Людина з вірусним менінгітом може мучитися від нестерпного головного болю і не терпіти світла, але при цьому чітко пам'ятає, який сьогодні день і де вона перебуває: сама тканина мозку не уражена, тож сплутаності свідомості й судом тут не буває^[1]. При енцефаліті рідні часто першими помічають інше: людина «стала не собою», говорить плутано, дивно поводиться або раптом має судомний напад^[2]. Ця різниця в поведінці підказує лікарю, де саме йде запалення, і впливає на те, які ліки почнуть вводити в перші години.

Що відрізняє енцефаліт від менінгіту

Обидві хвороби є запаленням у центральній нервовій системі, мають схожі ранні ознаки і часто ті самі збудники. Відрізняються вони місцем запалення, а від нього залежать перебіг і можливі наслідки.

Менінгіт (у побуті кажуть «запалення мозкових оболонок») є запаленням оболонок головного та спинного мозку і простору між ними, заповненого спинномозковою рідиною^[3]. Оболонки утворюють захисний бар'єр, а тканина мозку під ними при вірусному менінгіті лишається неушкодженою^[1].

Енцефаліт (народна назва «запалення мозку») є запаленням самої тканини головного мозку^[4]. Воно зачіпає нервові клітини, тому порушує мислення, пам'ять, мовлення, рухи й поведінку.

Головна відмінність полягає в локалізації: менінгіт уражає оболонки, енцефаліт уражає сам мозок. На практиці межа не завжди чітка, і тоді говорять про менінгоенцефаліт.

Причини

Обидва запалення найчастіше спричиняють віруси, рідше бактерії, грибки чи паразити. Енцефаліт, крім того, може бути аутоімунним, коли імунна система помилково атакує власний мозок^[2]. Від збудника залежать тяжкість перебігу і вибір ліків.

Міф: менінгіт можна «застудити», якщо взимку ходити без шапки. Насправді: менінгіт спричиняє інфекція, найчастіше віруси чи бактерії, які передаються від людини до людини, наприклад під час кашлю, чхання чи поцілунків; сам холод хвороби не викликає^[5].

Вірусні причини

Віруси спричиняють як менінгіт, так і енцефаліт. Вірусний менінгіт трапляється найчастіше й зазвичай перебігає легше, ніж бактеріальний^[5]. Інфекційний енцефаліт теж здебільшого має вірусне походження.

До вірусів, що можуть спричиняти ці стани, належать:

• Герпесвіруси: уражають і оболонки, і тканину мозку. Вірус простого герпесу, той самий, що дає «застуду» на губах, є найчастішою встановленою причиною спорадичного енцефаліту у світі^[6]. Енцефаліт може спричинити й вірус вітряної віспи^[2], а серед інших герпесвірусів трапляється вірус Епштейна-Барр.
• Віруси грипу, кору, паротиту (свинки), краснухи, вітряної віспи (вітрянки): можуть спричиняти запалення в нервовій системі. Щеплення КПК (кір, паротит, краснуха) захищає від трьох із них^[2].
• Віруси, які переносять комарі та кліщі: прикладами є вірус Західного Нілу, якого переносять комарі^[4], і вірус кліщового енцефаліту. Від людини до людини енцефаліт не передається^[2].
• Неполіомієлітні ентеровіруси (Коксакі, ЕСНО): найчастіша причина вірусного менінгіту. Передаються через брудні руки і найактивніші влітку та на початку осені^[1].

Бактеріальні причини

Бактеріальний менінгіт трапляється рідше за вірусний, але перебігає значно тяжче і потребує невідкладної допомоги^[5]. Серед 696 дорослих із бактеріальним менінгітом у 51% збудником був пневмокок (Streptococcus pneumoniae), у 37% менінгокок (Neisseria meningitidis)^[7]; ще однією класичною причиною, особливо в дітей, є гемофільна паличка типу b (Haemophilus influenzae b)^[8]. Оболонки можуть уражати також збудник хвороби Лайма і блідна трепонема, що спричиняє сифіліс^[3]. Бактеріальний енцефаліт буває набагато рідше, проте теж можливий^[2].

