Слиз у сечі: коли це нормально, а коли варто насторожитись

Найпоширеніший білок у сечі здорової людини виробляють самі нирки. Це уромодулін, і серед його завдань захист від інфекцій сечових шляхів і від утворення каменів; з віком його стає менше, що може частково пояснювати, чому літні люди частіше мають ці проблеми^[1]. Сеча несе більше захисних речовин, ніж здається, і слиз належить до них. У нормі він зволожує й захищає стінки сечових шляхів, тож тонкі прозорі нитки ще нічого поганого не означають. Насторожують інші речі: слизу раптом стало багато, він змінив колір чи густоту або з'явилися печіння, біль, гарячка. Тоді слиз стає сигналом запалення, каменя чи проблеми в сусідніх органах, і причину варто з'ясувати.

Причини появи слизу в сечі

Слиз у сечі має кілька джерел. Частина його утворюється в самих сечових шляхах як звичайний захист, частина з'являється при запаленні. А буває, що слиз у воді унітазу взагалі потрапив туди зі статевих органів чи кишківника.

Фізіологічне походження слизу

Внутрішню поверхню сечового міхура вкриває тонкий захисний шар глікозаміногліканів. Це слизоподібні речовини, які утримують воду й створюють бар'єр між сечею та стінкою міхура; коли шар пошкоджений, як при деяких формах циститу, міхур легше піддається подразненню та інфекціям^[2]. Слиз у сечових шляхах зволожує їх, зменшує тертя й допомагає вимивати мікроорганізми. У нормі він прозорий, білий або злегка молочний, рідкий і майже непомітний. Окремий випадок становлять люди, яким після видалення сечового міхура сформували новий резервуар або відведення сечі з ділянки кишки. Кишкова стінка і там виробляє слиз, тому його поява в сечі після такої операції очікувана^[3].

Іноді слиз, який видно у воді після сечовипускання, не має жодного стосунку до сечової системи. У жінок це можуть бути звичайні вагінальні виділення, які в побуті іноді називають «білями». Нормальні виділення прозорі або білі, бувають густими й липкими чи слизькими й рідкими і не мають сильного неприємного запаху. Їх більше під час овуляції, вагітності, при активному статевому житті та використанні гормональної контрацепції^[4]. Потрапивши в унітаз разом із сечею, вони створюють враження, що слиз у самій сечі, хоча насправді це не так.

Патологічні причини

Коли слизу стає більше, змінюється його колір чи консистенція або з'являються інші симптоми, слиз може бути ознакою хвороби.

Ось стани, які можуть супроводжуватися появою слизу в сечі:

• Інфекція сечових шляхів: бактерії запалюють слизову, і сеча стає каламутною^[5]. Найчастіший її варіант, цистит, у побуті називають «застудою міхура», хоча медично це запалення, яке спричиняють бактерії, а не сам холод.
• Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), зокрема хламідіоз і гонорея: дають виділення з піхви або статевого члена й печіння під час сечовипускання, хоча симптоми є не в усіх^[6]. У чоловіків виділення помітніші. У побуті такі хвороби досі називають «венеричними», а гонорею «трипером», проте це застарілі назви.
• Синдром подразненого кишківника (СПК): слиз із прямої кишки, який часто буває при цьому розладі, може змішатися із сечею в унітазі. Виділення слизу навіть входить до класичних діагностичних критеріїв, хоча сама ця ознака погано відрізняє синдром від інших хвороб^[7]. У побуті його нерідко називають «нервовим кишківником».
• Виразковий коліт: хронічне запалення товстої кишки, яке раніше називали неспецифічним виразковим колітом (НВК), і ця назва досі трапляється у висновках та запитах. Запалена слизова виробляє більше слизу, нерідко з кров'ю^[8], і під час дефекації він теж може потрапити в унітаз.
• Камені в нирках: медична назва сечокам'яна хвороба, у побуті ще кажуть «пісок у нирках», маючи на увазі дрібні камінці чи кристали. Камінь, що рухається сечовими шляхами, подразнює і травмує слизову, тому слизу в сечі може ставати більше.
• Рідше рак сечового міхура: його головний симптом кров у сечі, а також бувають печіння, часті позиви й повторні інфекції^[9]. Помітний слиз у сечі характерний лише для рідкісних пухлин, що виробляють слиз, наприклад аденокарциноми урахуса, залишку ембріональної протоки між пупком і міхуром. Вона становить лише 0,17–0,34% усіх пухлин сечового міхура^[10].

