Лібідо називають сексуальний потяг, тобто бажання сексуальної близькості. Єдиної норми для нього не існує: в одних людей потяг сильніший, в інших слабший, і він змінюється з віком, станом здоров'я та обставинами життя. У Міжнародній класифікації хвороб 11-го перегляду сексуальні розлади визначають із урахуванням індивідуального рівня людини, а не загальної «планки»[1].

Тож проблема полягає не в тому, наскільки сильний потяг сам по собі. Привід звернутися до лікаря з'являється тоді, коли зміни лібідо, наприклад стійко низьке лібідо, турбують саму людину чи заважають її стосункам.

Коротко: універсальної норми лібідо немає, а проблемою його зміни стають тоді, коли завдають людині дискомфорту.

Що таке лібідо

Слово «лібідо» прийшло з психоаналізу: Зигмунд Фройд називав так енергію статевого потягу й пов'язував її з «інстинктом життя». У медицині цей термін використовують, коли оцінюють сексуальну функцію, шукають причини проблем зі здоров'ям чи стежать за реакцією на лікування, бо зміни потягу бувають ознакою депресії, гормональних порушень, хронічних хвороб чи дії ліків[2].

Лібідо часто ототожнюють із сексуальністю загалом, і на цьому тримаються упередження. Від чоловіків нерідко чекають сильного потягу й навіть заохочують його, а жінок за таке саме бажання частіше засуджують. Метааналіз 99 досліджень за участю понад 123 тисяч людей показав, що ці подвійні стандарти досі існують: часте сексуальне життя більше очікують від чоловіків і оцінюють у них прихильніше, ніж у жінок[3]. Тим часом біологія потягу в обох статей багато в чому спільна: той самий тестостерон впливає на бажання і в чоловіків, і в жінок[4][5].

Сексуальний потяг народжується в мозку. Дофамін, речовина, за допомогою якої нервові клітини передають сигнали «винагороди», підсилює бажання: хвороби й ліки, що знижують його активність у мозку, послаблюють потяг[6], а надмірна стимуляція дофамінових систем, наприклад деякими ліками від хвороби Паркінсона, може його різко посилювати[7]. Коли настає збудження, у чоловіків статевий член наповнюється кров'ю й виникає ерекція[8], а в жінок посилюється приплив крові до статевих органів, зокрема клітора, і з'являється природне зволоження[9]. Запустити збудження можуть дотики, емоції, фантазії чи ситуація.

Як часто трапляються проблеми з потягом

Сексуальні труднощі дуже поширені, але далеко не завжди вони завдають страждань. В опитуванні понад 31 тисячі жінок у США 43,1% повідомили про якусь сексуальну проблему, зокрема зі зниженим бажанням. Проте лише 12% відчували через неї виражений дистрес. Найчастіше такі проблеми турбували жінок 45–64 років (14,8%), і вони були пов'язані з поганим самопочуттям, депресією, тривогою, хворобами щитоподібної залози та нетриманням сечі[10].

Реклама

Ознаки зниженого лібідо

Про знижене лібідо як проблему говорять, коли бажання стійко зменшене щонайменше пів року і це турбує саму людину[6]. Типові ознаки[11]:

  • інтересу до сексу немає тривалий час;
  • майже зникли сексуальні думки й фантазії;
  • бажання не з'являється навіть у відповідь на дотики чи еротичні стимули або швидко згасає під час близькості[6];
  • через брак сексуального життя у стосунках з'являються емоційна дистанція чи напруга;
  • зниження потягу викликає дискомфорт або стрес;
  • секс не приносить задоволення навіть за фізичної близькості.

