Баланопостит: запалення крайньої плоті та голівки

Серед необрізаних дорослих чоловіків із цукровим діабетом баланопостит трапляється приблизно в кожного третього, близько 35%^[1]. Буває, що саме грибкове запалення крайньої плоті вперше приводить чоловіка до аналізу на цукор: у британських настановах його називають можливою першою ознакою ще не виявленого діабету^[2].

Цей стан не завжди небезпечний, але завжди неприємний. Свербіж, печіння й почервоніння змушують багатьох чоловіків соромитися і відкладати візит до лікаря. Проте баланопостит не має нічого спільного із сексуальною неохайністю чи «чоловічими слабкостями»: це звичайне запалення, яке трапляється навіть у дитячому віці.

Що таке баланопостит

Баланопостит є запаленням, що охоплює одночасно голівку статевого члена і крайню плоть. Воно проявляється болем, свербежем, почервонінням, іноді набряком і виділеннями. Лікарі вважають цей діагноз описовим: під однією назвою об'єднують різні стани зі схожим виглядом, від грибкової інфекції до подразнення милом чи хронічної хвороби шкіри^[2].

Під крайньою плоттю завжди є трохи вологи та смегми, тобто природного мастила зі шкірного сала й відмерлих клітин. Якщо там довго затримуються волога, залишки сечі й виділень або шкіра подразнюється, з'являються умови для росту грибків і бактерій. Запалення буває гострим, а буває й таким, що повертається знову і знову.

Міф: баланопостит є венеричною хворобою. Насправді: саме запалення не вважають інфекцією, що передається статевим шляхом, і воно не «передається» як окрема хвороба, хоча мікроорганізми, які його спричиняють, від людини до людини переходити можуть^[3]. Найчастіше винні місцеві чинники: волога, подразнення, травмування шкіри. Стан добре лікується, а правильний догляд допомагає уникнути ускладнень і повторів.

Кого вражає баланопостит

Баланопостит буває в будь-якому віці, але лише в тих, хто має крайню плоть: після обрізання запалюватися просто нічому^[3]. За даними метааналізів, в обрізаних чоловіків запалення голівки трапляється на 68% рідше^[4]. Ризик зростає, коли догляд за статевими органами недостатній, а також коли шкіра надто чутлива до подразників.

У хлопчиків баланопостит найчастіше виникає у віці від 2 до 5 років^[1]: у цей час крайня плоть ще природно прилягає до голівки й не відтягується, а навички гігієни лише формуються. У дітей запалення зазвичай легке: у дослідженні 463 дітей із баланітом чи баланопоститом повторно по допомогу протягом місяця звернулися лише 11, причому незалежно від того, яке лікування їм призначили^[5]. Серед дорослих баланопостит частіше розвивається за цукрового діабету, надмірної ваги (індекс маси тіла понад 25)^[6] або алергії.

Хоча б раз баланопостит буває у 12–20% чоловіків і хлопчиків^[1]. Ризик зростає при фімозі, коли крайня плоть звужена і промити під нею складно^[2]. Дбайлива щоденна гігієна помітно зменшує ймовірність повторних епізодів.

Як баланопостит впливає на організм

Запалення крайньої плоті та голівки спричиняє подразнення, печіння й біль, які посилюються від дотику або руху шкіри. Через набряк крайню плоть важче відсунути, іноді з'являється відчуття стягнутості. Під час сечовипускання можливе печіння, а оргазм і еякуляція можуть бути неприємними чи болючими^[6].

Повторні епізоди баланопоститу є приводом перевірити рівень глюкози в крові, бо можуть указувати на прихований діабет^[3]. Якщо запалення часто повертається і його не лікують, крайня плоть може рубцюватися й звужуватися, так розвивається набутий фімоз^[1]. Набрякла тісна крайня плоть, відтягнута за голівку, може там застрягнути: цей стан називають парафімозом, і він потребує невідкладної допомоги, бо порушує кровообіг у голівці^[6]. Тривале запалення пов'язують і з приблизно в 3,8 раза вищим ризиком раку статевого члена^[4], хоча сам цей рак трапляється рідко, а головними його чинниками вважають ліхен склероз і стійку інфекцію онкогенними типами вірусу папіломи людини^[7].

