Вітряна віспа у дорослих і як уникнути ускладнень

Вітрянку звикли вважати дитячою хворобою, яку краще «відбути» в садочку. Статистика показує інше обличчя цієї інфекції. На кожні 100 тисяч випадків у дорослих припадає близько 21 смерті, а серед дітей 1–14 років приблизно одна^[1]. Те, що в дитинстві минало за кілька днів і дратувало переважно свербежем, у дорослому віці може обернутися високою температурою, запаленням легень і госпіталізацією. Тому дорослому корисно знати три речі: чи є в нього захист, чи належить він до групи ризику і що робити в першу добу після появи висипу.

Що таке вітряна віспа

Вітряна віспа, у побуті вітрянка, це інфекційна хвороба, яку спричиняє вірус varicella-zoster (вірус вітряної віспи та оперізувального лишаю). Найчастіше вона трапляється в дитинстві, але дорослий теж може заразитися, якщо не хворів раніше і не був щеплений^[2]. Характерна ознака хвороби: сверблячі пухирці, які спершу з'являються на грудях, спині й обличчі, а згодом поширюються по всьому тілу, зокрема на слизову рота, повіки й статеві органи^[3].

Після перенесеної вітряної віспи зазвичай формується стійкий імунітет. Повторне захворювання трапляється рідко, частіше в людей з ослабленим імунітетом^[1].

Симптоми у дорослих

У дорослих вітряна віспа часто має тяжчий перебіг, ніж у дітей^[4]. Симптоми з'являються не одразу після зараження: інкубаційний період, тобто час від контакту до перших ознак, зазвичай триває 14–16 днів, а загалом від 10 до 21 дня^[1]. Усе починається із загального нездужання, а згодом виникає висип.

Хвороба розвивається поетапно. Основні прояви такі:

• Грипоподібні прояви: підвищення температури, втома, головний біль, біль у м'язах і зниження апетиту. Вони зазвичай з'являються за 1–2 дні до висипу^[3].
• Висип: спершу з'являються червоні плями й горбики (папули), які за добу перетворюються на сверблячі пухирці, наповнені рідиною (везикули)^[2].
• Перебіг висипань: пухирці лопаються, стають ранками, далі вкриваються кірочками й гояться. Поки одні елементи підсихають, з'являються нові. Зазвичай висипи виникають 2–4 хвилями, а загалом їх буває 250–500^[1].

Через те, що одні пухирці ще тільки з'являються, а інші вже вкриваються кірочками, хвороба в дорослих часто затягується і переноситься важче, ніж у дітей.

Період одужання

Одужання настає поступово. Сама хвороба зазвичай триває 4–7 днів, а за тиждень усі пухирці вкриваються кірочками^[3]. Коли нові елементи перестають з'являтися, гостра фаза минає, хоча свербіж і слабкість можуть триматися довше.

Людина заразна вже за 1–2 дні до появи висипу і залишається такою, доки всі елементи не вкриються кірочками^[1]. До цього моменту на роботу не виходять і уникають контакту з вагітними, новонародженими та людьми з ослабленим імунітетом^[5].

Хто в групі ризику

Вітряна віспа в дорослому віці загрожує тим, хто не хворів у дитинстві й не був щеплений^[2]. Іноді людина навіть не знає, що не має імунітету, доки не зіткнеться з хворобою. Особливо уважними мають бути ті, хто постійно контактує з дітьми або працює у великих колективах.

Зараження стає ймовірнішим у цілком буденних ситуаціях:

• Життя з нещепленими дітьми: у сім'ях із малечею без щеплень вірус легко передається від дитини до дорослих.
• Робота в дитячих колективах: працівники садків, шкіл та освітніх центрів часто стикаються з вірусом вітряної віспи.
• Контакт у закритому приміщенні: значущим контактом вважають перебування в одній невеликій кімнаті з хворим 15 хвилин і довше або розмову віч-на-віч, навіть без дотику^[6].
• Дотик до ураженої шкіри: пухирці при вітряній віспі та оперізувальному лишаї містять вірус. Від людини з оперізувальним лишаєм можна заразитися вітрянкою, якщо раніше нею не хворів і не був щеплений^[7].
• Користування речами хворого: одяг, рушники та постіль, на які потрапив вміст пухирців, можуть бути джерелом інфекції, якщо їх не випрали.

