Що таке пріапізм

Пріапізм — це болісна ерекція, яка триває занадто довго і не минає природно. Вона потребує швидкого втручання, адже навіть кілька годин зволікання можуть залишити незворотні зміни в тканинах.

Більшість чоловіків не замислюються над тим, що ерекція може стати проблемою. Але інколи вона триває надто довго, навіть коли немає збудження. Замість нормального стану це перетворюється на біль і загрозу. Така ситуація не має нічого спільного з сексуальним збудженням — це порушення кровообігу, при якому кров не може відтікати зі статевого члена. Без допомоги лікарів воно може закінчитися втратою еректильної функції. 

Що таке пріапізм

Пріапізм — це ерекція, яка триває понад чотири години без будь-якого сексуального збудження чи стимуляції. Вона зазвичай болісна і не зникає самостійно. Причина полягає в тому, що кров залишається в кавернозних тілах пеніса і не може відтікати. З часом ця кров втрачає кисень, а тканини починають ушкоджуватися. Без лікування можуть розвинутися незворотні зміни, включно з еректильною дисфункцією.

Такий стан вважається рідкісним, але серед чоловіків із серпоподібноклітинною анемією він зустрічається досить часто — у 30–45% випадків. Пріапізм може виникати в будь-якому віці: від новонароджених до дорослих, хоча найчастіше трапляється у двох вікових групах — у хлопчиків 5–10 років та у чоловіків 20–50 років. Він не має інфекційної природи і не передається статевим шляхом.

Пріапізм не пов’язаний із сексуальною активністю. Це не інфекція, не розлад потягу і не ознака підвищеної потенції. Це порушення кровообігу, яке потребує негайної медичної допомоги, щоб запобігти втраті функції статевого члена.

Види пріапізму

Медики виділяють три типи пріапізму. Вони відрізняються причинами, тривалістю та тим, наскільки сильно пошкоджують тканини. Від цього залежить і те, наскільки швидко потрібно діяти.

Низькоплинний (ішемічний) пріапізм

Це найпоширеніший тип пріапізму. Він виникає, коли кров накопичується в кавернозних тілах і не може відтікати. Через застій тканини починають відчувати нестачу кисню. Ерекція стає болісною, тривалою та не минає без лікування. Такий тип часто спостерігається при серпоподібноклітинній анемії, лейкемії чи малярії, але може з’явитися і без очевидної причини. Без швидкого втручання ішемічний пріапізм може залишити постійні зміни у тканинах пеніса.

Рецидивний (повторюваний, або «статеринг») пріапізм

Це форма ішемічного пріапізму. Ерекція то зникає, то повертається, з кожним разом триває довше і супроводжується сильнішим болем. Такі повторні напади поступово пошкоджують судини й підвищують ризик розвитку постійного ішемічного епізоду. Найчастіше рецидивний пріапізм спостерігається у людей із серпоподібноклітинною анемією.

Високоплинний (неішемічний) пріапізм

Це рідкісний варіант, який зазвичай не супроводжується болем. Він виникає після травми статевого члена або промежини, коли артерія пошкоджується і кров безконтрольно надходить у кавернозні тіла. На відміну від ішемічного, при цьому типі кров не застоюється, тому тканини не пошкоджуються одразу, але ерекція може тривати довго.

Симптоми пріапізму

Головна ознака пріапізму — ерекція, що триває понад чотири години без сексуального збудження. Вона може бути болісною або безболісною залежно від типу порушення. Стан часто розвивається поступово, але іноді починається раптово.

Симптоми відрізняються залежно від типу пріапізму:

Для низькоплинного (ішемічного) типу характерні [джерело]:

• щільний і напружений стовбур статевого члена при м’якій голівці
• сильний, наростаючий біль, який посилюється з часом
• відчуття тиску чи пульсації в ділянці пеніса.

Для високоплинного (неішемічного) типу властиві:

• ерекція без болю або з мінімальним дискомфортом
• стовбур не повністю жорсткий
• поступовий розвиток стану після травми або удару.

Якщо ерекція не минає протягом кількох годин або стає дедалі болючішою, потрібна невідкладна допомога. Чим довше триває ішемічний пріапізм, тим більший ризик, що кров у кавернозних тілах втратить кисень і тканини почнуть руйнуватися.

