Інтермітуюча астма: симптоми, тригери, лікування

Рідкісні симптоми легко сприйняти як дрібницю. Проте легку астму, до якої належить і інтермітуюча, мають від 50 до 75% усіх людей з бронхіальною астмою, і саме на неї припадає 30–40% тяжких загострень, через які доводиться терміново звертатися по медичну допомогу^[1]. Інтермітуюча астма означає, що симптоми з'являються лише час від часу. Людина може прожити кілька спокійних тижнів чи місяців без жодних ознак хвороби, а потім на тлі застуди чи сильного алергену отримати напад середньої або навіть тяжкої сили. Тому навіть рідкісна астма потребує свого плану дій.

Що таке інтермітуюча астма

Це форма бронхіальної астми, за якої симптоми з'являються періодично, а між нападами легені працюють нормально. У народі астму здавна називають «ядухою», від слова «задуха». Більшу частину часу людина почувається цілком здоровою, але в певних умовах раптово стикається із задишкою, кашлем чи хрипами.

Такий поділ запровадили американські настанови Національної програми з освіти та профілактики астми^[2]. Для дорослих і дітей від 12 років інтермітуючу астму визначають за такими критеріями, якщо людина ще не отримує щоденного лікування^[3]:

• Симптоми з'являються не частіше ніж 2 дні на тиждень
• Нічні пробудження через астму трапляються не частіше 2 разів на місяць
• Інгалятор швидкої допомоги для зняття симптомів потрібен не частіше ніж 2 дні на тиждень (вдихи перед тренуванням для профілактики не враховують)
• Загострення, що потребують кортикостероїдів у таблетках, трапляються не частіше одного разу на рік або їх немає взагалі.

Звичайна активність при цьому не обмежена, а спірометрія, тобто вимірювання того, скільки повітря людина видихає за першу секунду, між загостреннями показує понад 80% від норми^[3]. Цим інтермітуюча астма відрізняється від персистуючих (стійких) форм, за яких симптоми турбують частіше ніж 2 дні на тиждень, а іноді щодня. Міжнародна стратегія Глобальної ініціативи з боротьби з астмою (GINA) окремо інтермітуючу астму не виділяє і відносить її до легкої астми, яку лікують на перших двох кроках^[4].

Рідкісні прояви не гарантують легких нападів. Чим частіші й тяжчі загострення, тим тяжчою вважають хворобу, а частота й сила симптомів можуть коливатися з часом у людей будь-якої категорії^[3]. Найчастіше напад посилюється на тлі вірусної інфекції або сильного тригера.

Симптоми, які не варто ігнорувати

Симптоми астми однакові за будь-якої форми, різниться лише їхня частота. Для астми характерна певна закономірність: прояви то з'являються, то зникають, посилюються під час застуди, після фізичного навантаження, на холодному повітрі чи після контакту з алергеном і частіше турбують уночі або вранці^[5].

Іноді людині здається, що це просто залишковий кашель після вірусної інфекції або наслідок сухого повітря. Якщо ж симптоми повторюються в схожих умовах, астму слід розглядати як можливу причину. Схожі прояви бувають і при алергії, тож корисно знати, як відрізнити алергію від застуди.

Поширені прояви

Під час епізодів інтермітуючої астми бронхи звужуються через набряк слизової і скорочення м'язів у їхній стінці. Звідси типовий набір симптомів^[5]:

• Сухий або малопродуктивний кашель: особливо вночі, рано вранці або після фізичного навантаження
• Хрипи: свистяче дихання на видиху, яке виникає через звуження бронхів, тобто бронхоспазм
• Відчуття стискання або тиску в грудній клітці
• Задишка або утруднене дихання: може з'являтися в спокої, під час руху або на холоді.

Інколи напад супроводжується кількома симптомами одночасно, інколи лише одним. Багато людей звикають до легкого кашлю чи періодичних хрипів і не пов'язують їх з астмою.

Нетипові або оманливі симптоми

У частини людей єдиним проявом астми буває кашель без хрипів і задишки. Лікарі називають це кашльовим варіантом астми. У дослідженні 241 пацієнта з тривалим кашлем такий діагноз підтвердили в 64,7% випадків, а одними з найсильніших підказок були кашель від холодного повітря і від різких запахів^[6]. Регулярні нічні пробудження через кашель теж є приводом подумати саме про астму.

Буває й так, що напад провокує часте дихання під час сміху чи плачу^[5], сильні емоції або тривала розмова на холодному повітрі. У таких випадках симптоми здаються побічним ефектом ситуації, а не проявом хронічної хвороби.

Ще одна підказка: симптоми посилюються під час застуди і не зникають повністю після неї. Звичайний кашель після застуди минає за 3–4 тижні, а якщо він триває понад 3 тижні, слід показатися лікарю^[7]. Затяжний кашель чи задишка після гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ) можуть свідчити і про бронхіальну астму.

Що провокує напади

Напад інтермітуючої астми зазвичай має конкретну причину. Такі причини називають тригерами: це чинники, які запускають або посилюють симптоми^[8]. У різних людей вони суттєво відрізняються, і навіть в однієї людини чутливість до тригерів може змінюватися з роками чи залежно від пори року.

