Астма під час фізичної активності: симптоми і контроль

Перед Олімпійськими іграми 1998 року в Нагано дослідники перевірили дихання спортсменів збірної США із семи зимових видів спорту одразу після змагань. Звуження бронхів після навантаження знайшли майже в кожного четвертого (23%), а серед лижників-гонщиків у половини. Серед цих людей були й призери Ігор, зокрема володарі командного золота, індивідуального срібла та бронзи^[1]. Тож симптоми астми під час руху не забирають шансу на спорт, навіть найвищого рівня, якщо їх правильно контролювати.

Звичне тренування або ранкова пробіжка іноді закінчуються нав'язливим кашлем чи утрудненим диханням. У багатьох людей це прояв астми, яка дає про себе знати саме під час фізичного навантаження. Такий стан називають астмою, спричиненою фізичною активністю. Сам по собі рух хвороби не створює: симптоми з'являються як реакція чутливих бронхів на велику кількість холодного, сухого повітря, яке людина вдихає під час швидкого і глибокого дихання. Це не вирок, і з такими симптомами можна займатися спортом, якщо знати, як запобігти нападу.

Читайте:

Бронхіальна астма: що варто знати

Бронхіальна астма є найпоширенішою хронічною хворобою в дітей. Сучасні рекомендації вже не радять лікувати ...

Що таке астма, спричинена фізичним навантаженням

Цей стан виникає, коли під час або після активної фізичної роботи з'являються симптоми астми: кашель, свистяче дихання, стиснення в грудях чи задишка. Найчастіше це один із проявів уже наявної бронхіальної астми. У медичній літературі вживають точнішу назву: бронхоспазм, спричинений фізичним навантаженням, тобто тимчасове звуження бронхів через навантаження. Таке звуження буває і в людей без діагнозу астми, зокрема у спортсменів^[2].

Під час інтенсивного руху ми дихаємо частіше й глибше, здебільшого через рот. Так повітря оминає носову порожнину, яка зазвичай зігріває та зволожує його. Тому так важить, як дихати під час бігу: носом чи ротом. У результаті до бронхів потрапляє сухе і холодне повітря. Воно висушує й охолоджує слизову оболонку бронхів, клітини виділяють речовини запалення (гістамін, лейкотрієни), гладкі м'язи бронхів скорочуються, і з'являються типові астматичні симптоми^[2]. Люди з астмою особливо чутливі до таких подразників, бо їхні дихальні шляхи вже запалені й схильні до спазму.

Симптоми під час навантаження бувають у 40–90% людей з астмою. Серед людей без астми звуження бронхів після навантаження трапляється до 20%, а серед професійних спортсменів у 30–70%, частіше в жінок і в зимових видах спорту^[2]. Для більшості такі напади не небезпечні й добре контролюються. Проте в частини людей із тяжкою астмою симптоми можуть бути стійкими й погано відповідати на звичайне лікування.

Попри це, навіть із вираженими проявами можна займатися спортом. Правильно підібране лікування, врахування погоди й умов у залі та прості заходи профілактики дають змогу тренуватися безпечно.

Міф: людям з астмою краще не займатися спортом, бо навантаження «розхитує» хворобу. Насправді: в огляді Кокранівської співпраці (21 дослідження, 772 учасники) регулярні тренування добре переносилися, не погіршували перебіг астми й помітно покращували витривалість^[3].

Симптоми, на які варто звернути увагу

Симптоми рідко з'являються на самому початку активності. Перші 5–8 хвилин бронхи навіть трохи розширюються, далі починається звуження. Пік симптомів припадає на 10–15 хвилин після закінчення вправ, а минають вони зазвичай за 30–90 хвилин^[2]. Саме це відрізняє їх від звичайної задишки, яка минає за кілька хвилин відпочинку.

Найчастіший симптом кашель. Часто він єдиний, тому його легко сплутати з чимось іншим і не пов'язати з астмою. Якщо кашель регулярно з'являється після фізичних зусиль, це привід насторожитися.

До можливих симптомів також належать:

• свистяче дихання
• стиснення чи дискомфорт у грудній клітці
• відчуття нестачі повітря (задишка)
• зниження витривалості під час навантаження
• подразнення або болючість у горлі після активності.

У людей без астми ці прояви теж можуть виникати, але зазвичай вони швидко минають і не дуже заважають. У людей з астмою ці симптоми можуть бути вираженими й обмежувати повсякденну активність.

Схожу картину дає ще один стан, з яким астму часто плутають: індукована навантаженням обструкція гортані, або дисфункція голосових складок. Тут на піку зусилля звужується гортань, а бронхи залишаються вільними, тому важко саме вдихнути, часто з гучним звуком на вдиху, і все минає швидко після зупинки. Інгалятори від астми в такому разі не допомагають. Розпізнати стан можна лише під час обстеження^[4].

