Полин звичайний

Українська народна назва полину звичайного звучить дуже знайомо: «чорнобиль», тобто «чорне стебло», а ще його називають нехворощем^[1]. Назва міста Чорнобиль збігається з назвою рослини, хоча мовознавці досі сперечаються, чи місто назвали на честь трави, чи на честь давнього особового імені^[2]. Після аварії 1986 року багато хто пов'язав місто з біблійною зіркою «Полин» з Одкровення. Проте грецьке слово, яке там стоїть, найімовірніше, означало інший вид, полин гіркий^[3]. Плутанина між двома полинами трапляється й досі, і для безпеки вона має значення.

Полин звичайний (Artemisia vulgaris) є багаторічною травою родини айстрових. У середньовіччі його називали «матір'ю трав»^[4]. За давнім переказом, назва роду походить від імені грецької богині Артеміди, покровительки вагітних і породіль, тож полин здавна пов'язували з менструаціями й пологами^[4]. Його вважали захистом від утоми й злих духів, клали в дорогу як оберіг і пили для травлення. В Азії сушене листя полину використовують у моксотерапії: паличку чи конус із полину підпалюють і тримають біля певних точок тіла. У Європі та Північній Америці полин вважають бур'яном, проте він здавна має місце на кухні й у народній медицині.

У лабораторних дослідах екстракти та ефірна олія полину гальмували ріст бактерій і грибків, зокрема кандиди й золотистого стафілокока, і мали антиоксидантну дію^[4]. На людях ці властивості майже не перевіряли.

У традиційних культурах полин спалювали для «очищення» простору, додавали до ванн і використовували, щоб спричинити менструацію чи пришвидшити пологи^[4]. Його аромат нагадує шавлію та розмарин, а гіркуватий смак посилює виділення травних соків.

Опис

Полин звичайний має прямі, часто пурпуруваті стебла заввишки до півтора метра. Листки зверху зелені, а знизу вкриті сріблястими волосками. Квіти дрібні, жовтувато-зелені або червонувато-коричневі, зібрані в суцвіття. Рослина походить із помірної Європи, Азії та Північної Африки, а в Північній Америці стала інвазивним видом і витісняє інші рослини^[5]. Розмножується полин переважно кореневищами: якщо ділянку переорати, шматочки кореневищ дають нові рослини^[5].

Склад полину дуже залежить від місця, де він виріс^[4]. Головні групи речовин:

• Ефірна олія. Найчастіше в ній знаходять цинеол (евкаліптол), сабінен, камфору, камфен і туйон, причому частка туйону в різних зразках коливається від нуля до понад 10%^[4]. У лабораторії олія гальмує ріст мікробів і грибків.
• Сесквітерпенові лактони й артемізинін. В окремих зразках полину звичайного знаходили до 2,3% артемізиніну від сухої маси^[4]. Цю речовину добувають із полину однорічного, і саме за відкриття її як ліків від малярії у 2015 році дали Нобелівську премію. Проте полин звичайний не рекомендують для профілактики малярії^[4]. Твердження, що артемізинін стимулює скорочення матки, підтвердження не має: такою дією EMA описує туйон^[6].
• Гіркі речовини. Посилюють виділення шлункового соку й жовчі. У корені їх мало, тому для травлення використовують надземну частину^[4].
• Флавоноїди й кумарини, як-от похідні кверцетину й кемпферолу та скополетин. Їм приписують антиоксидантну дію в лабораторних дослідах^[4].

Полин використовують як приправу, у фітотерапії, для екстрактів, настоянок і ефірних олій, а також у моксотерапії. Його п'ють як чай, приймають у капсулах або наносять на шкіру як лосьйон чи олію.

Офіційного статусу лікарського засобу полин звичайний у Європі не має. Сучасні фармакопеї не містять його монографії, у Європейській фармакопеї він згаданий лише як сировина для гомеопатії, а Європейське агентство з безпеки харчових продуктів (EFSA) внесло рослину до переліку тих, що містять потенційно шкідливі для людини речовини: туйон, камфору й цинеол^[4].

Полин звичайний і полин гіркий

Полин гіркий (Artemisia absinthium) є іншим видом того самого роду. Саме з нього роблять абсент, і саме для нього Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) має монографію: це традиційний рослинний засіб при тимчасовій втраті апетиту й легких розладах травлення^[6]. У побуті «полином» найчастіше називають саме гіркий, тож, купуючи траву, перевіряйте латинську назву на упаковці.

