Апендицит: усе, що потрібно знати

Апендицит — це раптове запалення червоподібного відростка, яке може швидко ускладнитися й потребує негайного втручання.

Є речі, які ми звикли не помічати — вони просто є, і цього достатньо. Апендикс саме такий. Маленький, непомітний, він десятиліттями не дає про себе знати, допоки одного дня не стає головним героєм термінового медичного сценарію. Коли цей відросток запалюється, організм реагує швидко: з’являється біль, нудота, слабкість. Але навіть у цей момент симптоми можуть бути неочевидними. Вони маскуються, змінюють розташування, плутають пацієнта і лікаря. І саме ця непередбачуваність робить апендицит настільки підступним. Про нього говорять, коли вже пізно і боляче.

Що таке апендицит

Апендицит — це запалення червоподібного відростка товстої кишки, який розташований у правій нижній частині живота. Цей орган має вигляд вузької порожнистої трубочки, приблизно розміром із палець. Сам по собі апендикс не виконує життєво важливих функцій у дорослому віці, але його запалення становить реальну загрозу. У процесі запалення стінка апендикса набрякає, просвіт перекривається, усередині накопичуються бактерії, а далі — гній. Це може завершитися проривом і виходом вмісту в черевну порожнину.

Гострий апендицит

Гостра форма виникає раптово та супроводжується швидким наростанням симптомів. Саме вона є причиною більшості випадків термінової хірургії внаслідок болю в животі. Без оперативного втручання ситуація може погіршитись упродовж лічених годин.

Хронічний апендицит

Цей варіант — значно рідкісніший. Для нього характерні тривалі періоди помірного болю внизу живота, які виникають і зникають. Симптоми не загострюються настільки, щоб негайно звертатися за допомогою, тому хронічна форма часто лишається непоміченою. Проте навіть такий "тихий" апендицит здатен у будь-який момент перейти в гострий стан із тими самими ризиками.

Причини та фактори ризику

Запалення апендикса зазвичай виникає через його закупорку. Коли просвіт блокується, усередині накопичуються бактерії, починається запальний процес і наростає тиск. У результаті апендикс набрякає, порушується його кровопостачання, а далі може виникнути гнійне розплавлення тканин. Усі ці зміни створюють умови для швидкого прогресування й потенційного розриву відростка. [джерело]

Обструкція апендикса

Механічне перекриття просвіту апендикса — найпоширеніша причина апендициту. Перекриття перешкоджає відтоку вмісту, що сприяє активному розмноженню мікроорганізмів.

Найчастіші варіанти блокування:

• Затверділі калові маси (фекаліти): тверді грудки калу, які перекривають просвіт апендикса і сприяють нагромадженню бактерій.
• Лімфоїдна гіперплазія: набряк і розростання лімфатичної тканини, що часто виникає у відповідь на інфекції в організмі.
• Пухлини або поліпи: рідкісна, але можлива причина, яка фізично здавлює або перекриває просвіт.
• Паразити: у деяких випадках глисти можуть спричинити обструкцію, особливо у дітей.
• Сторонні тіла: випадкове потрапляння неїстівного предмета у просвіт апендикса (вкрай рідко) [джерело].
• Насіння плодів: потрапляння у просвіт апендикса (вкрай рідко) [джерело].

Запальні хвороби кишечника

Ураження кишечника, зокрема при виразковому коліті чи хворобі Крона, можуть викликати запалення, що поширюється на апендикс. У цьому разі запалення може бути вторинним, а не початковим процесом.

Симптоми апендициту

Прояви апендициту можуть бути дуже різноманітними, і не завжди симптоми одразу вказують саме на це захворювання. У класичному варіанті біль починається в ділянці пупка, потім переміщується праворуч униз і поступово наростає. Проте у багатьох пацієнтів, особливо дітей, вагітних або літніх, перебіг буває нетиповим — біль може бути розмитим або зовсім не вираженим, а інші симптоми — відсутніми або нестандартними.

Класичний перебіг

Типова симптоматика розвивається поетапно — біль спочатку нечіткий, поступово зміщується донизу живота праворуч і посилюється. Після появи болю часто виникає нудота або блювання, пропадає апетит, з’являється слабкість.

Найхарактерніші прояви:

• Біль, що починається навколо пупка: спочатку тупий, потім локалізується в правій нижній частині живота й стає гострим.
• Нудота і блювання: зазвичай виникають після появи болю.
• Втрата апетиту: типовий ранній симптом, який виникає навіть до нудоти.
• Підвищення температури: у частини хворих виникає помірне підвищення температури (до 38 °C).

