Що таке пріапізм

Назва стану походить від імені Пріапа, давньогрецького бога родючості, якого зображували з величезним фалосом у постійній ерекції. У реальному житті нічого міфічного в цьому немає: пріапізм трапляється приблизно в 0,73 випадку на 100 тисяч чоловіків на рік^[1], і найчастіше це болісний невідкладний стан. Він не має нічого спільного зі збудженням: кров не може відтікати зі статевого члена, застоюється й поступово втрачає кисень. Без допомоги лікарів це може закінчитися втратою здатності до ерекції.

Читайте:

Баланіт: запалення голівки статевого члена

Баланіт, або запалення голівки статевого члена: які бувають види, чому його спричиняють грибки, бактерії, под...

Перелом статевого члена: причини, симптоми, лікування

Перелом статевого члена: що саме рветься в органі, де немає кісток, за якими ознаками впізнати цю травму, як її...

Що таке пріапізм

Пріапізм — це ерекція, яка триває понад чотири години без сексуального збудження чи стимуляції або не минає після нього^[2]. У побуті кажуть просто «ерекція, що не спадає» чи «затяжна ерекція». Найчастіше вона болісна і сама не зникає. Кров залишається в печеристих (кавернозних) тілах, двох видовжених «камерах» усередині статевого члена, які під час ерекції наповнюються кров'ю. З часом ця кров втрачає кисень, і тканини починають ушкоджуватися. Без лікування розвиваються незворотні зміни, зокрема еректильна дисфункція^[3].

Загалом стан рідкісний, але серед чоловіків із серпоподібноклітинною анемією, спадковою формою анемії, при якій еритроцити набувають форми серпа, він трапляється у 30–45%^[4]. Пріапізм буває в будь-якому віці, від новонароджених до літніх людей, але найчастіше у двох групах: у хлопчиків 5–10 років і в чоловіків 20–50 років^[4]. У дітей майже дві третини випадків (63%) пов'язані із серпоподібноклітинною анемією^[5].

Міф: ерекція, яка не спадає годинами, свідчить про чоловічу силу. Насправді: пріапізм не пов'язаний із потенцією чи потягом. Це збій механізму, який зазвичай «вимикає» ерекцію, і при ішемічному типі він потребує невідкладної допомоги, щоб уберегти печеристі тіла від рубцювання^[3].

Види пріапізму

Медики виділяють три типи пріапізму: ішемічний, неішемічний і рецидивний^[3]. Вони різняться причинами, болем і тим, наскільки швидко ушкоджуються тканини. Від типу залежить, чи потрібна допомога в найближчі години.

Ішемічний (низькопотоковий) пріапізм

Це найпоширеніший тип. Кров накопичується в печеристих тілах і не може відтікати, тому тканини відчувають нестачу кисню (ішемію). Ерекція болісна, тривала й без лікування не минає. Такий тип часто буває при серпоподібноклітинній анемії, лейкемії чи малярії, після деяких ліків, але може з'явитися і без очевидної причини^[4]. Американська урологічна асоціація (AUA) у своїй настанові вважає його невідкладним станом, при якому лікування треба почати якомога раніше^[6].

Рецидивний (повторюваний) пріапізм

Це форма ішемічного пріапізму, яку англійською називають stuttering, тобто «заїкуватий». Болісні ерекції то з'являються, то минають самі, зазвичай тривають від кількох хвилин до трьох годин^[1], а з часом можуть ставати довшими. Повторні напади поступово ушкоджують тканини й підвищують ризик тривалого ішемічного епізоду^[7]. Найчастіше рецидивний пріапізм буває при серпоподібноклітинній анемії: повторні епізоди мають 42–64% хворих чоловіків і хлопців^[5].

Неішемічний (високопотоковий) пріапізм

Це рідкісний варіант, який зазвичай не болить. Він виникає після травми статевого члена або промежини (ділянки між мошонкою й заднім проходом), коли ушкоджена артерія безконтрольно скидає кров у печеристі тіла. Кров тут не застоюється і не втрачає кисень, тому тканини одразу не страждають, хоча ерекція може тривати довго. За американською настановою, це не невідкладний стан, і спочатку лікар може запропонувати спостереження^[2].

