Малярія — це небезпечне інфекційне захворювання, яке передається через укуси комарів. Воно уражає кров, печінку та інші органи, але своєчасне виявлення допомагає повністю одужати.

Малярія супроводжує людство тисячоліттями і досі залишається однією з головних інфекцій у світі. Її викликають найпростіші організми — паразити роду Plasmodium, які передаються через укуси самок комарів Anopheles. Після потрапляння в організм вони проходять складний цикл розвитку, уражаючи кров і внутрішні органи. У більшості випадків хвороба починається з гарячки, ознобу та слабкості, але без лікування швидко переходить у небезпечні форми. 

Причини малярії

Зараження відбувається після укусу самки комара Anopheles, яка переносить паразитів роду Plasmodium. Потрапивши в кров, вони спрямовуються до печінки, де починають розмножуватись. Через кілька днів паразити знову виходять у кров, уражаючи еритроцити — клітини, що переносять кисень. Коли інфіковані еритроцити руйнуються, з’являються гарячка, озноб та інші симптоми. Частина паразитів може залишатися в печінці у неактивному стані й відновлювати активність навіть через роки, викликаючи рецидиви.

Типи збудників

У людей малярію викликають п’ять видів паразитів Plasmodium. Кожен має свої особливості, які впливають на перебіг хвороби та ризик ускладнень:

  • Plasmodium falciparum: найнебезпечніший вид, здатний швидко викликати тяжку форму малярії з ураженням мозку й інших органів.
  • Plasmodium vivax: поширений вид, який може викликати повторні епізоди через «сплячі» форми паразита в печінці.
  • Plasmodium ovale: рідкісний, але також здатний до рецидивів після періоду безсимптомного перебігу.
  • Plasmodium malariae: має повільніший цикл розвитку, тому симптоми можуть проявлятись навіть через роки після зараження.
  • Plasmodium knowlesi: паразит, який зустрічається переважно в Південно-Східній Азії, переноситься мавпами, але може заражати й людину.

Передача малярії можлива лише через укуси самок комарів Anopheles. Неінфікований комар, ужаливши хвору людину, може стати переносником і передати паразита іншій. Саме так підтримується цикл поширення хвороби.

Симптоми малярії

Перші прояви малярії зазвичай з’являються через 10–15 днів після укусу комара. У деяких випадках інкубаційний період може бути коротшим — близько тижня, або тривалішим — до трьох місяців. Хвороба починається з підвищення температури, ознобу, головного болю та загального нездужання. Надалі прояви можуть змінюватись залежно від форми захворювання.

Некомплікована малярія

Це початкова стадія хвороби, коли ще не уражені життєво важливі органи. Напади гарячки мають циклічний характер і можуть тривати від 6 до 10 годин. Симптоми часто нагадують грип, тому їх легко сплутати з інфекціями дихальних шляхів. Однак, на відміну від застуди, стан повторюється з інтервалами у кілька днів.

Основні ознаки некомплікованої малярії:

Без лікування навіть легка форма може перейти у тяжку, коли паразити уражають значну частину крові.

Тяжка малярія

Цей стан розвивається, коли понад 5% еритроцитів заражено. Уражаються мозок, легені, нирки, печінка та інші життєво важливі органи. Симптоми стають вираженими й небезпечними для життя.

Найхарактерніші прояви тяжкої малярії:

Тяжка малярія є невідкладним станом і потребує термінової медичної допомоги. Без лікування вона може завершитися смертельно.

Де найчастіше трапляється малярія

Малярія поширена у 91 країні світу, переважно в регіонах із теплим і вологим кліматом, де активно розмножуються комарі Anopheles. Найбільше випадків хвороби фіксують у тропічних і субтропічних зонах, але ризик зараження залежить також від сезону, рівня вологості та місцевих умов проживання.

Найвищий рівень захворюваності спостерігається у регіонах:

  • Південна Сахара: звідси походить більшість випадків і смертей, викликаних малярією.
  • Південно-Східна Азія: регіон із постійними епідемічними осередками, особливо в сільських місцевостях.
  • Центральна та Південна Америка: окремі випадки трапляються в районах поблизу тропічних лісів.
  • Карибський басейн: ризик зараження існує на окремих островах, зокрема в Домініканській Республіці та Гаїті.
  • Океанія: острови Центральної та Південної частини Тихого океану, де поширені переносники комарів Anopheles.

Мандрівникам, які відвідують такі території, варто заздалегідь перевіряти рівень ризику зараження для конкретного місця та часу року. Важливо враховувати не лише географію, а й тип подорожі, тривалість перебування і стан здоров’я кожного учасника.

Діагностика малярії

Своєчасне виявлення хвороби має вирішальне значення, адже раннє лікування запобігає ускладненням. Людині, яка відчуває гарячку чи озноб після поїздки до регіону з ризиком малярії, потрібно звернутися до лікаря навіть якщо минуло кілька місяців. Симптоми можуть з’явитися протягом року після зараження, а іноді й пізніше. Важливо пам’ятати, що інфекція можлива навіть у тих, хто приймав профілактичні препарати.

Під час обстеження лікар розпитує про симптоми, історію подорожей і можливі укуси комарів. Для підтвердження діагнозу призначається аналіз крові, у тому числі швидкий діагностичний тест (RDT) для виявлення паразитів Plasmodium. Саме аналіз крові дає можливість точно визначити наявність малярії, тому його проводять при будь-яких підозрілих симптомах. Чим раніше встановлено діагноз, тим вищі шанси на повне одужання.

