Біль у правому боці: апендицит чи камінь у нирці?

Біль у животі чи боці може вказувати на серйозне порушення. Апендицит і камені в нирках — різні за природою стани, але симптоми іноді плутають навіть досвідчені люди.

Організм не завжди сигналізує чітко. Один і той самий симптом може означати зовсім різні проблеми, і біль у правому боці — типовий приклад. Це може бути наслідком запалення апендикса або ознакою каменя, який застряг у сечоводі. Ці стани не пов’язані між собою ні анатомічно, ні функціонально, але їх об’єднує здатність викликати дуже схожий біль. Чим глибше проблема, тим менш очевидною стає її причина. 

Читайте:

Апендицит: усе, що потрібно знати

Апендицит — це раптове запалення червоподібного відростка, яке може швидко ускладнитися й потребує негайно...

Що варто знати про камені в нирках

Камені в нирках — це тверді утворення, що з’являються, коли сеча перестає бути просто рідиною. Кристали нако...

Причини та механізм розвитку

Апендицит і камені в нирках мають принципово різне походження. Один виникає внаслідок гострого запалення в органі, який вважається рудиментарним. Інший — через поступове накопичення кристалів у сечовидільній системі. Але обидва можуть спровокувати різкий біль і вимагати невідкладної допомоги.

Апендицит

Запалення апендикса найчастіше починається після його закупорки. Причини цієї закупорки можуть бути різними — від калових мас до сторонніх тіл чи пухлин. Після блокування порожнини апендикса бактерії активно розмножуються, викликаючи запалення, набряк і надлишкове утворення гною. У міру прогресування процесу стінка апендикса руйнується, і вміст може потрапити в черевну порожнину. Це вже пряма загроза перитоніту — запалення очеревини, що вимагає негайного хірургічного втручання.

Камені в нирках

Камені в нирках формуються тоді, коли в сечі накопичуються речовини, які здатні утворювати кристали. Це може статися, коли концентрація таких сполук перевищує норму, а об’єм рідини замалий для їх розчинення. Кристали злипаються і поступово формують тверду структуру — камінь. І поки він залишається в нирці, біль може бути відсутнім. Проблеми починаються, коли камінь починає рухатися або блокує сечовід.

До основних типів каменів належать такі:

• Кальцієві: складаються з оксалату або фосфату кальцію. Це найпоширеніші камені, трапляються в більшості випадків.
• Сечокислі: утворюються при високому рівні сечової кислоти в сечі. Частіше виникають за умов зневоднення або при вживанні великої кількості білкової їжі.
• Струвітні: пов’язані з інфекціями сечовивідних шляхів. Такі камені можуть швидко збільшуватися в розмірах.
• Цистинові: виникають при спадковому порушенні — цистинурії. Цей тип каменів трапляється рідко, переважно у молодих людей.

Фактори ризику

Ризик виникнення апендициту чи каменів у нирках залежить від цілого ряду чинників. Частину з них змінити неможливо, але інші пов’язані зі способом життя та харчуванням. Щоб краще зрозуміти, хто перебуває в зоні ризику, варто окремо розглянути кожен стан.

Апендицит

Запалення апендикса може виникнути у будь-якому віці, але найчастіше його діагностують у підлітків і молодих дорослих. Вважається, що деякі особливості імунної системи чи будови апендикса можуть створювати схильність до закупорки й подальшого запалення.

Найвідоміші чинники ризику:

• Вік: частіше у віці від 10 до 30 років.
• Спадковість: наявність апендициту в родичів підвищує ймовірність захворювання.
• Стать: частіше трапляється у чоловіків.
• Кістозний фіброз: у дітей з цим захворюванням апендицит буває частіше.

Камені в нирках

На розвиток сечокам’яної хвороби впливає поєднання зовнішніх і внутрішніх чинників. Важливу роль відіграє і хімічний склад сечі, і кількість рідини, яку людина споживає протягом доби.