Міф: абсент спричиняє галюцинації через туйон із полину. Насправді: у 13 зразках старовинного абсенту, зробленого до заборони 1915 року, туйону знайшли від 0,5 до 48,3 мг/л, і нічого, крім етилового спирту, що пояснювало б так званий абсентизм, аналіз не виявив^[7]. Сучасні дослідники вважають абсентизм різновидом алкоголізму, у якому туйон відігравав щонайбільше другорядну роль^[8].

Користь для здоров'я

Полину приписують заспокійливу, протизапальну, травну та інші корисні дії. В оглядах лабораторних і тваринних досліджень описано його антиоксидантну, спазмолітичну, знеболювальну, естрогенну й протимікробну дію та захист печінки^[4]. Клінічних досліджень на людях майже немає. Німецька Комісія Е ще 1988 року дійшла висновку, що ефективність препаратів полину звичайного не підтверджена, і не рекомендувала їх для лікування^[4].

Покращення сну

У народній медицині полин давали при безсонні^[4], а сьогодні його продають як «чай для усвідомлених сновидінь», тобто снів, у яких людина розуміє, що спить. Цей ефект пов'язують із туйоном, проте досліджень, які б його перевірили, немає^[5]. Сни після такого чаю, звісно, будуть, як і без нього.

Зниження тривоги та депресії

У народній медицині полин застосовували при тривозі, стресі й депресії^[4]. У лабораторії речовини з полину гальмували фермент моноаміноксидазу з мозку мишей^[4], на який діють деякі антидепресанти, але від ферменту в пробірці до настрою людини дуже далеко. Досліджень на людях немає, а запах полину в ароматерапії чи ритуалах може розслабляти так само, як будь-який приємний аромат.

Покращення травлення

Полин традиційно використовували для травлення. Гіркий смак трави посилює виділення шлункового соку й жовчі, тому його радили при втраті апетиту, низькій кислотності шлунка, гастриті та метеоризмі, тобто здутті й газах^[4]. У лабораторії екстракт полину розслабляв гладкі м'язи кишківника^[4], що могло б пояснити полегшення спазмів. Проте клінічних досліджень, які б підтвердили користь при гастриті чи закрепі, немає.

Зменшення менструального болю

Історично полин використовували, щоб спричинити менструацію при її затримці й полегшити болісні менструації (дисменорею). Ці застосування описані в традиційній медицині Китаю, Індії та Європи^[4]. У щурів екстракт листя полину мав естрогенну дію та заважав прикріпленню зародка до стінки матки^[4].

Серйозних клінічних підтверджень цих властивостей наразі немає. Затримка менструації чи аменорея, тобто її відсутність, мають багато причин, від вагітності до порушень гормонів, і їх варто з'ясувати до будь-яких трав. Сильний біль також є приводом розібратися з проблемами менструації разом із гінекологом.

Полегшення головного болю та мігрені

Полин традиційно використовували при головному болю. Однак доказів ефективності проти мігрені чи головного болю сучасна наука не має.

Інколи полин застосовують у моксотерапії разом з акупунктурою. За уявленнями традиційної китайської медицини, це впливає на рух «енергії» та крові, але переконливих доказів користі при головному болю немає.

Випадіння волосся

Досліджень впливу полину на випадіння волосся немає. Протимікробна дія в пробірці ще не означає користі для шкіри голови. Прямих даних про стимуляцію росту волосся бракує.

Догляд за шкірою

Полин містить протимікробні й протигрибкові речовини, тому його пропонують для зовнішнього застосування, наприклад, як лосьйон від свербежу рубців чи для очищення проблемної шкіри.

У невеликому спостереженні японських пластичних хірургів 2008 року лосьйон із полином зменшував свербіж гіпертрофічних (товстих, піднятих) рубців після опіків^[9]. Порівняльних досліджень, які б це підтвердили, відтоді не з'явилося.

Екзема, дерматит та інші шкірні хвороби теоретично могли б реагувати на протизапальні речовини полину, але надійних даних немає. Натомість сам полин може спричиняти дерматит і кропив'янку^[4], а дим мокси буває причиною алергічного контактного дерматиту^[10].

Полин може бути хіба що допоміжним засобом, і перед ним варто перевірити реакцію шкіри на невеликій ділянці.

