За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у 2024 році у світі було 282 мільйони випадків малярії і 610 тисяч смертей від неї[1]. Більшість цих людей живуть в Африці, але для мандрівника пастка інша: перші симптоми нагадують грип і часто з'являються вже вдома, коли поїздка забута. Затримка з лікуванням малярії, яку підхопили в подорожі, може коштувати життя[2].

Причини малярії

Малярію (стара народна назва: пропасниця) спричиняють одноклітинні паразити роду Plasmodium, або плазмодії. Їх переносять самки комарів роду Anopheles. Після укусу паразити з кров'ю потрапляють до печінки, де розмножуються. Через кілька днів вони знову виходять у кров і заселяють еритроцити, клітини, що переносять кисень. Коли заражені еритроцити руйнуються, з'являються гарячка, озноб та інші симптоми. У двох видів частина паразитів може залишатися в печінці в «сплячому» стані й прокидатися через місяці чи роки, спричиняючи рецидиви[3].

Типи збудників

У людей малярію спричиняють п'ять видів плазмодіїв[3]. Кожен має свої особливості, які впливають на перебіг хвороби та ризик ускладнень:

  • Plasmodium falciparum: збудник тропічної малярії, найнебезпечніший вид. Він здатен швидко спричинити тяжку форму з ураженням мозку й інших органів.
  • Plasmodium vivax: поширений збудник так званої триденної малярії, здатний давати повторні напади через «сплячі» форми в печінці.
  • Plasmodium ovale: рідший збудник триденної малярії, теж здатний до рецидивів після безсимптомного періоду.
  • Plasmodium malariae: збудник чотириденної малярії. Розвивається повільніше за інші види: інкубаційний період триває 18–40 днів, а іноді й роки[3].
  • Plasmodium knowlesi: «мавпяча» малярія Південно-Східної Азії. Природні господарі паразита довгохвості та свинохвості макаки, а людину заражають лісові комарі Anopheles, які кусають і мавп, і людей[4].

Комар, який вкусив хвору людину, сам заражається і згодом передає паразита іншим. Саме так підтримується цикл поширення хвороби. Від людини до людини малярія зазвичай не передається[5], але зрідка паразит потрапляє в організм через переливання крові, спільні голки, пересадку органів або від матері до плода під час вагітності[2].

Симптоми малярії

Перші прояви малярії зазвичай з'являються через 7–18 днів після укусу зараженого комара, але іноді лише через кілька місяців після поїздки, а зрідка й через роки[5]. Раніше ніж через 7 днів після укусу симптоми не починаються[2], тому гарячка в перші дні подорожі, найімовірніше, має іншу причину. Хвороба стартує з підвищення температури, ознобу, головного болю та загального нездужання, а далі прояви залежать від форми захворювання.

Неускладнена малярія

Так називають форму, за якої життєво важливі органи ще не уражені. Гострий напад неускладненої малярії триває 6–10 годин[6]: озноб, потім жар і рясний піт, після чого температура падає. Симптоми нагадують грип, тому їх легко сплутати з інфекцією дихальних шляхів. На відміну від застуди, напади повертаються хвилями.

Основні ознаки неускладненої малярії[5]:

Без лікування навіть легка форма може перейти в тяжку, коли паразити заселяють значну частину еритроцитів.

Тяжка малярія

Тяжка інфекція зазвичай означає, що паразити є щонайменше в 5% еритроцитів[3]. Уражаються мозок, легені, нирки, печінка та інші життєво важливі органи, і стан стає небезпечним для життя.

Найхарактерніші прояви тяжкої малярії[7]:

  • Тяжка анемія
  • Дуже темна, майже коричнева сеча: це гемоглобінурія, коли через масове руйнування еритроцитів у сечу виходить гемоглобін. Її ще називають «чорноводною гарячкою», і вона часто супроводжується жовтяницею та гострою нирковою недостатністю[8]. Зовні її легко сплутати з кров'ю в сечі (гематурією)
  • Порушення згортання крові
  • Зміни поведінки
  • Сплутаність свідомості
  • Судоми
  • Кома
  • Висока кислотність крові (ацидоз)
  • Порушення дихання.

Без термінового лікування тяжка малярія може закінчитися смертю.

Реклама

Де найчастіше трапляється малярія

ВООЗ відстежує 80 країн, де малярія є місцевою, тобто ендемічною[1]. Це передусім тропічні й субтропічні регіони, де виживають комарі Anopheles[6]. Ризик зараження залежить також від сезону, вологості та місцевих умов проживання.