До ключових чинників належать:

• Зневоднення: недостатнє вживання води або рясне потовиділення без компенсації рідини.
• Надмір білка, солі та кальцію в раціоні: особливо у поєднанні з низьким вмістом овочів.
• Метаболічні розлади: цукровий діабет, ожиріння, гіпертонія, хронічні захворювання нирок.
• Хвороби шлунково-кишкового тракту: хвороба Крона, резекція тонкої кишки, порушення всмоктування.
• Прийом деяких препаратів: тривале використання вітаміну D, добавок кальцію, сечогінних, а також певних антибіотиків.
• Зміни кишкової мікрофлори: після операцій або при хронічних розладах травлення.

Як проявляється біль

Біль — головна причина, з якою люди звертаються по допомогу. І при апендициті, і при каменях у нирках він може бути різким, раптовим і виснажливим. Але характер і місце розташування болю можуть дати підказку щодо справжньої причини.

Апендицит

Біль зазвичай починається непомітно — тягнучий, глухий або невиразний дискомфорт біля пупка. Упродовж кількох годин він "спускається" в праву нижню частину живота, де й закріплюється. Саме тут розташована точка, що реагує на натискання при запаленні апендикса. У положенні лежачи на лівому боці або при русі біль часто посилюється. Кашель, сміх чи глибоке дихання також можуть погіршити самопочуття.

Камені в нирках

На відміну від апендициту, камінь у нирці зазвичай не болить до моменту початку руху. Як тільки він починає проходити крізь сечовід, виникає раптовий напад дуже сильного болю, що охоплює поперек, бік або низ живота. Цей біль часто переходить у пах або внутрішню поверхню стегна. Він хвилеподібний, з періодами полегшення, і може супроводжуватись холодним потом, нудотою або навіть втратою свідомості через інтенсивність.

Супутні симптоми

Окрім болю, обидва стани мають інші прояви, які допомагають розрізнити, що саме відбувається в організмі. У випадку апендициту ці симптоми пов’язані із запаленням, у разі каменів — із порушенням відтоку сечі.

Апендицит

Запалення апендикса не обмежується лише болем. У більшості випадків до нього приєднуються прояви загального нездужання. Якщо апендикс ось-ось прорветься, стан може погіршуватися щогодини. Навіть за відсутності гарячки інші симптоми можуть вказувати на наростання внутрішнього запалення.

До типових супутніх ознак належать:

• Нудота й блювання: з’являються на тлі болю або трохи пізніше.
• Відсутність апетиту: людина відмовляється від їжі без інших пояснень.
• Підвищення температури: зазвичай невисоке (37,5–38,5 °C), але може сягати вище при перфорації апендикса.
• Закреп або діарея: трапляються рідше, але можуть ускладнювати картину.
• Відчуття здуття живота: особливо при поширенні запалення на очеревину.

Камені в нирках

Коли камінь починає рухатися, він може травмувати сечовивідні шляхи або блокувати потік сечі. Це викликає низку характерних симптомів, які дають змогу запідозрити саме нефролітіаз, а не іншу патологію.

Симптоми, які часто супроводжують ниркову коліку:

• Печіння при сечовипусканні: особливо коли камінь проходить через нижній відділ сечоводу.
• Часті позиви до сечовипускання: іноді — з дуже малим об’ємом сечі.
• Мутна або неприємно пахнуча сеча: свідчить про запалення або домішки бактерій.
• Кров у сечі: змінює її колір на рожевий, червоний або бурий.
• Нудота та блювання: виникають не через інтоксикацію, а як реакція на сильний біль.

Діагностика

Симптоми апендициту й каменів у нирках можуть бути настільки схожими, що іноді навіть лікарі не ставлять діагноз одразу. Щоб точно визначити причину болю, застосовують комплексне обстеження. Важливо враховувати як клінічну картину, так і результати аналізів та інструментальних досліджень.

Методи оцінки стану

Перший крок — це фізичне обстеження. Лікар пальпує живіт, перевіряє реакцію на натискання у визначених зонах (зокрема — у точці Мак-Бернея для апендициту), може оцінити жорсткість м’язів передньої черевної стінки. Для уточнення діагнозу призначають лабораторні аналізи.

До базових лабораторних досліджень належать:

• Загальний аналіз крові: дозволяє виявити підвищення рівня лейкоцитів — ознаку запалення.
• Біохімія крові: оцінюють рівень сечової кислоти, креатиніну, електролітів, кальцію, фосфору — це важливо для виявлення факторів утворення каменів.
• Аналіз сечі: дає змогу побачити кров, білок, солі, кристали або бактерії. При апендициті сеча, як правило, не змінюється.

