Що таке бактеріальний целюліт і як його лікувати

Бактеріальний целюліт — це інфекція шкіри, яка розвивається швидко й супроводжується болем, почервонінням і набряком. Без лікування бактерії можуть проникати глибше й спричинити небезпечні ускладнення.

Шкіра — це природний бар’єр, який щодня захищає організм від мікробів. Але навіть невеликий поріз чи укус можуть стати входом для бактерій. Коли вони потрапляють під шкіру, починається запальний процес, який швидко охоплює прилеглі тканини. Такий стан називають бактеріальним целюлітом. Його не варто плутати з косметичним “целюлітом” — це зовсім інше явище. Інфекція може виникнути в будь-якому віці, часто без очевидної причини, але завжди потребує уваги. Головне — вчасно помітити зміни шкіри та розпочати лікування, щоб запалення не поширилося далі.

Що таке бактеріальний целюліт

Бактеріальний целюліт — це інфекційне запалення шкіри та підшкірної клітковини, яке розвивається, коли бактерії проникають у тканини через порушення цілісності шкіри. Хвороба не має нічого спільного з косметичним целюлітом і є серйозним станом, що потребує лікування антибіотиками. Уражена ділянка зазвичай червоніє, набрякає, стає болючою та гарячою на дотик. Найчастіше інфекція виникає на ногах, стопах, пальцях, обличчі або руках, але може з’являтися в будь-якій частині тіла.

Ймовірність розвитку бактеріального целюліту зростає, якщо шкіра вже пошкоджена або ослаблена іншими станами. Інколи інфекція розвивається навіть через невеликі тріщини, що залишаються непомітними. Від місця ураження та глибини проникнення бактерій залежить швидкість поширення запалення.

Найчастіше бактеріальний целюліт розвивається за таких обставин:

• Дитячий вік: у дітей шкіра тонша, тому бактерії можуть проникати легше.
• Пошкодження шкіри: порізи, укуси комах або тварин, виразки, післяопераційні шви, татуювання чи пірсинг.
• Хронічні захворювання шкіри: екзема, псоріаз або грибкові інфекції, що порушують бар’єрні функції шкіри.
• Ослаблений імунітет чи надмірна вага: ускладнюють природний захист організму.
• Перенесені вірусні інфекції: вітряна віспа або оперізувальний лишай можуть залишати пошкодження, через які потрапляють бактерії.

Іноді немає очевидної причини, але навіть незначна садно чи укус комара можуть стати початком запалення. Тому будь-яке пошкодження шкіри слід сприймати уважно, особливо якщо воно не загоюється кілька днів або змінює вигляд.

Форми бактеріального целюліту

Бактеріальний целюліт може виникати на різних ділянках тіла. Залежно від розташування та характеру ураження розрізняють кілька типів. Глибина запалення теж може відрізнятися — від поверхневого до більш глибокого ураження підшкірної клітковини.

Типи за локалізацією:

• Периорбітальний целюліт: ураження шкіри навколо очей, зазвичай після подряпин, синуситу чи подразнення повік.
• Фаціальний целюліт: інфекція на обличчі, що охоплює ніс, щоки, повіки або підборіддя.
• Періанальний целюліт: розвивається навколо анального отвору, переважно у дітей, іноді після подразнення або тріщин шкіри.

Інфекція може виникати на будь-якій частині тіла — на руках, ногах, тулубі чи обличчі. У дорослих найчастіше вражає гомілки, тоді як у дітей — шкіру обличчя або шиї. Незалежно від місця, прояви подібні: біль, почервоніння, відчуття жару та набряк.

Як бактеріальний целюліт впливає на організм

Коли бактерії проникають у шкіру, організм реагує запаленням. У місці інфекції судини розширюються, підвищується проникність їхніх стінок, що призводить до набряку та болю. Якщо запалення розташоване на нозі чи руці, рух може ставати обмеженим — важко ходити, стискати пальці або піднімати кінцівку.

Інфекція впливає не лише на шкіру. Організм може реагувати загальними симптомами, подібними до застуди чи грипу: з’являється температура понад 38 °C, озноб, пітливість, біль у м’язах, загальна слабкість. Так організм намагається боротися з бактеріями. У тяжких випадках запалення без лікування може перейти на сусідні тканини або потрапити в кров, що небезпечно для життя. Саме тому важливо вчасно розпізнати перші ознаки бактеріального целюліту.

