У 1817 році лондонський лікар Джеймс Паркінсон описав «тремтливий параліч» у своєму «Есеї про тремтливий параліч», і через два століття хвороба носить його ім'я[1]. Сьогодні її поширеність стрімко зростає. У 2016 році на хворобу Паркінсона страждали 6,1 мільйона людей у світі проти 2,5 мільйона в 1990 році. Причому поширеність зросла на 21,7% навіть з урахуванням старіння населення, а померли від хвороби того року 211 тисяч людей[2]. За оцінкою ВООЗ, у 2019 році хворих було вже понад 8,5 мільйона[3], а до 2050 року їх може стати 25,2 мільйона[4].
Що таке хвороба Паркінсона
При хворобі Паркінсона гинуть нервові клітини чорної субстанції, ділянки мозку, яка виробляє дофамін, необхідний для керування рухами[5]. У більшості хворих у пошкоджених клітинах знаходять тільця Леві, скупчення білка альфа-синуклеїну. Зменшується й рівень норадреналіну, що, ймовірно, пояснює втому й коливання тиску[6]. Руйнування дофамінових шляхів відбувається швидко: у дослідженні мозку померлих пацієнтів дофамінові волокна в одній із ключових ділянок майже повністю зникали вже через 4 роки після діагнозу[7].
Рухові симптоми
Головною ознакою хвороби є сповільненість рухів, брадикінезія, у поєднанні з тремтінням у спокої або скутістю м'язів[8]. Людина починає ходити дрібними кроками, рідше рухати руками під час ходьби, її почерк стає дрібнішим, а міміка бідніє. Симптоми зазвичай починаються з одного боку тіла[5].
Ознаки, які можуть з'явитися за роки до діагнозу
Хвороба Паркінсона часто починається задовго до тремтіння[9]:
- втрата нюху: порушення розпізнавання запахів мали 97,8% із 183 пацієнтів із підтвердженою хворобою[10];
- розлад поведінки у фазі швидкого сну, коли людина «проживає» сни, кричить чи б'ється уві сні: у 73,5% людей із цим розладом за 12 років розвивалася нейродегенеративна хвороба, найчастіше саме хвороба Паркінсона[11];
- закрепи: вони пов'язані з удвічі вищим ризиком майбутньої хвороби, навіть якщо з'явилися понад 10 років до діагнозу[12];
- депресія: клінічно значущі депресивні симптоми мають 35% пацієнтів[13].
Серед немоторних проявів також поширене падіння тиску при вставанні: його мають близько 30% хворих[14].
Коротко: втрата нюху, розлад поведінки уві сні й закрепи можуть з'являтися за роки до тремтіння, тож хворобу Паркінсона вчаться виявляти раніше.
Інші симптоми хвороби
Крім рухів, хвороба зачіпає й багато інших функцій організму, тож з часом можуть з'являтися й інші прояви:
- тихий, монотонний голос, через який людині важче спілкуватися[6];
- проблеми з жуванням і ковтанням: їжа й слина затримуються в роті й горлі, що може спричиняти поперхування[6], а згодом недоїдання та зневоднення[15];
- хронічна втома, яку можуть посилювати й деякі ліки від хвороби[6];
- синдром неспокійних ніг: за метааналізом даних 6990 пацієнтів, його мають 20% людей із хворобою Паркінсона, помітно більше, ніж у загальній популяції[16];
- жирна шкіра, особливо на лобі й біля крил носа, і лупа через жирну шкіру голови[6], а також надмірна пітливість[15];
- порушення мислення й пам'яті, які в частини пацієнтів переходять у деменцію з галюцинаціями й маренням на пізніх стадіях[15].
Причини і чинники ризику
Точна причина невідома, і більшість експертів вважають, що гени й довкілля діють разом[5].