Причини пріапізму

У частини випадків точну причину встановити неможливо — приблизно у третині епізодів пріапізм виникає без видимої причини. Проте найчастіше він пов’язаний із певними захворюваннями, травмами або дією ліків і наркотичних речовин. Ці чинники впливають на роботу судин і кровообіг у кавернозних тілах.

Медичні стани, які можуть спричинити пріапізм:

• серпоподібноклітинна анемія
• лейкемія (рак крові)
• малярія
• таласемія
• укус павука чорна вдова [джерело]
• отруєння чадним газом (CO) [джерело]
• рак статевого члена
• COVID-19 [джерело]
• травма спинного мозку [джерело] або статевих органів.

До пріапізму можуть також призводити певні препарати або речовини, які впливають на нервову систему чи судинний тонус. Нижче наведено найвідоміші групи [джерело]:

• препарати для лікування еректильної дисфункції — інгібітори фосфодіестерази-5 (силденафіл, тадалафіл) або внутрішньокавернозні ін’єкції
• антидепресант тразодон
• антипсихотик хлорпромазин
• рекреаційні наркотики: марихуана, кокаїн, амфетаміни.

Пріапізм не має інфекційної природи й не пов’язаний зі статевими інфекціями. Це не заразне захворювання, а реакція судинної системи, що призводить до порушення відтоку крові з пеніса.

Можливі ускладнення

Якщо ерекція триває занадто довго, кров, що застоюється в кавернозних тілах, поступово втрачає кисень. Без кисню клітини починають руйнуватися, а тканини пеніса — втрачати еластичність. Таке ушкодження часто стає незворотним, тому своєчасне лікування критично важливе.

Основні ускладнення пріапізму такі:

• Рубцювання тканин: утворення сполучної тканини всередині кавернозних тіл, що знижує їхню здатність до розслаблення й наповнення кров’ю.
• Еректильна дисфункція: постійна втрата здатності до ерекції внаслідок пошкодження тканин і судин.

У разі тривалого ішемічного пріапізму ризик цих наслідків зростає з кожною годиною. Навіть один затяжний епізод без лікування може призвести до стійкого порушення ерекції.

Діагностика

Ерекція, що не минає понад кілька годин, вважається ургентним станом. Щоб визначити її тип і причину, лікар проводить огляд, збирає анамнез і призначає лабораторні та інструментальні дослідження.

Медичний огляд і опитування

Під час первинного прийому лікар уточнює деталі перебігу стану, супутні захворювання, можливі травми чи використання ліків. Це допомагає встановити ймовірну причину і вибрати подальші дії. Зазвичай лікар ставить такі запитання:

• Як довго триває ерекція?
• Як довго зазвичай тривають ерекції?
• Чи є у вас інші діагностовані захворювання?
• Чи були травми пеніса або пахової ділянки?
• Які ліки ви зараз приймаєте?
• Чи використовували ви медикаменти не за призначенням?
• Чи вживали рекреаційні наркотики?

Аналіз кавернозної крові

Після місцевого знеболення лікар вводить тонку голку у кавернозне тіло, щоб узяти невеликий зразок крові для лабораторного аналізу. Дослідження дозволяє оцінити рівень кисню в крові й визначити тип пріапізму та ступінь ішемічних змін.

Результати аналізу допомагають з’ясувати:

• який тип пріапізму має пацієнт
• як довго триває епізод
• наскільки пошкоджені тканини кавернозних тіл.

Доплер-ультразвукове дослідження

У разі підозри на травматичне походження лікар може призначити доплер-УЗД. Цей метод показує напрям і швидкість кровотоку в судинах, що допомагає виявити пошкодження артерії та підтвердити тип пріапізму.

Токсикологічний тест

Якщо є підозра на дію наркотиків або медикаментів, проводять токсикологічне дослідження крові. Воно допомагає визначити, які речовини присутні в організмі та в якій концентрації.

Лікування

Мета лікування пріапізму — зняти ерекцію та запобігти ушкодженню тканин, щоб у майбутньому зберегти здатність до ерекції. Це ургентний (невідкладний) стан, тому самолікування небезпечне. Вибір методу залежить від типу пріапізму та часу, який минув від початку симптомів.

Невідкладна допомога

Найперший крок — відновити нормальний кровотік у кавернозних тілах. У деяких випадках лікар може застосувати деконгестанти, наприклад фенілефрин. Він звужує судини, зменшуючи приплив крові до пеніса. Цей метод найефективніший протягом перших 4–6 годин після початку ерекції.