Найвищий рівень захворюваності спостерігається в регіонах:

  • Африка на південь від Сахари: на Африканський регіон ВООЗ припадає 94% випадків і 95% смертей від малярії у світі, і три чверті цих смертей становлять діти до п'яти років[9].
  • Південно-Східна Азія: регіон із постійними осередками, особливо в сільській і лісовій місцевості.
  • Центральна та Південна Америка: випадки трапляються переважно в районах поблизу тропічних лісів.
  • Карибський басейн: ризик зараження існує на окремих островах, зокрема в Домініканській Республіці та Гаїті.
  • Океанія: острови центральної та південної частини Тихого океану, де поширені комарі Anopheles.
  • Частина Близького Сходу: окремі райони також належать до зон ризику[6].

Перед поїздкою на такі території ризик перевіряють для конкретного місця й пори року. Мають значення також тип подорожі, її тривалість і стан здоров'я кожного учасника.

Діагностика малярії

Своєчасне виявлення хвороби має вирішальне значення, бо раннє лікування запобігає ускладненням. Підозра на малярію, особливо тропічну, вважається невідкладним станом, що потребує термінових дій[2]. Людині з гарячкою чи ознобом, яка протягом останніх 12 місяців була в країні з малярією, треба того ж дня звернутися по медичну допомогу, а якщо симптоми почалися ще в поїздці, не чекати повернення додому[5]. Інфекція можлива навіть у тих, хто приймав профілактичні таблетки.

Під час огляду лікар розпитує про симптоми, подорожі та можливі укуси комарів і обов'язково призначає аналіз крові. Під мікроскопом у краплі та мазку крові шукають самих паразитів, а швидкий діагностичний тест виявляє їхні білки за кілька хвилин. Результат має бути готовий за лічені години, а результат швидкого тесту, і позитивний, і негативний, за стандартами Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) підтверджують мікроскопією[2]. Аналіз крові допомагає точно визначити вид паразита, від якого залежить лікування.

Коротко: гарячка протягом року після поїздки в регіон із малярією означає аналіз крові на малярію в той самий день, навіть якщо ви пили профілактичні таблетки.

Реклама

Лікування малярії

Малярія виліковна, якщо терапію розпочати вчасно. Ліки мають знищити плазмодії в крові, запобігти ускладненням і поширенню хвороби. Вибір препаратів і тривалість курсу залежать від виду паразита, тяжкості стану, попереднього приймання протималярійних засобів, віку, вагітності чи грудного вигодовування. Препарат, який людина пила для профілактики, для лікування намагаються не використовувати[10].

На схему впливає й місце зараження, бо в багатьох регіонах плазмодії стійкі до хлорохіну. Хлорохін і гідроксихлорохін ще годяться для тропічної малярії, набутої в Центральній Америці на захід від Панамського каналу, на Гаїті чи в Домініканській Республіці[10]. Нова тривога пов'язана з артемізиніном, основою сучасних комбінованих ліків: часткову стійкість до нього вже підтверджено в чотирьох африканських країнах і підозрюють ще в чотирьох[9]. Протималярійні засоби дають у таблетках або вводять внутрішньовенно, залежно від тяжкості хвороби.

Для лікування малярії використовують препарати, що знищують паразитів у крові. Серед найпоширеніших засобів:

  • Артеметер/люмефантрин: препарат вибору при тропічній малярії або коли вид паразита невідомий[10]
  • Атоваквон/прогуаніл
  • Хлорохін або гідроксихлорохін
  • Доксициклін, тетрациклін або кліндаміцин (у поєднанні з хініном)
  • Мефлохін
  • Хінін
  • Артесунат
  • Примахін
  • Тафенохін

Можливе призначення одного препарату або кількох у комбінації. Курс потрібно завершити повністю, навіть якщо симптоми минули раніше, інакше зростає ризик рецидиву та стійкості паразитів до ліків.

Тяжку малярію лікують у стаціонарі. Препаратом першої лінії є артесунат внутрішньовенно, після якого людина допиває повний курс таблеток[7]. Порівняно з хініном він знижує ризик смерті на 39% у дорослих і на 24% у дітей[11]. Паралельно контролюють рівень гемоглобіну, підтримують дихання та роботу нирок. За своєчасного лікування прогноз сприятливий, і більшість пацієнтів одужують без наслідків.

