Остеоартрит і остеоартроз: у чому різниця

Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) сама не визначилася з назвою. Розділ M15–M19 у ній називається «Артрози», а примітка одразу пояснює, що «остеоартрит» тут означає те саме, що артроз чи остеоартроз^[1]. У новішій МКХ-11 у назвах діагнозів стоїть уже «остеоартрит»^[2]. Тож коли в одній довідці пишуть «артроз», а в іншій «остеоартрит», ідеться про одну хворобу, яку 2020 року мали близько 595 мільйонів людей^[3]. Цікавіше інше: закінчення «-ит», яке десятиліттями вважали помилковим, сучасна наука почасти реабілітувала.

Сутність і різниця в термінах

Остеоартрит є хронічною хворобою суглобів, за якої поступово руйнується хрящ, що вкриває суглобові поверхні кісток. Хрящ працює як гладенька пружна подушка: завдяки йому кістки ковзають одна по одній без тертя. Коли він стоншується або місцями зникає, кістка під ним перебудовується, по краях з'являються кісткові нарости, а суглоб болить, стає скутим і гірше рухається^[4].

Остеоартроз є іншою назвою тієї самої хвороби. Слово складене з грецьких коренів «остео» (кістка) і «артро» (суглоб) та суфікса «-оз», яким у медицині позначають хворобливий стан або поступові зміни тканини, як в «остеопорозі» чи «фіброзі». Суфікс «-ит» (артрит, гастрит) традиційно означає запалення. Через це багато лікарів, зокрема в Україні та інших країнах Східної Європи, вважали «остеоартроз» точнішою назвою: в основі хвороби лежать зношення й перебудова суглоба без імунної атаки на власні тканини. У німецькій і французькій медицині теж досі звично кажуть «артроз».

Класифікації цю суперечку так і не розв'язали. У МКХ-10 блок називається «Артрози», окремі діагнози мають назви коксартроз (артроз кульшового суглоба) і гонартроз (артроз колінного суглоба), а примітка прямо визнає «остеоартрит» синонімом^[1]. МКХ-11 і англомовні настанови, як-от британська NICE, вживають «остеоартрит»^[5]. Український портал настанов МОЗ публікує адаптовану настанову під назвою «Остеоартроз»^[6]. Тому в сучасних українських текстах трапляються обидва варіанти, а в розмові найчастіше звучить коротке «артроз».

Коротко: остеоартрит, остеоартроз і артроз означають одну хворобу; від того, яке слово стоїть у довідці, не залежать ні діагноз, ні лікування.

Справжня плутанина, яка має наслідки, виникає з іншими хворобами: остеоартрит не можна змішувати із запальними формами артриту, наприклад ревматоїдним артритом. За них суглоби уражає аутоімунна атака, тобто імунна система помилково нападає на власні тканини.

Читайте:

Остеоартрит і артрит: у чому різниця

Остеоартрит і артрит часто вважають одним і тим самим: чим зношення суглоба відрізняється від запалення, як р...

Основні симптоми

Прояви остеоартриту наростають поступово. Перші зміни легко сплутати зі звичайною втомою після довгої прогулянки чи роботи на городі, тому людина часто не надає їм значення, поки біль не почне заважати щодня.

Типові ознаки остеоартриту включають:

• Біль у суглобі: з'являється під час руху, навантаження, довгого стояння або ходьби і посилюється, коли суглоб більше працює^[4]. На ранніх етапах біль минає в спокої, на пізніших може бути постійним.
• Скутість: найчастіше після сну або тривалого сидіння. Суглобу потрібно «розходитися», але зазвичай це займає не більше 30 хвилин^[5].
• Обмеження рухів: людина помічає, що не може повністю зігнути або розігнути суглоб.
• Набряк: у ділянці суглоба може з'являтися помірний набряк і болючість при натисканні, іноді шкіра над ним трохи червоніє^[4].
• Хрускіт: під час рухів дехто чує або відчуває в суглобі скрип, хрускіт чи клацання^[4].
• Остеофіти: це кісткові нарости на краях суглоба, які видно на рентгенівському знімку. Вони іноді спричиняють біль або блокують рух.
• Ослаблення м'язів: особливо навколо коліна, бо людина менше рухається. Слабкі м'язи гірше підтримують суглоб і збільшують навантаження на нього.

Іноді від хряща або остеофіта відколюється шматочок, який вільно переміщується в порожнині суглоба^[7]. Лікарі називають його вільним внутрішньосуглобовим тілом, у побуті кажуть «суглобова миша». Такий уламок може раптово заклинити суглоб і спричинити гострий біль.

Відмінність від запального артриту

Остеоартрит не є аутоімунною хворобою, і це головна його відмінність від багатьох інших артритів. Псоріатичний артрит, ревматоїдний артрит або ювенільний ідіопатичний артрит (хронічний артрит дітей і підлітків) виникають через помилку імунної системи і розвиваються за іншим механізмом.

Міф: при артрозі суглоб просто механічно стирається, як підошва старого черевика, і запалення в ньому немає зовсім. Насправді: остеоартрит уражає суглоб як цілий орган: хрящ, кістку під ним, капсулу та внутрішню, синовіальну оболонку, у якій часто є запалення. Воно хронічне, слабке і запускається вродженим імунітетом, першою неспецифічною лінією захисту організму, тому відрізняється від аутоімунного запалення при ревматоїдному артриті^[8]. Закінчення «-ит» у слові «остеоартрит» виявилося не таким уже й хибним.