Що впливає на лібідо

На сексуальний потяг впливає поєднання тілесних, психологічних і життєвих чинників. Серед найпоширеніших причин зниження лібідо[2]:

  • проблеми у стосунках;
  • стрес, тривога чи депресія;
  • хронічна втома й недосипання: у дослідженні жінок довший сон був пов'язаний із сильнішим бажанням наступного дня, а кожна додаткова година сну підвищувала ймовірність близькості з партнером на 14%[12];
  • сексуальні розлади, наприклад порушення ерекції чи вагінальна сухість;
  • вагітність і період після пологів;
  • вікове зниження рівня гормонів, особливо в перименопаузі та менопаузі;
  • ліки, зокрема від високого тиску та антидепресанти;
  • гормональні контрацептиви;
  • надмірне вживання алкоголю, яке з часом має й інші ускладнення;
  • хронічні хвороби: серцево-судинні, цукровий діабет, знижена функція щитоподібної залози, онкологічні захворювання.

Чималу роль відіграють і гормони. Тестостерон впливає на сексуальне бажання в чоловіків[4] і в жінок[5]. Зниження рівня естрогену в менопаузі може спричиняти вагінальну сухість, через яку секс стає неприємним, а бажання зменшується[2].

Читайте:

Знижене лібідо в чоловіків і тестостерон

Знижений потяг у чоловіків іноді пов'язаний із дефіцитом тестостерону[4], але аналіз має бути правильним. Ендокринне товариство радить ставити діагноз лише тоді, коли є симптоми й стабільно низький рівень гормону. Для цього визначають загальний тестостерон уранці натще й обов'язково повторюють аналіз[4].

Терапію тестостероном рекомендують чоловікам із підтвердженим дефіцитом і його симптомами, після обговорення користі та ризиків. Її не починають, якщо чоловік найближчим часом планує дітей, а також при раку передміхурової чи молочної залози та деяких інших станах[4]. Приймати тестостерон «для лібідо» без обстеження не варто.

Реклама

Знижене лібідо в жінок

У жінок проблеми з потягом, які завдають дистресу, частіше трапляються при поганому загальному самопочутті, депресії, тривозі й хворобах щитоподібної залози[10]. Під час менопаузи допомогти може гормонозамісна терапія, а при вагінальній сухості використовують лубриканти[2].

Тестостерон для жінок обговорюють окремо. Міжнародна консенсусна заява, яку підтримали провідні ендокринологічні й менопаузальні товариства, визнає лише одне показання з достатніми доказами: знижене сексуальне бажання, що завдає дистресу, у жінок у постменопаузі[5].

Чи допомагає тестостерон жінкам зі зниженим лібідо? Лише частині жінок. Консенсусна заява підтримує терапію тестостероном тільки для жінок у постменопаузі зі зниженим бажанням, яке їх турбує, а для інших ситуацій доказів недостатньо[5]. Дані є, але їх поки недостатньо для остаточних висновків.

Коротко: у жінок лібідо залежить від багатьох чинників, а тестостерон має доведену користь лише при зниженому бажанні в постменопаузі.

Коли винні ліки

Антидепресанти належать до найвідоміших причин сексуальних побічних ефектів. Кокранівський огляд показав, що чоловікам із порушенням ерекції через антидепресанти допомагає додавання силденафілу чи тадалафілу, а для жінок найперспективнішим виявилося додавання бупропіону у вищих дозах. Водночас доказів загалом мало[13].

Якщо ви підозрюєте, що потяг знизився через ліки, не скасовуйте їх самостійно. Лікар може підібрати інший препарат чи інший метод контрацепції[2].

Коротко: ліки, особливо антидепресанти, можуть знижувати лібідо, але змінювати лікування має тільки лікар.

Підвищене лібідо

Сильний потяг сам по собі не є хворобою. Проблемою його вважають, коли людина не може контролювати сексуальні імпульси. У МКХ-11 для цього є діагноз «компульсивний розлад сексуальної поведінки». Його ставлять, коли людина тривалий час, зазвичай пів року й довше, не здатна контролювати інтенсивні повторювані сексуальні потяги, через що сексуальна поведінка стає центром життя, витісняє інші справи й триває попри негативні наслідки. Важлива умова: це має спричиняти виражений дистрес або порушувати життя. Якщо дистрес пов'язаний лише з моральним осудом власних бажань, цього для діагнозу недостатньо[14].