Атипові прояви

У частини пацієнтів симптоми відрізняються від класичної картини. Наприклад, при вагітності апендикс може зміщуватись догори, і біль буде відчуватися ближче до ребер. У літніх людей біль буває слабким, а в дітей — розлитим по всьому животу.

Пізні симптоми

Якщо стан прогресує, з’являються додаткові скарги, пов’язані з ускладненням запального процесу або впливом на сусідні органи.

Можливі додаткові прояви:

• Здуття живота: візуально помітне або суб’єктивне відчуття розпирання.
• Відчуття загального нездужання: млявість, бажання лежати, втрата енергії.
• Часті позиви до сечовипускання: якщо запалення подразнює сечовий міхур.
• Затримка газів або діарея: реакція кишечника на запальний процес.

Ускладнення апендициту

Апендицит може прогресувати дуже швидко. Якщо запалений апендикс не видалити вчасно, його стінка стоншується, відмирає та розривається. Це відкриває шлях гною та бактеріям у черевну порожнину. Далі події можуть розвиватися стрімко — від локального запалення до загрозливих для життя станів.

Розрив апендикса

Після прориву гнійний вміст апендикса потрапляє у вільну черевну порожнину. У цій ситуації виникає перитоніт — запалення очеревини. Такий стан потребує негайного хірургічного втручання та масивної антибіотикотерапії. Без допомоги перитоніт може призвести до поліорганної недостатності та смерті.

Абсцес і флегмона

У деяких випадках організм намагається самостійно "обмежити" інфекцію, створюючи гнійний мішок або щільну масу навколо апендикса. Це допомагає тимчасово стримати процес, але не вирішує проблему остаточно.

Два типи локалізованих ускладнень:

• Абсцес: порожнина з гноєм, яка може розташовуватись поряд з апендиксом або в іншій частині живота.
• Флегмона: щільне запалення тканин без чітких меж, яке може прорвати в будь-який момент.

Системні наслідки

Якщо інфекція виходить за межі черевної порожнини, вона може потрапити в кров і викликати сепсис. Це важкий стан, який порушує роботу серця, нирок, легенів та інших органів.

Можливі загрозливі ускладнення:

• Сепсис: системна реакція на інфекцію, що порушує роботу життєво важливих органів.
• Септичний шок: критичне зниження артеріального тиску через інфекцію в крові.
• Поліорганна недостатність: стан, коли одночасно відмовляють декілька органів.

Як встановлюють діагноз

Апендицит не завжди має однозначні симптоми, тому діагностика потребує уважної оцінки всіх клінічних ознак. Лікарі поєднують результати огляду, аналізів і візуалізаційних досліджень, щоб підтвердити чи виключити запалення апендикса [джерело]. Особливу складність становлять випадки з нетиповим перебігом або при ураженні сусідніх органів, коли симптоми перекриваються. [джерело]

Фізикальне обстеження

На першому етапі лікар оцінює локалізацію й характер болю, реакцію черевної стінки та специфічні клінічні ознаки. Певні реакції організму при натисканні чи рухах можуть прямо вказувати на запалення апендикса.

Ознаки, які використовуються під час огляду:

• Точка Мак-Бернея: найбільш болісна ділянка в проєкції апендикса — приблизно на третині відстані між пупком і передньо-верхньою клубовою остю.
• Ознака Блюмберга: біль посилюється при різкому відпусканні руки після натискання на живіт.
• Ознака Ровзінга: натискання на ліву частину живота викликає біль праворуч.
• Псоас-ознака: виникнення болю при розгинанні або напруженні правої ноги, якщо апендикс розташований позаду кишківника.

Лабораторні та візуалізаційні тести

Аналізи допомагають виявити ознаки запалення, а візуалізаційні дослідження дозволяють побачити зміни в самій структурі апендикса. Лікарі не завжди отримують чітку відповідь із першого ж обстеження, тому можуть призначити кілька методів одразу.

Основні методи підтвердження діагнозу:

• Загальний аналіз крові: підвищення кількості лейкоцитів свідчить про наявність інфекції.
• C-реактивний білок (CRP): показник системного запалення, підвищується при загостренні процесу.
• Ультразвукове дослідження: добре підходить для дітей, підлітків і вагітних; дозволяє візуалізувати збільшений апендикс.
• Комп’ютерна томографія (КТ): найточніший метод для дорослих; виявляє запалення, ускладнення, розрив або абсцес.