Гени. Першу мутацію, пов'язану з хворобою, знайшли в 1997 році в гені альфа-синуклеїну в італійських і грецьких родинах[17]. У великому північноамериканському дослідженні понад 8 тисяч пацієнтів значущі генетичні варіанти мали 13%, найчастіше в генах GBA1 і LRRK2[18]. Мутації гена GBA підвищують ризик хвороби більш ніж у 5 разів[19]. Проте навіть мутація LRRK2 не означає неминучої хвороби: до 80 років вона розвивалася лише в 25–43% носіїв[20].
Довкілля. Контакт із пестицидами паракватом і ротеноном був пов'язаний зі вдвічі-втричі вищим ризиком[21], а з розчинником трихлоретиленом навіть із шестикратним, хоча дослідження було невеликим[22]. Травма голови підвищувала ризик на 48%[23]. До можливих чинників зараховують також забруднення повітря, свинець і діабет 2 типу[24].
Імунітет. Генетичне дослідження даних понад 138 тисяч людей знайшло 17 спільних ділянок ДНК, що впливають на ризик хвороби Паркінсона й семи аутоімунних хвороб[25]. Це вказує на можливу спільну генетичну основу, але не доводить, що аутоімунні хвороби спричиняють хворобу Паркінсона.
Стать і вік. Чоловіки хворіють приблизно в 1,5 раза частіше, і з віком ця різниця зростає[26]. У середньому хвороба починається у віці 60–65 років, а рання форма до 50 років трапляється в невеликої частини пацієнтів[6]. Зрідка перші симптоми з'являються навіть до 40 років[5].
Чи завжди хвороба Паркінсона спадкова? Ні. Значущі генетичні варіанти знаходять лише в 13% пацієнтів, а більшість носіїв навіть найпоширенішої мутації не захворюють[18][20]. Це добре доведено великими дослідженнями.
Як діагностують хворобу Паркінсона
Діагноз ставить невролог на основі огляду й критеріїв Міжнародного товариства рухових розладів 2015 року. Вони розрізняють клінічно встановлену й імовірну хворобу та враховують ознаки, які виключають діагноз або змушують його сумніватися[8]. Коли діагноз неочевидний, допомагає радіоізотопне дослідження дофамінових транспортерів мозку[9].
Схожі симптоми можуть мати й інші стани, тому лікар має їх виключити:
- паркінсонізм через ліки, найчастіше через класичні антипсихотики; на відміну від хвороби Паркінсона, втрати нюху при ньому не буває[27];
- судинний паркінсонізм після інсультів, який разом із лікарським є найчастішою з інших причин паркінсонізму[28];
- наслідки травм голови, зокрема повторюваних ударів у контактних видах спорту: у колишніх футболістів і гравців в американський футбол хвороба Паркінсона трапляється частіше[29];
- енцефаліт: паркінсонізм описано як типовий наслідок летаргічного енцефаліту, епідемії якого прокотилися на початку XX століття[30];
- множинна системна атрофія, при якій рано падає тиск під час вставання, і прогресуючий над'ядерний параліч, при якому порушуються рухи очей угору й униз[27].
Практично одним із найкращих способів підтвердити діагноз є чітке покращення від лікування леводопою[27]. МРТ допомагає виключити інші причини схожих симптомів, як-от інсульт у глибоких відділах мозку чи нормотензивну гідроцефалію[27].
Останніми роками з'явилися біологічні тести. Аналіз спинномозкової рідини на патологічний альфа-синуклеїн мав чутливість 87,7% і специфічність 96,3%, а позитивний результат мали навіть 86% людей із ранніми ознаками, як-от розлад поведінки уві сні чи втрата нюху[31]. Біопсія шкіри на фосфорильований альфа-синуклеїн була позитивною в 92,7% пацієнтів із хворобою Паркінсона[32].
Лікування
Ліки не зупиняють хворобу, але добре полегшують симптоми[9]. Основним препаратом є леводопа з карбідопою, а також використовують агоністи дофаміну, інгібітори МАО-B і КОМТ, амантадин та холінолітики[6]. ВООЗ зазначає, що в багатьох країнах із низьким і середнім доходом ці ліки досі недоступні[3].
