Запальне захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ)

Запальне захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ)— це інфекційне ураження матки, фалопієвих труб і яєчників, яке може призвести до болю, ускладнень при вагітності та безпліддя, якщо не лікувати вчасно.

Цей стан часто пов’язаний з інфекціями, що передаються статевим шляхом, але іноді причиною стають і звичайні бактерії, які піднімаються вгору з піхви. Медичний термін — запальне захворювання органів малого таза, скорочено — ЗЗОМТ. Проблема в тому, що воно часто розвивається майже без симптомів або з такими проявами, які легко проігнорувати. Тим часом інфекція вже поширюється, викликаючи запалення й ушкодження. Вчасне виявлення — єдиний шанс зберегти здоров’я й уникнути ускладнень.

Що таке запальне захворювання органів малого таза

Запальне захворювання органів малого таза — це інфекція, яка охоплює внутрішні репродуктивні органи: матку, фалопієві труби та яєчники. Вона виникає, коли бактерії з піхви або шийки матки піднімаються вгору й спричиняють запалення. У здоровому стані шийка матки слугує бар’єром і не дозволяє мікроорганізмам проникати далі. Але коли цей бар’єр порушено — через інфекції, маніпуляції або запальні процеси — бактерії потрапляють у внутрішні органи, і починається ускладнена інфекція.

Більшість випадків запалення спричинені збудниками інфекцій, які передаються статевим шляхом (ІПСШ), але це не єдина можлива причина. Нерідко процес розвивається повільно, без виражених симптомів. А коли з’являється біль чи інші прояви, ушкодження репродуктивних органів уже відбувається.

Інфекція може охоплювати як один, так і кілька органів одночасно. Наприклад, може виникнути ендометрит (запалення слизової оболонки матки), сальпінгіт (ураження фалопієвих труб) або оофорит (запалення яєчників). У більш складних випадках запалення поширюється далі, утворюючи абсцеси — скупчення гною в порожнині таза.

Причини виникнення та шляхи зараження

Основна причина запального захворювання органів малого таза — проникнення бактерій у внутрішні статеві органи. У більшості випадків це мікроорганізми, які передаються під час незахищеного статевого акту. Але є й інші шляхи, про які не всі здогадуються.

Інфекції, що передаються статевим шляхом

Хламідії та гонококи — це два основних збудники, які найчастіше запускають розвиток ЗЗОМТ. Їх особливість у тому, що вони можуть довго не давати симптомів, зберігаючи здатність поширюватися на інші органи. Без належного лікування ці бактерії проникають у шийку матки, а звідти — в матку, фалопієві труби й навіть яєчники.

Інкубаційний період може тривати від кількох днів до кількох тижнів. За цей час інфекція встигає спричинити початкове запалення, яке потім поступово прогресує. Бактерії з потоком лімфи або через безпосереднє поширення викликають місцеву реакцію, що порушує структуру тканин і природні захисні бар’єри.

Інші фактори, що порушують бар’єр

Бувають ситуації, коли розвиток ЗЗОМТ не пов’язаний зі статевими інфекціями (ІПСШ). У таких випадках запалення виникає через умовно-патогенні бактерії — мікроорганізми, які зазвичай не шкодять, але можуть викликати інфекцію, якщо потраплять у незвичне для себе середовище.

Найчастіше так трапляється після втручань або фізіологічних станів, які відкривають шлях для мікрофлори:

До потенційних тригерів належать такі ситуації:

• встановлення внутрішньоматкового контрацептиву (найвищий ризик — у перші тижні після процедури)
• пологи, особливо з ускладненнями
• викидень або штучне переривання вагітності
• інвазивні обстеження, як-от гістероскопія або забір тканини
• спринцювання, яке може змінювати природний баланс мікрофлори та сприяти поширенню бактерій угору.

Усі ці фактори не гарантують розвиток інфекції, але суттєво підвищують ризик, особливо якщо імунний захист ослаблений або вже присутня інша інфекція.

Групи ризику

Не кожна жінка однаково вразлива до запального захворювання органів малого таза. Є низка чинників, які суттєво підвищують ймовірність інфікування. Деякі з них стосуються поведінки, інші — віку, стану здоров’я чи історії попередніх хвороб.