Схожі стани та диференціальна діагностика

Апендицит може мати симптоми, подібні до багатьох інших захворювань органів черевної порожнини та малого таза. Особливо часто плутанину викликають ситуації у жінок, де біль у нижній частині живота може свідчити як про апендицит, так і про гінекологічну патологію. Також складність у діагностиці виникає, коли симптоми накладаються на прояви інфекцій або розладів інших органів.

Щоб уникнути помилок, лікарі розглядають ймовірність таких альтернативних діагнозів [джерело]: 

• Позаматкова вагітність: стан, коли плодове яйце імплантується поза межами матки, зазвичай у матковій трубі.
• Запальні хвороби органів малого таза: інфекції матки, труб і яєчників, що викликають біль і температуру.
• Розрив кісти яєчника: супроводжується раптовим болем, іноді схожим на біль при апендициті.
• Камені в нирках: різкий біль, який може віддавати в живіт і супроводжуватись нудотою.
• Інфекції сечових шляхів: можуть спричинити біль у нижній частині живота та часті позиви до сечовипускання.
• Панкреатит: запалення підшлункової залози з болем у верхній частині живота.
• Інфекційний гастроентерит: гостре ураження шлунково-кишкового тракту з діареєю та блюванням.
• Кишкова непрохідність: затримка проходження вмісту кишківника з болем, здуттям і блюванням.

Методи лікування

Апендицит — це невідкладний стан, і в більшості випадків єдиним ефективним методом лікування є хірургічне видалення запаленого апендикса. У деяких ситуаціях можливе тимчасове застосування антибіотиків, але навіть тоді лікарі розглядають операцію як остаточне рішення. Вибір методу залежить від тяжкості захворювання, наявності ускладнень і загального стану пацієнта.

Хірургічне втручання

Операція з видалення апендикса — апендектомія — є стандартом лікування. Вона проводиться під загальним наркозом і може виконуватись двома способами: через відкритий розріз або лапароскопічно. У разі ускладнень, таких як перитоніт або абсцес, застосовується відкрите втручання з очищенням черевної порожнини.

Методи хірургічного видалення апендикса:

• Лапароскопічна апендектомія: виконується через кілька невеликих розрізів із використанням спеціального обладнання. Має переваги у вигляді меншого болю, меншої кількості ускладнень і швидшого відновлення.
• Відкрита апендектомія: застосовується при вираженому запаленні, прориві апендикса, утворенні абсцесу або наявності спайок після попередніх операцій.
• Промивання черевної порожнини: проводиться при розриві апендикса для видалення гною та запобігання поширенню інфекції.

Антибіотикотерапія

Антибіотики застосовуються в усіх випадках апендициту як до, так і після операції. Їхня мета — знищити бактерії, які спричинили запалення, та запобігти розвитку перитоніту. У вибраних ситуаціях — наприклад, при ранньому апендициті без ознак ускладнення — можлива спроба лікування лише антибіотиками. Але це лише тимчасове рішення, яке не виключає потреби в операції в майбутньому.

Факти, які слід урахувати:

• Антибіотики без операції: розглядаються лише при неускладненому перебігу та за наявності медичних протипоказань до хірургії.
• Ризик рецидиву: близько 40% пацієнтів, які проходили лікування без операції, мали повторний напад апендициту протягом наступних 5 років.

Післяопераційне відновлення

Час і особливості відновлення після апендектомії залежать від типу операції та наявності ускладнень. Після лапароскопії пацієнт може повернутися додому вже в день операції або наступного дня, а при відкритому втручанні з ускладненнями може знадобитися кілька днів у стаціонарі. Період повного відновлення зазвичай триває до шести тижнів.

Після виписки важливо дотримуватись рекомендацій хірурга, щоб знизити ризик інфекції, розходження швів і тривалої болючості. Біль у ділянці шва та загальна слабкість є нормальними у перші дні після операції, але вони мають поступово зменшуватись.

Основні правила для періоду відновлення:

• Гігієна швів: тримати ділянку операції сухою та чистою, не змащувати без дозволу лікаря.
• Фізичне навантаження: уникати піднімання важкого, не займатися спортом щонайменше 2–4 тижні, залежно від типу втручання.
• Знеболення: застосовувати призначені препарати, якщо біль заважає повсякденній активності.
• Температура тіла: при підвищенні або появі болю, який не минає, звертатися до лікаря.
• Контрольний огляд: відвідати хірурга у зазначений термін для перевірки ходу загоєння.

Біль у верхній частині живота: які причини?

Біль у правому боці: апендицит чи камінь у нирці?

Нудота і блювання: причини, симптоми та способи подолання