Давно існує побоювання, що леводопа «отруює» мозок і прискорює хворобу. Дослідження ELLDOPA цього не підтвердило: після 42 тижнів стан пацієнтів на плацебо погіршився, а на леводопі був кращим, і вона не прискорювала прогресування[33].
Чи прискорює леводопа хворобу Паркінсона? Ні. Рандомізоване дослідження показало, що леводопа не пришвидшує погіршення стану[33]. Ці дані надійні.
Коли ліки перестають достатньо допомагати, розглядають операції. Глибока стимуляція мозку покращувала якість життя й рухи більше, ніж самі ліки[34]. Новіший метод, фокусований ультразвук, дозволяє без розрізу зруйнувати невелику ділянку мозку: при лікуванні однієї з таких ділянок показник рухових симптомів на ураженому боці знизився приблизно вдвічі[35], а при лікуванні іншої на лікування відповіли 69% пацієнтів проти 32% після імітації процедури[36].
Читайте:
Рух і реабілітація
Фізична активність є важливою частиною лікування. У дослідженні SPARX 6 місяців інтенсивних тренувань на біговій доріжці в пацієнтів на ранній стадії без ліків майже зупинили погіршення рухових симптомів, тоді як у контрольній групі вони наростали. Проте це дослідження другої фази, і остаточних висновків воно не дає[37]. Тайцзі покращувало рівновагу більше, ніж силові вправи чи розтяжка, і зменшувало кількість падінь, а ефект зберігався 3 місяці після занять[38]. ВООЗ радить силові вправи, тренування ходьби й рівноваги та вправи у воді[3].
Якщо з'являються проблеми з мовленням чи ковтанням, допомагає терапевт мови та мовлення (логопед): він навчає спеціальних вправ або підбирає допоміжні пристрої[39].
Харчування
Щоб зменшити закрепи, які часто супроводжують хворобу, варто їсти більше клітковини з фруктів, овочів і цільнозернових продуктів та пити достатньо рідини[39]. Коли тиск падає під час вставання, Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить додати в раціон трохи більше солі та їсти частіше невеликими порціями[39].
Що пов'язане з нижчим ризиком
Запобігти хворобі Паркінсона напевно неможливо, але деякі звички пов'язані з нижчим ризиком:
- фізична активність: найактивніші люди мали на 29% нижчий ризик[40];
- кава: люди, які п'ють каву, хворіли на 31% рідше[41], а в 30-річному дослідженні чоловіків захворюваність серед тих, хто не пив каву, була в 5 разів вищою, ніж серед тих, хто пив найбільше[42].
У курців ризик хвороби Паркінсона на 61% нижчий[41]. Проте частина цих зв'язків може пояснюватися зворотною причинністю: ранні зміни в мозку могли змінювати звички людей ще до діагнозу[24]. А шкода куріння значно перевищує будь-яку можливу користь.
Чи захищає кава від хвороби Паркінсона? Можливо. Зв'язок стабільно спостерігається в багатьох дослідженнях, але рандомізованих досліджень немає, і частково він може бути зворотним[41][24]. Докази є, але не остаточні.
Життя з хворобою Паркінсона
Хвороба розвивається повільно, і багато людей роками зберігають активність. Вона дуже різна: м'яка форма з переважанням рухових симптомів трапляється в половини пацієнтів, а важка швидкопрогресуюча лише в 9–16%[9]. Регулярні візити до невролога, підбір ліків, рух, фізіотерапія, лікування порушень сну й депресії допомагають довше зберігати якість життя. З часом у частини пацієнтів можуть розвиватися порушення пам'яті й мислення, тому важливо стежити й за цими змінами[6]. Групи підтримки допомагають навчитися жити з наслідками хвороби й дають цінну інформацію, поради та досвід інших людей[6].
Запах хвороби та ранні провісники
- Жінка з надзвичайно гострим нюхом відчувала особливий запах у людей із хворобою Паркінсона. Дослідники з'ясували, що його дають речовини шкірного сала, і це відкрило шлях до нових методів діагностики[43].