Ризик розвитку ЗЗОМТ зростає, якщо наявні такі чинники:

• віком до 25 років та сексуальна активність — шийка матки в цей період ще не до кінця сформована, що полегшує проникнення бактерій
• наявність інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) — особливо хламідіозу або гонореї, навіть без симптомів
• часта зміна статевих партнерів або наявність партнера, який має (або мав) багато партнерок
• історія попереднього епізоду ЗЗОМТ — кожне наступне захворювання зазвичай протікає важче та залишає більше ускладнень
• недавні внутрішньоматкові втручання або хірургічні операції в ділянці малого таза.

Окремо варто згадати, що навіть якщо жінка має постійного партнера, ризик не зникає повністю, якщо він мав незахищені стосунки з іншими. Також підвищену настороженість слід зберігати після пологів, особливо якщо були розриви, кровотечі чи інфекційні ускладнення.

Симптоми і характер болю

Запальне захворювання органів малого таза може починатися майже непомітно. У деяких жінок симптоми м’які або зовсім відсутні. Але коли інфекція прогресує, організм подає сигнали, які варто вміти розпізнавати. Найпоширеніший із них — біль у нижній частині живота.

Типові прояви

Біль не завжди інтенсивний — іноді це відчуття тиску або дискомфорту, яке наростає при русі, сечовипусканні чи статевому контакті. Запальний процес також впливає на інші системи організму, тож симптоми можуть бути неспецифічними.

Найпоширеніші ознаки ЗЗОМТ включають:

• біль або тягнуче відчуття внизу живота, іноді з одного боку
• виділення з піхви — жовтуваті або зеленуваті, часто з різким запахом
• лихоманка, озноб або незначне підвищення температури (температура 37,1–38°C)
• нудота, а іноді й блювання — ознака поширеної інфекції
• дискомфорт або біль під час статевого акту
• печіння чи біль при сечовипусканні
• кров’янисті виділення або мажучі плями між місячними, порушення циклу.

Локалізація й відчуття болю

Біль зазвичай розташований у центральній частині нижнього живота, але може зміщуватися вбік або віддавати в поперек. Іноді він відчувається як постійний тиск, іноді — як хвилеподібне посилення. При глибоких формах запалення з’являється біль під час статевого акту, особливо в глибоких фазах проникнення. Якщо є абсцес, біль може стати різким, пульсуючим і супроводжуватись гарячкою.

Оскільки багато жінок не асоціюють м’який або розмитий дискомфорт з інфекцією, варто звертати увагу на будь-які зміни в характері виділень або чутливості живота — навіть у відсутність гострого болю.

Ускладнення запального процесу

Якщо інфекцію не виявити та не пролікувати вчасно, наслідки можуть бути серйозними. Запальний процес, що почався з матки, здатен спричинити незворотні зміни у фалопієвих трубах і яєчниках, а іноді — навіть поза межами репродуктивної системи. У деяких випадках ускладнення розвиваються навіть після завершення лікування, особливо якщо інфекція вже встигла пошкодити тканини.

Несвоєчасне або неповне лікування може спричинити такі наслідки:

• Хронічний тазовий біль: виникає у приблизно 1 з 5 жінок, які перенесли ЗЗОМТ. Може бути постійним або з’являтись періодично, особливо перед місячними чи після фізичних навантажень.
• Безпліддя: до 10% жінок, які перенесли захворювання, стикаються з неможливістю завагітніти. Це пов’язано з рубцюванням і закриттям фалопієвих труб, що унеможливлює проходження яйцеклітини.
• Позаматкова вагітність: запалення деформує просвіт труб, і запліднена яйцеклітина може прикріпитися не в матці, а в трубі. Це небезпечний стан, що вимагає негайної медичної допомоги.
• Тубооваріальний абсцес: скупчення гною між трубою й яєчником. Стан супроводжується високою температурою, сильним болем і потребує лікування в умовах стаціонару, іноді — хірургічного втручання.

Ускладнення не завжди з’являються відразу. Часто вони стають помітними лише через кілька місяців або навіть років, коли жінка стикається з труднощами при зачатті або має постійні болі внизу живота. Саме тому навіть легкі прояви ЗЗОМТ не варто ігнорувати.

