Остеоартрит і остеоартроз — це два терміни, які описують одне й те саме захворювання суглобів. Хоча звучать по-різному, суть одна: поступове зношення хряща без ознак запалення. Різниця — лише в назві.

Дегенеративні зміни суглобів зустрічаються часто, особливо після 50 років. Коли суглоб болить, важко згинається або починає "клацати", перше, про що думають, — артрит. Але чи завжди йдеться саме про запалення? Часто під терміном "остеоартрит" мається на увазі інше — механічне руйнування суглоба. І тут починається плутанина з другим словом — остеоартроз. Обидва терміни вживаються як синоніми, але один із них точніше відображає суть процесу.

Сутність і різниця в термінах

Остеоартрит — це хронічне дегенеративне захворювання суглобів, при якому поступово стирається хрящ, що покриває суглобові поверхні кісток. Коли хрящ стоншується або зникає зовсім, кістки починають тертися одна об одну. У результаті виникає біль, скутість, втрата рухливості, а в подальшому — й структурні зміни у суглобі.

Остеоартроз — це інша назва тієї ж хвороби, що й остеоартрит. Термін поширений у європейській медичній традиції й буквально означає «дегенерація суглоба». Суфікс «-роз» вказує на процес поступового руйнування, тоді як у слові «остеоартрит» використано суфікс «-ит», який зазвичай асоціюється із запаленням. Це створює лінгвістичну неточність, адже остеоартрит не є запальним захворюванням. Саме тому багато фахівців вважають термін «остеоартроз» точнішим, бо він краще відображає суть патологічного процесу — зношення й структурні зміни без імунного запалення.

Попри це, у міжнародних клінічних класифікаціях, зокрема у МКХ-10 та МКХ-11, використовують термін "остеоартрит". Саме тому більшість сучасних джерел віддають перевагу цьому слову. Водночас у наукових і медичних текстах, особливо в європейському контексті, все ще можна зустріти обидва варіанти.

Важливо також не плутати остеоартрит із запальними формами артриту, наприклад, ревматоїдним артритом, при яких ураження суглобів є наслідком аутоімунної атаки.

Читайте:

Остеоартрит: все, що потрібно знати
Остеоартрит: все, що потрібно знати
Остеоартрит – це хронічне дегенеративне захворювання суглобів, що потребує сучасного підходу до діагностик...

Основні симптоми

Прояви остеоартриту можуть починатися поступово, але з часом стають постійними. Людина часто не помічає перших змін, бо вони виглядають як звичайний дискомфорт після фізичного навантаження. Але симптоми наростають.

Типові ознаки остеоартриту включають:

  • Біль у суглобі: з’являється під час руху, навантаження, довгого стояння або ходьби. На ранніх етапах біль минає в спокої, але на пізніших — може бути постійним.
  • Скутість: найчастіше після сну або тривалого сидіння. Суглобу потрібно кілька хвилин «розходитися».
  • Обмеження рухів: людина помічає, що не може повністю зігнути або розігнути суглоб.
  • Набряк: у ділянці суглоба може з’являтися помірний набряк без почервоніння чи гарячки.
  • Остеофіти: це кісткові вирости на краях суглоба, які можна виявити на рентгені. Вони іноді спричиняють біль або блокують рух.
  • Ослаблення м’язів: особливо навколо коліна, через зниження рухливості. Це створює додаткове навантаження на суглоб.

У деяких випадках частинки хряща відокремлюються й потрапляють у порожнину суглоба. Це може викликати блокування або раптовий гострий біль — так званий симптом "вільного тіла" в суглобі.

Відмінність від запального артриту

Остеоартрит — це не запалення. Це важливо, бо багато видів артриту мають запальну природу й інший механізм розвитку. Наприклад, ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит або ювенільний ідіопатичний артрит є автоімунними захворюваннями.

Чим відрізняються механізми

При остеоартриті руйнується хрящ унаслідок механічного зношення, часто через вік, надмірну вагу або перенавантаження. При запальному артриті імунна система атакує власні тканини суглоба — переважно синовіальну оболонку, викликаючи набряк, біль і ураження.

Інші прояви, яких немає при остеоартриті

Запальні артрити часто мають системні симптоми, які відсутні при остеоартриті:

  • Тривала ранкова скутість (понад 30–60 хвилин)
  • Почервоніння й гарячість суглоба
  • Підвищення температури тіла
  • Загальна втома або слабкість
  • Випадіння волосся, сухість у роті
  • Запалення очей або шкірні висипи.

Ці ознаки свідчать про системний автоімунний процес, а не про локальне зношення суглоба.

Діагностика остеоартриту

Діагноз базується на сукупності симптомів, огляді лікаря й даних інструментальних обстежень. Спеціаліст уточнює:

  • Скарги пацієнта (тип болю, тривалість, обставини появи)
  • Наявність інших захворювань або травм у минулому
  • Сімейний анамнез (чи були подібні проблеми у близьких родичів)

Для підтвердження діагнозу використовують рентгенографію — на знімку видно звуження суглобової щілини, остеофіти або зміну структури кістки. Іноді призначають МРТ — вона допомагає оцінити стан хряща, сухожиль і синовіальної оболонки. Лабораторні аналізи можуть бути призначені, щоб виключити запальні або системні захворювання.

Методи лікування

На сьогодні остеоартрит не лікується повністю, тому терапія спрямована на зменшення симптомів і уповільнення прогресування хвороби.

Найбільш ефективним немедикаментозним методом є рухова активність. Вона зберігає силу м’язів і допомагає стабілізувати суглоб.

Основні підходи до лікування:

  • Фізичні вправи: зміцнення м’язів навколо суглоба зменшує біль і покращує рухливість.
  • Зменшення маси тіла: навіть невелика втрата ваги знижує навантаження на суглоби.
  • Медикаментозна терапія: застосовують парацетамол, ібупрофен або інші НПЗЗ, які дозволені й доступні.
  • Фізіотерапія: місцеве тепло, холод або ультразвук — для полегшення болю.
  • Ортопедичні пристрої: тростини, наколінники, ортези, устілки — для розвантаження суглоба.
  • Хірургічне лікування: ендопротезування розглядається при тяжких формах з повним руйнуванням суглоба.

Фактори ризику

Є кілька чинників, які підвищують імовірність розвитку остеоартриту:

  • Вік: з віком хрящ втрачає здатність до регенерації
  • Стать: після менопаузи у жінок ризик вищий
  • Надмірна вага: кожен зайвий кілограм створює додаткове навантаження на суглоби
  • Травми: перенесені вивихи, переломи чи оперативні втручання можуть порушити стабільність суглоба
  • Генетика: наявність хвороби в родичів підвищує ризик
  • Професійне навантаження: постійне присідання, стояння, важка фізична праця.

Підсумок

Остеоартрит і остеоартроз — це не два різні захворювання, а дві назви одного процесу: хронічного дегенеративного ураження суглоба без запалення. Незалежно від терміну, основне завдання — вчасно виявити симптоми, підтримувати рухливість і не дозволити болю стати постійним супутником життя.