Що варто знати про ліхен склероз

Ліхен склероз — це захворювання, яке змінює шкіру в інтимних зонах, викликаючи свербіж, дискомфорт і ризик ускладнень. При цьому воно не передається іншим людям.

Іноді тіло реагує неочікувано. У місцях, які зазвичай залишаються прихованими, шкіра раптом стає чутливою, блідою, починає свербіти або тріскатися. Це викликає не лише фізичні відчуття, а й внутрішній сором чи тривогу. Не завжди зрозуміло, що саме відбувається, чому воно з’явилося саме зараз, і що робити далі. Але за цими змінами може стояти конкретний діагноз — хронічне шкірне захворювання, яке потребує уваги та обережного догляду.

Що таке ліхен склероз

Ліхен склероз – це хронічне неінфекційне захворювання шкіри, яке найчастіше уражає зовнішні статеві органи та ділянку навколо анального отвору. У рідкісних випадках зміни можуть з’явитися на інших ділянках тіла. Ліхен склероз не передається при контакті з іншими людьми, не є венеричним захворюванням і не виникає через порушення гігієни.

Уражена шкіра стає дуже тонкою, знебарвленою, з часом вкривається білуватими блискучими плямами, які зливаються в більші ділянки. Вони часто нагадують зморщений пергамент або папір. Через постійний свербіж та подразнення на цих зонах нерідко утворюються тріщини й болісні ділянки. Якщо не лікувати, це може призвести до рубцювання тканин і деформації шкіри.

Найчастіше уражуються такі ділянки:

• Вульва: зовнішні жіночі статеві органи, включно з малими і великими статевими губами.
• Крайня плоть і голівка статевого члена: особливо у чоловіків, які не проходили обрізання.
• Уретра: канал, через який виводиться сеча. При ураженні можуть з’являтися порушення сечовипускання.
• Анальна ділянка: шкіра довкола заднього проходу також може змінюватися.

Ліхен склероз не виліковується повністю, але сучасне лікування допомагає значно полегшити симптоми, зменшити ризик ускладнень і запобігти подальшому пошкодженню шкіри. Відомі також інші назви цієї хвороби — “біла плямиста хвороба” або “BXO” (баланіт ксеротика облітеранс), які найчастіше використовуються щодо чоловіків.

Наскільки поширене захворювання

Ліхен склероз вважається рідкісним шкірним захворюванням. Навіть при наявності кількох факторів ризику він зустрічається нечасто. У медичній практиці він діагностується значно рідше, ніж інші дерматологічні стани. Це свідчить про низьку поширеність серед загального населення.

Симптоми та причини

Прояви ліхену склерозу залежать від локалізації ураження, але найчастіше зачіпають шкіру статевих органів і ділянку навколо ануса. На ранніх стадіях симптоми можуть бути незначними, тому їх легко сплутати з подразненням або алергією. Проте в міру прогресування хвороби змінюється зовнішній вигляд шкіри, з’являється свербіж і болісні відчуття.

Основні симптоми

Характерні ознаки помітні переважно на вульві, голівці пеніса, крайньої плоті або анальній ділянці. Також можливі ураження в інших зонах, але це трапляється рідко. Симптоми можуть варіюватися, але мають кілька спільних проявів:

• Білі плями: блискучі, підняті, поступово зливаються в більші ділянки, схожі на пергамент.
• Свербіж і подразнення: можуть бути інтенсивними, особливо вночі.
• Болючі тріщини або виразки: з’являються через розчухування ураженої шкіри.
• Рубцювання: змінює структуру шкіри, обмежує її рухливість і викликає дискомфорт.

У чоловіків можливе звуження отвору уретри або фімоз, що ускладнює сечовипускання. Іноді з’являються виділення, які не є сечею чи спермою. У жінок частими симптомами є сухість, печіння та біль під час статевого акту. При прогресуванні хвороби можливе зменшення отвору піхви або деформація вульви.

Фактори ризику

Є певні категорії людей, у яких ризик розвитку ліхену склерозу вищий. Наявність цих чинників не означає, що захворювання обов’язково з’явиться, але підвищує ймовірність:

• Жінки в постменопаузальному періоді: гормональні зміни можуть впливати на стан шкіри.
• Дівчата до статевого дозрівання: шкіра в цей період більш вразлива.
• Чоловіки з крайньою плоттю: захворювання рідше трапляється після обрізання.
• Аутоімунні порушення: в тому числі цукровий діабет 1 типу, анемія, вітиліго, тиреоїдит.
• Алергічні стани: можуть бути фоновим фактором ризику.
• Індекс маси тіла (ІМТ) понад 30: зайва вага підвищує навантаження на шкіру.

