У 1817 році лондонський лікар Джеймс Паркінсон описав «тремтливий параліч» у своєму «Есеї про тремтливий параліч», і через два століття хвороба носить його ім'я[1]. Сьогодні її поширеність стрімко зростає. У 2016 році на хворобу Паркінсона страждали 6,1 мільйона людей у світі проти 2,5 мільйона в 1990 році. Причому поширеність зросла на 21,7% навіть з урахуванням старіння населення, а померли від хвороби того року 211 тисяч людей[2]. За оцінкою ВООЗ, у 2019 році хворих було вже понад 8,5 мільйона[3], а до 2050 року їх може стати 25,2 мільйона[4].

Що таке хвороба Паркінсона

При хворобі Паркінсона гинуть нервові клітини чорної субстанції, ділянки мозку, яка виробляє дофамін, необхідний для керування рухами[5]. У більшості хворих у пошкоджених клітинах знаходять тільця Леві, скупчення білка альфа-синуклеїну. Зменшується й рівень норадреналіну, що, ймовірно, пояснює втому й коливання тиску[6]. Руйнування дофамінових шляхів відбувається швидко: у дослідженні мозку померлих пацієнтів дофамінові волокна в одній із ключових ділянок майже повністю зникали вже через 4 роки після діагнозу[7].

Рухові симптоми

Головною ознакою хвороби є сповільненість рухів, брадикінезія, у поєднанні з тремтінням у спокої або скутістю м'язів[8]. Людина починає ходити дрібними кроками, рідше рухати руками під час ходьби, її почерк стає дрібнішим, а міміка бідніє. Симптоми зазвичай починаються з одного боку тіла[5].

Реклама

Ознаки, які можуть з'явитися за роки до діагнозу

Хвороба Паркінсона часто починається задовго до тремтіння[9]:

  • втрата нюху: порушення розпізнавання запахів мали 97,8% із 183 пацієнтів із підтвердженою хворобою[10];
  • розлад поведінки у фазі швидкого сну, коли людина «проживає» сни, кричить чи б'ється уві сні: у 73,5% людей із цим розладом за 12 років розвивалася нейродегенеративна хвороба, найчастіше саме хвороба Паркінсона[11];
  • закрепи: вони пов'язані з удвічі вищим ризиком майбутньої хвороби, навіть якщо з'явилися понад 10 років до діагнозу[12];
  • депресія: клінічно значущі депресивні симптоми мають 35% пацієнтів[13].

Серед немоторних проявів також поширене падіння тиску при вставанні: його мають близько 30% хворих[14].

Коротко: втрата нюху, розлад поведінки уві сні й закрепи можуть з'являтися за роки до тремтіння, тож хворобу Паркінсона вчаться виявляти раніше.

Інші симптоми хвороби

Крім рухів, хвороба зачіпає й багато інших функцій організму, тож з часом можуть з'являтися й інші прояви:

  • тихий, монотонний голос, через який людині важче спілкуватися[6];
  • проблеми з жуванням і ковтанням: їжа й слина затримуються в роті й горлі, що може спричиняти поперхування[6], а згодом недоїдання та зневоднення[15];
  • хронічна втома, яку можуть посилювати й деякі ліки від хвороби[6];
  • синдром неспокійних ніг: за метааналізом даних 6990 пацієнтів, його мають 20% людей із хворобою Паркінсона, помітно більше, ніж у загальній популяції[16];
  • жирна шкіра, особливо на лобі й біля крил носа, і лупа через жирну шкіру голови[6], а також надмірна пітливість[15];
  • порушення мислення й пам'яті, які в частини пацієнтів переходять у деменцію з галюцинаціями й маренням на пізніх стадіях[15].

Причини і чинники ризику

Точна причина невідома, і більшість експертів вважають, що гени й довкілля діють разом[5].