Симптоми бактеріального целюліту

Ознаки бактеріального целюліту з’являються швидко — іноді протягом кількох годин після зараження. Спочатку шкіра в місці інфекції стає теплішою, ніж навколо, потім з’являється почервоніння, біль і набряк. Уражена зона збільшується, може з’являтися відчуття пульсації чи печіння.

Найхарактерніші симптоми бактеріального целюліту:

• Біль і чутливість: посилюються при дотику або натисканні.
• Набряк і тепло: шкіра на ураженій ділянці гаряча й напружена.
• Зміна кольору шкіри: червонувата або темно-рожева пляма, яка поступово збільшується.
• Пухирці з рідиною: можуть з’являтися при більш глибокому ураженні.
• Блискуча або горбиста поверхня шкіри: нагадує апельсинову кірку.
• Лихоманка, озноб і слабкість: загальні ознаки того, що інфекція активна.

Свербіж зазвичай відсутній, але може з’являтися під час загоєння, коли шкіра починає відновлюватися. Якщо біль або почервоніння поширюються, температура не спадає чи з’являються нові пухирці, це свідчить, що інфекція прогресує і потребує медичної допомоги.

Причини бактеріального целюліту

Бактеріальний целюліт виникає, коли бактерії потрапляють під шкіру через порушення її захисного шару. Найчастіше це трапляється після порізів, укусів або подразнень. Основними збудниками є Streptococcus і Staphylococcus aureus. Ці бактерії зазвичай присутні на шкірі, але не викликають проблем, доки не проникають у глибші шари.

Інфекція може початися навіть із невеликої тріщини або подряпини. Якщо шкіра забруднена чи недостатньо доглянута, ризик запалення зростає. Правильна гігієна допомагає зменшити цей ризик, особливо людям, які мають хронічні шкірні захворювання або надмірне потовиділення.

Діагностика бактеріального целюліту

Бактеріальний целюліт зазвичай визначають за характерним виглядом шкіри та симптомами. Лікар оцінює межі запалення, температуру шкіри, наявність болю, пухирців або набряку. Якщо випадок легкий, додаткові аналізи не потрібні — достатньо клінічного огляду. Проте при тяжкому перебігу чи підозрі на поширення інфекції проводять лабораторні дослідження.

Для уточнення діагнозу можуть застосовувати:

• Аналіз крові: показує, чи потрапили бактерії в кров та наскільки активне запалення.
• Шкірний тест або мазок: допомагає визначити, який саме мікроорганізм спричинив інфекцію.
• Бактеріальний посів: дозволяє точно ідентифікувати збудника і підібрати ефективний антибіотик.

Такі обстеження потрібні не всім, але вони допомагають уникнути ускладнень, коли целюліт розвивається швидко або погано реагує на лікування. Точна діагностика гарантує, що антибіотики будуть обрані правильно, а процес загоєння — безпечним і швидким.

Лікування бактеріального целюліту

Основою лікування бактеріального целюліту є антибіотики. Найчастіше призначають препарати, які діють на Streptococcus і Staphylococcus aureus. При легкому перебігу інфекції зазвичай достатньо таблеток, а при тяжкому — може знадобитися внутрішньовенне введення ліків у стаціонарі. Найчастіше застосовують диклоксацилін або цефалексин, які ефективно знищують бактерії та запобігають ускладненням.

Антибіотики потрібно приймати повний курс, навіть якщо стан покращився раніше. Переривання лікування може призвести до повернення інфекції або розвитку стійкості бактерій. Одночасно з медикаментами допомагають прості домашні методи, які зменшують біль і набряк.

Домашній догляд, який полегшує стан і прискорює одужання:

• Теплий компрес: прикладають кілька разів на день для зменшення болю та поліпшення кровообігу.
• Підняття ураженої ділянки: допомагає знизити набряк, особливо якщо целюліт на нозі чи руці.
• Компресійні пов’язки або панчохи: покращують відтік рідини, але не повинні стискати занадто сильно. Їх знімають двічі на день, щоб шкіра «дихала».
• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): ібупрофен, аспірин або напроксен зменшують біль, жар і запалення. Їх слід приймати лише за відсутності протипоказань.

У більшості випадків полегшення настає вже через кілька днів після початку лікування. Остаточне загоєння зазвичай спостерігається протягом 7–10 днів. Якщо ж симптоми не зменшуються, запалення поширюється або з’являється висока температура, потрібен повторний огляд і, можливо, зміна антибіотика.

