Розторопша (Чортополох)

Розторопшу легко впізнати: великі колючі листки поцятковані білими прожилками, наче хтось розлив на них молоко, а над ними здіймаються пурпурові квіткові кошики. Звідси її англійська назва milk thistle, «молочний будяк». Насіння розторопші тисячоліттями використовували для травлення й печінки, а сьогодні капсули з її екстрактом стоять на полицях майже кожної аптеки. Для багатьох людей це перша думка після свят чи «для профілактики». Чи виправдана така популярність, найкраще показують дослідження за участю людей, і про них нижче.

Що це за рослина

Розторопша плямиста (Silybum marianum) належить до родини айстрових, тієї самої, що й ромашка, соняшник і амброзія. Батьківщиною вважають Середземномор'я, але сьогодні вона росте в багатьох країнах, зокрема в Україні, де її можна побачити на пустирях, узбіччях і городах. Через колючки її часто вважають бур'яном.

У побуті розторопшу нерідко називають чортополохом, але ботаніки так звуть інші, споріднені колючі рослини з роду Carduus. Тож назва «чортополох» для розторопші народна, а не наукова. Лікарською сировиною в розторопші слугують плоди, які в побуті називають насінням.

Що міститься в розторопші

Головна діюча речовина розторопші — силімарин, суміш рослинних сполук-флавоноліганів. Найважливіша з них силібінін (силібін), а також силідіанін і силіхристин. У лабораторних дослідах силімарин діє як антиоксидант, зменшує запалення й захищає клітини печінки від деяких отрут^[1]. Крім того, плоди містять жирну олію з лінолевою та олеїновою кислотами, фітостероли й вітамін E.

Тут є важлива практична деталь: силімарин погано розчиняється у воді й погано всмоктується в кишківнику. Тому вміст діючої речовини в різних добавках, порошках і чаях дуже відрізняється, і результати досліджень з одним препаратом не можна автоматично переносити на інший.

Розторопша й печінка: що показали дослідження

Саме заради печінки розторопшу купують найчастіше. Її вивчали при алкогольному ураженні печінки, вірусних гепатитах, цирозі та жировій хворобі печінки.

Найвідоміший огляд Cochrane об'єднав 18 рандомізованих досліджень за участю 1088 людей з алкогольною хворобою печінки та гепатитами B і C. Розторопша не зменшила ні загальної смертності, ні кількості ускладнень хвороби печінки, ні змін у тканині печінки. У дослідженнях низької якості вона ніби знижувала смертність від хвороб печінки, але в якісних дослідженнях цей ефект зникав^[1].

Ретельне американське дослідження перевіряло силімарин у 154 людей із хронічним гепатитом C, у яких не спрацювало стандартне лікування. Учасники приймали навіть підвищені дози, 420 чи 700 мг тричі на день, протягом 24 тижнів. Рівень печінкового ферменту АЛТ знизився до норми лише в кількох людей у кожній групі, і результат не відрізнявся від плацебо^[2]. За даними Національного центру комплементарного та інтегративного здоров'я США (NCCIH), так само без переваги над плацебо завершилося і їхнє дослідження при жировій хворобі печінки^[3].

Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) визнає препарати з плодів розторопші традиційними рослинними засобами: їх можна використовувати для полегшення симптомів розладів травлення, відчуття переповнення шлунка й для підтримки функції печінки. Але цей статус ґрунтується на тривалому досвіді використання, а не на доведеній у дослідженнях ефективності^[4].

Для печінки користі не доведено. Доказів мало. Якісні рандомізовані дослідження не показали, що розторопша зменшує смертність, ускладнення чи пошкодження печінки при гепатитах і алкогольній хворобі^[1][2]. Вона не замінює лікування гепатиту, відмови від алкоголю чи схуднення при жировій хворобі печінки.

Варто згадати і про «чистки печінки». Популярна ідея, що організм треба періодично «очищати» травами, не має наукового підґрунтя: печінка й нирки самі виводять продукти обміну, а розторопша не прискорює цей процес. Куди більше для печінки важать звичайні речі: менше алкоголю й зайвої ваги, щеплення від гепатиту B, обережність із ліками.

Читайте:

Чистка печінки: чи потрібен детокс

Очищення печінки обіцяють детокс-чаї, добавки, соки й «чистки» з оливковою олією. Чи потребує печінка такої д...