Гени. Першу мутацію, пов'язану з хворобою, знайшли в 1997 році в гені альфа-синуклеїну в італійських і грецьких родинах[17]. У великому північноамериканському дослідженні понад 8 тисяч пацієнтів значущі генетичні варіанти мали 13%, найчастіше в генах GBA1 і LRRK2[18]. Мутації гена GBA підвищують ризик хвороби більш ніж у 5 разів[19]. Проте навіть мутація LRRK2 не означає неминучої хвороби: до 80 років вона розвивалася лише в 25–43% носіїв[20].

Довкілля. Контакт із пестицидами паракватом і ротеноном був пов'язаний зі вдвічі-втричі вищим ризиком[21], а з розчинником трихлоретиленом навіть із шестикратним, хоча дослідження було невеликим[22]. Травма голови підвищувала ризик на 48%[23]. До можливих чинників зараховують також забруднення повітря, свинець і діабет 2 типу[24].

Імунітет. Генетичне дослідження даних понад 138 тисяч людей знайшло 17 спільних ділянок ДНК, що впливають на ризик хвороби Паркінсона й семи аутоімунних хвороб[25]. Це вказує на можливу спільну генетичну основу, але не доводить, що аутоімунні хвороби спричиняють хворобу Паркінсона.

Стать і вік. Чоловіки хворіють приблизно в 1,5 раза частіше, і з віком ця різниця зростає[26]. У середньому хвороба починається у віці 60–65 років, а рання форма до 50 років трапляється в невеликої частини пацієнтів[6]. Зрідка перші симптоми з'являються навіть до 40 років[5].

Чи завжди хвороба Паркінсона спадкова? Ні. Значущі генетичні варіанти знаходять лише в 13% пацієнтів, а більшість носіїв навіть найпоширенішої мутації не захворюють[18][20]. Це добре доведено великими дослідженнями.

Як діагностують хворобу Паркінсона

Діагноз ставить невролог на основі огляду й критеріїв Міжнародного товариства рухових розладів 2015 року. Вони розрізняють клінічно встановлену й імовірну хворобу та враховують ознаки, які виключають діагноз або змушують його сумніватися[8]. Коли діагноз неочевидний, допомагає радіоізотопне дослідження дофамінових транспортерів мозку[9].

Схожі симптоми можуть мати й інші стани, тому лікар має їх виключити:

  • паркінсонізм через ліки, найчастіше через класичні антипсихотики; на відміну від хвороби Паркінсона, втрати нюху при ньому не буває[27];
  • судинний паркінсонізм після інсультів, який разом із лікарським є найчастішою з інших причин паркінсонізму[28];
  • наслідки травм голови, зокрема повторюваних ударів у контактних видах спорту: у колишніх футболістів і гравців в американський футбол хвороба Паркінсона трапляється частіше[29];
  • енцефаліт: паркінсонізм описано як типовий наслідок летаргічного енцефаліту, епідемії якого прокотилися на початку XX століття[30];
  • множинна системна атрофія, при якій рано падає тиск під час вставання, і прогресуючий над'ядерний параліч, при якому порушуються рухи очей угору й униз[27].

Практично одним із найкращих способів підтвердити діагноз є чітке покращення від лікування леводопою[27]. МРТ допомагає виключити інші причини схожих симптомів, як-от інсульт у глибоких відділах мозку чи нормотензивну гідроцефалію[27].

Останніми роками з'явилися біологічні тести. Аналіз спинномозкової рідини на патологічний альфа-синуклеїн мав чутливість 87,7% і специфічність 96,3%, а позитивний результат мали навіть 86% людей із ранніми ознаками, як-от розлад поведінки уві сні чи втрата нюху[31]. Біопсія шкіри на фосфорильований альфа-синуклеїн була позитивною в 92,7% пацієнтів із хворобою Паркінсона[32].

Реклама

Лікування

Ліки не зупиняють хворобу, але добре полегшують симптоми[9]. Основним препаратом є леводопа з карбідопою, а також використовують агоністи дофаміну, інгібітори МАО-B і КОМТ, амантадин та холінолітики[6]. ВООЗ зазначає, що в багатьох країнах із низьким і середнім доходом ці ліки досі недоступні[3].

