Соматичний біль: що це і як лікувати

МРТ знаходить дегенерацію міжхребцевих дисків у 37% двадцятирічних, які ніколи не скаржилися на спину, а серед 80-річних без болю таких уже 96%^[1]. Знімок показує зміни, а спина при цьому може не боліти зовсім. Соматичний біль, найпоширеніший тип болю, влаштований складніше, ніж проста формула «пошкодили, тому болить», і саме від цього залежить, як його лікувати.

Що таке соматичний біль

Соматичний біль виникає через пошкодження кісток, м'язів, зв'язок і м'яких тканин. Він охоплює всі тканини тіла, крім внутрішніх органів, судин і нервів, і є найпоширенішим типом болю^[2]. Це сигнальна лампочка, яка спалахує, коли ми порізали палець, ударилися ногою об меблі або перевантажили м'язи на тренуванні. Найчастіше такий біль гострий і минає разом із загоєнням, але інколи тягнеться місяцями чи роками.

Його запускають ноцицептори, високопорогові рецептори периферичної нервової системи, які реагують на шкідливі подразники^[3]. Вони є в шкірі, м'язах, кістках, зв'язках, сухожиллях, суглобах і слизових оболонках і спрацьовують на сильний тиск, жар, холод, хімічні речовини, удар чи опік. Сигнал іде нервами до спинного, а звідти до головного мозку, і лише там стає відчуттям болю. Без цього сигналу ми б не помічали ні дрібних порізів, ні небезпечних ушкоджень, які потребують негайної уваги.

Лікарі розрізняють поверхневий і глибокий соматичний біль. Поверхневий іде від шкіри: при порізі чи опіку він різкий, колючий або пекучий, і людина точно показує, де болить. Глибокий походить із кісток, м'язів, зв'язок і сухожиль, як при переломі чи розтягненні: він ниючий, інколи судомний і може відчуватися ширше, ніж зона пошкодження^[2].

Міф: соматичний біль означає психосоматичний, тобто «вигаданий». Насправді: назва походить від грецького «сома», тіло. Це ноцицептивний біль, який виникає через фактичне або загрозливе пошкодження ненервових тканин і роботу ноцицепторів^[3].

Відмінність соматичного болю від вісцерального

Соматичний біль охоплює структури опорно-рухової системи та поверхневі тканини тіла:

• Шкіра та слизові оболонки (у ротовій порожнині, носі)
• М'язи, кістки
• Зв'язки, сухожилля
• Стінки грудної клітки чи черевної порожнини.

Вісцеральний біль натомість виникає у внутрішніх органах і судинах^[2]: серці, легенях, підшлунковій залозі, кишківнику. Він розпливчастий, і вказати його точне місце важко.

Якщо соматичний біль можна описати як гострий, чіткий, колючий або пекучий у конкретному місці, то вісцеральний зазвичай тупий, розлитий і не має чіткої точки виникнення.

Завдяки чіткій локалізації соматичний біль простіше пов'язати з причиною: людина показує місце, і лікар оглядає саме його. Глибокий біль у цьому сенсі складніший, бо інколи відчувається далі від джерела.

Читайте:

Вісцеральний біль: що це і куди віддає

Вісцеральний біль: що це таке, чому його важко локалізувати, чому він «віддає» в руку чи плече, які симптоми йо...

Види болю: від гострого до хронічного

Біль буває гострим і хронічним, фізичним і пов'язаним з емоціями. Тут зібрано основні види болю: чим відрізняю...

Механізми та причини соматичного болю

Соматичний біль виникає тоді, коли:

• Зовнішній вплив (удар, поріз, опік) пошкоджує тканини.
• Перенапруження, розтягнення м'язів або зв'язок (наприклад, після інтенсивного тренування).
• Механічний тиск на кістки або суглоби (перелом, вивих, дегенеративні зміни в суглобах).
• Запальні процеси, інфекції шкіри чи м'яких тканин.
• Хімічні подразнення (контакт з агресивними речовинами, сонячні опіки, термічні ушкодження).