Діагностика запального захворювання органів малого таза

Немає одного аналізу, який би точно підтвердив або виключив ЗЗОМТ. Діагноз ґрунтується на поєднанні симптомів, клінічного огляду та додаткових обстежень. Лікар оцінює загальний стан, характер болю, перевіряє наявність чутливості в ділянці матки, придатків або під час руху шийки матки. Але цього недостатньо — потрібні лабораторні й візуальні методи дослідження, щоб виявити джерело інфекції й оцінити ураження.

Клінічне обстеження

Огляд починається зі збору анамнезу: лікар з'ясовує характер симптомів, дату останнього менструального циклу, наявність попередніх захворювань, статевих контактів, використання контрацепції. Під час гінекологічного огляду визначають чутливість внутрішніх органів, наявність виділень і змін у шийці матки. Важливий критерій — болючість при пальпації придатків або при русі шийки матки.

Додаткові методи діагностики

Щоб підтвердити діагноз або виключити інші стани, лікар може призначити такі обстеження:

• Мазок на інфекції, що передаються статевим шляхом: для виявлення збудників (найчастіше хламідії чи гонококи)
• Загальний аналіз крові: дозволяє виявити ознаки запалення, наприклад підвищену кількість лейкоцитів або інші зміни, які свідчать про інфекційний процес
• Аналіз сечі: допомагає виключити інфекції сечовивідних шляхів, які можуть давати подібні симптоми
• Ультразвукове дослідження органів малого таза: дозволяє оцінити розміри та структуру матки, труб і яєчників, виключити абсцеси або рідинні скупчення
• Біопсія ендометрію: забір зразка тканини зі слизової оболонки матки, може знадобитися в складних або нетипових випадках
• Лапароскопія: малоінвазивна хірургічна процедура, яка дозволяє побачити органи малого таза зсередини. Застосовується, якщо інші методи не дали чіткого результату або є підозра на ускладнення.

Діагностика потребує індивідуального підходу. Якщо є сумніви, краще провести кілька методів одночасно, аби не пропустити серйозне захворювання або не сплутати його з іншими патологіями.

Методи лікування

Після встановлення діагнозу лікування запального захворювання органів малого таза починається негайно. Чим раніше розпочато терапію, тим вищі шанси повністю одужати без ускладнень. У більшості випадків лікування проводиться вдома за допомогою антибіотиків. Але є ситуації, коли потрібна госпіталізація або навіть хірургічне втручання.

Антибіотикотерапія

Основу лікування складає курс антибіотиків, який триває зазвичай 14 днів. Препарати підбираються таким чином, щоб покривати найбільш імовірні збудники, включаючи хламідії, гонококи, а також умовно-патогенні бактерії. Часто застосовують комбінацію двох або трьох антибіотиків. Можуть бути призначені:

• доксициклін (капсули або таблетки)
• метронідазол
• цефтріаксон (внутрішньом’язово або внутрішньовенно).

Симптоми можуть зменшитися вже через кілька днів після початку лікування, але це не означає, що інфекція зникла. Курс потрібно пройти повністю — інакше залишки бактерій можуть спричинити повторне захворювання або хронічне запалення.

Коли потрібна госпіталізація

Не всім підходить амбулаторне лікування. Якщо інфекція має тяжкий перебіг або є інші ризики, лікар може запропонувати лікування в умовах стаціонару.

До показань для госпіталізації належать:

• Вагітність: навіть легкі форми захворювання потребують лікування під медичним наглядом у стаціонарі
• Виражена лихоманка, сильний біль, блювання: свідчать про те, що інфекція може поширюватися дуже швидко
• Наявність абсцесу: гнійне скупчення в трубах або біля яєчників потребує внутрішньовенного лікування, а іноді — хірургічного дренування
• Відсутність ефекту після 72 годин прийому антибіотиків: це сигнал, що потрібна зміна тактики лікування або госпіталізація.

Хірургічне втручання

Операція — це крайній захід. Зазвичай її розглядають лише тоді, коли медикаментозне лікування неефективне або є загроза розриву абсцесу. Найчастіше застосовують лапароскопічне дренування, але в деяких випадках може бути показане видалення уражених структур.

Рішення про хірургічне втручання завжди приймається індивідуально, з урахуванням стану пацієнтки, репродуктивних планів і ризиків для життя.