Давно існує побоювання, що леводопа «отруює» мозок і прискорює хворобу. Дослідження ELLDOPA цього не підтвердило: після 42 тижнів стан пацієнтів на плацебо погіршився, а на леводопі був кращим, і вона не прискорювала прогресування[33].

Чи прискорює леводопа хворобу Паркінсона? Ні. Рандомізоване дослідження показало, що леводопа не пришвидшує погіршення стану[33]. Ці дані надійні.

Коли ліки перестають достатньо допомагати, розглядають операції. Глибока стимуляція мозку покращувала якість життя й рухи більше, ніж самі ліки[34]. Новіший метод, фокусований ультразвук, дозволяє без розрізу зруйнувати невелику ділянку мозку: при лікуванні однієї з таких ділянок показник рухових симптомів на ураженому боці знизився приблизно вдвічі[35], а при лікуванні іншої на лікування відповіли 69% пацієнтів проти 32% після імітації процедури[36].

Читайте:

Рух і реабілітація

Фізична активність є важливою частиною лікування. У дослідженні SPARX 6 місяців інтенсивних тренувань на біговій доріжці в пацієнтів на ранній стадії без ліків майже зупинили погіршення рухових симптомів, тоді як у контрольній групі вони наростали. Проте це дослідження другої фази, і остаточних висновків воно не дає[37]. Тайцзі покращувало рівновагу більше, ніж силові вправи чи розтяжка, і зменшувало кількість падінь, а ефект зберігався 3 місяці після занять[38]. ВООЗ радить силові вправи, тренування ходьби й рівноваги та вправи у воді[3].

Якщо з'являються проблеми з мовленням чи ковтанням, допомагає терапевт мови та мовлення (логопед): він навчає спеціальних вправ або підбирає допоміжні пристрої[39].

Харчування

Щоб зменшити закрепи, які часто супроводжують хворобу, варто їсти більше клітковини з фруктів, овочів і цільнозернових продуктів та пити достатньо рідини[39]. Коли тиск падає під час вставання, Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить додати в раціон трохи більше солі та їсти частіше невеликими порціями[39].

Що пов'язане з нижчим ризиком

Запобігти хворобі Паркінсона напевно неможливо, але деякі звички пов'язані з нижчим ризиком:

  • фізична активність: найактивніші люди мали на 29% нижчий ризик[40];
  • кава: люди, які п'ють каву, хворіли на 31% рідше[41], а в 30-річному дослідженні чоловіків захворюваність серед тих, хто не пив каву, була в 5 разів вищою, ніж серед тих, хто пив найбільше[42].

У курців ризик хвороби Паркінсона на 61% нижчий[41]. Проте частина цих зв'язків може пояснюватися зворотною причинністю: ранні зміни в мозку могли змінювати звички людей ще до діагнозу[24]. А шкода куріння значно перевищує будь-яку можливу користь.

Чи захищає кава від хвороби Паркінсона? Можливо. Зв'язок стабільно спостерігається в багатьох дослідженнях, але рандомізованих досліджень немає, і частково він може бути зворотним[41][24]. Докази є, але не остаточні.

Життя з хворобою Паркінсона

Хвороба розвивається повільно, і багато людей роками зберігають активність. Вона дуже різна: м'яка форма з переважанням рухових симптомів трапляється в половини пацієнтів, а важка швидкопрогресуюча лише в 9–16%[9]. Регулярні візити до невролога, підбір ліків, рух, фізіотерапія, лікування порушень сну й депресії допомагають довше зберігати якість життя. З часом у частини пацієнтів можуть розвиватися порушення пам'яті й мислення, тому важливо стежити й за цими змінами[6]. Групи підтримки допомагають навчитися жити з наслідками хвороби й дають цінну інформацію, поради та досвід інших людей[6].

Запах хвороби та ранні провісники

  • Жінка з надзвичайно гострим нюхом відчувала особливий запах у людей із хворобою Паркінсона. Дослідники з'ясували, що його дають речовини шкірного сала, і це відкрило шлях до нових методів діагностики[43].
  • Розлад поведінки уві сні є одним із найсильніших провісників хвороби: у 7 із 10 людей із цим розладом за 12 років розвивається нейродегенеративна хвороба[11].