Інші потенційні властивості

Моксотерапію з полином пропонують при болю в суглобах, для кровообігу, а також при синдромі подразненого кишківника. За метааналізом 20 досліджень (1625 пацієнтів), мокса полегшувала симптоми синдрому краще за ліки, але ризик похибки був високим, а єдине невелике порівняння з імітацією процедури різниці не виявило^[11]. Найвідоміше застосування, поворот плода при тазовому передлежанні, описано в розділі про моксотерапію нижче.

Полину також приписують антиоксидантну дію і вплив на кров'яний тиск. Дані суперечливі: огляд згадує і випадки підвищення тиску після вживання полину, і китайські дослідження, де мокса на точці стопи знижувала тиск^[4]. Для лікування гіпертонії цього недостатньо.

Коротко: майже всі «корисні властивості» полину звичайного показані в пробірці, на тваринах або в традиції. Досліджень на людях, що підтверджували б дію чаю, капсул чи олії, практично немає.

Полин у моксотерапії

Найвідомішим методом використання полину є моксотерапія. Ця техніка традиційної китайської медицини передбачає тління полинових паличок або конусів над певними точками тіла, щоб, за уявленнями цієї системи, стимулювати потоки «енергії». Моксу часто поєднують з акупунктурою.

Найкраще досліджене застосування мокси стосується вагітності. Коли дитина лежить у тазовому передлежанні, тобто сідницями чи ніжками донизу, моксою прогрівають точку на мізинці стопи. За Кокранівським оглядом 2023 року (13 досліджень, 2181 жінка), мокса разом зі звичайним спостереженням, імовірно, дещо зменшує шанс, що дитина й на момент пологів залишиться в тазовому передлежанні. За одним дослідженням вона також зменшує потребу в окситоцині. Водночас на частоту кесаревого розтину вона, імовірно, майже не впливає^[12]. Робити таке прогрівання варто лише з відома акушера-гінеколога.

Читайте:

Китайська медицина: лікування травами

Традиційна китайська медицина вважає траволікування однією зі своїх основ і має багатовікову історію викор...

Зменшення болю при артриті

Огляд 2017 року знайшов 3 дослідження, де моксу порівнювали з імітацією процедури в людей з артрозом колінного суглоба (305 учасників), і в них мокса помірно зменшувала біль^[13]. Огляд 2016 року (13 досліджень) теж назвав моксу можливою альтернативою при цьому захворюванні^[14]. Найновіший метааналіз 43 досліджень (4008 учасників) показав зменшення болю^[15], але всі 10 систематичних оглядів на цю тему отримали оцінку «критично низька якість»^[16]. Тож при гонартрозі мокса може бути хіба що доповненням до лікування.

Полегшення побічних ефектів хіміотерапії

Кокранівський огляд 2018 року (29 досліджень, 2569 пацієнтів) дійшов висновку, що мокса, можливо, зменшує вплив хіміо- та променевої терапії на кров і травлення та покращує якість життя. Проте докази мають низьку достовірність, і остаточних висновків про користь чи ризики зробити не можна^[17].

Безпека та побічні ефекти

Інформації про безпеку полину небагато, і найреальніший ризик пов'язаний з алергією. Пилок полину є однією з головних причин пилкової алергії (полінозу, або, як кажуть у побуті, «сінної гарячки») та алергічної астми в Північній Європі, Північній Америці й частині Азії^[4]. В Україні полин починає пилити на 19–25 днів раніше, ніж амброзія^[18]. Описано навіть анафілаксію після ковтання пилку полину^[4].

Полин дає перехресні реакції з березою, селерою, морквою, ківі, персиком, манго, соняшником і медом^[4]. Поєднання алергії на пилок полину й берези з алергією на селеру та прянощі алергологи називають синдромом «полин – селера – прянощі»^[19]. Людям з алергією на будь-які айстрові, як-от амброзію чи ромашку, полину краще уникати.

Полин здатний стимулювати скорочення матки, тому вагітним його вживати не можна. Людям із діабетом огляд радить обережність, бо полин може підвищувати рівень глюкози в крові^[4]. Якщо ви маєте цукровий діабет і приймаєте ліки, обговоріть трав'яні засоби з лікарем.

Коротко: полин звичайний найчастіше шкодить як алерген. Якщо у вас сезонна алергія наприкінці літа, алергія на селеру чи ромашку, чай і саше з полином вам не підходять.

