Артрити кисті та пальців рук: симптоми, причини та лікування

До 85 років симптомний остеоартрит кистей розвивається майже в кожної другої жінки (47,2%) і в кожного четвертого чоловіка (24,6%). Такі оцінки дало спостереження за жителями одного з округів США, а в людей з ожирінням ризик був на 11 відсоткових пунктів вищим^[1]. Скаргу «болять суглоби пальців» лікар чує щодня, і за нею можуть стояти зовсім різні хвороби. Суглоби рук виконують десятки дрібних рухів, від яких залежить усе: як ми тримаємо чашку, пишемо чи застібаємо ґудзики. Тому біль або скутість у пальцях помічаєш одразу. Найчастіше за цим стоїть артрит, тобто запальне чи дегенеративне (пов'язане зі зношенням хряща) ураження суглобів. Під цією назвою ховаються різні хвороби, і в кожної свої причини, перебіг і лікування.

Читайте:

Біль у суглобах при зміні погоди: що насправді відбувається

Біль у суглобах при зміні погоди, або, як кажуть у побуті, «ломить суглоби на погоду»: чи справді дощ, холод і п...

Що таке артрит рук

У здоровому суглобі всі елементи працюють злагоджено: хрящ амортизує навантаження, суглобова рідина змащує поверхні, зв'язки й сухожилля забезпечують рух. Коли з'являється артрит, цей баланс порушується. Запалення або руйнування хряща призводять до болю, набряку, скутості рухів, а іноді до зміни форми пальців.

Слово «артрит» узагальнене: під ним об'єднують понад сотню окремих станів. Усі вони можуть вражати кисті, але по-різному. Одні розвиваються поступово й непомітно, інші починаються раптово, з гострим болем. Чим остеоартрит відрізняється від артриту запального, найкраще видно саме на пальцях. Найпоширеніші форми, які уражають кисті й пальці, це остеоартрит, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, подагра, системний червоний вовчак і посттравматичний артрит.

Незалежно від типу, артрит кистей має схожі прояви. Основні симптоми:

• Біль у суглобах: зазвичай посилюється під час руху або вночі. Якщо суглоби болять, а видимих змін немає, лікарі говорять про артралгію, тобто біль у суглобах без ознак артриту
• Набряк і припухлість: можуть з'являтися навколо одного або кількох суглобів
• Ранкова скутість: обмеження рухів після сну або тривалої бездіяльності
• Зменшення амплітуди рухів: стає складно повністю розігнути або зігнути пальці
• Зміна форми суглоба: у деяких випадках з'являються помітні деформації.

Ураження суглобів рук особливо відчутне в побуті. Воно заважає доглядати за собою. Навіть якщо біль терпимий, обмеження рухів і слабкість м'язів відбирають звичні дії, і дрібна моторика ніби зникає. Біль може віддавати в зап'ястя, хоча біль у зап'ясті має і власні причини, від травм до тунельного синдрому.

Найпоширеніші форми артриту рук

Кілька типів артриту найчастіше уражають суглоби кистей і пальців. Симптоми в них можуть перетинатися, але механізми розвитку, перебіг і лікування різні.

Остеоартрит

Остеоартрит (його ж називають остеоартрозом, а в побуті кажуть «артроз пальців рук») належить до дегенеративних хвороб суглобів, яку іноді називають хворобою «зношування». Хрящ поступово тоншає, а краї кісток розростаються. Частіше остеоартрит виявляють у людей старшого віку, особливо в жінок^[2].

Ураження може стосуватися будь-якого суглоба кисті, але найчастіше страждають:

• Зап'ястково-п'ястковий суглоб великого пальця: з'єднує основу великого пальця із зап'ястям; остеоартрит цього суглоба ще називають ризартрозом
• Проксимальний міжфаланговий суглоб: середній суглоб пальця
• Дистальний міжфаланговий суглоб: найближчий до нігтя

Однією з перших ознак хвороби буває момент, коли людина вже не може легко відкрутити кришку, застебнути сорочку, зав'язати вузол. З'являється хрускіт у суглобах^[2], рухливість знижується, суглоби ніби грубішають. З часом можуть з'являтися характерні кісткові утворення, які в побуті називають «шишками на пальцях»:

• Вузлики Гебердена: щільні потовщення на дистальних суглобах пальців
• Вузлики Бушара: подібні утворення на середніх суглобах

Міф: «шишки на пальцях» означають відкладення солей. Насправді: у разі остеоартриту це кісткові розростання по краях суглоба^[2]. Кристали солі сечової кислоти навколо суглобів утворюються при іншій хворобі, подагрі^[3].