Лікування малярії

Малярія піддається лікуванню, якщо терапію розпочати вчасно. Головна мета — знищити паразитів Plasmodium у крові, запобігти ускладненням і не допустити подальшого поширення хвороби. Тривалість лікування й вибір препаратів залежать від виду паразита, тяжкості стану, попереднього прийому антималярійних засобів, віку, вагітності чи грудного вигодовування.

На схему лікування впливають також місце зараження й наявність стійких до ліків штамів Plasmodium. У деяких регіонах спостерігається резистентність до хлорохіну, тому лікар обирає препарат з урахуванням географічного походження інфекції. Антималярійні засоби можуть призначатися у вигляді таблеток або вводитися внутрішньовенно, залежно від тяжкості хвороби.

Для лікування малярії використовують препарати, що знищують паразитів у крові. Серед найпоширеніших засобів:

  • Артеметер-люмефантрин
  • Атоваквон-прогуаніл
  • Хлорохін або гідроксихлорохін
  • Доксициклін, тетрациклін або кліндаміцин
  • Мефлохін
  • Хінін
  • Примахін
  • Тафеноквін

Можливе призначення одного або кількох препаратів у комбінації. Це залежить від типу інфекції, її перебігу та попереднього лікування. Курс потрібно завершити повністю, навіть якщо симптоми зникають раніше, інакше існує ризик рецидиву або розвитку стійкості паразитів до ліків.

У тяжких випадках лікування проводиться в умовах стаціонару. Хворим можуть вводити препарати внутрішньовенно, контролювати рівень гемоглобіну, підтримувати дихання та роботу нирок. Іноді потрібна комбінація кількох засобів для боротьби з паразитами, які не реагують на стандартну терапію. При своєчасному лікуванні прогноз сприятливий — більшість пацієнтів повністю одужують без наслідків.

Якщо після подорожі в регіон, де поширена малярія, з’являються гарячка, озноб або слабкість, слід негайно звернутися до лікаря. Рання діагностика дає найкращі шанси на повне одужання.

Рецидиви малярії

Деякі види паразитів Plasmodium здатні залишатися в організмі у сплячому стані після зникнення симптомів. Це особливо характерно для P. vivax та P. ovale. Такі приховані форми можуть знову активуватися через місяці або навіть роки після первинного зараження, викликаючи повторний напад хвороби. Іноді рецидиви трапляються навіть через двадцять років.

Щоб уникнути повторного спалаху, лікування повинно включати препарати, які знищують не лише паразитів у крові, а й ті, що залишаються в печінці. Це так зване протирецидивне лікування. Його призначають після першого епізоду малярії, щоб повністю усунути паразита з організму та запобігти повторній активізації інфекції.

Профілактика малярії

Повністю усунути ризик зараження неможливо, але дотримання профілактичних заходів значно знижує ймовірність захворіти. Захист від укусів комарів і медикаментозна профілактика залишаються найефективнішими способами запобігти малярії, особливо під час подорожей до ендемічних регіонів.

Захист від укусів

Щоб зменшити ризик контакту з комарами Anopheles, варто використовувати прості, але дієві засоби:

  • Репеленти та москітні сітки: допомагають запобігти укусам під час сну або перебування на відкритому повітрі.
  • Кондиціоноване житло та уникання застійної води: комарі розмножуються у вологих, теплих місцях, тому варто уникати таких умов.
  • Одяг, що закриває тіло: довгі рукави й штани зменшують площу відкритої шкіри та кількість укусів.

Медикаментозна профілактика

Під час планування подорожі до регіону з ризиком малярії лікар може порекомендувати антималярійні препарати. Їх починають приймати за кілька днів до виїзду, продовжують під час поїздки та певний час після повернення. Для деяких ліків потрібне попереднє тестування, щоб перевірити переносимість і підібрати правильну дозу. Навіть під час прийому профілактичних засобів потрібно захищатися від укусів, адже жоден препарат не забезпечує повного захисту.

У регіонах, де малярія поширена постійно, застосовують вакцинацію серед дітей — це допомагає зменшити кількість нових випадків хвороби та смертність у дитячому віці.

Можливі ускладнення та прогноз

Без лікування малярія може тривати від двох місяців до двох років, іноді переходячи в хронічну форму або повторюючись після періоду безсимптомного перебігу. Найнебезпечніше те, що паразити здатні викликати ураження життєво важливих органів і систем організму.

Серед можливих ускладнень — печінкова або ниркова недостатність, гіпоглікемія, розрив селезінки, набряк легень, гострий респіраторний дистрес-синдром і зневоднення. У тяжких випадках може розвинутися церебральна малярія — форма, що вражає головний мозок і часто закінчується смертельно.

За своєчасного лікування прогноз сприятливий. Сучасні протималярійні препарати дозволяють повністю вилікувати хворобу, якщо діагноз поставлено вчасно й терапія розпочата без зволікань.

Підсумок

Малярія залишається небезпечною інфекцією, але вона піддається контролю, якщо діяти вчасно. Захист від укусів комарів, профілактичні препарати та уважність до симптомів після подорожей — це головні умови, що рятують життя.