Симптоми, що супроводжують слиз у сечі

Слиз сам по собі рідко підказує, звідки проблема. Супутні ознаки кажуть значно більше: за ними лікар вирішує, що шукати насамперед. При різних станах цей набір відрізняється.

Інфекційні прояви

Якщо слиз пов'язаний із запаленням сечових шляхів або інфекцією, що передається статевим шляхом, разом із ним зазвичай з'являються й інші сигнали, від ледь помітних до дуже виразних.

Серед найтиповіших симптомів при таких інфекціях:

• печіння або біль під час сечовипускання, медично це дизурія, а в побуті кажуть «різь»^[5]
• часті або раптові позиви до сечовипускання^[5]
• біль унизу живота або в ділянці таза
• каламутна сеча або домішки крові в ній
• білі, жовтуваті або зеленуваті виділення зі статевих органів: зеленуваті чи пінисті бувають при трихомоніазі, густі сирнисті при молочниці^[4].

Прояви з боку кишківника

Коли слиз потрапляє в унітаз із кишківника, симптоми мають інший характер. Таке трапляється при синдромі подразненого кишківника або виразковому коліті, а також при кишкових інфекціях і хворобі Крона^[8]. Слиз виходить із прямої кишки, але під час дефекації потрапляє у воду поруч із сечею і створює хибне враження, ніби він у сечі.

У таких випадках варто звернути увагу на такі ознаки:

• біль або спазми в животі
• здуття
• чергування закрепів і діареї (проносу)
• слиз або кров у калі: кров зі слизом чи слиз разом із болем у животі потребують швидкого обстеження^[8]
• втрата ваги без видимих причин
• відчуття втоми або загального знесилення.

Коли звертатися до лікаря

Невелика кількість слизу може з'явитися і зникнути без жодних наслідків. Проте є ситуації, коли це вагомий привід для обстеження, і вгадувати причину самостійно не варто.

Ситуації, у яких варто звернутися по медичну допомогу:

• слиз у сечі з'явився раптово й у великій кількості
• він набув жовтого, зеленуватого або червоного відтінку
• змінилася консистенція: слиз став густим, тягучим чи пластівчастим
• разом зі слизом з'явилися біль або печіння під час сечовипускання
• є видимі домішки крові або різкий запах сечі
• з'явилися загальна слабкість, гарячка, озноб чи біль у попереку: так може проявлятися пієлонефрит, тобто інфекція, що піднялася до нирок, і зволікати тут не можна.

Навіть якщо кожен симптом окремо здається дрібним, їх поєднання частіше вказує на хворобу, ніж на випадкове подразнення.

Методи діагностики

Побачити слиз у сечі одне, а з'ясувати, звідки він і чому з'явився, зовсім інше. Першим кроком зазвичай є загальний аналіз сечі. У лабораторії оцінюють її колір і прозорість, перевіряють тест-смужкою на хімічні показники, а під мікроскопом шукають клітини, кристали, циліндри, слиз і бактерії^[11]. Результат дуже залежить від того, як зібрано зразок. Для аналізу збирають так звану чисту порцію, попередньо обмивши статеві органи, щоб мікроби звідти не потрапили в баночку, і доставляють її в лабораторію протягом години^[12]. Інакше вагінальні виділення можуть дати в аналізі «слиз», якого в сечі насправді немає.

У межах стандартної діагностики можуть проводити такі дії:

• загальний аналіз сечі з мікроскопією осаду
• оцінка кольору, прозорості та запаху сечі
• визначення бактерій, лейкоцитів або еритроцитів
• порівняння результатів із симптомами, які описує пацієнт.

Коротко: слиз, помітний у воді унітазу, часто походить не із сечі. Чи він справді в сечі, показує тільки аналіз правильно зібраної порції.

Читайте:

Колір сечі: що означає кожен відтінок

Колір сечі: що означають прозорий, темно-жовтий, червоний, помаранчевий, синій, зелений, коричневий і каламутн...

Лікування залежно від причини

Слиз у сечі не діагноз, а симптом. Лікують те, що його спричинило, і для основних причин підходи дуже різні.

Інфекції сечових шляхів

Якщо причина в бактеріальній інфекції, лікар зазвичай призначає короткий курс антибіотиків, і пропити його треба до кінця, навіть коли вже стало краще. При легкому циститі лікар іноді пропонує спершу знеболювальне і 48 годин спостереження^[5]. Міф: журавлинний сік лікує інфекцію, що вже почалася. Насправді: доказів цього немає; продукти з журавлини, можливо, допомагають лише запобігати повторним інфекціям, а людям, які приймають варфарин, їх слід уникати^[5].