Чим відрізняються механізми

При остеоартриті хрящ руйнується поступово під тиском років навантаження, віку, зайвої ваги чи давніх травм, а місцеве слабке запалення підтримує цей процес^[8]. При запальному артриті імунна система атакує власні тканини суглоба, переважно синовіальну оболонку, що спричиняє набряк, біль і з часом руйнування хряща та кістки^[9].

Інші прояви, яких немає при остеоартриті

Запальні артрити часто мають ознаки, нетипові для остеоартриту. Наприклад, тривала ранкова скутість більше схожа на ревматоїдний артрит^[4]. До таких ознак належать:

• Тривала ранкова скутість (понад 30–60 хвилин)
• Почервоніння суглоба і жар у ньому
• Підвищення температури тіла
• Загальна втома або слабкість
• Випадіння волосся, сухість у роті, які трапляються, наприклад, при червоному вовчаку чи синдромі Шегрена
• Запалення очей або шкірні висипи.

Ці ознаки вказують на системний аутоімунний процес, який зачіпає весь організм, тоді як остеоартрит обмежується ураженими суглобами.

Діагностика остеоартриту

Діагноз ставлять на підставі скарг, огляду лікаря і, за потреби, обстежень. Спеціаліст уточнює:

• Скарги пацієнта (тип болю, тривалість, обставини появи)
• Наявність інших захворювань або травм у минулому
• Сімейний анамнез (чи були подібні проблеми у близьких родичів)

Настанова NICE радить ставити діагноз клінічно, без знімків, якщо людині 45 років або більше, суглоб болить під час навантаження, а ранкової скутості немає або вона минає за 30 хвилин; знімки потрібні при нетипових ознаках^[5]. На рентгенограмі видно звуження суглобової щілини, остеофіти або ущільнення кістки під хрящем. Магнітно-резонансну томографію (МРТ) призначають рідко, коли треба оцінити хрящ, зв'язки, сухожилки й синовіальну оболонку або виключити інше ураження. Аналізи крові остеоартрит не підтверджують, їх роблять, щоб виключити ревматоїдний артрит, перелом та інші причини болю^[4].

Методи лікування

Ліків, які б зупиняли чи сповільнювали руйнування суглоба, поки немає: наявне лікування полегшує симптоми^[8]. Проте біль і скутість можна суттєво зменшити, а суглоб надовго зберегти рухливим.

Основою лікування настанова NICE називає лікувальні вправи, підібрані під конкретну людину: їх пропонують усім хворим на остеоартрит^[5]. Сильні м'язи стабілізують суглоб і забирають на себе частину навантаження.

Основні підходи до лікування:

• Фізичні вправи: зміцнення м'язів навколо суглоба і загальна аеробна активність зменшують біль і покращують рухливість. Для колін існують окремі вправи при гонартрозі, які тренують м'язи стегна без зайвого тиску на суглоб.
• Зменшення маси тіла: людям із надмірною вагою схуднення на 10% допомагає краще, ніж на 5%^[5]. У дослідженні з артрозом коліна кожен скинутий кілограм зменшував навантаження на коліно під час ходьби приблизно на 4 кілограми^[10].
• Медикаментозна терапія: при артрозі коліна першими пропонують гелі чи мазі з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ), при ураженні інших суглобів їх теж можна спробувати. Якщо місцеві засоби не допомагають, розглядають таблетки ібупрофену чи інших протизапальних засобів разом із захистом шлунка^[5]. Парацетамол рутинно не призначають: у метааналізі 13 досліджень при артрозі коліна й кульшового суглоба він зменшував біль настільки мало, що людина цього майже не відчуває, а печінкові проби в тих, хто його приймав, відхилялися від норми майже вчетверо частіше^[11].
• Фізіотерапія: ультразвук, черезшкірну електростимуляцію нервів та іншу електротерапію, а також голковколювання при остеоартриті не рекомендують, бо користі від них не доведено^[5]. Місцеве тепло або холод багато людей використовують удома, щоб полегшити біль.
• Ортопедичні пристрої: тростина чи інші засоби для ходьби допомагають при артрозі ніг. Устілки, наколінники й ортези рутинно не призначають, їх розглядають лише в окремих випадках^[5].
• Хірургічне лікування: ендопротезування, тобто заміну кульшового, колінного чи плечового суглоба штучним, розглядають, коли біль і обмеження суттєво погіршують життя, а лікування без операції не допомогло^[5].

Коротко: найдієвіші методи при остеоартриті прості й дешеві: регулярні вправи і, за потреби, схуднення. Парацетамол і апаратна фізіотерапія допомагають значно менше, ніж прийнято думати.

Фактори ризику

Є кілька чинників, які підвищують імовірність розвитку остеоартриту:

• Вік: ризик зростає з роками^[4], бо хрящ дедалі гірше відновлюється після навантажень
• Стать: жінки хворіють частіше; у чоловіків ризик артрозу коліна приблизно на третину нижчий, а в жінок після менопаузи він частіше перебігає тяжче^[12]
• Надмірна вага: кожен зайвий кілограм додає навантаження на коліна й кульшові суглоби^[4]; у світі з високим індексом маси тіла пов'язують приблизно п'яту частину всіх випадків остеоартриту^[3]
• Травми: перенесені вивихи, переломи чи операції можуть порушити стабільність суглоба, особливо якщо його перевантажують, поки він не загоївся^[4]
• Генетика: хвороба часто буває в кількох членів родини; у дослідженні близнюків спадковість пояснювала приблизно половину ризику дійти до операції через артроз коліна, а в жінок ще більше^[13]
• Професійне навантаження: постійне присідання, стояння, важка фізична праця^[4].