У тяжких випадках остеоартрит основи великого пальця змінює його положення: перша п'ясткова кістка притискається до долоні, і великий палець гірше відводиться для захоплення. Сусідні суглоби, щоб компенсувати втрату функції, стають надмірно рухомими, зокрема п'ястково-фаланговий суглоб великого пальця перерозгинається.

Настанови EULAR (Європейського альянсу ревматологічних асоціацій) щодо остеоартриту кисті 2018 року ставлять на перше місце навчання, захисні прийоми в побуті, вправи й ортези, а з ліків віддають перевагу місцевим засобам^[4]. Основні підходи до лікування:

• Заняття з ерготерапевтом: цей фахівець учить пристосувати побут до обмежень і підбирає допоміжні пристрої. Вправи для кистей у дослідженнях трохи зменшували біль і скутість пальців та покращували функцію, але докази низької якості, а ефект без продовження занять згасав^[5]
• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): гелі й мазі з ними рекомендують першими; таблетки, як-от ібупрофен, розглядають для полегшення болю обмеженим курсом^[4]
• Парацетамол: раніше його вважали стартовим знеболювальним, але британські настанови NICE не радять призначати його при остеоартриті рутинно^[6]
• Хондропротектори: так у побуті називають добавки з глюкозаміном і хондроїтином. EULAR допускає хондроїтину сульфат для полегшення симптомів^[4], а NICE не радить глюкозамін^[6]
• Ін'єкції глюкокортикоїдів у суглоб: для остеоартриту кисті їх зазвичай не рекомендують, але можуть розглянути для дуже болючих міжфалангових суглобів^[4]; полегшення триває 2–10 тижнів^[6]
• Шини (ортези) для фіксації пальців: підтримують суглоб у стабільному положенні, особливо при ураженні основи великого пальця^[4]
• Хірургічне втручання: розглядається у випадках вираженої деформації та втрати функції, коли інше лікування не допомогло^[4].

Протиревматичні препарати, які працюють при запальних артритах, при остеоартриті кисті не застосовують^[4]. У рандомізованому дослідженні гідроксихлорохін за пів року зменшив біль у кистях не більше, ніж плацебо^[7].

Коротко: найкраще при остеоартриті кисті працюють прості речі: вправи, захисні прийоми в побуті, шина для великого пальця і гель із протизапальним засобом. Таблетки й уколи потрібні рідше, ніж здається.

Ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит належить до системних запальних захворювань: імунна система атакує власні суглоби та інші тканини організму. У побуті його нерідко називають «ревматизмом», хоча ревматизмом раніше називали іншу хворобу, гостру ревматичну гарячку, що вражає серце. Якщо ревматоїдний артрит не контролювати, він може призвести до незворотних деформацій і втрати функції кистей.

Точна причина ревматоїдного артриту невідома, але спадковість має значення: ризик підвищують, наприклад, певні варіанти генів HLA^[8]. Серед чинників ризику також:

• Жіноча стать: жінки хворіють у 2–3 рази частіше за чоловіків^[8]
• Вік: ризик зростає з віком і найвищий у 50–59 років^[8], хоча хвороба може початися й у молодості
• Ревматоїдний артрит у родині: наявність хворих родичів підвищує ризик^[9]
• Куріння: підвищує ризик і погіршує перебіг. У метааналізі 16 досліджень у чоловіків, які будь-коли курили, шанс захворіти був у 1,89 раза вищим, у жінок у 1,27 раза^[10]. Це ще один пункт у списку того, як куріння шкодить організму
• Ожиріння: у метааналізі 16 досліджень ризик ревматоїдного артриту був на 23% вищим, ніж за нормальної ваги^[11]; роль перенесених інфекцій у запуску аутоімунного процесу ще вивчають.