Можливі причини

Точна причина розвитку ліхену склерозу не встановлена. Проте існує кілька гіпотез, які медичні дослідження вивчають найбільш активно:

• Аутоімунна реакція: організм помилково атакує власні клітини шкіри.
• Гормональні зрушення: коливання рівня гормонів можуть впливати на чутливість шкіри.
• Спадковість: в окремих випадках хвороба може передаватися генетично.
• Фізична травма або сексуальне насильство: іноді ліхен склероз з’являється після ушкодження тканин.

Ці чинники не гарантують розвиток хвороби, але часто простежуються у пацієнтів із підтвердженим діагнозом. Також ліхен склероз не є інфекційним і не передається від людини до людини.

Діагностика

Ліхен склероз може мати зовнішні прояви, схожі на інші шкірні або інфекційні захворювання, тому встановити точний діагноз без огляду фахівця складно. Зазвичай першим етапом є клінічний огляд, під час якого лікар оцінює зовнішній вигляд ураженої шкіри, локалізацію, структуру тканин і наявність типових ознак, таких як білуваті плями, стоншення шкіри або рубці.

Якщо є сумніви або симптоми не характерні, може бути призначено біопсію — забір невеликої кількості шкіри для мікроскопічного аналізу. Цей метод допомагає підтвердити наявність ліхену склерозу і виключити інші можливі стани, наприклад, псоріаз або червоний плоский лишай. Біопсія проводиться локально, як правило, під місцевою анестезією, і не потребує тривалого відновлення.

Діагноз ставиться на основі поєднання симптомів, зовнішніх проявів і результатів аналізів. Чим раніше його встановити, тим більше шансів уникнути рубцювання і змін, що порушують природні функції шкіри чи уретри.

Методи лікування

Ліхен склероз не виліковується повністю, проте лікування дає змогу суттєво зменшити симптоми та зупинити розвиток ускладнень. Вибір методу залежить від локалізації ураження, вираженості симптомів і наявності рубцевих змін. У деяких випадках застосовується лише місцева терапія, в інших — потрібні додаткові втручання або контроль фахівців суміжного профілю.

Консервативне лікування

У більшості випадків лікування починають з місцевих засобів. Їхня мета — зменшити запалення, свербіж і зберегти цілісність шкіри. Основні підходи:

• Топічні кортикостероїди: найчастіше застосовують мазі на основі клобетазолу. Вони наносяться безпосередньо на уражену ділянку, знижують активність запального процесу і зменшують свербіж.
• Імуносупресивні засоби: у випадках, коли кортикостероїди неефективні або не підходять, можуть застосовувати мазь такролімус. Вона зменшує активність імунної відповіді в шкірі.
• Фототерапія: використовується рідше, але може бути корисною при ураженнях поза зоною геніталій. Застосовуються промені ультрафіолету В (UVB), які зменшують запалення та свербіж.

Перші результати лікування можна помітити через кілька тижнів після початку застосування мазей. Світлолікування потребує кількох сеансів, а ефект стає помітним приблизно через два місяці.

Хірургічне втручання

У деяких випадках, особливо за наявності рубців або звуження уретри, виникає потреба в операції. Таке лікування не є першочерговим, але може значно покращити якість життя.

• Обрізання (циркумцизія): може бути ефективним у чоловіків із фімозом або вираженими змінами крайньої плоті. Після операції симптоми зазвичай зменшуються.
• Уретропластика: застосовується при ураженні уретри з формуванням звужень. Після втручання на певний період встановлюється катетер, який залишається на 3–4 тижні.

Після обрізання діти мають уникати положення лежачи на животі та ігор на сидячих гойдалках або велосипедах. Дорослим рекомендовано тимчасово утриматися від статевого акту або мастурбації до повного загоєння — зазвичай до 10 днів.

Моніторинг і профілактика ускладнень

Навіть за умов контрольованих симптомів ліхен склероз вимагає періодичного нагляду. Регулярні огляди дозволяють вчасно виявити ознаки переродження клітин, особливо в аногенітальній зоні. Також це дає змогу запобігти розвитку рубців, деформацій і стійких змін у функції уретри або слизових оболонок.

Перебіг і прогноз

Ліхен склероз має хронічний перебіг і не зникає сам по собі. Навіть за умови успішного лікування симптоми можуть повертатися, з'являтися в нових ділянках або загострюватися періодично. У деяких людей стан залишається стабільним протягом тривалого часу, в інших — прогресує і викликає ускладнення.