Коротко: тверда й болісна ерекція понад чотири години найчастіше означає ішемічний пріапізм, і тут рахунок іде на години; безболісна неповна ерекція після удару в пах дає більше часу, але теж потребує огляду уролога.

Симптоми пріапізму

Головна ознака пріапізму — ерекція, що триває понад чотири години без сексуального збудження^[2]. Вона може бути болісною або майже безболісною залежно від типу. Іноді стан розвивається поступово, іноді починається раптово, зокрема під час сну.

Симптоми відрізняються залежно від типу пріапізму:

Для ішемічного (низькопотокового) типу характерні^[8]:

• щільний і напружений стовбур статевого члена при м'якій голівці
• сильний біль, який наростає з часом
• відчуття тиску чи пульсації в статевому члені.

Для неішемічного (високопотокового) типу властиві:

• ерекція без болю або з мінімальним дискомфортом
• стовбур не повністю твердий
• поступовий початок після травми або удару в пах чи промежину^[1].

Чим довше триває ішемічний пріапізм, тим більше крові в печеристих тілах втрачає кисень і тим швидше руйнуються тканини.

Причини пріапізму

Приблизно в третини випадків причину встановити не вдається^[4]. В інших пріапізм пов'язаний із хворобами крові, травмами, дією ліків або наркотиків, які порушують роботу судин і відтік крові з печеристих тіл.

Медичні стани, які можуть спричинити пріапізм^[4]:

• серпоподібноклітинна анемія
• лейкемія (лейкоз, рак крові)
• малярія
• таласемія (спадкова хвороба, при якій порушується утворення гемоглобіну)
• укус павука чорна вдова^[9]
• отруєння чадним газом^[10]
• рак статевого члена або метастази пухлин у нього^[10]
• COVID-19: описано поодинокі випадки ішемічного пріапізму, переважно в тяжкохворих^[11]
• травма спинного мозку^[12] або статевих органів.

Пріапізм можуть спричиняти й ліки та речовини, що впливають на нервову систему або тонус судин^[1][13]:

• засоби від еректильної дисфункції: ін'єкції препаратів у статевий член і, значно рідше, таблетки, інгібітори фосфодіестерази-5 (силденафіл, тадалафіл)
• антидепресант тразодон, який призначають при депресії
• антипсихотики, які застосовують при шизофренії та біполярному розладі: хлорпромазин, рисперидон та інші^[14]
• деякі ліки від високого артеріального тиску, зокрема альфа-адреноблокатори
• засоби, що знижують згортання крові, як-от варфарин
• наркотики: марихуана (канабіс), кокаїн, амфетаміни.

За настановою Європейської асоціації урологів (EAU), серед опублікованих випадків пріапізму від ліків третина (33,8%) припадає на антипсихотики нового покоління, а ще 8,8% на альфа-адреноблокатори. На таблетки від еректильної дисфункції, за даними Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA), припадає лише 2,9% таких випадків, і більшість цих чоловіків мали інші чинники ризику^[5]. Після ін'єкції препарату в статевий член ерекція, яка триває понад чотири години, також є приводом негайно повернутися до лікаря^[2].

Пріапізм не є інфекцією і не пов'язаний з інфекціями, що передаються статевим шляхом: це порушення кровообігу в статевому члені, тож заразитися ним неможливо.

Можливі ускладнення

Коли ерекція триває занадто довго, кров у печеристих тілах поступово втрачає кисень. Без кисню гладенькі м'язові клітини гинуть, а тканини втрачають еластичність. Таке ушкодження часто стає незворотним, тому лікування не можна відкладати^[3].

Основні ускладнення пріапізму такі^[3]:

• Рубцювання тканин (фіброз): утворення сполучної тканини в печеристих тілах, яка заважає їм розслаблятися й наповнюватися кров'ю.
• Еректильна дисфункція: стійка втрата здатності до ерекції внаслідок ушкодження тканин і судин.
• Вкорочення статевого члена: рубці стягують печеристі тіла, і член може стати коротшим.

За європейською настановою, ризик еректильної дисфункції різко зростає після 20 годин ішемії, а при епізодах довших за 36–48 годин перевищує 90%^[5].