Зверніться до невролога, якщо помітили тремтіння руки в спокої, сповільненість рухів, скутість, дрібний почерк, порушення ходьби чи рівноваги[5]. Привід для консультації дають і втрата нюху, поведінка уві сні, коли людина рухається чи кричить у снах, тривалі закрепи й депресія в поєднанні з іншими ознаками[9]. Людям із діагнозом варто негайно звернутися до лікаря при падіннях, раптовому погіршенні рухів, сплутаності свідомості чи галюцинаціях.

Підсумок

Хвороба Паркінсона виникає через загибель нейронів, що виробляють дофамін, і проявляється сповільненістю рухів, тремтінням і скутістю, а втрата нюху, розлад поведінки уві сні й закрепи можуть з'явитися за роки до цього. Причини поєднують гени й довкілля, але спадкова форма трапляється лише в меншості пацієнтів. Сучасні біологічні тести допомагають виявляти хворобу раніше. Леводопа та інші ліки полегшують симптоми й не прискорюють хворобу, а при потребі допомагають глибока стимуляція мозку чи фокусований ультразвук. Регулярний рух є важливою частиною лікування й пов'язаний із нижчим ризиком захворіти.

Джерела43
  1. Огляд. Obeso JA. та ін. Past, present, and future of Parkinson's disease: A special essay on the 200th Anniversary of the Shaking Palsy. Mov Disord, 2017.
  2. Мета-аналіз. Global, regional, and national burden of Parkinson's disease, 1990-2016: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2016. Lancet Neurol, 2018.
  3. Parkinson disease. World Health Organization.
  4. Дослідження. Su D. та ін. Projections for prevalence of Parkinson's disease and its driving factors in 195 countries and territories to 2050: modelling study of Global Burden of Disease Study 2021. BMJ, 2025.
  5. Довідник. Parkinson's disease. NHS.
  6. Довідник. Parkinson's Disease. NIH.
  7. Дослідження. Kordower JH. та ін. Disease duration and the integrity of the nigrostriatal system in Parkinson's disease. Brain, 2013.
  8. Огляд. Postuma RB. та ін. MDS clinical diagnostic criteria for Parkinson's disease. Mov Disord, 2015.
  9. Огляд. Armstrong MJ. та ін. Diagnosis and Treatment of Parkinson Disease: A Review. JAMA, 2020.
  10. Дослідження. Haugen J. та ін. Prevalence of impaired odor identification in Parkinson disease with imaging evidence of nigrostriatal denervation. J Neural Transm (Vienna), 2016.
  11. Дослідження. Postuma RB. та ін. Risk and predictors of dementia and parkinsonism in idiopathic REM sleep behaviour disorder: a multicentre study. Brain, 2019.
  12. Мета-аналіз. Adams-Carr KL. та ін. Constipation preceding Parkinson's disease: a systematic review and meta-analysis. J Neurol Neurosurg Psychiatry, 2016.
  13. Мета-аналіз. Reijnders JS. та ін. A systematic review of prevalence studies of depression in Parkinson's disease. Mov Disord, 2008.
  14. Мета-аналіз. Velseboer DC. та ін. Prevalence of orthostatic hypotension in Parkinson's disease: a systematic review and meta-analysis. Parkinsonism Relat Disord, 2011.
  15. Довідник. Parkinson's disease - Symptoms. NHS.
  16. Мета-аналіз. Maggi G. та ін. Prevalence and clinical profile of patients with restless legs syndrome in Parkinson's disease: A meta-analysis. Sleep Med, 2024.
  17. Дослідження. Polymeropoulos MH. та ін. Mutation in the alpha-synuclein gene identified in families with Parkinson's disease. Science, 1997.
  18. Дослідження. Cook L. та ін. Parkinson's disease variant detection and disclosure: PD GENEration, a North American study. Brain, 2024.