Чому фізичне навантаження провокує симптоми

Під час фізичної активності організму потрібно більше кисню, тому дихання стає частішим і глибшим. Під час інтенсивного навантаження через легені може проходити до 200 літрів повітря за хвилину^[2]. Людина починає дихати ротом, бо так легше набрати повітря. Але рот не зволожує й не зігріває повітря так, як ніс. Холодне і сухе повітря потрапляє в нижні дихальні шляхи майже не підготовленим. Саме це запускає симптоми.

У відповідь на втрату тепла і вологи слизова оболонка бронхів подразнюється, набрякає, м'язи бронхів скорочуються, виникає спазм. У людей з астмою дихальні шляхи вже запалені й особливо чутливі, тому реакція може бути різкою і дуже неприємною.

Є також низка зовнішніх умов, які можуть посилити цю реакцію:

• Холодне, сухе повітря: найчастіший провокатор симптомів під час пробіжок на вулиці взимку.
• Забруднене повітря: вихлопні гази, дим, промислові викиди, озон, а в закритих залах ще й випари з фарб і покриттів подразнюють дихальні шляхи.
• Пилок у повітрі: висока концентрація алергенів може спричинити напад або зробити бронхи чутливішими до навантаження.
• Хлор і хімікати: у басейнах або на ковзанках хімічні засоби для обробки води й льоду здатні подразнювати дихальні шляхи.
• Інфекції верхніх дихальних шляхів: навіть легкий нежить робить слизову вразливішою до подразнення.

Головне значення має сухість повітря, а холод діє здебільшого тому, що морозне повітря містить дуже мало води. Якщо вдихати повністю зволожене повітря температури тіла, звуження бронхів після навантаження зазвичай не виникає^[2]. Тому взимку, коли повітря на вулиці сухе, а в приміщеннях його ще й висушує опалення, умови для нападів найсприятливіші. Як на астму впливає надто вологе повітря, це вже інше питання: там інша причина, пліснява й кліщі.

Хто має підвищений ризик

Не всі фізичні навантаження однаково впливають на дихальні шляхи. Деякі види активності підвищують ризик симптомів у людей з астмою або зі схильністю до проблем з диханням. Існують і обставини, які значно збільшують імовірність кашлю, свисту в грудях чи задишки під час руху.

Види спорту, які частіше провокують симптоми: найбільше ризикують у видах спорту з безперервним інтенсивним диханням довше 5–8 хвилин, особливо на холоді чи в хлорованій воді^[2], зокрема:

• біг (особливо на довгі дистанції або в холодну пору року)
• лижний спорт
• футбол і баскетбол (тут багато бігу без пауз, хоча ризик нижчий, ніж у бігу на довгі дистанції)
• велоспорт на відкритому повітрі.

Види з короткими ривками й паузами (спринт, теніс, гімнастика, бойові мистецтва, важка атлетика) провокують симптоми найрідше^[2].

Зовнішні чинники, що посилюють ризик: навколишнє середовище важить не менше. Найбільш небезпечні для дихання ситуації виникають, коли фізичне зусилля поєднується з:

• сухим або морозним повітрям
• високим рівнем пилку в сезон цвітіння (пилкова алергія й астма часто йдуть разом)
• забрудненням як на вулиці, так і в закритих залах (випари з фарби, засобів для чищення, синтетичних покриттів).

Індивідуальні чинники: у людей, які недавно перенесли застуду або мають загострення алергії, наприклад алергічного риніту, дихальні шляхи стають чутливішими. Також у групі ризику ті, хто не дотримується плану лікування або нехтує профілактикою.

Наслідки і ускладнення

Коли навантаження регулярно спричиняє дискомфорт або страх перед нападом, багато людей поступово уникають активності. Через це падає фізична форма і погіршується якість життя. Людина відмовляється від того, що колись приносило задоволення, від гри у футбол до прогулянок з друзями. А слабша форма означає, що задишка з'являється ще раніше, і коло замикається.

Небезпечно й те, що часті симптоми без належного контролю можуть свідчити про неконтрольовану астму. Якщо напади стають частими або тяжкими, є ризик гострої дихальної недостатності, а в тяжких випадках це реальна загроза життю. Тому кожному з астмою корисно знати, як надати першу допомогу при нападі астми.

Інше ускладнення пов'язане з неправильним трактуванням симптомів. Коли людина вважає, що просто «втомилася», і не зважає на кашель чи задишку після кожного тренування, вона може не звернутися по допомогу вчасно. А недіагностована астма часто дає ускладнення саме через відсутність лікування.