- Розлад поведінки уві сні є одним із найсильніших провісників хвороби: у 7 із 10 людей із цим розладом за 12 років розвивається нейродегенеративна хвороба[11].
Зверніться до невролога, якщо помітили тремтіння руки в спокої, сповільненість рухів, скутість, дрібний почерк, порушення ходьби чи рівноваги[5]. Привід для консультації дають і втрата нюху, поведінка уві сні, коли людина рухається чи кричить у снах, тривалі закрепи й депресія в поєднанні з іншими ознаками[9]. Людям із діагнозом варто негайно звернутися до лікаря при падіннях, раптовому погіршенні рухів, сплутаності свідомості чи галюцинаціях.
Підсумок
Хвороба Паркінсона виникає через загибель нейронів, що виробляють дофамін, і проявляється сповільненістю рухів, тремтінням і скутістю, а втрата нюху, розлад поведінки уві сні й закрепи можуть з'явитися за роки до цього. Причини поєднують гени й довкілля, але спадкова форма трапляється лише в меншості пацієнтів. Сучасні біологічні тести допомагають виявляти хворобу раніше. Леводопа та інші ліки полегшують симптоми й не прискорюють хворобу, а при потребі допомагають глибока стимуляція мозку чи фокусований ультразвук. Регулярний рух є важливою частиною лікування й пов'язаний із нижчим ризиком захворіти.
Джерела43
- Огляд. Obeso JA. та ін. Past, present, and future of Parkinson's disease: A special essay on the 200th Anniversary of the Shaking Palsy. Mov Disord, 2017.
- Мета-аналіз. Global, regional, and national burden of Parkinson's disease, 1990-2016: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2016. Lancet Neurol, 2018.
- Parkinson disease. World Health Organization.
- Дослідження. Su D. та ін. Projections for prevalence of Parkinson's disease and its driving factors in 195 countries and territories to 2050: modelling study of Global Burden of Disease Study 2021. BMJ, 2025.
- Довідник. Parkinson's disease. NHS.
- Довідник. Parkinson's Disease. NIH.
- Дослідження. Kordower JH. та ін. Disease duration and the integrity of the nigrostriatal system in Parkinson's disease. Brain, 2013.
- Огляд. Postuma RB. та ін. MDS clinical diagnostic criteria for Parkinson's disease. Mov Disord, 2015.
- Огляд. Armstrong MJ. та ін. Diagnosis and Treatment of Parkinson Disease: A Review. JAMA, 2020.
- Дослідження. Haugen J. та ін. Prevalence of impaired odor identification in Parkinson disease with imaging evidence of nigrostriatal denervation. J Neural Transm (Vienna), 2016.
- Дослідження. Postuma RB. та ін. Risk and predictors of dementia and parkinsonism in idiopathic REM sleep behaviour disorder: a multicentre study. Brain, 2019.
- Мета-аналіз. Adams-Carr KL. та ін. Constipation preceding Parkinson's disease: a systematic review and meta-analysis. J Neurol Neurosurg Psychiatry, 2016.
- Мета-аналіз. Reijnders JS. та ін. A systematic review of prevalence studies of depression in Parkinson's disease. Mov Disord, 2008.
- Мета-аналіз. Velseboer DC. та ін. Prevalence of orthostatic hypotension in Parkinson's disease: a systematic review and meta-analysis. Parkinsonism Relat Disord, 2011.
- Довідник. Parkinson's disease - Symptoms. NHS.
- Мета-аналіз. Maggi G. та ін. Prevalence and clinical profile of patients with restless legs syndrome in Parkinson's disease: A meta-analysis. Sleep Med, 2024.
- Дослідження. Polymeropoulos MH. та ін. Mutation in the alpha-synuclein gene identified in families with Parkinson's disease. Science, 1997.
- Дослідження. Cook L. та ін. Parkinson's disease variant detection and disclosure: PD GENEration, a North American study. Brain, 2024.