Сексуальне здоров’я та профілактика повторного зараження

Одужання після запального захворювання органів малого таза не гарантує, що інфекція не повернеться. Якщо статевий партнер не проходить лікування або не змінюється сексуальна поведінка, повторне зараження — питання часу. Саме тому увага до інтимного здоров’я не менш важлива, ніж сам курс антибіотиків.

Щоб уникнути повторного епізоду ЗЗОМТ, важливо дотримуватись таких правил:

• утриматись від сексу мінімум 7 днів після завершення курсу антибіотиків — як вам, так і партнеру
• повідомити статевого партнера про діагноз — навіть якщо він не має симптомів, лікування потрібне
• використовувати презервативи при кожному статевому акті — це знижує ризик зараження новими збудниками
• уникати спринцювання та інших маніпуляцій, що можуть змінити мікрофлору піхви
• уникати статевих контактів із партнерами, чий інфекційний статус невідомий.

Окрема увага — до жінок, які мають статеві стосунки з іншими жінками. Хоча ризик передачі інфекцій у таких парах нижчий, він все одно існує. Бактерії можуть потрапляти до органів через спільні статеві іграшки або контакт слизових оболонок. Тож захист і відкритий діалог про здоров’я важливі в будь-якому форматі стосунків.

Дотримання цих рекомендацій допомагає не лише запобігти повторному зараженню, а й зберегти репродуктивне здоров’я на майбутнє.

Запальне захворювання органів малого таза і фертильність

Одне з найсерйозніших ускладнень ЗЗОМТ — це вплив на здатність жінки мати дітей. Навіть якщо інфекція минула без значного болю чи температури, вона могла залишити після себе рубцеві зміни, які знижують шанси на вагітність або ускладнюють її перебіг.

Ураження фалопієвих труб — головний механізм, через який ЗЗОМТ призводить до безпліддя. Труби втрачають здатність вільно проводити яйцеклітину з яєчника в порожнину матки. У деяких випадках вони повністю закриваються. Якщо ж запліднена яйцеклітина не може просунутись далі, підвищується ризик позаматкової вагітності — стану, небезпечного для життя.

Дослідження показують, що до 10% жінок, які перенесли ЗЗОМТ, згодом стикаються з безпліддям. А серед тих, у кого були повторні епізоди, цей ризик ще вищий. Повторне запалення посилює рубцювання, змінює структуру тканин і ускладнює будь-яке відновлення функцій органів.

Не кожен випадок ЗЗОМТ веде до втрати фертильності. Але чим довше інфекція залишається невилікуваною — тим більша ймовірність, що вона лишить по собі незворотні наслідки. Саме тому таке значення має раннє звернення до лікаря і завершення повного курсу лікування.

Профілактика

Запальне захворювання органів малого таза легше попередити, ніж лікувати. Більшість випадків виникає після проникнення інфекцій, які передаються статевим шляхом (ІПСШ). Але захворювання може розвинутись і без ІПСШ — достатньо, щоб нормальна мікрофлора піхви потрапила в середовище, де її не повинно бути. Саме тому профілактика має охоплювати як сексуальну поведінку, так і гігієнічні звички.

Найефективніші профілактичні кроки включають:

• Використання презервативів під час кожного статевого акту: навіть у постійних стосунках, якщо немає впевненості в обстеженнях обох партнерів;
• Тестування обох партнерів на інфекції, що передаються статевим шляхом: бажано проводити перед початком нових стосунків;
• Регулярні гінекологічні огляди та мазки на основні збудники: особливо рекомендовані жінкам до 25 років через вищий ризик інфікування;
• Відмова від піхвових спринцювань: ця звичка не лише непотрібна, а й шкідлива, бо змиває природний захисний бар’єр слизової;
• Своєчасне звернення до лікаря: при будь-яких змінах у виділеннях, болі або міжменструальній кровотечі не варто чекати або займатися самолікуванням.

Профілактика не гарантує стовідсоткового захисту, але суттєво знижує ризик розвитку запального процесу. Особливо важливо дотримуватись цих принципів після пологів, хірургічних процедур або якщо є хронічні інфекції піхви. У таких випадках потрібно бути особливо пильними до сигналів від власного тіла.

Діабетична нейропатія: симптоми, лікування, профілактика

Мігрень: опис, причини, симптоми, лікування

Рясні місячні (менорагія): причини, симптоми, лікування