Як зрозуміти, що інфекція загоюється

Перші ознаки покращення зазвичай з’являються вже через два-три дні після початку лікування. Біль стає менш інтенсивним, набряк зменшується, а колір шкіри поступово світлішає. Ділянка запалення перестає бути гарячою на дотик, і рухи стають легшими. Якщо лікування розпочате вчасно, повне одужання настає приблизно за тиждень.

Щоб переконатися, що інфекція справді відступає, варто спостерігати за змінами шкіри щодня. Зменшення почервоніння і болю — добрий знак. Однак, якщо з’являються нові плями, пухирці або температура не спадає, це може свідчити про ускладнення. У такому разі необхідно звернутися до лікаря для перевірки результатів лікування. Самостійно змінювати дозу чи тип антибіотика не можна — це може спровокувати повторне загострення.

Профілактика бактеріального целюліту

Бактеріальний целюліт часто починається з незначних пошкоджень шкіри, тому найкраща профілактика — правильний догляд і дотримання гігієни. Це особливо важливо для людей, які мають хронічні шкірні захворювання, діабет або підвищену схильність до інфекцій.

Щоб знизити ризик розвитку бактеріального целюліту, варто дотримуватися таких правил:

• Мийте рани антибактеріальним милом і водою: очищення запобігає потраплянню мікробів у тканини.
• Наносьте антибіотикову мазь: допомагає знищити бактерії на поверхні шкіри.
• Закривайте пошкоджену ділянку пов’язкою: це захищає рану від бруду та повторного зараження.
• Не торкайтесь і не тріть уражену шкіру: це може погіршити запалення або поширити бактерії.
• Звертайтесь до лікаря при глибоких або забруднених ранах: такі ушкодження потребують професійної обробки.

Додатково важливо підтримувати чистоту рук і нігтів, користуватися власними рушниками та носити зручний дихаючий одяг. Правильна гігієна — це простий і дієвий спосіб захистити себе від бактеріальних інфекцій, навіть якщо шкіра схильна до подразнень чи сухості.

Повторні випадки бактеріального целюліту

Близько третини людей, які перенесли бактеріальний целюліт, стикаються з повторними епізодами. Найчастіше це трапляється через хронічні ураження шкіри або порушення кровообігу, що полегшують повторне потрапляння бактерій у тканини. Рецидиви можуть виникати на тих самих ділянках тіла, де інфекція була раніше, особливо якщо причина не усунена.

Постійна наявність грибкових інфекцій між пальцями, імпетиго чи діабет підвищують ризик повторних запалень. Якщо целюліт повертається, лікар може порадити триваліший курс антибіотиків або профілактичне лікування. Важливо підтримувати чистоту шкіри, уникати травм і контролювати рівень цукру в крові. Регулярний догляд за ногами, особливо у людей із порушеним лімфотоком, допомагає запобігти повторному зараженню.

Бешиха і бактеріальний целюліт: у чому різниця

Бешиха та бактеріальний целюліт мають схожі ознаки — почервоніння, біль, підвищення температури шкіри. Проте це два різні захворювання, які відрізняються глибиною ураження, перебігом і зовнішнім виглядом запалення.

Бешиха (рожа): уражає поверхневі шари шкіри, тобто лише верхню частину дерми. Її спричиняє переважно Streptococcus pyogenes. Початок захворювання зазвичай раптовий — людина відчуває жар, озноб, може з’явитися нудота. Уражена ділянка стає яскраво-червоного кольору, блискуча, гаряча на дотик і має чіткі межі. Найчастіше рожа виникає на обличчі або гомілках. Через поверхневе запалення шкіра виглядає напруженою, і навіть легкий дотик викликає біль.

Бактеріальний целюліт: інфекція проникає глибше — у дерму та підшкірну клітковину. Межі запалення розмиті, колір ділянки темніший, іноді пурпурний. Початок поступовий, симптоми наростають протягом кількох днів. На відміну від рожі, целюліт частіше спричиняють як Streptococcus, так і Staphylococcus aureus. Нерідко виникають пухирці з рідиною або ущільнення, що болять при натисканні.

Обидва стани лікуються антибіотиками, однак офіційно це різні діагнози. Рожа протікає гостріше, але зазвичай поверхнево, тоді як целюліт може поширюватися глибше й становити вищий ризик ускладнень.

Що таке кератоз піляріс?

Родимки: типи, ознаки небезпеки та коли йти до дерматолога

Що варто знати про опіки