Інші методи лікування

Якщо деконгестанти не допомагають або пройшло більше часу, застосовують інші медичні втручання:

• Аспірація: лікар видаляє застійну кров з кавернозних тіл за допомогою тонкої голки. Це зменшує тиск і полегшує біль. Процедуру можуть повторювати кілька разів.
• Ін’єкції альфа-агоністів: препарати, що вводяться безпосередньо у кавернозні тіла, звужують судини та знижують набряк. Найчастіше цей метод застосовують при ішемічному типі.
• Прикладання льоду: холод допомагає зменшити набряк і кровотік, особливо при травматичному (високоплинному) варіанті.
• Хірургічна лігація: якщо причина — розрив артерії, хірург перев’язує пошкоджену судину, щоб відновити нормальний потік крові.
• Хірургічне шунтування: створення додаткового каналу для відтоку крові з кавернозних тіл, що дозволяє нормалізувати циркуляцію. Цю процедуру виконують при низькоплинному пріапізмі, коли інші методи неефективні.

Відновлення після лікування

Після усунення ерекції можливі незначний набряк або болючість. Зазвичай це минає протягом кількох днів. Головне — щоб ерекція повністю зникла і тканини почали відновлюватися. Лікар може порекомендувати контрольний огляд, щоб переконатися, що кровотік нормалізувався.

Прогноз і тривалість стану

Тривалість пріапізму залежить від його типу. Високоплинний може минути самостійно — від кількох годин до кількох тижнів. Натомість низькоплинний (ішемічний) не зникає без втручання, і чим довше триває, тим вищий ризик пошкодження тканин.

Якщо лікування проведено швидко, прогноз сприятливий. При ішемічному типі приблизно половина чоловіків зберігає еректильну функцію, якщо ерекцію вдалося усунути протягом перших 24 годин. Коли ішемія триває понад 36 годин, у кавернозних тілах утворюються рубці, що часто призводить до постійної еректильної дисфункції.

Профілактика

Специфічних засобів профілактики пріапізму немає, але можна зменшити ризик, якщо контролювати стани, що його провокують, і уникати неправильного використання ліків. Основні поради прості, але ефективні:

• Лікувати захворювання крові: серпоподібноклітинну анемію, лейкемію, таласемію чи інші стани, що впливають на кровообіг.
• Не приймати препарати без призначення лікаря: особливо засоби для підвищення потенції або психотропні медикаменти.
• Захищати статеві органи під час активного спорту: використання захисної чаші допомагає уникнути травм, які можуть спричинити високоплинний пріапізм.

Дотримання цих простих правил знижує ймовірність розвитку стану, але не виключає його повністю. Будь-яка тривала ерекція без збудження потребує уваги фахівця.

Як допомогти собі під час нападу

Коли ерекція тільки починається й не супроводжується сильним болем, можна спробувати полегшити стан самостійно. Ці дії не замінюють медичної допомоги, але іноді допомагають на ранньому етапі:

• Прийняти нестероїдний протизапальний препарат (НПЗЗ): якщо немає протипоказань, це може зменшити біль і набряк.
• Випити достатньо води: зволоження покращує циркуляцію крові.
• Помочитися: сечовипускання іноді допомагає зменшити тиск у ділянці таза.
• Рухатись: легка фізична активність, як-от ходьба, стрибки на місці або присідання, стимулює відтік крові.

Якщо ерекція не минає протягом кількох годин або біль посилюється, потрібно негайно звернутися до медичної допомоги. Зволікання може призвести до ушкодження тканин.

Коли звертатися до лікаря

Звернення по допомогу потрібно у будь-якому випадку, якщо ерекція без сексуального збудження триває понад кілька годин. Особливо важливо не чекати, коли з’явиться біль або дискомфорт — ішемічна форма розвивається швидко й може пошкодити тканини вже за добу.

Також слід звернутися, якщо після лікування пріапізм повторюється або ерекції стають болючими й тривалішими. Медична оцінка допоможе встановити причину й запобігти ускладненням. Пріапізм — це медична невідкладна ситуація, тому кожна година має значення.

Як безпечно видалити волосся на пенісі та навколо нього

8 причин болю після сексу

Чому виникає кровотеча під час сексу