- Дослідження. Sidransky E. та ін. Multicenter analysis of glucocerebrosidase mutations in Parkinson's disease. N Engl J Med, 2009.
- Дослідження. Lee AJ. та ін. Penetrance estimate of LRRK2 p.G2019S mutation in individuals of non-Ashkenazi Jewish ancestry. Mov Disord, 2017.
- Дослідження. Tanner CM. та ін. Rotenone, paraquat, and Parkinson's disease. Environ Health Perspect, 2011.
- Дослідження. Goldman SM. та ін. Solvent exposures and Parkinson disease risk in twins. Ann Neurol, 2012.
- Мета-аналіз. Balabandian M. та ін. Traumatic brain injury and risk of Parkinson's disease: a meta-analysis. Acta Neurol Belg, 2023.
- Огляд. Grotewold N. та ін. Update: Protective and risk factors for Parkinson disease. Parkinsonism Relat Disord, 2024.
- Дослідження. Witoelar A. та ін. Genome-wide Pleiotropy Between Parkinson Disease and Autoimmune Diseases. JAMA Neurol, 2017.
- Мета-аналіз. Moisan F. та ін. Parkinson disease male-to-female ratios increase with age: French nationwide study and meta-analysis. J Neurol Neurosurg Psychiatry, 2016.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Огляд. Tison F. Other causes of parkinsonism. Baillieres Clin Neurol, 1997.
- Мета-аналіз. Bellomo G. та ін. A systematic review on the risk of neurodegenerative diseases and neurocognitive disorders in professional and varsity athletes. Neurol Sci, 2022.
- Огляд. Bonomo N. та ін. Electroconvulsive Therapy for the Neuropsychiatric Manifestations of Amyostatic-Akinetic Encephalitis Lethargica: A Case Report. J ECT, 2026.
- Дослідження. Siderowf A. та ін. Assessment of heterogeneity among participants in the Parkinson's Progression Markers Initiative cohort using α-synuclein seed amplification: a cross-sectional study. Lancet Neurol, 2023.
- Дослідження. Gibbons CH. та ін. Skin Biopsy Detection of Phosphorylated α-Synuclein in Patients With Synucleinopathies. JAMA, 2024.
- Дослідження. Fahn S. та ін. Levodopa and the progression of Parkinson's disease. N Engl J Med, 2004.
- Дослідження. Deuschl G. та ін. A randomized trial of deep-brain stimulation for Parkinson's disease. N Engl J Med, 2006.
- Дослідження. Martínez-Fernández R. та ін. Randomized Trial of Focused Ultrasound Subthalamotomy for Parkinson's Disease. N Engl J Med, 2020.
- Дослідження. Krishna V. та ін. Trial of Globus Pallidus Focused Ultrasound Ablation in Parkinson's Disease. N Engl J Med, 2023.
- Дослідження. Schenkman M. та ін. Effect of High-Intensity Treadmill Exercise on Motor Symptoms in Patients With De Novo Parkinson Disease: A Phase 2 Randomized Clinical Trial. JAMA Neurol, 2018.
- Дослідження. Li F. та ін. Tai chi and postural stability in patients with Parkinson's disease. N Engl J Med, 2012.
- Довідник. Parkinson's disease - Treatment. NHS.
- Мета-аналіз. Fang X. та ін. Association of Levels of Physical Activity With Risk of Parkinson Disease: A Systematic Review and Meta-analysis. JAMA Netw Open, 2018.
- Мета-аналіз. Hernán MA. та ін. A meta-analysis of coffee drinking, cigarette smoking, and the risk of Parkinson's disease. Ann Neurol, 2002.
- Дослідження. Ross GW. та ін. Association of coffee and caffeine intake with the risk of Parkinson disease. JAMA, 2000.
- Дослідження. Trivedi DK. та ін. Discovery of Volatile Biomarkers of Parkinson's Disease from Sebum. ACS Cent Sci, 2019.