Якщо після подорожі в регіон, де поширена малярія, з'являються гарячка, озноб або слабкість, до лікаря звертаються негайно, і краще одразу сказати, де саме ви були.

Рецидиви малярії

Деякі види плазмодіїв здатні залишатися в організмі після того, як симптоми минули. Це характерно для P. vivax і P. ovale: їхні «сплячі» печінкові форми можуть активуватися через тижні або місяці й спричинити новий напад[12]. Рецидиви P. vivax описані аж до 5 років, а найдовше повертається P. malariae, у якої повторну хвилю описують навіть через 20 років[3].

Щоб уникнути повторного спалаху, при малярії, спричиненій P. vivax чи P. ovale, лікування доповнюють препаратами, які знищують паразитів у печінці. Це так зване протирецидивне, або радикальне, лікування: примахін зазвичай приймають щодня 14 днів, а тафенохін людям від 16 років дають одноразово[12]. Обидва препарати не можна призначати людям зі спадковим дефіцитом ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г6ФД), бо в них ці ліки руйнують еритроцити. Такий дефіцит мають близько 400 мільйонів людей у світі, і більшість про це не знає[12], тому перед лікуванням роблять аналіз на активність цього ферменту[10].

Профілактика малярії

Повністю усунути ризик зараження неможливо, але профілактика значно знижує ймовірність захворіти. Захист від укусів комарів і профілактичні таблетки залишаються головними способами уберегтися від малярії під час подорожей до ендемічних регіонів.

Читайте:

Інфекції в подорожі: як знизити ризик
Інфекції в подорожі: як знизити ризик
У дорозі легко почати боятися кожного поручня. Але чому одні інфекції пов’язані з руками та їжею, а від інших ...

Захист від укусів

Комарі Anopheles живляться переважно від смерку до світанку, тому саме ввечері й уночі захист найпотрібніший[2]. Допомагають прості, але дієві засоби:

  • Репеленти та москітні сітки: CDC радить репеленти з DEET (ДЕТА), пікаридином, IR3535, олією лимонного евкаліпта (OLE) або її аналогом PMD чи 2-ундеканоном. Засоби з OLE і PMD не наносять дітям до 3 років, а сонцезахисний крем наносять першим, репелент другим[13]. Спати краще під сіткою, обробленою інсектицидом[2].
  • Кондиціоноване житло та уникання застійної води: комарі розмножуються в стоячій воді й теплих вологих місцях, тому житло з кондиціонером, сітками на вікнах і без калюж поруч зменшує кількість укусів.
  • Одяг, що закриває тіло: довгі рукави й штани зменшують площу відкритої шкіри. Одяг можна обробити перметрином, який зберігає дію після кількох прань, але на шкіру перметрин не наносять[13].

Тим, у кого алергія на укуси комарів, ці заходи потрібні ще й для того, щоб уникнути сильних місцевих реакцій.

Медикаментозна профілактика

Порадитися з лікарем, фармацевтом чи у клініці медицини подорожей радять щонайменше за 4–6 тижнів до поїздки[5]. Профілактичні таблетки (хіміопрофілактика) починають пити до виїзду, продовжують у поїздці та певний час після повернення, бо паразити з печінки виходять у кров не одразу. Основні варіанти[14]:

  • Атоваквон/прогуаніл: щодня, від 1–2 днів до поїздки і ще 7 днів після. Не підходить вагітним і людям із тяжкою нирковою недостатністю. Через побічні ефекти його кидають рідше, ніж мефлохін: 2% проти 6%[15].
  • Доксициклін: щодня, від 1–2 днів до поїздки і 4 тижні після. Не підходить вагітним і дітям до 8 років. Підвищує чутливість шкіри до сонця: фоточутливість трапляється приблизно в 19% людей, які його приймають[15].
  • Мефлохін: раз на тиждень, від 1–2 тижнів до поїздки і 4 тижні після; його можна приймати під час вагітності. Він частіше за інші засоби спричиняє безсоння (13% проти 3% на атоваквоні/прогуанілі), дивні сни, тривожність і пригнічений настрій[15], тому протипоказаний людям із певними психічними розладами та епілепсією[14].
  • Хлорохін: раз на тиждень, але лише для регіонів, де плазмодії не стійкі до нього.
  • Примахін і тафенохін: призначають тільки після аналізу на дефіцит ферменту Г6ФД; вагітним вони протипоказані.