Пошкоджені тканини вивільняють хімічні сполуки, які збуджують ноцицептори, і сигнал периферичними нервами йде до спинного мозку, а звідти до головного. Якщо подразник діє довше, самі больові нейрони виділяють прозапальні речовини й підвищують чутливість сусідніх клітин: так гострий біль переходить у запальний^[4].

Міф: біль завжди означає пошкодження тканин, і що сильніше болить, то серйозніша травма. Насправді: біль і ноцицепція є різними явищами, і біль не можна вивести лише з активності сенсорних нейронів^[3]. Однакова травма в різних людей болить по-різному залежно від емоційного стану, попереднього досвіду й рівня тривожності.

Приклади поширених ситуацій

Ситуації, знайомі майже кожному:

• Поріз пальця ножем під час приготування їжі.
• Синці після падіння або удару об меблі.
• Перенапружені м'язи після тренування у спортзалі.
• Болісні відчуття в попереку, пов'язані з довготривалим сидінням за комп'ютером.
• Запалення суглобів при остеоартриті, ревматоїдному артриті та інших ревматичних захворюваннях.
• Біль у шиї через неправильну поставу чи незручну позу під час сну.

Емоційний та психологічний вплив

Хронічний біль, що триває місяцями, впливає на настрій і сприяє розвитку тривожних розладів або депресії. Люди з тривалим болем часто втрачають інтерес до улюблених занять, гірше сплять, а якість їхнього життя знижується.

Хронічний біль залишає слід і в самому мозку. У дослідженні з МРТ у 26 пацієнтів із хронічним болем у спині об'єм сірої речовини неокортексу був на 5–11% меншим, ніж у здорових людей того ж віку, і ця втрата зростала з тривалістю болю, приблизно на 1,3 см³ за кожен рік^[5]. Тому разом із фізичною причиною лікують і емоційний стан: якщо з'явився страх болю і руху, пригнічення чи безсоння, допоможе психолог або психотерапевт.

Діагностика та підходи до виявлення причин

Для діагностики соматичного болю лікар збирає анамнез та оцінює загальний стан пацієнта. Він може поставити запитання про:

• Локалізацію болю та його характер (ріжучий, тупий, гострий, пекучий).
• Тривалість, інтенсивність та фактори, що погіршують або полегшують біль.
• Наявність почервоніння, набряку, висипань.
• Попередні травми, операції, хронічні захворювання.

Далі лікар проводить фізичний огляд: натискає на певні ділянки, рухає суглобами, оцінює реакцію на доторк. Якщо причина болю неочевидна, застосовують додаткові методи^[2]:

• Аналіз крові.
• Рентгенографія для оцінки стану кісток.
• УЗД (ультразвукове дослідження) для м'яких тканин.
• КТ чи МРТ для детального вивчення внутрішніх структур.

Більше обстежень не завжди означає кращий результат. При болю в попереку Національний інститут охорони здоров'я та досконалості допомоги Великої Британії (NICE) не радить рутинно призначати візуалізацію на рівні первинної допомоги^[6], бо знахідки на знімках часто не пояснюють біль. Якщо результати вказують на складніші проблеми, пацієнта направляють до ортопеда, невролога або ревматолога, залежно від підозрюваної причини.

Коротко: сила болю і картина на знімку погано передбачають одна одну, тому лікар орієнтується на огляд і на те, що людина може робити, а знімок призначає за конкретних підозр.