Є ще одна категорія людей, для яких хвороба небезпечна передусім через ускладнення. Ідеться про тих, чия імунна система ослаблена. До групи підвищеного ризику належать вагітні, які не хворіли на вітряну віспу раніше: ускладнення можливі і для жінки, і для майбутньої дитини^[8].

Також до цієї групи належать люди, які отримують хіміотерапію або інше лікування, що пригнічує імунітет, пацієнти з вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), ті, хто тривало приймає кортикостероїди (гормональні протизапальні ліки) через хронічні хвороби, а також люди після пересадки органів чи кісткового мозку^[3].

Ускладнення

Ускладнення можуть виникнути в будь-кого, але особливо обережними мають бути люди з ослабленим імунітетом, хронічними хворобами або ті, хто проходить лікування, що пригнічує захисні сили організму.

Деякі ознаки спершу здаються звичайним проявом хвороби: висока температура, головний біль, рясний висип. Якщо вони посилюються або до них приєднуються зміни дихання, свідомості чи координації, слід запідозрити ускладнення. Їх перелік широкий^[2]:

• Бактеріальні інфекції шкіри та м'яких тканин: найчастіша причина звернень до лікаря і госпіталізацій через вітрянку^[1]. Бактерії потрапляють у розчухані пухирці, і може розвинутися, наприклад, бактеріальний целюліт (флегмона).
• Сепсис: загрозливий стан, коли інфекція потрапляє в кров і порушує роботу органів^[3].
• Порушення згортання крові: можуть проявлятися синцями на тілі без видимої причини, кровотечами або тромбами^[4].
• Зневоднення: результат втрати рідини на тлі гарячки, блювання чи відмови від їжі й пиття.
• Енцефаліт: запалення головного мозку, яке проявляється сонливістю, сплутаністю свідомості, судомами. У дорослих ураження мозку буває поширенішим, ніж у дітей^[1].
• Пневмонія: вірусне запалення легень спричиняє кашель і задишку. У здорових дітей воно рідкісне, а в дорослих це найчастіше ускладнення вітрянки^[1].
• Токсичний шоковий синдром: рідкісне, але небезпечне ускладнення, яке розвивається, коли бактерії проникають через уражену шкіру і виділяють токсини^[2].

Навіть один із цих станів може значно обтяжити перебіг хвороби.

Коротко: задишка, кашель, біль у грудях, сплутаність свідомості чи хиткість ходи на тлі вітрянки в дорослого не можна перечікувати вдома, це привід терміново звернутися по медичну допомогу.

Вітряна віспа і вагітність

Якщо майбутня мама ніколи не хворіла на вітряну віспу і не була щеплена, зараження під час вагітності може мати серйозні наслідки. Під час вагітності імунна система змінюється, і деякі вірусні інфекції, зокрема вітрянка, перебігають тяжче^[8].

Одним із найпоширеніших ускладнень у жінки є пневмонія. У дослідженні 347 вагітних із вітряною віспою запалення легень розвинулося у 18 (5,2%). Ризик був вищим у курців і в тих, у кого було 100 пухирців і більше^[9]. Тож шкода куріння під час вітрянки стає ще відчутнішою. Друга проблема полягає у впливі вірусу на плід. Синдром вродженої вітряної віспи (ураження шкіри, кінцівок, очей і мозку, затримка росту) виникає після хвороби матері в перші 20 тижнів вагітності. У великому дослідженні 1739 вагітних його ризик становив 0,4% до 13-го тижня і 2% між 13-м і 20-м тижнями^[10].

Інфекція наприкінці вагітності теж небезпечна. Якщо висип у матері з'явився в проміжку від 5 днів до пологів до 2 днів після них, у новонародженого може розвинутися тяжка вітряна віспа новонароджених: власних антитіл від матері дитина ще не отримала. Без противірусного лікування смертність у таких випадках сягає 30%^[1].

Це не означає, що в кожної вагітної, яка захворіла на вітряну віспу, неодмінно будуть ускладнення. Але ризики надто серйозні, щоб чекати. Вагітній, яка не хворіла на вітрянку і мала контакт із хворим, слід одразу звернутися до лікаря, ще до появи висипу^[5]: існує профілактичне лікування противірусними препаратами^[6].