Як діагностують і лікують

Підозра на астму, яка проявляється під час фізичної активності, виникає тоді, коли симптоми повторюються після навантаження, особливо в холодну або суху погоду. Самих скарг для діагнозу замало, тому лікар перевіряє функцію дихання. Найчастіше роблять спірометрію (вимірювання того, скільки й як швидко людина видихає) до і після 6–10 хвилин інтенсивного навантаження. Зменшення об'єму форсованого видиху за першу секунду на 10% і більше підтверджує діагноз. Якщо пробу з навантаженням зробити не можна, використовують бронхопровокаційні проби з інгаляцією спеціальних речовин (метахоліну, манітолу) або з частим глибоким диханням сухим повітрям^[2].

Лікування завжди індивідуальне, але зазвичай поєднує два підходи:

• Базисна (контролювальна) терапія: застосовується щодня, щоб зменшити запалення в дихальних шляхах. До неї належать інгаляційні кортикостероїди, їх комбінації з бронхолітиками тривалої дії або інші препарати, які лікар підбирає залежно від тяжкості хвороби. Повний ефект може розвиватися тижнями^[5]. Ще один варіант: антагоністи лейкотрієнових рецепторів, наприклад монтелукаст, але з 2020 року його інструкція містить застереження про можливі зміни настрою, порушення сну й суїцидальні думки^[6].
• Швидкодіючі засоби: застосовуються за 5–20 хвилин до тренування або при появі симптомів. Найчастіше це інгалятори з бета2-агоністами короткої дії, які розширюють бронхи за кілька хвилин, переважно сальбутамол у дозованому інгаляторі^[7]. Дорослим і підліткам, які вже використовують комбінацію інгаляційного кортикостероїду з формотеролом як засіб швидкої допомоги, лікар може порадити вдихати перед навантаженням саме її^[5].

Призначеного лікування треба дотримуватися навіть у дні без симптомів. Багато людей помиляються, користуючись інгалятором лише при нападі, але без щоденного контролю запалення ризик загострень зростає. У дослідженні з людьми з легкою астмою шість тижнів тербуталіну (засобу тієї самої групи, що й сальбутамол) «за потреби» ніяк не змінили реакцію бронхів на навантаження, а будесонід щодня або будесонід з формотеролом за потреби зменшили її^[8]. До того ж при дуже частому застосуванні бета2-агоністи короткої дії поступово захищають слабше^[2]. Якщо симптоми виникають регулярно, а інгалятор допомагає лише частково або ненадовго, терапію потрібно переглянути.

Коротко: інгалятор перед тренуванням знімає спазм, але не лікує запалення. Якщо він потрібен майже щоразу, це привід обговорити з лікарем щоденну базисну терапію.

Правильний підхід полягає в підготовці до навантаження, а не в його униканні. Лікар допоможе скласти персональний план: які препарати, у якій дозі й коли саме застосовувати перед тренуванням. Це дає змогу підтримувати активність без загострень.

Профілактика симптомів під час тренувань

Навіть за наявності астми фізична активність залишається важливою частиною здорового способу життя. Головне знати, як підготувати організм до навантаження і зменшити ризик симптомів. Кілька простих заходів можуть суттєво змінити ситуацію на краще.

Ось що допомагає знизити ризик появи симптомів:

• Розминка перед тренуванням: найкраще працює розминка з короткими інтенсивними прискореннями або зі змінною інтенсивністю, яка в метааналізі 7 рандомізованих досліджень помітно зменшувала звуження бронхів, тоді як рівномірна розминка не дала надійного ефекту^[9]. Після 10–15 хвилин такої розминки бронхи приблизно на 2 години стають менш чутливими^[5].
• Заминка після вправ: не варто раптово зупинятися, поступове уповільнення темпу допомагає організму спокійно перейти до відпочинку.
• Шарф або маска в холодну погоду: вони зігрівають та зволожують повітря ще до того, як воно потрапить у дихальні шляхи. У дослідженні з навантаженням за −15 °C спеціальна маска-теплообмінник зменшувала звуження бронхів і подразнення дихальних шляхів^[10].
• Уникання активності під час застуди: вірусні інфекції роблять дихальні шляхи особливо вразливими, тому краще дочекатися повного одужання.
• Вибір менш провокативних видів спорту: плавання в теплому басейні з вологим повітрям, йога чи велосипед у приміщенні часто переносяться легше, ніж біг на вулиці взимку. Але в погано провітрюваному басейні подразнювати бронхи можуть сполуки хлору, тож важить і вентиляція^[2].

Ще одне обов'язкове правило: інгалятор швидкої дії має бути поруч під час будь-якого фізичного навантаження, навіть якщо нападів давно не було. Не варто покладатися на «обійдеться», краще мати під рукою те, що за кілька хвилин зніме симптоми.

Коротко: розминка з кількома короткими прискореннями працює як природний захист: після неї бронхи на кілька годин реагують на навантаження слабше.

Профілактика дає свободу рухатися без страху. І що краще людина знає свій організм, то простіше уникнути неприємних сюрпризів.