Приступ астми: що робити

Коли у Великій Британії розібрали 195 смертей від астми, з'ясувалося, що 45% цих людей під час останнього нападу не звернулися по медичну допомогу або не отримали її вчасно; у 33% взагалі немає записів про спробу її шукати^[1]. Інша небезпечна звичка пов'язана з синім інгалятором: у шведському дослідженні 365 324 пацієнтів ті, хто викуповував 11 і більше балончиків бронхолітика короткої дії на рік, мали ризик смерті у 2,35 раза вищий, ніж ті, кому вистачало двох^[2].

Коли бронхи звужуються, повітрю важко пройти до легень, і людина відчуває гостру нестачу кисню. Правильні дії в перші хвилини часто дозволяють зняти напад удома або виграти час до приїзду швидкої.

Механізм розвитку приступу астми

Бронхіальна астма означає хронічне запалення дихальних шляхів і їхню підвищену чутливість до подразників. Під час приступу м'язи навколо бронхів скорочуються, і просвіт звужується: це бронхоспазм. Набряк слизової і густий слиз ще більше заважають диханню. Запустити напад можуть алергени (пилок, пилові кліщі, пліснява, лупа тварин), застуда й інші респіраторні інфекції, фізичне навантаження, холодне повітря, тютюновий дим і забруднене повітря, деякі ліки (бета-блокатори, аспірин та інші нестероїдні протизапальні), сильні емоції та стрес, а також гастроезофагеальна рефлюксна хвороба^[3].

Приступ може минути за кілька хвилин після інгалятора, а може тягнутися годинами й навіть добами. Тяжкий напад, який не знімається бронхолітиками, лікарі називають астматичним статусом^[4]. Найбільше подовжується видих: бронхи закриваються раніше, ніж повітря встигає вийти, і воно затримується в легенях^[4]. Дихання частішає. У дорослого 25 і більше вдихів за хвилину, пульс від 110 ударів і неспроможність договорити речення на одному видиху вже означають тяжкий напад^[5].

Людина відчуває сильну нестачу повітря і приймає вимушене положення: сидить або стоїть, спираючись руками на стіл, стілець чи край ліжка. Так легше працюють допоміжні дихальні м'язи.

Попереджувальні ознаки астматичного приступу

Приступ часто має передвісників, і що раніше їх помітити, то легше його зупинити. До таких ознак належать:

• Частий кашель, особливо вночі.
• Знижені показники пікфлоуметра (портативного приладу, що вимірює швидкість видиху): результат нижче 80% від особистого найкращого може сигналізувати про напад^[6].
• Часта нестача повітря або задишка.
• Втома або слабкість під час фізичного навантаження.
• Свистяче дихання або кашель після навантаження, як буває при астмі фізичного навантаження.
• Зміна настрою, нервовість, дратівливість.
• Погіршення сну через кашель, свистяче дихання або задишку, яке легко сплутати з безсонням^[3].
• Біль і відчуття стиснення в грудях.
• Потреба в швидкодійному інгаляторі частіше, ніж зазвичай^[3].
• Синюватий відтінок губ або пальців. Ціаноз належить уже до ознак загрозливого для життя нападу^[5].

Коротко: діяти за планом лікаря треба вже при перших ознаках, ще до того, як забракне повітря.

Перша допомога при приступі астми

При легкому або середньому нападі необхідно:

• Посадіть людину рівно й заспокойте: сидячи з прямою спиною, дихати легше^[7]. Говоріть спокійно, попросіть дихати повільно і не залишайте людину саму: паніка робить дихання частішим і поверхневим.
• Заберіть подразник і забезпечте свіже повітря: відведіть людину від диму, пилу, тварин чи різких запахів і відчиніть вікно. У мороз виводити її на вулицю не варто, бо холодне повітря саме провокує бронхоспазм.
• Використовуйте інгалятор хворого: людям з астмою слід завжди мати при собі швидкодійний інгалятор, найчастіше з сальбутамолом (рідше з фенотеролом). Робіть 1 вдих кожні 30–60 секунд, струшуючи балончик між вдихами, до максимуму 10 вдихів; якщо є спейсер, використовуйте його. Якщо після 10 вдихів краще не стало або стан погіршився, телефонуйте 103 або 112. Якщо швидка не приїхала за 10 хвилин, повторіть ту саму серію^[7].
• Якщо людина лікується за схемою MART (один інгалятор будесонід/формотерол і для щоденного контролю, і для швидкої допомоги): при нападі роблять 1 вдих кожні 1–3 хвилини, до 6 вдихів^[7]. Для дорослих на будесоніді/формотеролі 200/6 звичайний добовий максимум становить 8 вдихів, короткочасно до 12; окремий сальбутамол таким пацієнтам зазвичай не потрібен, а точні цифри вказані в їхньому письмовому плані дій^[8].
• Таблетки дайте лише з плану лікаря: ефедрин і еуфілін (амінофілін), які раніше радили при задусі, для першої допомоги застаріли. Таблетка ефедрину досягає піку дії лише через 2–3 години^[9]. Внутрішньовенний амінофілін у метааналізі 15 досліджень не дав додаткового розширення бронхів понад бета-агоністи, зате частіше викликав побічні ефекти^[10]; метилксантини сьогодні застосовують рідко^[4].

Міфи про допомогу при нападі

• Міф: гаряча кава або міцний чай зупинить напад. Насправді: кофеїн лише трохи розширює бронхи: у середньому ОФВ1 зростає приблизно на 5%, ефект триває до 4 годин^[11]. Інгалятор він не замінює, а перед спірометрією каву через це не п'ють щонайменше 4 години.
• Міф: треба дихати в паперовий пакет. Насправді: цей прийом придумали для гіпервентиляції при тривозі, наприклад під час панічної атаки. У дослідженні на добровольцях рівень кисню при диханні в пакет за 3 хвилини падав у середньому на 26,6 мм рт. ст., а автор описав три смерті, коли так «лікували» людей з нестачею кисню чи ішемією серця^[12]. При астмі кисню й так бракує.
• Міф: під час нападу краще лягти. Насправді: лежачи на спині, симптоми зазвичай посилюються, тому людину залишають сидіти^[6].

Для домашнього використання при приступі може знадобитися небулайзер. Він перетворює рідкі ліки на дрібний аерозоль, який можна вдихати спокійно, без координації вдиху з натисканням балончика. Проте ефективніший за інгалятор зі спейсером він не є: у кокранівському огляді 39 досліджень (1897 дітей і 729 дорослих) частота госпіталізацій не відрізнялася, а діти зі спейсером навіть швидше залишали приймальне відділення^[13].

Уточніть у хворого, які препарати йому призначені лікарями. Найчастіше через небулайзер використовують:

• Фенотерол з іпратропію бромідом (комбінований розчин): кількість крапель залежить від віку й тяжкості нападу і вказана в інструкції та плані лікаря; розчин доводять фізіологічним розчином до 3–4 мл і вдихають 5–10 хвилин. Додавання іпратропію до бета-агоніста в дослідженнях сильніше покращувало прохідність бронхів, ніж бета-агоніст окремо^[4].
• Сальбутамол: 2,5 мг (1 небула) через небулайзер; за потреби інгаляцію повторюють кожні 20 хвилин, до 3 разів^[4].

Читайте:

Інтермітуюча астма: симптоми, тригери, лікування

Інтермітуюча астма: за якими ознаками її впізнати, які тригери запускають напади, як помітити, що хвороба поч...