Лікування у дорослих

У більшості випадків організм дорослої людини справляється з вірусом сам, а лікування полегшує симптоми, поки хвороба минає свої етапи. Проте від того, які засоби обрати і коли почати противірусну терапію, залежить, наскільки легко минуть ці тижні.

Полегшити свербіж шкіри допомагають місцеві засоби: охолоджувальні креми й гелі з аптеки, наприклад лосьйон із каламіном^[5]. Ванни з колоїдним вівсом заспокоюють шкіру, а за сильного свербежу можна обговорити з фармацевтом антигістамінні засоби^[4].

При високій температурі й болю підходить парацетамол^[5]. Ацетилсаліцилову кислоту (аспірин) при вітрянці не приймають: у дітей і підлітків вона пов'язана із синдромом Рея, тяжким ураженням мозку й печінки^[1]. Ібупрофен теж не застосовують без поради лікаря, бо він може сприяти тяжким шкірним інфекціям^[5]. У дослідженні пацієнтів із вітряною віспою тяжкі ускладнення з боку шкіри й м'яких тканин у тих, хто приймав нестероїдні протизапальні засоби, траплялися майже в 5 разів частіше; для парацетамолу такого зв'язку не знайшли^[11].

Міф: від температури при вітрянці підійде будь-яке звичне жарознижувальне. Насправді: безпечним вибором є парацетамол, а ібупрофен і аспірин без призначення лікаря краще не приймати^[5].

Лікар може призначити противірусні препарати, наприклад ацикловір або валацикловір. Їх радять розглянути для підлітків і дорослих, у яких хвороба частіше перебігає тяжко, а також для людей із груп ризику й при тяжкому перебігу^[8]. Вирішальний чинник тут час: лікування починають у перші 24 години після появи висипу. У рандомізованому дослідженні дорослих ацикловір, розпочатий у першу добу, скорочував час до повного утворення кірочок із 7,4 до 5,6 дня, зменшував кількість пухирців на 46% і тривалість гарячки, а розпочатий через 25–72 години вже не впливав на перебіг^[12]. При пневмонії, енцефаліті чи ослабленому імунітеті ацикловір вводять внутрішньовенно в лікарні^[8].

Коротко: дорослому з вітрянкою варто зв'язатися з лікарем у першу добу після появи висипу, бо пізніше противірусні таблетки вже майже не допомагають.

Самолікування при вітряній віспі може здаватися логічним, але, якщо симптоми швидко посилюються або з'явилася задишка, консультація лікаря допоможе вчасно помітити ускладнення^[5].

Вакцина від вітряної віспи

Надійний спосіб уникнути вітряної віспи в дорослому віці полягає в щепленні. Якщо ви не хворіли в дитинстві і не отримували щеплення, вам потрібні дві дози живої ослабленої вакцини проти вітряної віспи з інтервалом щонайменше 4 тижні^[1].

Одна доза запобігає будь-якій формі вітрянки у 82% випадків, а дві у 92%; від тяжкої хвороби вже одна доза захищає на 98%^[1]. Після другої дози антитіла утворюються приблизно в 99% щеплених. Якщо щеплена людина все ж захворіє, хвороба зазвичай минає легко, менш ніж із 50 пухирцями. Ризик оперізувального лишаю після щеплення приблизно на 79% нижчий, ніж після перенесеної вітрянки^[1].

Читайте:

Чим небезпечний кір і як від нього захиститися

Кір: чому цей вірус вважають одним із найзаразніших, як він проявляється день за днем, чим загрожує дітям і до...

Попри переваги, є обмеження, через які щеплення тимчасово або постійно відкладають^[1]:

• Гостре захворювання середньої або тяжкої форми: щеплення відкладають до одужання.
• Вагітність або її планування: вакцину не вводять вагітним, а після кожної дози вагітність радять відкласти на 1 місяць.
• Реакція на компоненти вакцини: тяжка алергія на желатин чи неоміцин або тяжка реакція на попередню дозу.
• Лікування онкологічних хвороб: під час хіміотерапії або променевої терапії живу вакцину зазвичай не вводять.
• Імуносупресивна терапія: зокрема високі дози кортикостероїдів, біологічні препарати та імунодефіцитні стани. Людям із ВІЛ щеплення можливе, якщо імунітет достатньо збережений, рішення ухвалює лікар.
• Нещодавнє переливання крові або введення препаратів з антитілами: щеплення відкладають на 3–11 місяців, бо антитіла знижують його ефективність.