Аутоімунні та інші причини

Енцефаліт не завжди спричиняє інфекція. При аутоімунному енцефаліті антитіла атакують нервові клітини; найвідоміший варіант, енцефаліт з антитілами до NMDA-рецепторів, спершу описали в молодих жінок із пухлиною яєчника (тератомою), але він трапляється в будь-якому віці та в обох статей і може розвинутися навіть після герпетичного енцефаліту^[4]. Менінгіт без бактерій в аналізі називають асептичним: його здебільшого спричиняють віруси, а іноді неінфекційні стани^[3].

Симптоми

Ознаки менінгіту й енцефаліту частково збігаються: обидва часто починаються з головного болю, високої температури і втоми. Відрізняють їх швидкість розвитку і те, чи страждають мислення та поведінка.

Симптоми менінгіту

Симптоми менінгіту з'являються раптово^[5], а при бактеріальному стан може різко погіршитися за кілька годин. До характерних ознак належать:

• Ригідність м'язів потилиці та сильний головний біль: у побуті кажуть «скутість шиї»; підборіддя не вдається притиснути до грудей, а голова болить дедалі сильніше. Це класична, хоча й не обов'язкова ознака: при ригідності шиї через подразнення оболонок найтугішим стає саме згинання шиї вперед.
• Нудота, блювання й запаморочення: супроводжують підвищення тиску всередині черепа.
• Гарячка: висока температура, при цьому кисті й стопи можуть бути дуже холодними^[5].
• Судоми: можливі при тяжкому бактеріальному перебігу.
• Висип або плями на шкірі: висип, що не блідне під притиснутою склянкою, з'являється при менінгококовій інфекції^[5].
• Прискорене або утруднене дихання: ознака тяжкого перебігу і можливого зараження крові (сепсису).

Класичну тріаду (гарячка, ригідність м'язів потилиці, порушення свідомості) мали лише 44% дорослих із бактеріальним менінгітом, але 95% мали щонайменше дві з чотирьох ознак: головний біль, гарячку, ригідність шиї чи зміну свідомості^[7]. Тож чекати на «повний набір» симптомів не можна.

Симптоми енцефаліту

Енцефаліт зазвичай починається як грип: температура, головний біль, ломота. Серйозні симптоми розвиваються за години, дні або тижні^[2]. Ознаки включають:

• Головний біль і висока температура: перші тривожні сигнали.
• Сонливість і дратівливість: наслідок ураження нервових клітин.
• Сплутаність свідомості: людина дезорієнтована, не впізнає знайомих місць чи не розуміє, що відбувається.
• Зміни особистості та поведінки: незвична агресія, тривога, галюцинації^[2].
• Порушення зору та мовлення: людині важко підбирати слова чи розуміти мову.
• Слабкість, втома і параліч: слабкість може охопити руку, ногу або половину тіла.
• Судоми: часто супроводжують ураження тканини мозку^[4].

Ознаки подразнення оболонок, зокрема ригідність шиї, при енцефаліті зазвичай слабкі й менш помітні, ніж зміни свідомості та поведінки^[4].

Коротко: сильний головний біль, гарячка і скута шия при ясній голові більше схожі на менінгіт; плутане мовлення, дивна поведінка чи судоми на тлі температури вказують на ураження самого мозку. В обох випадках потрібна невідкладна допомога.

Як їх розрізняють у лікарні

Відрізнити менінгіт від енцефаліту за самими симптомами часто неможливо, тому лікарі спираються на обстеження. Головне з них для обох хвороб: люмбальна пункція, тобто забір спинномозкової рідини (ліквору) тонкою голкою з поперекового відділу хребта. Ця рідина омиває мозок, тож у ній видно і клітини запалення, і сам збудник.

При вірусному менінгіті в ліквору переважають лімфоцити, а рівень глюкози нормальний або трохи знижений; проте жодна картина аналізу не дозволяє повністю виключити бактеріальний менінгіт^[1]. При підозрі на енцефаліт ліквор додатково перевіряють методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) на вірус герпесу та інші віруси, а МРТ з контрастом показує запалення в тканині мозку вже на ранній стадії^[4].