Під час гострого запалення статеве життя й гігієна можуть тимчасово ускладнюватися через біль і подразнення. Своєчасне лікування зазвичай повністю усуває ці симптоми.

Симптоми баланопоститу

Ознаки баланопоститу помітні з перших днів. Уражена ділянка може бути червоною, блискучою, з дрібними вузликами чи блідими плямами; на смаглявій і темній шкірі почервоніння буває менш помітним^[8]. Іноді шкіра ущільнюється, з'являється відчуття натягнутості, що ускладнює рух крайньої плоті. З-під крайньої плоті можуть з'являтися виділення з неприємним запахом^[2]. Якщо запалення посилюється, можуть утворюватися тріщини або дрібні виразки.

Основні симптоми, на які слід звернути увагу:

• Біль і подразнення: відчуваються під час дотику, сечовипускання або еякуляції.
• Свербіж і печіння: постійний або періодичний дискомфорт у ділянці голівки.
• Набряк і почервоніння: тканини збільшуються в об'ємі, стають чутливими.
• Виділення із запахом: густі виділення або скупчення смегми під крайньою плоттю; при грибковій інфекції наліт білий і схожий на сир.
• Зміна кольору шкіри: почервоніння, фіолетові або темні плями.
• Виразки чи тріщини: свідчать про виражене запалення або приєднання інфекції^[2].

Симптоми можуть нагадувати прояви інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), а виразки бувають і при генітальному герпесі. Тому точну причину визначає лікар після огляду й аналізів.

Причини баланопоститу

Баланопостит розвивається, коли під крайньою плоттю накопичуються волога, смегма або подразливі речовини. Найчастіше запалення спричиняють грибки, насамперед кандида, рідше бактерії, подразнення чи хвороби шкіри^[6]. Грибковий баланопостит у побуті називають «чоловічою молочницею»: назва зрозуміла, але пасує лише до кандидозного запалення, тож не кожне почервоніння голівки є молочницею. Шкодить і протилежна крайність: у настановах чинником баланопоститу названо як погану гігієну, так і надмірне миття^[2].

Основні причини баланопоститу:

• Недостатня гігієна: залишки смегми, сечі й поту під крайньою плоттю створюють сприятливе середовище для подразнення^[8].
• Інфекції: грибкові (Candida albicans, найчастіша причина) або бактеріальні, зокрема стрептококи, Haemophilus parainfluenzae, клебсієла, епідермальний стафілокок^[6], золотистий стафілокок і анаеробні бактерії^[2].
• Запальні хвороби шкіри: псоріаз, екзема, контактний дерматит, а також ліхен склероз (склероатрофічний лишай) і червоний плоский лишай^[2].
• Алергічні реакції та подразнення: латекс презервативів, мило, гелі для душу, лубриканти або креми з ароматизаторами^[8].
• Інфекції, що передаються статевим шляхом: наприклад, гонорея чи хламідіоз^[8], а також трихомоніаз, сифіліс і герпес^[2].
• Хронічні захворювання: цукровий діабет, при якому глюкоза в сечі полегшує розвиток грибкової інфекції^[8]. Ризик підвищують і ліки від діабету з групи гліфлозинів (інгібітори SGLT2): за метааналізом 98 рандомізованих досліджень, грибкові інфекції статевих органів на них трапляються приблизно в 3,7 раза частіше, ніж на плацебо^[9]. Такий препарат самостійно не скасовують: про симптоми кажуть лікарю.

Найчастіше достатньо усунути причину запалення, тобто відмовитися від подразника, налагодити м'яку гігієну або пролікувати інфекцію, щоб симптоми минули без ускладнень.

Читайте:

Діабет 2 типу: як змінюється шкіра

Діабет 2 типу і шкіра: чому при цукровому діабеті шкіра сохне, свербить і погано загоюється, які інфекції та де...