Оцінити доцільність щеплення може лише лікар з урахуванням супутніх хвороб, алергій і загального стану. У більшості випадків щеплення безпечне і виправдане, особливо якщо ви часто контактуєте з дітьми або працюєте в колективі.

Побічні ефекти вакцини

Як і будь-яке щеплення, вакцина від вітряної віспи може спричиняти реакції організму. Здебільшого вони незначні, з'являються в перші дні після введення дози й минають самі.

Найчастіше спостерігаються місцеві реакції: почервоніння, припухлість або болючість у місці ін'єкції, про них повідомляють 24% щеплених підлітків і дорослих. У 4–6% з'являється поширений висип, схожий на легку вітрянку, а в 1–3% висип у місці уколу^[1]. Можливі також короткочасна температура і тимчасовий біль у суглобах^[13].

Серйозні побічні ефекти трапляються дуже рідко. Серед реакцій, про які повідомляли в поодиноких випадках:

• Анафілаксія: тяжка алергічна реакція, яка потребує негайної допомоги^[13].
• Атаксія: порушення координації. Такі випадки описували після щеплення, але за 10 років спостережень неврологічних ускладнень, які спричинив би саме вакцинний штам вірусу, не підтвердили^[14].
• Тяжкий висип і поширена інфекція вакцинним штамом: найчастіше в людей, у яких до щеплення було не виявлене ослаблення імунітету^[13].
• Енцефаліт і менінгіт: запалення мозку або його оболонок описані в окремих випадках, зокрема при повторній активації вакцинного вірусу^[13].
• Судоми: рідкісні й зазвичай пов'язані з підвищенням температури^[13].
• Пневмонія: інфекції легень або печінки належать до рідкісних серйозних реакцій^[13].

Навіть з урахуванням цих ризиків переваги щеплення значно переважають: серйозні реакції поодинокі, тоді як сама вітрянка в дорослих нерідко дає ускладнення. Легка температура чи почервоніння після уколу означають, що імунна система реагує на вакцину, а про будь-яку тяжку реакцію слід одразу повідомити лікаря.

Вітряна віспа і оперізувальний лишай

Навіть якщо ви вже перехворіли на вітряну віспу, вірус не залишає організм. Varicella-zoster зберігається в нервових клітинах у неактивному стані і може через роки «прокинутися» у вигляді іншої хвороби, оперізувального лишаю^[2]. У медичних текстах трапляються назви «оперізувальний герпес» і herpes zoster, а в побуті часто кажуть «оперізуючий лишай» або просто «герпес на тілі». Нормативна українська форма саме «оперізувальний», а з герпесом на губах ця хвороба має спільну лише родину вірусів.

Оперізувальний лишай проявляється болючим висипом з пухирців, який займає смугу на одному боці тіла. Найчастіше він з'являється на грудях і животі, але може бути на обличчі, біля ока чи на статевих органах. За кілька днів до висипу шкіра в цій зоні поколює, пече або болить^[15].

Ризик оперізувального лишаю і його ускладнень зростає з віком і за станів, коли імунна система працює гірше^[7]. Повторну активацію вірусу можуть спровокувати тяжкі хвороби, лікування на зразок хіміотерапії і стрес, що послаблює імунну систему^[15].

Знизити ризик допомагає щеплення проти оперізувального лишаю. Нині застосовують рекомбінантну вакцину у двох дозах з інтервалом 2–6 місяців. Її рекомендують усім дорослим від 50 років незалежно від того, чи пам'ятають вони, що хворіли на вітрянку, а також дорослим від 19 років з ослабленим імунітетом. Стару живу вакцину проти оперізувального лишаю в США перестали застосовувати з листопада 2020 року^[16]. У великому дослідженні людей від 50 років рекомбінантна вакцина знизила ризик оперізувального лишаю на 97,2%^[17]. Якщо хвороба все ж виникне, вона зазвичай перебігає легше^[15].

Оперізувальний лишай нагадує, що дитяча хвороба може мати продовження через десятиліття. Проте щеплення дає змогу суттєво зменшити ризик повторної появи вірусу.