Для здорових легень такий подразник нешкідливий. При астмі ж навіть звичайний пилок чи холодне повітря з вулиці може спричинити напад.

Найпоширеніші тригери

Ось чинники, які найчастіше спричиняють симптоми інтермітуючої астми:

• Пилок дерев, трав або бур'янів, особливо навесні й улітку^[8]. Найбільше це стосується людей з пилковою алергією
• Домашній пил і пилові кліщі, що живуть у матрацах, подушках, килимах^[8]; головний домашній тригер при алергії на пилових кліщів
• Шерсть, лупа або слина домашніх тварин, зокрема котів і собак^[8]; це особливо важливо для людей з алергією на кота чи інших тварин
• Дим: тютюновий, причому шкодить і власне куріння, і чужий дим, а також дим від каміну чи дров'яної печі^[9]
• Дуже холодне повітря або раптові зміни температури^[8]
• Подразники з різким запахом: засоби для прибирання, фарби, косметика, освіжувачі повітря^[9]
• Респіраторні вірусні інфекції: застуда, грип, COVID-19^[8]

Тригери можуть діяти поодинці або разом. Наприклад, застуда в накуреному чи задимленому приміщенні підвищує ризик нападу, навіть якщо кожен із цих чинників окремо раніше не спричиняв симптомів.

Індивідуальні тригери

Не всі подразники можна передбачити. У когось симптоми з'являються після прогулянки на вітрі, у когось в задушливу погоду, коли зростає вологість повітря, у когось після хвилювання перед виступом. До відомих тригерів належать також емоційний стрес і фізичне навантаження^[8], а в частини людей деякі ліки, як-от аспірин, ібупрофен і бета-адреноблокатори^[10]. Тому будь-які нові препарати при астмі краще погоджувати з лікарем чи фармацевтом.

Щоб виявити власні тригери, корисно вести короткий щоденник симптомів. Якщо напад кілька разів поспіль виникає за схожих обставин, це вже не збіг. Коли є підозра на алергію, лікар може призначити алергологічні тести, наприклад шкірні алергопроби, які показують, на що саме реагує організм, зокрема на лупу тварин чи пилок^[11]. Деяким людям симптоми дошкуляють лише в сезон цвітіння. Тоді лікар може радити користуватися ліками від початку сезону і ще кілька тижнів після його завершення^[12].

Коли астма змінюється: як не пропустити момент

Інтермітуюча астма не завжди залишається такою. У деяких людей симптоми з часом з'являються частіше, тривають довше або стають сильнішими. Це може свідчити про перехід у персистуючу форму, яка дає про себе знати регулярно.

Зміни бувають поступовими, тому їх легко не помітити. Людина просто частіше користується інгалятором, звикає до нічного кашлю, менше рухається і не пов'язує це з астмою. Але є чіткі ознаки того, що перебіг хвороби змінився^[5].

Ось сигнали, які не варто ігнорувати:

• Інгалятор швидкої допомоги потрібен частіше ніж 2 дні на тиждень
• Нічні пробудження трапляються 3 і більше разів на місяць
• З'являються обмеження у звичайних справах (наприклад, неможливо піднятися сходами без задишки)
• Полегшення після інгалятора настає повільно або не повністю

Окремий тривожний знак: якщо за місяць витрачається більше ніж один балончик інгалятора швидкої допомоги, при появі симптомів по допомогу слід звертатися відразу^[13].

Як класифікують персистуючу астму

Якщо симптоми виходять за межі інтермітуючої форми, лікар визначає ступінь тяжкості. Від нього залежить стартове лікування і ризик загострень. Для дорослих і підлітків від 12 років критерії такі^[3]:

• Легка персистуюча: симптоми частіше ніж 2 дні на тиждень, але не щодня; нічні пробудження 3–4 рази на місяць; інгалятор швидкої допомоги частіше ніж 2 дні на тиждень, але не щодня і не більше одного разу на день; невеликі обмеження активності; загострення, що потребують таблеток кортикостероїдів, 2 і більше разів на рік
• Помірна персистуюча: симптоми щодня; нічні пробудження частіше одного разу на тиждень, але не щоночі; інгалятор швидкої допомоги щодня; активність помітно обмежена; спірометрія 60–80% від норми
• Тяжка персистуюча: симптоми впродовж усього дня; нічні пробудження часто щоночі; інгалятор потрібен кілька разів на день; звичайна активність дуже обмежена; спірометрія нижче 60% від норми

Знати цю класифікацію корисно й тим, у кого поки інтермітуючий перебіг. Вона допомагає вчасно помітити, що хвороба змінилася, і переглянути лікування.

Як лікують інтермітуючу астму

Головне завдання лікування полягає в тому, щоб швидко знімати симптоми, коли вони з'являються, і не допускати тяжких загострень. Для цього лікар разом із пацієнтом складає план, у якому прописано, яким інгалятором і коли користуватися.