Хто у групі ризику

Менінгіт і енцефаліт можуть розвинутися в людини будь-якого віку. Менінгіт частіше трапляється в немовлят і малих дітей, підлітків і молодих дорослих та літніх людей^[5], а тяжкий енцефаліт найбільше загрожує зовсім маленьким дітям і людям похилого віку^[2]. Ризик зростає й тоді, коли організм не здатен повноцінно протистояти інфекціям.

До групи підвищеного ризику належать:

• Аутоімунні захворювання: як через саму хворобу, так і через ліки, якими її контролюють.
• Ослаблений імунітет: наприклад, при ВІЛ-інфекції або під час хіміотерапії^[5].
• Приймання імуносупресантів: ці ліки пригнічують захисні реакції і полегшують інфекції шлях до нервової системи.

Наявність цих чинників не означає, що хвороба обов'язково виникне, але в таких людей інфекція може мати тяжчий перебіг. Частину збудників можна відсікти щепленнями: проти менінгококів, пневмокока, гемофільної палички типу b, кору, паротиту, краснухи і вітряної віспи^[5], а тим, хто їде в небезпечні регіони, проти кліщового та японського енцефаліту і сказу^[2].

Читайте:

Головний біль: коли небезпечно і треба до лікаря

Головний біль і його червоні прапорці: за якими ознаками треба викликати швидку, з чим іти до лікаря того ж дн...

Лікування

Терапія залежить від збудника і тяжкості перебігу. У будь-якому разі її починають якомога швидше, адже від цього залежать прогноз і ризик ускладнень.

Менінгіт

При підозрі на бактеріальний менінгіт потрібна госпіталізація, лікування зазвичай триває щонайменше тиждень^[9]. Вірусний менінгіт, коли лікар виключив бактеріальну причину, часто лікують удома. Основні методи включають:

• Антибіотики внутрішньовенно: застосовують при бактеріальному менінгіті^[9].
• Внутрішньовенні інфузії: розчини запобігають зневодненню^[9].
• Кортикостероїди: в огляді 25 досліджень із 4121 учасником вони знижували частоту тяжкої втрати слуху та інших неврологічних наслідків бактеріального менінгіту, а при пневмококовому менінгіті і смертність^[10].
• Кисень: через маску, коли бракує дихання^[9].
• Домашнє лікування вірусного менінгіту: відпочинок, знеболювальні та засоби від нудоти^[9].

Таке лікування усуває інфекцію, стримує запалення й підтримує життєво важливі функції.

Енцефаліт

Енцефаліт лікують тільки в лікарні, адже уражена сама тканина мозку; перебування там триває від кількох днів до тижнів і місяців^[2]. Терапія включає:

• Противірусні засоби, антибіотики чи протигрибкові препарати: залежно від причини. Ацикловір внутрішньовенно починають одразу, ще до результатів аналізів, і продовжують, доки не виключать герпетичний енцефаліт і енцефаліт від вірусу вітряної віспи, а антибіотики дають, доки не виключать бактеріальний менінгіт^[4].
• Кортикостероїди: метилпреднізолон чи преднізолон застосовують передусім при аутоімунному енцефаліті^[4].
• Внутрішньовенний імуноглобулін: заспокоює помилкову імунну атаку на мозок при аутоімунному енцефаліті^[4].
• Плазмаферез: очищує кров від антитіл, що уражають нервові клітини^[4].

Крім того, призначають протисудомні засоби, знеболювальні, а за потреби підтримують дихання апаратом^[2].

Ускладнення

Менінгіт і енцефаліт можуть залишати тривалі наслідки навіть після успішного лікування. Ураження нервової системи впливає на пам'ять, слух, мислення та поведінку.