Посилюватися потяг може й зі звичайних причин:

  • фізична активність: одразу після інтенсивного тренування в жінок посилювалося фізіологічне збудження, а регулярні заняття покращують настрій, ставлення до власного тіла й сексуальне задоволення[15];
  • гормональні зміни: підвищення рівня тестостерону[4] чи ліки, що стимулюють дофамінові системи мозку[7];
  • нові стосунки й закоханість: в опитуванні 1865 студентів, які мали постійного партнера, сексуальна активність і задоволення з тривалістю стосунків знижувалися, а бажання з часом слабшало в жінок[16].

Ознаки надмірного лібідо

Насторожити мають ознаки, на які фахівці зважають, коли оцінюють компульсивну сексуальну поведінку чи гіперсексуальність[17]:

  • постійні думки про секс, які відволікають від роботи, навчання й повсякденних справ;
  • імпульсивна сексуальна поведінка, яку не вдається зменшити, хоч людина й намагається;
  • секс як спосіб упоратися зі стресом, тривогою, нудьгою чи поганим настроєм;
  • відчуття незадоволеності: поведінка повторюється, хоча майже не приносить задоволення;
  • напруга у стосунках та інші негативні наслідки, які людину не зупиняють.

Тому людині, яку непокоїть її підвищений потяг чи, наприклад, перегляд порнографії, корисно обговорити це з фахівцем: сильне бажання чи моральний дискомфорт самі по собі ще не означають розладу[14].

Коротко: високий потяг стає розладом лише тоді, коли людина втрачає над ним контроль і це шкодить її життю.

Корекція надмірного лібідо

Лікування залежить від причини. Різке посилення потягу через неврологічні причини найчастіше пов'язане з ліками, передусім із дофаміновими препаратами при хворобі Паркінсона, рідше з черепно-мозковою травмою, вогнищевими ураженнями мозку чи нейродегенеративними хворобами. У таких випадках лікар змінює дозу чи препарат або лікує основну хворобу[7].

При компульсивній сексуальній поведінці основним методом вважають психотерапію, зокрема когнітивно-поведінкову[17]. У метааналізі 20 досліджень когнітивно-поведінкова терапія та терапія прийняття й відповідальності помітно зменшували проблемне використання порнографії й сексуальну компульсивність[18]. Регулярна фізична активність допомагає впоратися зі стресом і помітно зменшує симптоми тривоги й депресії[19]. Із такими проблемами звертаються до сексолога, психотерапевта чи психіатра, а якщо зміни потягу пов'язані з неврологічною хворобою чи ліками від неї, то до невролога.

Як лікують проблеми з лібідо

Лікування залежить від причини[2]:

ПричинаЩо може допомогти
Проблеми у стосункахконсультування пар
Порушення ерекції чи вагінальна сухістьліки для ерекції чи лубриканти
Менопаузагормонозамісна терапія
Депресіяантидепресанти чи когнітивно-поведінкова терапія
Ліки чи контрацептивизаміна препарату чи методу контрацепції

При депресії чи тривозі добре працює когнітивно-поведінкова терапія[2]. Якщо ж причиною є дефіцит гормонів, лікування призначає ендокринолог після обстеження[4].

Допомогти можуть і методи, що знижують тривожність: серед психологічних підходів при зниженому бажанні в жінок найкраще вивчена когнітивно-поведінкова терапія з практиками усвідомленості (майндфулнес)[6]. Підтримує лібідо і спосіб життя: достатній сон[12], помірність з алкоголем[2], регулярна фізична активність і збалансоване харчування. У метааналізі 16 рандомізованих досліджень зміни харчування й фізичні вправи помірно покращували ерекцію[20], а в жінок регулярні тренування корисні для серцево-судинної системи, настрою й сексуального задоволення[15].