Інгалятори швидкої дії

Для швидкої допомоги найчастіше використовують сальбутамол, бронхолітик короткої дії. У побуті його називають «синім інгалятором» або «пшикалкою». Він розслабляє м'язи бронхів за кілька хвилин і полегшує дихання, проте на запалення в бронхах не впливає. Тому Глобальна ініціатива не радить дорослим і підліткам лікувати астму самим лише бронхолітиком короткої дії: таке лікування і надмірне користування ним пов'язані з ризиком тяжких наслідків^[4].

Міф: якщо напади рідкісні, синього інгалятора в кишені цілком достатньо. Насправді: навіть при легкій астмі найкраще вивчено інший підхід, коли за потреби використовують один інгалятор з низькою дозою будесоніду, інгаляційного кортикостероїду, і формотеролу, бронхолітика зі швидким початком дії. У великих дослідженнях така схема зменшувала кількість тяжких загострень щонайменше на 60% порівняно з самим бронхолітиком короткої дії^[4]. Альтернативний варіант передбачає вдихати інгаляційний кортикостероїд щоразу, коли людина користується сальбутамолом^[4]. У дослідженні за участю понад 2400 людей із легкою астмою комбінований інгалятор сальбутамолу з будесонідом за потреби знизив частку тих, у кого сталося тяжке загострення, з 9,4 до 5,3%^[14]. Синій інгалятор як єдине лікування більше не призначають^[10].

Коротко: навіть рідкісна астма потребує протизапального компонента в інгаляторі «за потреби»; сальбутамол сам по собі знімає спазм, але не захищає від тяжкого нападу.

Яку саме схему обрати, вирішує лікар з урахуванням віку, доступних препаратів і перебігу хвороби. Якщо інгалятор для зняття симптомів потрібен частіше ніж 2 дні на тиждень, це вже свідчить про зміну перебігу астми, і лікування переглядають.

Короткі курси системних стероїдів

Іноді симптоми посилюються, наприклад на тлі застуди чи контакту з сильним алергеном. У таких випадках лікар може призначити короткий курс кортикостероїдів у таблетках, як-от преднізолону. Вони зменшують запалення в дихальних шляхах і допомагають зупинити загострення.

За визначенням інтермітуючої астми, такі курси потрібні не частіше одного разу на рік або не потрібні зовсім; якщо загострення з таблетками стероїдів трапляються 2 і більше разів на рік, астму вже вважають персистуючою^[3]. Постійно їх не приймають: кортикостероїди в таблетках мають більше побічних дій, ніж інгаляційні, а тривале застосування високих доз підвищує ризик катаракти й остеопорозу^[12].

Життя з інтермітуючою астмою

Здебільшого інтермітуюча астма не змушує кардинально змінювати спосіб життя. Людина може працювати, займатися спортом, подорожувати. Регулярний рух навіть рекомендують, а якщо симптоми з'являються саме під час навантаження, про безпечні тренування варто порадитися з лікарем^[10]. Допомагають також розминка перед заняттям і регулярні тренування^[12].

Інгалятор для швидкої допомоги має бути завжди з собою^[10], у кишені чи сумці, щоб не довелося шукати його вдома в аптечці. Напад може початися раптово, і навіть коротка затримка здатна погіршити стан. Віруси грипу посилюють симптоми астми, тому людям з астмою радять щеплення від грипу; також важливо не курити й підтримувати здорову вагу^[10].

План дій і самоспостереження

Навіть якщо симптоми виникають раз на кілька тижнів, лікар допоможе скласти письмовий план дій при астмі. У ньому зазначено, яких тригерів уникати, як розпізнати напад і що робити, які ліки й коли застосовувати, коли звертатися до лікаря чи викликати швидку і кому телефонувати в екстреній ситуації^[12]. Принаймні раз на рік план переглядають, а заодно перевіряють, чи правильно людина користується інгалятором^[10].

Щоденник симптомів допомагає помітити, що напади почастішали або тригери змінилися. Ось що бажано записувати навіть при рідкісних проявах:

• Як часто виникають симптоми і в які дні
• Що могло передувати появі ознак (погода, інфекція, алерген, стрес)
• Скільки вдихів інгалятора використано за тиждень
• Чи зникають симптоми повністю після застосування препарату

Також важливо знати межі безпечного очікування. Під час нападу сядьте рівно і постарайтеся заспокоїтися. Із синім інгалятором роблять 1 вдих кожні 30–60 секунд, але не більше 10 вдихів, а з інгалятором будесоніду з формотеролом 1 вдих кожні 1–3 хвилини, не більше 6, якщо план дій не вказує іншої дози^[10]. Викликайте швидку за номером 103 або 112, якщо стан погіршується, після максимальної дози не легшає або інгалятора немає під рукою^[10]. Синюшні губи чи шкіра, сонливість або сплутаність свідомості в дитини теж потребують негайної допомоги^[13]. Покрокові дії описує перша допомога при нападі астми. Навіть якщо напад минув, протягом 2 днів слід показатися лікарю, щоб переглянути лікування^[10].

Читайте:

Як полегшити свистяче дихання у домашніх умовах

Як полегшити свистяче дихання вдома: чому в грудях свистить, які симптоми супроводжують свист, що можуть дати...