Один із різновидів перебігу називають паліндромним ревматизмом. Його особливість у раптових нападах болю, набряку та скутості, які повністю минають між епізодами. З часом у 15–70% таких пацієнтів, за різними дослідженнями, розвивається ревматоїдний артрит або інша аутоімунна хвороба сполучної тканини^[12]. Вплив на частоту нападів найкраще вивчено для протималярійних препаратів, зокрема гідроксихлорохіну^[13].

Кисті, стопи й зап'ястя при ревматоїдному артриті уражаються найчастіше^[9]. Найбільше страждають:

• П'ястково-фалангові суглоби: розташовані на рівні «кісточок» кулака
• Проксимальні міжфалангові суглоби: середні суглоби пальців

Для цієї форми артриту характерні:

• Виражена ранкова скутість: минає лише після активного руху
• Набряки й тепло в суглобах: ознаки активного запалення
• Деформації: пальці можуть відхилятися в бік мізинця (ульнарна, або ліктьова, девіація), з'являються деформації за типом «лебединої шиї» та «бутоньєрки»
• Ревматоїдні вузлики: підшкірні утворення, зазвичай біля уражених суглобів.

Головне завдання лікування полягає в контролі системного запалення; коли воно вщухає, слабшають і симптоми. Раннє лікування запобігає погіршенню і знижує ризик руйнування суглобів^[9]. Сучасна стратегія «лікування до цілі» означає, що препарати змінюють, доки хвороба не перейде в ремісію або низьку активність^[14].

Основні методи:

• Базисні хворобомодифікувальні протиревматичні препарати: першим зазвичай призначають метотрексат разом із короткочасним курсом глюкокортикоїдів; також застосовують лефлуномід і сульфасалазин^[14]
• Біологічні препарати: додають, якщо за 3–6 місяців базисна терапія не дала достатнього ефекту і є чинники поганого прогнозу; альтернативою після оцінки ризиків бувають таргетні препарати, інгібітори JAK-кіназ^[14]
• Нестероїдні протизапальні засоби і глюкокортикоїди: для контролю симптомів під час загострення
• Ерготерапія: допомагає пристосувати щоденні дії до змін у суглобах

Псоріатичний артрит

Псоріатичний артрит є хронічним запальним захворюванням суглобів, яке розвивається в частини людей із псоріазом: за більшістю оцінок у 5–10%, за деякими до 30%^[15]. Він може вражати великі суглоби, як-от коліна та зап'ястки, і дрібні суглоби пальців рук. Здебільшого псоріаз з'являється раніше за біль у суглобах, але зрідка артрит розвивається без помітних змін на шкірі^[15].

Точна причина псоріатичного артриту невідома, але близько 40% хворих мають щонайменше одного близького родича з псоріазом або псоріатичним артритом^[15], що вказує на вагомий вплив генетики. Перебіг буває різним: від помірного болю до тяжких деформацій пальців.

Ураження кистей має низку характерних особливостей^[15]. Зокрема:

• Ямки на нігтях: точкові вдавлення, схожі на поверхню наперстка. Схожі зміни бувають і при інших хворобах, бо нігті багато що можуть сказати про здоров'я
• «Масляні плями»: жовтуваті або коричневі ділянки під нігтьовою пластинкою
• Дактиліт: набряк усього пальця, який стає схожим на сосиску; у побуті так і кажуть: «пальці-сосиски»

У рідкісних випадках, менш ніж у 5% хворих^[15], розвивається деструктивна форма, мутилювальний артрит. Суглоби майже повністю руйнуються, пальці вкорочуються і ніби «втягуються» один в одного. Таку картину називають деформацією за типом театрального бінокля.