Діагностика

Ерекцію, що не минає понад чотири години, вважають невідкладним станом. Щоб визначити тип і причину пріапізму, лікар оглядає статевий член і промежину, розпитує про обставини та бере кров із печеристого тіла. Додаткові аналізи не повинні затримувати лікування ішемічного пріапізму^[2].

Медичний огляд і опитування

Лікар з'ясовує деталі перебігу, супутні хвороби, травми, ліки й речовини, які людина вживала. Ці відомості (анамнез) допомагають зрозуміти ймовірну причину. Зазвичай звучать такі запитання:

• Як довго триває ерекція?
• Як довго зазвичай тривають ваші ерекції?
• Чи є у вас інші діагностовані захворювання?
• Чи були травми статевого члена, промежини або пахової ділянки?
• Які ліки ви зараз приймаєте?
• Чи використовували ви ліки не за призначенням?
• Чи вживали наркотики?

Аналіз газів крові з печеристого тіла

Після місцевого знеболення лікар уводить тонку голку в печеристе тіло й набирає трохи крові. Уже на вигляд вона багато про що каже: при ішемічному пріапізмі кров темна, а аналіз показує дуже низький вміст кисню (pO2 нижче 30 мм рт. ст.), надлишок вуглекислого газу й закислення. При неішемічному типі кров яскраво-червона й за складом нагадує артеріальну^[5].

Результати аналізу допомагають з'ясувати:

• який тип пріапізму має пацієнт
• наскільки глибока нестача кисню
• наскільки ушкоджені тканини печеристих тіл.

Доплерографія

Якщо тип пріапізму неясний або є підозра на травму, лікар може призначити ультразвукове дослідження з доплером (доплерографію)^[2]. Воно показує напрям і швидкість кровотоку в судинах, допомагає знайти ушкоджену артерію й підтвердити тип пріапізму.

Токсикологічний тест

Якщо є підозра на дію наркотиків або ліків, роблять токсикологічне дослідження крові чи сечі. Воно показує, які речовини є в організмі.

Лікування

Лікування пріапізму має зняти ерекцію й запобігти ушкодженню тканин, щоб зберегти здатність до ерекції в майбутньому. Ішемічний пріапізм є невідкладним станом, тому самолікування небезпечне. Вибір методу залежить від типу пріапізму та часу, що минув від початку.

Невідкладна допомога

За американською і європейською настановами, при ішемічному пріапізмі першим кроком є аспірація, тобто відсмоктування застійної крові з печеристих тіл, і ін'єкція фенілефрину безпосередньо в статевий член^[2][5]. Фенілефрин звужує судини, і член спадає. Європейська настанова передбачає по 200 мкг кожні 3–5 хвилин, максимум 1 мг за годину, з контролем тиску й пульсу^[5]. Найкраще цей метод діє в перші години^[4]. При серпоподібноклітинній анемії урологічну допомогу не відкладають заради лікування самої хвороби крові: обидва напрями ведуть паралельно^[2].

Інші методи лікування

Якщо перші кроки не допомагають або минуло багато часу, застосовують інші втручання^[2][4]:

• Аспірація з промиванням: лікар видаляє застійну кров тонкою голкою і промиває печеристі тіла фізіологічним розчином, доки не піде свіжа червона кров. Це знижує тиск і полегшує біль. Процедуру можуть повторювати.
• Ін'єкції альфа-агоністів: препарати, головний з яких фенілефрин, уводять безпосередньо в печеристі тіла, щоб звузити судини. Цей метод застосовують при ішемічному типі.
• Холод: пакет з льодом на статевий член і промежину в лікарні іноді застосовують при неішемічному (травматичному) варіанті^[1].
• Емболізація або лігація артерії: якщо неішемічний пріапізм не минає, ушкоджену артерію закупорюють зсередини через катетер (емболізація); перев'язування судини (лігацію) хірург виконує, коли емболізація не вдалася^[2].
• Хірургічне шунтування: створення каналу для відтоку крові з печеристих тіл у голівку. Його виконують при ішемічному пріапізмі, коли аспірація і фенілефрин неефективні^[2].
• Встановлення протеза статевого члена: якщо ішемічний пріапізм тривав понад 36 годин або не піддається шунтуванню, лікар може запропонувати імплант, бо відновлення власних ерекцій малоймовірне^[2].