Усі три основні засоби добре захищають: у чотирьох дослідженнях, де 1822 короткочасні мандрівники приймали мефлохін, атоваквон/прогуаніл або доксициклін, стався лише один випадок малярії[15]. Таблетки краще купувати вдома: за кордоном трапляються неякісні чи підроблені протималярійні засоби[2]. Навіть під час приймання профілактичних засобів потрібно захищатися від укусів, бо жоден препарат не дає повного захисту.

Вакцини для дітей в ендемічних районах

У регіонах, де малярія поширена постійно, дітей щеплять. ВООЗ рекомендувала вакцину RTS,S у жовтні 2021 року, а R21 у жовтні 2023 року. Щеплення починають приблизно з 5 місяців, стандартна схема складається з 4 доз, і за перший рік після вакцинації випадків малярії стає більш ніж удвічі менше. У пілотних програмах у Гані, Кенії та Малаві смертність серед дітей відповідного віку знизилася на 13%, а станом на 2026 рік вакцини пропонують у понад 20 африканських країнах[16]. У великому дослідженні фази 3 вакцина R21 за 12 місяців запобігала 75% випадків у районах із сезонною малярією і 68% у районах із цілорічною передачею[17].

Міфи про малярію

  • Міф: перед поїздкою можна просто щепитися від малярії. Насправді: обидві вакцини призначені для дітей, які живуть в ендемічних районах[16]. Мандрівника захищають таблетки та захист від укусів[5].
  • Міф: хто виріс у країні з малярією, має від неї імунітет. Насправді: частковий імунітет тримається лише за постійного контакту з паразитом і швидко зникає після переїзду, тому люди, які їдуть провідати рідних на батьківщину, належать до групи високого ризику[2].

Можливі ускладнення та прогноз

Без лікування малярія може тривати від 2 до 24 місяців[3], то затихаючи, то повертаючись після безсимптомних періодів. Найнебезпечніше те, що паразити здатні уражати життєво важливі органи.

Серед можливих ускладнень гостре ураження нирок і гострий респіраторний дистрес-синдром, коли легені раптово перестають забезпечувати організм киснем[2]. Трапляються також печінкова недостатність, гіпоглікемія, розрив селезінки, набряк легень і зневоднення. Найгрізніше з них церебральна малярія, яка уражає головний мозок, спричиняє сплутаність свідомості, судоми, кому і часто закінчується смертю.

За своєчасного лікування прогноз сприятливий. Сучасні протималярійні препарати повністю виліковують хворобу, якщо діагноз поставлено вчасно й терапію розпочато без зволікань.

Підсумок

Малярію можна відвернути й вилікувати, якщо діяти вчасно. Мандрівнику найбільше допомагають три речі: заздалегідь підібрані таблетки, захист від вечірніх і нічних укусів і звичка сприймати будь-яку пізню гарячку після тропіків як привід перевіритися, а не як застуду. Вакцини змінюють ситуацію для дітей в Африці, але туриста вони не захищають.

Джерела17
  1. World malaria report 2025. World Health Organization.
  2. Malaria. CDC.
  3. Довідник. NCBI Bookshelf
  4. Огляд. van de Straat B. та ін. Zoonotic malaria transmission and land use change in Southeast Asia: what is known about the vectors. Malar J, 2022.
  5. Malaria. NHS.
  6. Malaria and its skin signs. DermNet®.
  7. CDC
  8. Огляд. Bruneel F. та ін. Resurgence of blackwater fever in long-term European expatriates in Africa: report of 21 cases and review. Clin Infect Dis, 2001.
  9. World Health Organization
  10. Treatment of Uncomplicated Malaria. CDC.
  11. Мета-аналіз. Sinclair D. та ін. Artesunate versus quinine for treating severe malaria. Cochrane Database Syst Rev, 2012.
  12. Огляд. Dean L. та ін. Tafenoquine Therapy and G6PD Genotype. 2012.
  13. Preventing Mosquito Bites. CDC.
  14. Choosing a Drug to Prevent Malaria. CDC.
  15. Мета-аналіз. Tickell-Painter M. та ін. Mefloquine for preventing malaria during travel to endemic areas. Cochrane Database Syst Rev, 2017.
  16. Malaria vaccines (RTS,S and R21). World Health Organization.
  17. Дослідження. Datoo MS. та ін. Safety and efficacy of malaria vaccine candidate R21/Matrix-M in African children: a multicentre, double-blind, randomised, phase 3 trial. Lancet, 2024.