Менінгіт

Вірусний менінгіт зазвичай минає без наслідків, тоді як бактеріальний може залишити стійкі проблеми^[9]. Найпоширеніші з них:

• Пошкодження мозку: проблеми з пам'яттю, концентрацією, рухами й координацією^[9].
• Втрата слуху: найчастіший серйозний наслідок, на неї припадає 33,9% серйозних ускладнень^[8].
• Судоми: можуть повторюватися і після одужання, тоді лікар оцінює ризик епілепсії.
• Ураження кісток і шкіри після сепсису: при менінгококовому зараженні крові в дітей можуть страждати зони росту кісток, а у тяжких випадках доводиться ампутувати пальці або кінцівки^[11].
• Труднощі з навчанням і поведінкою: трапляються в дітей після перенесеної хвороби^[8].

Такі ускладнення часто довготривалі й потребують реабілітації.

Енцефаліт

Наслідки енцефаліту пов'язані з ураженням ділянок мозку, що відповідають за мислення, мовлення й емоції. Багато хто після нього має стійкі проблеми^[2]. До них належать:

• Порушення пам'яті: важко запам'ятовувати нове й відтворювати інформацію.
• Втрата мовлення або здатності розуміти мову: страждає спілкування.
• Депресія та психічні зміни: пов'язані з ураженням нервових центрів.
• Хронічна втома: зберігається навіть після завершення лікування.
• Зміни особистості та поведінки: а також труднощі з увагою і плануванням^[2].

Ці наслідки впливають на повсякденне життя, тож відновлення потребує допомоги кількох фахівців: невролога, терапевта мови та мовлення (логопеда), психолога, фізичного терапевта.

Прогноз

Шанси на повне одужання залежать від причини та швидкості початку лікування. Вірусний менінгіт зазвичай минає сам за 7–10 днів^[5], а відновлення після вірусного енцефаліту може тривати місяці або роки^[4].

Бактеріальний менінгіт убиває приблизно кожного шостого хворого і може забрати життя за 24 години, а близько 20% тих, хто його переніс, мають тривалі ускладнення^[12]. У метааналізі 132 досліджень хоча б один наслідок після виписки мали 19,9% людей, а після пневмококового менінгіту серйозні наслідки траплялися в 24,7%^[8]. Герпетичний енцефаліт без лікування часто закінчується смертю, а постійні неврологічні порушення залишаються в багатьох, хто пережив тяжку форму^[4].

Коротко: вірусний менінгіт найчастіше проходить за тиждень-півтора без слідів; бактеріальний менінгіт і енцефаліт небезпечніші, і саме перші години лікування найбільше впливають на те, чи залишаться наслідки.

Менінгоенцефаліт

Іноді запалюються одночасно і оболонки, і тканина мозку. Такий стан називають менінгоенцефалітом: він поєднує ознаки обох хвороб і потребує невідкладного лікування.

До симптомів менінгоенцефаліту належать:

• Головний біль і гарячка: перші сигнали запалення.
• Ригідність м'язів потилиці: ознака ураження оболонок.
• Судоми: свідчать про залучення тканини мозку.
• Світлобоязнь: різкий дискомфорт від яскравого світла, що посилюється з розвитком хвороби.
• Втрата свідомості: небезпечний прояв тяжкого перебігу.

Без лікування менінгоенцефаліт може призвести до незворотних наслідків: втрати пам'яті, слуху, зору, а іноді й до смерті.

Коли звертатися до лікаря

Зволікати при підозрі на менінгіт чи енцефаліт не можна. За таких ознак телефонуйте 103 або 112 і не їдьте до лікарні самостійно за кермом^[5].

Тривожними сигналами є:

• Судоми: особливо вперше в житті, повторні або тривалі.
• Сильний головний біль зі скутою шиєю: поєднання, що вказує на запалення оболонок.
• Висока температура з висипом, що не блідне під склянкою: можлива менінгококова інфекція^[5].
• Порушення слуху чи мовлення: сигнал про ураження нервових структур.
• Дезорієнтація, сплутаність, запаморочення чи нудота: свідчать про порушення роботи мозку.
• Сильна сонливість або втрата свідомості: людину важко розбудити^[5].

У немовлят тривожними ознаками є набухле тім'ячко, незвичний пронизливий плач, відмова від їжі, млявість або, навпаки, напружене тіло^[5].