Без лікування можливе утворення рубців, які змінюють структуру шкіри й обмежують її еластичність. Це може ускладнити статеве життя, зробити сечовипускання болісним або спричинити звуження отвору уретри. У чоловіків із ураженням отвору сечівника лікування на ранній стадії дає змогу запобігти формуванню рубцевих змін у всій довжині каналу.

Також існує ризик переродження клітин. У деяких випадках ліхен склероз пов’язаний з розвитком плоскоклітинного раку шкіри в ділянці статевих органів. Це не означає, що рак обов’язково виникне, але регулярне спостереження допомагає вчасно виявити зміни та втрутитися на ранньому етапі.

Прогноз значною мірою залежить від того, коли саме було розпочато лікування. При ранньому виявленні і належному догляді більшість людей мають контрольований перебіг захворювання без тяжких наслідків.

Профілактика та спосіб життя

Запобігти появі ліхену склерозу поки що неможливо, адже точна причина його розвитку залишається невідомою. Проте є способи зменшити подразнення шкіри, уникнути загострень і підтримувати комфорт. Це особливо важливо для людей, у яких діагноз уже встановлено, або є підвищена чутливість шкіри в аногенітальній зоні.

Догляд має бути щоденним і делікатним. Мова не про складні процедури, а про звичайні речі, які можуть суттєво змінити самопочуття. Щоб знизити ризик подразнення, варто дотримуватися кількох простих звичок:

• Вільна білизна з м’яких тканин: зменшує тертя і тиск на шкіру.
• Тепла вода замість гарячої: не пересушує поверхню шкіри.
• Ніжне промокання рушником: краще за агресивне витирання.
• Зволоження після гігієни: допомагає утримати вологу в шкірі.
• Виключення ароматизованих засобів: мило, пральний порошок або кондиціонер можуть викликати реакцію.

Крім щоденного догляду, важливо уникати факторів, які посилюють тертя або підвищують температуру шкіри. Це, зокрема, довге носіння вологого одягу після плавання, інтенсивні тренування у тісному одязі, а також тривалі поїздки на велосипеді чи мотоциклі. У таких ситуаціях шкіра вразливіша до механічного впливу.

Щодо обрізання, деякі дані свідчать про те, що воно може зменшити ризик розвитку ліхену склерозу в чоловіків. Але це не загальна рекомендація, і така процедура має розглядатися індивідуально.

Відповіді на часті запитання

Чи є ліхен склероз онкологічним захворюванням?

Ліхен склероз сам по собі не є раком. Проте за відсутності лікування в аногенітальній зоні він може підвищувати ризик розвитку раку статевого члена у чоловіків або плоскоклітинного раку вульви у жінок. Регулярне спостереження за станом шкіри дає змогу вчасно виявити можливі зміни і зменшити ризики.

Це інфекція чи передається статевим шляхом?

Ні. Ліхен склероз не є інфекційним і не передається ні через статевий контакт, ні побутовим шляхом. Але через схожість з проявами деяких інфекцій, наприклад, герпесу або кандидозу, його іноді помилково вважають венеричним захворюванням. Поки діагноз не підтверджено, бажано утриматися від сексуальних контактів.

Чи можна займатися сексом із таким діагнозом?

Так, статеві контакти можливі, але варто зважати на самопочуття. Через зміну структури шкіри та її чутливість статевий акт або мастурбація можуть спричиняти біль. Для зменшення дискомфорту можна використовувати презервативи або внутрішні бар’єрні засоби. Це допоможе захистити шкіру від додаткового подразнення.

Чи ліхен склероз — це аутоімунне захворювання?

Остаточної відповіді немає. Проте у багатьох людей з ліхеном склерозом також виявляють інші автоімунні порушення — анемію, вітиліго, цукровий діабет 1 типу або захворювання щитоподібної залози. Це вказує на ймовірну роль імунної системи у розвитку хвороби.

Чим ліхен склероз відрізняється від баланопоститу?

Баланіт або баланопостит — це запалення головки статевого члена або крайньої плоті, яке найчастіше спричинене дріжджовими грибками. Воно лікується протигрибковими препаратами, антибіотиками чи гігієною. Ліхен склероз має інше походження, найімовірніше — імунне. Його лікують кортикостероїдами, імуносупресантами або хірургічно.

Що таке BXO і чим воно відрізняється від ліхену склерозу?

BXO — це стара назва хвороби, яка переважно застосовувалася для опису уражень крайньої плоті в чоловіків. Повна назва — баланіт ксеротика облітеранс. Сьогодні медики використовують термін «ліхен склероз» незалежно від статі чи локалізації симптомів.

Як лікувати висип на сідницях: поради

Гормонозамісна терапія під час менопаузи

Ластовиння (веснянки): причини появи та як позбутися