Токсини

Туйон є і в полині звичайному. У великих дозах ця речовина діє на нервову систему й у тварин спричиняє судоми^[20]. У сушеній траві туйону мало, а в ефірній олії його концентрація набагато вища й сильно залежить від походження рослини^[4].

Для полину гіркого EMA вимагає вказувати вміст туйону в препараті й обмежує його надходження менш ніж 6 мг на добу^[6]. Для полину звичайного безпечної дози ефірної олії ніхто не встановив, тому всередину її не приймають. Туйон містить і шавлія, тож поєднувати кілька таких трав в один «курс» не варто.

Вагітність і годування груддю

Полин здавна пов'язували з викиднем, бо він здатний спричиняти менструацію. У великих дозах він справді може спричинити викидень, нудоту, блювання та ураження нервової системи^[4]. EMA не рекомендує близький вид, полин гіркий, під час вагітності й годування груддю, бо туйон стимулює скорочення матки^[6]. Даних про полин звичайний у жінок, які годують груддю, немає, тому його краще уникати.

Рекомендації щодо безпечного використання

Щоб зменшити ризики:

• Проконсультуйтеся з лікарем перед вживанням полину або його добавок, особливо якщо маєте хронічні хвороби чи приймаєте ліки.
• Уникайте полину під час вагітності та годування груддю.
• Не давайте полин дітям: для полину гіркого EMA не рекомендує його до 18 років^[6], а для полину звичайного даних немає.
• Не приймайте ефірну олію полину всередину.
• Відмовтеся від полину, якщо маєте алергію на пилок полину, амброзії чи на інші айстрові.
• Обирайте продукцію з перевіреною якістю й латинською назвою виду на упаковці.

Способи вживання

Полин продають у різних формах: сушене листя, екстракти, настоянки, ефірні олії, порошки, капсули та чаї.

Ароматерапія

Полин зрідка використовують в ароматерапії разом з іншими травами. Пам'ятайте, що й ароматичні олії, і дим можуть подразнювати дихальні шляхи. Дим мокси містить бензол, толуол, формальдегід і поліциклічні ароматичні вуглеводні, тому в кабінетах, де нею користуються, повітря буває помітно забрудненим^[21].

Для ароматерапії краще обрати інші рослини. Людям з астмою чи алергією на пилок полину від таких процедур варто відмовитися. Олія полину, як і інші ефірні олії, може подразнювати шкіру й спричиняти алергічні реакції^[4].

Чай та настої

Чай із полину готують, заливаючи сушену траву окропом. Зазвичай беруть одну чайну ложку (близько 1,2 г) сушеної трави і настоюють під кришкою близько 5 хвилин^[4]. Напій має гіркуватий смак і в традиції його п'ють для травлення. Великих порцій і тривалого щоденного вживання краще уникати.

Місцеве застосування

Ефірну олію або настій полину інколи використовують для шкіри, щоб полегшити свербіж чи подразнення. Перед цим обов'язково перевірте реакцію на невеликій ділянці.

• Розводьте ефірну олію в базовій олії перед нанесенням.
• Використовуйте лосьйон із полином за рекомендацією фахівця.

Кулінарне використання

До появи хмелю полином звичайним ароматизували пиво^[4], і англійська назва рослини, mugwort, імовірно, походить саме звідси^[5]. У європейській кухні полин додають до жирної свинини, качки чи гуски, а в Кореї з нього роблять начинку для рисових коржиків^[1]. Гіркота трави посилює апетит.

Додавайте зовсім трохи: страва, у яку полину переклали, смакуватиме як докір сумління.

Капсули та добавки

Капсули з полином продаються, але дозування й склад у них можуть сильно відрізнятися. Без поради фахівця такі добавки краще не приймати.

Саше та подушки

Історично полин клали під подушку, сподіваючись на яскраві сни. Сучасна наука таких ефектів не підтверджує. Для людей з алергією на пилок полину така подушка може зіпсувати ніч.

Засоби для прибирання

З полину здавна в'язали віники для прибирання й лазні, а його запах відлякує комарів, бліх, вошей і міль^[1]. Ефірну олію полину використовують у засобах від комах, а в лабораторії вона вбивала личинки комарів^[4]. Настій у воді для миття дає легкий трав'яний аромат, але даних, що він знезаражує поверхні, немає. Інші натуральні засоби від комарів теж варто оцінювати за дослідженнями, а не за запахом.