Візуалізація

Коли аналізів недостатньо, потрібна візуалізація. Саме вона дозволяє побачити реальну картину — розширений апендикс, камінь у сечоводі або навіть ознаки ускладнень. Вибір методу залежить від клінічної ситуації та доступності обладнання.

Серед основних методів візуальної діагностики:

• Ультразвукове дослідження (УЗД): перший метод вибору при підозрі на апендицит, особливо в дітей. Також допомагає виявити камені в нирках або розширення сечоводів.
• Комп’ютерна томографія (КТ): має високу точність, особливо при неясній клінічній картині. Добре виявляє як запалення, так і наявність каменів, навіть дрібних.
• Магнітно-резонансна томографія (МРТ): застосовується рідше, найчастіше — у вагітних або коли протипоказане КТ.

Лікування

Підхід до лікування залежить не лише від діагнозу, а й від його стадії, ускладнень і загального стану пацієнта. Апендицит зазвичай потребує хірургічного втручання, тоді як при каменях у нирках можливі консервативні варіанти. Однак у складних випадках обидва стани можуть вимагати термінової медичної допомоги.

Апендицит

Класичний метод лікування — апендектомія, тобто хірургічне видалення апендикса. Операція може бути виконана лапароскопічно або відкритим методом. При неускладненому перебігу все частіше обговорюється можливість лікування антибіотиками. Це стосується випадків, коли апендикс не розірваний, немає абсцесу чи перитоніту.

Додатково можуть застосовуватися:

• Антибіотикотерапія: внутрішньовенно в умовах стаціонару протягом 1–3 діб, потім перехід на пероральний прийом на 7 днів.
• Знеболення: використання парацетамолу або препаратів ібупрофену для контролю болю до та після втручання.

Камені в нирках

Лікування залежить від розміру, розташування та складу каменя. Невеликі утворення (до 5 мм) часто виходять самостійно разом із сечею, але цей процес може бути дуже болючим. У деяких випадках потрібне медичне втручання — як мінімальне, так і оперативне.

До основних методів лікування належать:

• Рясне пиття: для стимуляції виведення каменя природним шляхом.
• Знеболювальні препарати: призначають ібупрофен або метамізол натрію, іноді — ін’єкційні форми при сильному болю.
• Препарати для розслаблення сечоводу: наприклад, доксазозин або тамсулозин, які полегшують проходження каменя.
• Дистанційна літотрипсія: руйнування каменя ударною хвилею ззовні без хірургічного втручання.
• Уретероскопія: через уретру та сечовий міхур вводиться прилад для візуалізації й видалення або руйнування каменя.
• Черезшкірна нефролітотомія: використовується для видалення великих каменів. Пристрій вводиться через невеликий отвір у попереку прямо до нирки.

Коли звертатися по допомогу

Є симптоми, які не можна ігнорувати. Вони сигналізують про те, що стан може швидко ускладнитися або вже є загроза життю. Якщо біль у животі або боці виник раптово й не зникає, чекати не варто. Не всі стани можна "перетерпіти" або полегшити самостійно — деякі потребують негайного втручання.

До тривожних ознак, які вимагають невідкладної медичної допомоги, належать:

• Стійкий або наростаючий біль: особливо якщо він триває понад 30 хвилин і не змінюється після відпочинку або знеболення.
• Гарячка: температура тіла понад 38 °C на тлі болю в животі чи попереку.
• Нудота, блювання: якщо вони не пов’язані з прийомом їжі або не дають змоги прийняти рідину чи ліки.
• Кров у сечі: навіть незначна зміна кольору сечі на рожевий або бурий.
• Порушення сечовипускання: утруднення, мимовільна затримка сечі, часті позиви без результату.
• Прискорене серцебиття або слабкість: можуть вказувати на початок системної реакції організму або внутрішню кровотечу.

Абдомінальна мігрень: причини, симптоми, лікування

Кето-дієта

Нудота і блювання: причини, симптоми та способи подолання