Відновлення після лікування

Після того як ерекція минула, певний час можуть зберігатися набряк, синці та болючість. Головне, щоб ерекція не повернулася, а тканини почали відновлюватися. Лікар призначить контрольний огляд, щоб переконатися, що кровотік нормалізувався, а при повторних епізодах шукатиме їхню причину.

Прогноз і тривалість стану

Тривалість пріапізму залежить від типу. Неішемічний може минути сам, від кількох годин до кількох тижнів^[4], і так буває в більшості (62%) випадків навіть без лікування^[1]. Ішемічний сам не зникає, і чим довше триває, тим вищий ризик ушкодження тканин.

Якщо лікування почали швидко, прогноз сприятливий. За даними, зібраними в європейській настанові, коли ішемічну ерекцію вдається зняти протягом 24 годин, спонтанні ерекції згодом відновлюються у 78–100% чоловіків^[5]. Після 36 годин ішемії в печеристих тілах утворюються рубці, і відновлення власних ерекцій стає малоймовірним^[2].

Профілактика

Специфічних засобів профілактики пріапізму немає, але ризик можна зменшити, якщо контролювати стани, що його провокують, і правильно використовувати ліки^[4]:

• Лікувати захворювання крові: серпоподібноклітинну анемію, лейкемію, таласемію чи інші стани, що впливають на кровообіг.
• Не приймати препарати без призначення лікаря: особливо засоби для поліпшення ерекції або психотропні ліки. Якщо пріапізм уже був на тлі певних ліків, про це варто сказати кожному лікарю, який їх призначає.
• Захищати статеві органи під час активного спорту: захисна «раковина» допомагає уникнути травм, які можуть спричинити неішемічний пріапізм.

При рецидивному пріапізмі головне завдання полягає в тому, щоб запобігти наступним нападам. Оптимального способу поки немає, і американська настанова прямо це визнає^[2]. Європейська настанова описує кілька варіантів: щоденні низькі дози інгібіторів фосфодіестерази 5-го типу (ФДЕ-5), які парадоксально зменшують кількість нападів, препарати, що знижують рівень тестостерону, і інгібітори 5-альфа-редуктази, як-от фінастерид^[5]. Гормональні засоби можуть погіршувати фертильність і сексуальну функцію^[2], тому рішення ухвалюють разом з урологом. Деяких пацієнтів із частими нападами навчають самостійно вводити розведений фенілефрин^[1].

Як допомогти собі під час нападу

Поки ерекція триває недовго і біль не сильний, Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить кілька простих дій, які інколи допомагають на ранньому етапі^[13]:

• Прийняти знеболювальне: наприклад парацетамол, якщо немає протипоказань; нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) підходять не всім^[4].
• Пити багато води: достатня кількість рідини корисна, особливо при серпоподібноклітинній анемії.
• Помочитися: спорожнення сечового міхура іноді допомагає ерекції спасти.
• Рухатися: спокійна прогулянка, присідання або біг на місці.
• Прийняти теплу ванну або душ.

Під час нападу не варто займатися сексом чи мастурбацією, пити алкоголь і курити^[13]. Міф: лід швидко «збиває» ерекцію. Насправді: NHS радить не прикладати до статевого члена лід чи холодну воду, а американська настанова наголошує, що холод і вправи при ішемічному пріапізмі рідко допомагають і не повинні відкладати лікування^[13][2].

Коли звертатися до лікаря

NHS радить викликати швидку або їхати у відділення невідкладної допомоги, якщо ерекція триває понад 3–4 години, а людям із серпоподібноклітинною анемією вже тоді, коли болісна ерекція не минає понад годину. Самому кермувати при цьому не слід^[13]. Не чекайте, поки біль стане нестерпним: ішемічна форма розвивається швидко, і кожна година зменшує шанси зберегти тканини.

Звернутися до уролога варто й тоді, коли пріапізм повторюється або короткі болісні ерекції з'являються знову й знову. Огляд допоможе встановити причину й запобігти тривалому нападу. Безболісна тривала ерекція після травми промежини чи статевого члена не так небезпечна, але її теж має оцінити лікар^[2].