Отруєння блідою поганкою

Є одна ситуація, де препарат із розторопші справді використовують у лікарнях. Силібінін для внутрішньовенного введення застосовують при отруєнні блідою поганкою та іншими грибами з аматоксинами разом з ацетилцистеїном та іншими методами. Однак і тут доказова база обмежена: систематичний огляд 877 описаних випадків не зміг показати явних переваг жодного з цих засобів, бо даних із порівняльних досліджень немає^[5]. Зрозуміло, що це лікування в реанімації, а не капсули з аптеки: при підозрі на отруєння грибами треба негайно викликати швидку.

Діабет 2 типу

Цікавіші результати отримано при цукровому діабеті 2 типу. Мета-аналіз 5 невеликих рандомізованих досліджень за участю 270 пацієнтів показав, що силімарин знижував рівень глюкози натщесерце в середньому на 1,5 ммоль/л і глікований гемоглобін приблизно на 1%^[6]. Новіший мета-аналіз 6 досліджень (673 учасники) знайшов помірне покращення чутливості до інсуліну в людей із діабетом, але не в людей із жировою хворобою печінки^[7].

Проте майже всі ці дослідження були невеликими й проведеними в небагатьох країнах, тож автори закликають до більших досліджень. Американський NCCIH обережно пише, що розторопша, можливо, допомагає контролювати цукор, але даних мало^[3].

Коротко: розторопша, можливо, трохи знижує цукор при діабеті 2 типу, але не замінює ліків. Якщо ви приймаєте цукрознижувальні препарати, порадьтеся з лікарем, бо додаткове зниження цукру може спричинити гіпоглікемію.

Мозок, кістки, хіміотерапія й шкіра

Навколо розторопші є й інші обіцянки, але для них доказів ще менше.

Мозок. Огляди лабораторних досліджень описують антиоксидантну й захисну дію силімарину на нервові клітини, що теоретично може мати значення для хвороби Альцгеймера й Паркінсона. Але ці дані отримано в пробірках і на тваринах, а досліджень на людях немає^[8].

Кістки. На моделях у мишей і щурів силімарин зменшував втрату кісткової тканини й пришвидшував загоєння переломів^[9]. Чи допомагає він людям з остеопорозом, ніхто не перевіряв.

Хіміотерапія. У невеликому рандомізованому дослідженні 50 дітей із лейкемією, у яких хіміотерапія пошкоджувала печінку, розторопша протягом 28 днів не змінила основних показників, і лише через 56 днів у групі розторопші був трохи нижчий рівень одного з печінкових ферментів^[10]. Це цікавий сигнал, але не привід приймати добавку без онколога: рослинні засоби можуть взаємодіяти з протипухлинними препаратами.

Шкіра. В інтернеті можна натрапити на твердження, що розторопша зменшує акне на 53%. Воно походить з одного невеликого дослідження в журналі сумнівної якості, тож вважати це доведеним не можна.

Безпека й протипоказання

Розторопшу всередину зазвичай переносять добре. Найчастіші побічні ефекти пов'язані з травленням: здуття, нудота, гази, інколи діарея^[3]. У великих дослідженнях побічні ефекти траплялися не частіше, ніж із плацебо^[1].

Обережним варто бути таким людям:

• тим, хто має алергію на рослини родини айстрових, як-от амброзію, хризантеми, календулу чи ромашку^[3];
• людям із діабетом, які приймають цукрознижувальні ліки;
• вагітним і жінкам, що годують груддю, бо даних про безпечність мало^[3];
• дітям: EMA рекомендує засоби з розторопші лише дорослим^[4];
• усім, хто постійно приймає ліки, бо трави можуть з ними взаємодіяти^[3].

Пожовтіння шкіри чи очей, темна сеча, світлий кал, біль у правому підребер'ї, свербіж шкіри, набряк живота чи кров'яниста блювота є ознаками серйозної хвороби печінки. У такому разі потрібен лікар і обстеження, а не трав'яний чай. EMA також радить звернутися до лікаря, якщо розлади травлення не минають понад два тижні на тлі прийому розторопші^[4].

Як приймають розторопшу

Розторопшу продають у вигляді капсул і таблеток з екстрактом, порошку (шроту) з насіння, олії та чаю. EMA допускає використання плодів і у вигляді трав'яного чаю^[4]. Для цього чайну ложку подрібненого насіння заливають склянкою окропу, настоюють 10–15 хвилин і проціджують. Пам'ятайте, що силімарин погано розчиняється у воді, тому чай містить його значно менше, ніж стандартизований екстракт.

Єдиного «правильного» дозування немає: у дослідженнях використовували від 140 до понад 2000 мг силімарину на добу. Якщо купуєте добавку, обирайте зареєстровані препарати з указаним вмістом силімарину й дотримуйтеся інструкції.