  19. Дослідження. Sidransky E. та ін. Multicenter analysis of glucocerebrosidase mutations in Parkinson's disease. N Engl J Med, 2009.
  20. Дослідження. Lee AJ. та ін. Penetrance estimate of LRRK2 p.G2019S mutation in individuals of non-Ashkenazi Jewish ancestry. Mov Disord, 2017.
  21. Дослідження. Tanner CM. та ін. Rotenone, paraquat, and Parkinson's disease. Environ Health Perspect, 2011.
  22. Дослідження. Goldman SM. та ін. Solvent exposures and Parkinson disease risk in twins. Ann Neurol, 2012.
  23. Мета-аналіз. Balabandian M. та ін. Traumatic brain injury and risk of Parkinson's disease: a meta-analysis. Acta Neurol Belg, 2023.
  24. Огляд. Grotewold N. та ін. Update: Protective and risk factors for Parkinson disease. Parkinsonism Relat Disord, 2024.
  25. Дослідження. Witoelar A. та ін. Genome-wide Pleiotropy Between Parkinson Disease and Autoimmune Diseases. JAMA Neurol, 2017.
  26. Мета-аналіз. Moisan F. та ін. Parkinson disease male-to-female ratios increase with age: French nationwide study and meta-analysis. J Neurol Neurosurg Psychiatry, 2016.
  27. Довідник. NCBI Bookshelf
  28. Огляд. Tison F. Other causes of parkinsonism. Baillieres Clin Neurol, 1997.
  29. Мета-аналіз. Bellomo G. та ін. A systematic review on the risk of neurodegenerative diseases and neurocognitive disorders in professional and varsity athletes. Neurol Sci, 2022.
  30. Огляд. Bonomo N. та ін. Electroconvulsive Therapy for the Neuropsychiatric Manifestations of Amyostatic-Akinetic Encephalitis Lethargica: A Case Report. J ECT, 2026.
  31. Дослідження. Siderowf A. та ін. Assessment of heterogeneity among participants in the Parkinson's Progression Markers Initiative cohort using α-synuclein seed amplification: a cross-sectional study. Lancet Neurol, 2023.
  32. Дослідження. Gibbons CH. та ін. Skin Biopsy Detection of Phosphorylated α-Synuclein in Patients With Synucleinopathies. JAMA, 2024.
  33. Дослідження. Fahn S. та ін. Levodopa and the progression of Parkinson's disease. N Engl J Med, 2004.
  34. Дослідження. Deuschl G. та ін. A randomized trial of deep-brain stimulation for Parkinson's disease. N Engl J Med, 2006.
  35. Дослідження. Martínez-Fernández R. та ін. Randomized Trial of Focused Ultrasound Subthalamotomy for Parkinson's Disease. N Engl J Med, 2020.
  36. Дослідження. Krishna V. та ін. Trial of Globus Pallidus Focused Ultrasound Ablation in Parkinson's Disease. N Engl J Med, 2023.
  37. Дослідження. Schenkman M. та ін. Effect of High-Intensity Treadmill Exercise on Motor Symptoms in Patients With De Novo Parkinson Disease: A Phase 2 Randomized Clinical Trial. JAMA Neurol, 2018.
  38. Дослідження. Li F. та ін. Tai chi and postural stability in patients with Parkinson's disease. N Engl J Med, 2012.
  39. Довідник. Parkinson's disease - Treatment. NHS.
  40. Мета-аналіз. Fang X. та ін. Association of Levels of Physical Activity With Risk of Parkinson Disease: A Systematic Review and Meta-analysis. JAMA Netw Open, 2018.
  41. Мета-аналіз. Hernán MA. та ін. A meta-analysis of coffee drinking, cigarette smoking, and the risk of Parkinson's disease. Ann Neurol, 2002.
  42. Дослідження. Ross GW. та ін. Association of coffee and caffeine intake with the risk of Parkinson disease. JAMA, 2000.
  43. Дослідження. Trivedi DK. та ін. Discovery of Volatile Biomarkers of Parkinson's Disease from Sebum. ACS Cent Sci, 2019.