Щоб зменшити ризик повторного виникнення інфекції, варто звернути увагу на звички:

• пити достатньо води: у рандомізованому дослідженні жінки з частими циститами, які пили мало й додали до звичного раціону 1,5 л води на день, мали за рік у середньому 1,7 епізоду циститу проти 3,2 у контрольній групі^[13]
• не терпіти позиви до сечовипускання^[5]
• обирати бавовняну, не тісну білизну^[5]
• після статевого контакту не зволікати із сечовипусканням, а після туалету витиратися спереду назад^[5].

Інфекції, що передаються статевим шляхом

Гонорею та хламідіоз лікують лише рецептурними антибіотиками: за настановами Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) хламідіоз лікують доксицикліном протягом 7 днів, а гонорею одноразовою ін'єкцією цефтріаксону^[14]. Безрецептурні засоби тут не допоможуть. Лікування має пройти і статевий партнер, а від сексу утримуються, доки обоє не завершать лікування й симптоми не минуть; після одноразової дози ліків цей період становить 7 днів^[14].

Для зниження ймовірності повторного зараження використовують бар'єрні методи захисту під час статевого контакту.

Синдром подразненого кишківника

Синдром подразненого кишківника остаточно не виліковується, але симптоми можна добре контролювати. Залежно від переважних скарг використовують засоби від спазмів, ліки від закрепу, що посилюють надходження рідини в кишку, а при діареї курс антибіотика рифаксиміну, який діє в просвіті кишківника^[15]. Сильно впливає й харчування: американські настанови рекомендують пробний курс дієти з низьким вмістом FODMAP, тобто вуглеводів, що погано всмоктуються і бродять у кишці^[15].

Допомогти можуть такі зміни у харчуванні та способі життя:

• менше продуктів, які посилюють здуття, наприклад капусти й квасолі
• перевірка на целіакію, перш ніж прибирати глютен: людям із діареєю цей аналіз рекомендують зробити^[15], а безглютенова дієта до обстеження робить його результат недостовірним
• харчові волокна для боротьби із закрепами: у метааналізі 30 досліджень клітковина допомогла 52% людей із синдромом проти 44% у контрольних групах, а найкращий результат мав псиліум (лушпиння насіння подорожника)^[16]
• робота зі стресом, якщо він погіршує стан: настанови пропонують психотерапію, спрямовану саме на симптоми кишківника^[15].

Виразковий коліт

Лікування підбирають залежно від того, наскільки активне запалення. При легкому й помірному перебігу основою є аміносаліцилати, як-от месалазин, а при тяжчому застосовують кортикостероїди, імуносупресанти, біологічні препарати та новіші таблетовані засоби^[17]. Якщо ліки не допомагають або виникли небезпечні ускладнення, вдаються до операції з видаленням товстої і прямої кишки^[17].

Безрецептурні засоби від болю чи діареї при виразковому коліті приймають тільки за погодженням із лікарем. Від нестероїдних протизапальних знеболювальних, як-от ібупрофену, людям із цією хворобою радять відмовитися, а при легкому болю лікар може запропонувати парацетамол^[17].

Камені в нирках

Дрібні камені часто виходять самі: за 20 тижнів спостереження вийшли 98% каменів у сечоводі шириною до 3 мм, 65% каменів шириною 5 мм і лише 9% каменів від 6,5 мм^[18]. Поки камінь виходить, радять пити до 3 л рідини на день, а лікар може призначити знеболювальні та альфа-адреноблокатори, що допомагають каменю пройти^[19]. Великі камені руйнують дистанційною ударно-хвильовою літотрипсією, у побуті кажуть «дроблення каменів». Якщо цей метод не підходить, камінь видаляють через сечівник тонким ендоскопом (уретероскопія) або через невеликий прокол на спині^[19].

Коли камінь виходить і подразнення минає, зникають і пов'язані з ним симптоми, зокрема зайвий слиз у сечі.

Питання, які часто ставлять

Коли люди помічають зміни в сечі, найперше виникають здогади. Два питання звучать найчастіше.

Чому в сечі плавають білі частинки? Найчастіше це слиз, вагінальні виділення або слиз із кишківника, що потрапив в унітаз. Якщо пластівці видно в баночці з правильно зібраною сечею і водночас є печіння чи часті позиви, причиною може бути інфекція сечових шляхів.

Чому в сечі є слиз і вона каламутна? Каламутна сеча разом із печінням під час сечовипускання є типовою ознакою циститу^[5]. Інші ймовірні причини: камінь або домішки виділень. Якщо каламутність не минає або з'явилися інші симптоми, варто здати загальний аналіз сечі.