Лікування спрямоване на те, щоб зменшити запалення в усьому організмі. Як і при ревматоїдному артриті, використовують кілька груп препаратів:

• Нестероїдні протизапальні засоби: зменшують біль і набряк; самі по собі підходять лише при легкому перебігу і на короткий час^[16]
• Глюкокортикоїди: таблетки настанови EULAR не рекомендують; ін'єкцію в окремий запалений суглоб лікар може розглянути як доповнення до лікування^[16]
• Базисні хворобомодифікувальні протиревматичні препарати: при ураженні суглобів рук і ніг їх радять починати швидко, перевага за метотрексатом; застосовують і лефлуномід^[16]
• Біологічні препарати: призначають, якщо базисна терапія не дала потрібного результату^[16].

Коротко: підказку дає місце ураження. Вузлики на крайніх і середніх суглобах пальців і недовга ранкова скутість частіше означають остеоартрит; набряк «кісточок» з обох боків і скутість зранку понад пів години змушують думати про ревматоїдний артрит; ураження суглоба біля нігтя разом зі змінами нігтів буває при псоріатичному артриті.

Подагра

Подагра є формою запального артриту, яка виникає через надлишок сечової кислоти в крові: її кристали відкладаються навколо суглобів^[3]. Найчастіше подагра вражає великий палець стопи, але може проявлятися в кистях і зап'ястях^[3]. Напади раптові й надзвичайно болісні.

Причини накопичення сечової кислоти бувають різні:

• Харчування з високим вмістом пуринів: алкоголь, червоне м'ясо, печінка, деякі види риби та морепродуктів, а також багато солодких напоїв^[3]
• Надлишкове утворення сечової кислоти: може бути пов'язане з обмінними порушеннями, надмірною вагою
• Порушення виведення сечової кислоти: хвороби нирок або дія деяких ліків, зокрема сечогінних^[3]

Уражені суглоби виглядають запаленими й болісно чутливими. Зазвичай це:

• Почервоніння: шкіра над суглобом може ставати багряною або пурпуровою
• Набряк і жар: суглоб теплий на дотик, припухлий
• Різкий біль: навіть легкий дотик спричиняє сильний дискомфорт.

Хронічна подагра може призводити до утворення тофусів, щільних білуватих відкладень кристалів сечової кислоти, які в побуті називають «подагричними шишками». Вони можуть з'являтися біля дистальних і проксимальних суглобів пальців рук і спотворюють їхні контури.

Подагра має хвилеподібний перебіг із гострими нападами, тому лікування має дві мети: зняти напад і знизити рівень сечової кислоти надовго. Препарати, що знижують сечову кислоту, приймають постійно, навіть коли симптомів немає^[3]. Ціль, за настановами EULAR, утримувати її рівень нижче 360 мкмоль/л, а при тяжкій подагрі нижче 300 мкмоль/л^[17].

До ефективних підходів лікування належать:

• Харчування з низьким вмістом пуринів: обмеження продуктів, які підвищують рівень сечової кислоти, лежить в основі дієти при подагрі; Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить мати дні без алкоголю і не перевищувати 14 одиниць на тиждень^[3]
• Нестероїдні протизапальні засоби: для зменшення запалення під час гострого нападу, наприклад ібупрофен; на час нападу допомагає й холод, пакет льоду в рушнику до 20 хвилин^[3]
• Глюкокортикоїди: у вигляді таблеток або ін'єкцій для швидкого зняття симптомів^[18]
• Колхіцин: застосовують, щоб зупинити напад, а також для профілактики нападів у перші місяці лікування препаратами, що знижують сечову кислоту^[18]
• Препарати для зниження сечової кислоти: першим вибором є алопуринол, далі фебуксостат, а при подагрі, що не піддається лікуванню, пеглотиказа^[17].

Системний червоний вовчак

Системний червоний вовчак належить до аутоімунних захворювань: імунна система атакує власні здорові тканини. Вовчак вражає різні органи та системи, включно із суглобами. Найчастіше хвороба проявляється в жінок репродуктивного віку, але може виникнути в будь-кого.

Причина червоного вовчака досі не встановлена. Серед можливих пускових чинників називають вірусні інфекції, деякі ліки, сонячне світло, а також гормональні зміни під час статевого дозрівання, після пологів і в менопаузі^[19]; має значення і спадкова схильність.