Діагностика баланопоститу

Діагностику проводить дерматовенеролог або уролог. Лікар оглядає крайню плоть і голівку статевого члена, оцінює характер запалення, наявність виділень чи висипань, розпитує про засоби гігієни, ліки та статеві контакти. Часто одного огляду досить, але якщо симптоми повторюються або підозрюють інфекцію, призначають аналізи, щоб визначити точну причину^[2].

Методи діагностики можуть включати:

• Огляд: оцінка стану шкіри, кольору, набряку, наявності ерозій або тріщин.
• Мазок із голівки та з-під крайньої плоті: береться стерильним тампоном для виявлення бактерій чи грибків^[6]. Знайдений мікроорганізм ще не доводить, що запалення спричинив саме він: кандида й бактерії часто лише «осідають» на вже подразненій шкірі^[2].
• Мазок із сечівника (уретри): тонкий тампон вводять приблизно на 2 сантиметри, щоб шукати збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом^[6].
• Аналіз сечі на глюкозу: доречний у більшості випадків, особливо коли підозрюють грибкову інфекцію^[2].
• Аналіз крові на глікований гемоглобін (HbA1c): показує середній рівень цукру за останні місяці й допомагає виявити діабет або предіабет^[6].
• Біопсія шкіри: невеликий шматочок тканини беруть на аналіз, коли діагноз неясний і зміни не минають, зокрема щоб виключити передракові зміни^[2].

Отримані результати допомагають відрізнити інфекцію від подразнення, хронічної хвороби шкіри, статевої інфекції чи передракового стану. Від цього залежить лікування: протигрибковий крем не допоможе при ліхен склерозі, а антибіотик не подіє на грибок.

Лікування баланопоститу

Терапія залежить від причини запалення. Лікування має усунути подразник чи збудника, загоїти шкіру й запобігти повторенню. У більшості випадків стан добре піддається місцевому лікуванню та корекції гігієни. Лікар підбирає препарати після огляду або аналізів.

Медикаментозне лікування

Якщо баланопостит має інфекційне походження, застосовують місцеві або системні ліки. Самостійно обирати препарати не варто, бо різні причини запалення потребують різного підходу.

• Антибіотики: при легкій бактеріальній інфекції досить мазі з мупіроцином; при анаеробній інфекції з неприємним запахом призначають метронідазол; при тяжкому перебігу або набряку потрібні таблетки, наприклад феноксиметилпеніцилін, кларитроміцин^[2], амоксицилін із клавулановою кислотою, цефалексин чи еритроміцин^[1].
• Протигрибкові креми: при кандидозі наносять крем із клотримазолом 1% або міконазолом 2% двічі на день протягом 7–14 днів; якщо симптоми виражені, лікар може призначити одну таблетку флуконазолу 150 мг, а при алергії на ці креми можливий ністатин^[2]. Застосовують також еконазол^[6]. У дослідженні зі 157 чоловіками одна доза флуконазолу і тижневий курс клотримазолу дали однаковий результат: вилікування або поліпшення у 92% і 91%^[10].
• Слабкі стероїдні креми: при подразненні чи контактному дерматиті допомагає гідрокортизон 1%, а при вираженому запаленні його поєднують із протигрибковим кремом^[2].
• Антигістамінні засоби: зменшують свербіж і подразнення, якщо причина алергічна^[6].

Немедикаментозне лікування

Коли запалення не пов'язане з інфекцією, допомагають щадне очищення та відмова від подразників. Замість мила лікарі радять емоленти, тобто пом'якшувальні засоби без ароматизаторів^[2]. Якщо баланопостит повторюється, а ліки не допомагають, можуть запропонувати обрізання (циркумцизію), тобто видалення крайньої плоті^[8]. Особливо це стосується фімозу, при якому без операції запалення часто повертається^[2].

Догляд під час лікування

Під час лікування важливо зменшити подразнення й тримати шкіру сухою. Це прискорює загоєння та зменшує ризик повторного запалення^[8].