Зверніться до сімейного лікаря, гінеколога, уролога, ендокринолога чи сексолога, якщо зниження потягу вас турбує, якщо ви приймаєте ліки чи гормональні контрацептиви й підозрюєте їхній вплив або якщо лібідо не відновилося після вагітності[2]. Якщо ж сексуальна поведінка виходить з-під контролю й шкодить вашому життю, зверніться до психотерапевта чи психіатра[14].

Підсумок

Лібідо в кожного своє, і єдиної норми для нього немає. Знижений потяг часто пов'язаний зі стресом, депресією, стосунками, гормональними змінами, ліками, алкоголем чи хронічними хворобами. Дефіцит тестостерону в чоловіків підтверджують повторним ранковим аналізом, а в жінок тестостерон має доведену користь лише при зниженому бажанні в постменопаузі. Високий потяг стає розладом тільки тоді, коли людина втрачає над ним контроль. Лікування залежить від причини, тож якщо зміни лібідо вас турбують, варто звернутися до лікаря.

Джерела20
  1. Огляд. Başar K. The Changes in ICD-11 Related to Sexual Health and Dysfunction and Their Implication for Clinical Practice. Turk Psikiyatri Derg, 2025.
  2. Довідник. Low sex drive (loss of libido). NHS.
  3. Мета-аналіз. Endendijk JJ. та ін. He is a Stud, She is a Slut! A Meta-Analysis on the Continued Existence of Sexual Double Standards. Pers Soc Psychol Rev, 2020.
  4. Настанова. Bhasin S. та ін. Testosterone Therapy in Men With Hypogonadism: An Endocrine Society Clinical Practice Guideline. J Clin Endocrinol Metab, 2018.
  5. Настанова. Davis SR. та ін. Global Consensus Position Statement on the Use of Testosterone Therapy for Women. J Clin Endocrinol Metab, 2019.
  6. Огляд. Goldstein I. та ін. Hypoactive Sexual Desire Disorder: International Society for the Study of Women's Sexual Health (ISSWSH) Expert Consensus Panel Review. Mayo Clin Proc, 2017.
  7. Мета-аналіз. Schincariol A. та ін. Hypersexuality across neurological disorders: A systematic review of aetiologies, clinical manifestations, assessment methods, and management strategies. Neurosci Biobehav Rev, 2026.
  8. Довідник. Panchatsharam PK. та ін. Physiology, Erection. 2023.
  9. Огляд. Traish AM. та ін. Biochemical factors modulating female genital sexual arousal physiology. J Sex Med, 2010.
  10. Дослідження. Shifren JL. та ін. Sexual problems and distress in United States women: prevalence and correlates. Obstet Gynecol, 2008.
  11. Довідник. Adebisi OY. та ін. Female Sexual Interest and Arousal Disorder. 2026.
  12. Дослідження. Kalmbach DA. та ін. The impact of sleep on female sexual response and behavior: a pilot study. J Sex Med, 2015.
  13. Мета-аналіз. Taylor MJ. та ін. Strategies for managing sexual dysfunction induced by antidepressant medication. Cochrane Database Syst Rev, 2013.
  14. Огляд. Kraus SW. та ін. Compulsive sexual behaviour disorder in the ICD-11. World Psychiatry, 2018.
  15. Огляд. Stanton AM. та ін. The Effects of Exercise on Sexual Function in Women. Sex Med Rev, 2018.
  16. Дослідження. Klusmann D. Sexual motivation and the duration of partnership. Arch Sex Behav, 2002.
  17. Огляд. Zhu L. та ін. Evaluation and treatment of compulsive sexual behavior: current limitations and potential strategies. Frontiers in Psychiatry, 2025.
  18. Мета-аналіз. López-Pinar C. та ін. Psychotherapy for problematic pornography use: A comprehensive meta-analysis. J Behav Addict, 2025.
  19. Мета-аналіз. Singh B. та ін. Effectiveness of physical activity interventions for improving depression, anxiety and distress: an overview of systematic reviews. Br J Sports Med, 2023.
  20. Мета-аналіз. Li T. та ін. Efficacy of lifestyle interventions in treating erectile dysfunction: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. J Sex Med, 2026.