Ураження суглобів буває в абсолютної більшості хворих, за оглядовими даними до 95%^[20]. Воно має кілька характерних ознак:

• Біль і скутість: виникає зазвичай уранці або після періоду бездіяльності
• Набряки суглобів: особливо в ділянці пальців і зап'ясть
• Висип на кистях: червоні або рожеві плями можуть з'являтися на тильному боці кистей і пальців; на холоді чи від стресу пальці можуть змінювати колір^[19], як при синдромі Рейно.

Найчастіше запалення в суглобах не руйнує хрящ чи кістку, але в частини хворих розвиваються деформації пальців без руйнування кісток (артропатія Жаку), а зрідка й ерозивний артрит^[20]. Суглобові прояви посилюються під час загострень вовчака й слабшають у періоди ремісії, але навіть без руйнувань тривале запалення помітно знижує якість життя.

Для контролю хвороби та полегшення симптомів застосовують:

• Протизапальні препарати: зменшують біль і набряк
• Глюкокортикоїди: використовують при сильному запаленні^[19]
• Гідроксихлорохін: основа лікування вовчака, допомагає і при втомі, і при ураженні шкіри та суглобів^[19][20]
• Імуносупресанти і біологічні препарати: метотрексат, мікофенолат, азатіоприн, а з біологічних белімумаб і аніфролумаб застосовують, якщо хвороба не відступає^[20]
• Допомога ерготерапевта: полегшує виконання щоденних справ попри біль і обмеження рухів.

Посттравматичний артрит

Посттравматичний артрит виникає як наслідок попереднього пошкодження кисті або пальців. Навіть якщо травма давно загоїлася, через місяці чи роки в ділянці колишнього ушкодження може розвинутися ураження суглоба. Такий стан часто трапляється після переломів, вивихів, а також розривів зв'язок чи сухожиль.

Симптоми після травми можуть бути схожими на прояви інших форм артриту:

• Біль у місці ушкодження: особливо під час навантаження чи рухів
• Набряк і припухлість: можуть бути постійними або з'являтися періодично
• Деформація суглоба: як наслідок неправильно зрощеного перелому або вивиху.

Іноді посттравматичний артрит розвивається дуже швидко, особливо після тяжких травм. В інших випадках зміни в суглобах накопичуються поступово, і людина починає відчувати біль лише через тривалий час.

Якщо травма свіжа, до лікаря треба звернутися одразу. Своєчасне накладення шини чи гіпсу, правильне вправлення вивиху або лікування розриву зв'язки зменшують ризик артриту в майбутньому.

Коли ж зміни в суглобі вже стали хронічними, застосовують ті самі методи, що й при остеоартриті:

• Фіксувальні пов'язки або ортези: підтримують суглоб і зменшують навантаження
• Знеболювальні та протизапальні препарати: полегшують симптоми
• Ін'єкції глюкокортикоїдів: дають короткочасне полегшення при вираженому запаленні
• Хірургічне втручання: розглядається в разі значного обмеження функції або деформації.

Поширеність та наслідки

Артрит належить до найчастіших причин тривалого болю в суглобах, обмеження активності та інвалідності. У США за 2019–2021 роки діагностований артрит мали 21,2% дорослих, це 53,2 мільйона людей^[21]. Уразити він може будь-яку частину тіла, але артрит кистей створює особливі труднощі, бо безпосередньо забирає здатність обслуговувати себе.

Руки щодня виконують сотні дрібних дій: тримати ложку, застібати ґудзики, писати, користуватися телефоном. Коли біль або скутість заважають цим рухам, людина втрачає незалежність, а це веде до психологічного виснаження і відчуження від людей.

До цього додається економічне навантаження: витрати на лікування, втрата працездатності, потреба в сторонній допомозі. Найбільше від цього потерпають люди середнього та старшого віку.

Без раннього лікування і чіткого плану ураження може прогресувати й знижувати якість життя навіть у молодому віці. Харчування теж можна підлаштувати під хворобу, якщо знати, які дієти при артритах мають підтвердження.