• Мити статевий член щодня теплою водою або емолентом, без мила й гелю для душу, обережно відсуваючи крайню плоть.
• Після миття м'яко висушувати крайню плоть і голівку.
• Носити вільну бавовняну білизну, яка не створює тертя й перегріву.
• Не наносити косметичні, спиртовмісні чи дезінфекційні засоби на уражену шкіру.

Тривалість і прогноз

Багатьом людям за належного лікування та догляду стає краще протягом тижня^[6]. Неінфекційне запалення зазвичай минає за 1–2 тижні щадної гігієни з емолентами, але приблизно в кожного десятого воно повертається і потребує додаткового обстеження^[1]. Прогноз сприятливий: коли причину усунуто, шкіра здебільшого відновлюється без наслідків.

Коротко: якщо запалення не минає за 1–2 тижні або повертається, міняти креми навмання марно: потрібен лікар, який з'ясує причину.

Секс і баланопостит

Баланопостит сам по собі не є статевою інфекцією, але його можуть спричиняти збудники ІПСШ. Поки причина запалення не з'ясована, від сексу краще утриматися^[6]. Це допоможе не подразнювати уражену шкіру й не передати інфекцію, якщо вона є.

Статеві контакти під час запалення часто спричиняють біль і погіршують стан шкіри, тож від сексу й мастурбації до одужання краще відмовитися^[6]. Протигрибкові та інші креми можуть пошкоджувати латексні презервативи, тому під час лікування вони захищають гірше^[2]. Кандида нерідко буває і в статевої партнерки, тож якщо в неї є симптоми молочниці, лікування може знадобитися обом^[2].

Відкрита розмова з партнером допомагає уникнути непорозумінь. Чесність і тимчасова перерва в інтимних контактах прискорюють одужання та знижують ризик повторного запалення.

Профілактика баланопоститу

Регулярний і дбайливий догляд за статевими органами є найкращим способом запобігти баланопоститу. Особливо важливо підтримувати сухість ділянки під крайньою плоттю, бо надлишкова волога сприяє росту грибків і бактерій.

Основні способи профілактики:

• Щоденна гігієна: мити голівку і крайню плоть теплою водою або емолентом, без мила й ароматизаторів^[8].
• Очищення під крайньою плоттю: обережно відсувати її під час душу, змивати смегму і після висушування повертати крайню плоть на місце.
• Захист під час сексу: використовувати презерватив, щоб зменшити ризик статевих інфекцій; якщо звичайні подразнюють шкіру, обирати презервативи для чутливої шкіри^[8].
• М'які засоби для догляду: обирати продукти без барвників, ароматизаторів і спирту, а перед тим як торкатися статевого члена, мити руки^[8].
• Контроль рівня цукру: при діабеті дотримуватися рекомендацій щодо харчування й лікування, щоб уникнути рецидивів^[2].
• Гігієна в дітей: статевий член дитини щодня м'яко обмивають теплою водою без мила, пінки для ванни й вологих серветок, часто міняють підгузки, а крайню плоть, яка ще не відходить, ніколи не відтягують силою^[8].

Міф: що частіше і ретельніше митися з милом, то менший ризик запалення. Насправді: мило й часте миття самі подразнюють ніжну шкіру голівки, тому лікарі радять уникати мила і використовувати емоленти^[2].

Гігієні статевих органів хлопчика вчать змалку, і саме ця звичка є головним засобом профілактики баланопоститу в дорослому віці.

Відмінність між баланітом, поститом і баланопоститом

Ці три терміни часто плутають. Вони відрізняються тим, яка саме ділянка запалена, а симптоми мають схожі: почервоніння, біль, свербіж і набряк.

Різниця між ними полягає в такому^[2]:

• Баланіт: запалення охоплює лише голівку статевого члена.
• Постит: уражена тільки крайня плоть, без змін на голівці.
• Баланопостит: поєднане запалення голівки та крайньої плоті.

У чоловіків із крайньою плоттю запалення рідко обмежується однією ділянкою, тому терміни «баланіт» і «баланопостит» часто вживають як рівнозначні^[3]. Незалежно від назви, підхід однаковий: м'яка гігієна, пошук і усунення причини та лікування, яке підходить саме до неї.