Лікування та підходи до подолання соматичного болю

Методи лікування залежать від причини та тяжкості болю. У багатьох випадках можна обійтися простими засобами вдома:

• Холод або тепло: лід на забите місце, тепло на напружені м'язи. Тепла обгортка дає невелике короткочасне полегшення гострого й підгострого болю в попереку, а для холоду доказів поки замало^[7].
• Відпочинок і зниження навантаження на ушкоджену ділянку тіла в перші дні, без повного постільного режиму.
• Безрецептурні знеболювальні за інструкцією: ібупрофен, напроксен чи інші НПЗЗ або парацетамол. При болю в попереку NICE не радить парацетамол окремо, а НПЗЗ рекомендує в найменшій ефективній дозі найкоротшим курсом^[6].
• Гелі та пластирі з НПЗЗ при розтягненнях і забоях. Диклофенак, ібупрофен і кетопрофен у вигляді гелю частіше за плацебо знімали біль щонайменше наполовину, а гель диклофенаку давав такий результат одній додатковій людині на кожні 1,8 пролікованих^[8].
• Легкі розтяжки та зміцнювальні вправи для м'язів.

Міф: при болю в спині потрібен постільний режим. Насправді: у Кокранівському огляді порада залишатися активним при гострому болю в попереку давала невелику перевагу в полегшенні болю і відновленні функцій порівняно з постільним режимом, а при ішіасі різниці майже не було^[9]. NICE радить продовжувати звичні справи^[6].

При більш серйозних ушкодженнях потрібне спеціалізоване лікування:

• Фізіотерапія: лікувальна гімнастика, масаж, мануальна терапія. При болю в попереку масаж і мануальні техніки NICE радить лише разом із вправами.
• Застосування ортопедичних пристроїв (шини, бандажі, гіпсові пов'язки) при травмах. Пояси й корсети для лікування болю в попереку NICE не рекомендує^[6].
• Медикаментозна терапія за призначенням лікаря: сильніші знеболювальні, міорелаксанти, ін'єкції. При хронічному болю в попереку NICE не радить опіоїди та спинальні ін'єкції.
• Альтернативні методи: акупунктура, гідротерапія, хіропрактика. Для болю в попереку NICE акупунктуру не рекомендує, а маніпуляції на хребті допускає лише в комплексі з вправами.

Біопсихосоціальна модель, у якій біль розглядають разом із психологічними й соціальними чинниками, сьогодні є основним підходом до хронічного болю^[10]. На практиці лікування поєднують з регулярною помірною активністю, правильною поставою і методами релаксації.

Коли варто звернутися до лікаря

Зазвичай такий біль минає сам, проте в деяких випадках потрібна консультація. Зверніться до сімейного лікаря, якщо:

• Біль триває понад тиждень і не слабшає.
• Біль посилюється, повертається після лікування або стає хронічним^[2].
• З'явилися супутні симптоми: висип, набряк, почервоніння, підвищена температура тіла.
• Біль заважає працювати, займатися хобі, спати.

За потреби сімейний лікар направить до ортопеда (при проблемах із суглобами чи кістками), невролога (якщо підозрюється ураження нервів), ревматолога (при підозрі на запальні та дегенеративні захворювання суглобів) або інших фахівців.

Усунення хронічного болю

Якщо в хронічного болю немає чіткої причини або він непропорційно сильний щодо видимого пошкодження й спричиняє значний дистрес, лікар може запідозрити хронічний первинний біль^[11]. Для нього NICE радить групові вправи під наглядом фахівця, когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) або терапію прийняття і відповідальності (ACT) та один курс акупунктури. Лікар може запропонувати антидепресант (амітриптилін, циталопрам, дулоксетин, флуоксетин, пароксетин або сертралін) навіть без діагнозу депресії, бо ці ліки можуть поліпшити сон, якість життя і зменшити біль. Починати лікування хронічного первинного болю з парацетамолу, НПЗЗ, опіоїдів, габапентиноїдів чи бензодіазепінів NICE не рекомендує, як і TENS та ультразвук.

Йога при хронічному болю в попереку порівняно з відсутністю вправ дає невелике й клінічно малозначуще поліпшення, а від іншої лікувальної гімнастики майже не відрізняється^[12]. Тож вид руху можна обирати за вподобаннями, головне, щоб він був регулярним.