Целібат і здоров’я: що змінюється, коли немає сексу

У США частка чоловіків 18–24 років, які за останній рік не мали жодного сексу, зросла з 18,9% у 2000–2002 роках до 30,9% у 2016–2018-му. Серед жінок того самого віку вона змінилася з 15,1% до 19,1%, і ця різниця вже не була статистично значущою^[1]. Тобто роки без сексу трапляються значно частіше, ніж прийнято думати. Проте таку паузу досі нерідко сприймають як щось ненормальне чи навіть небезпечне для здоров'я. Насправді багато залежить від того, як людина при цьому почувається і чи це її власний вибір. Один із варіантів такої ситуації називають целібатом, тобто свідомим утриманням від сексу.

Що таке целібат

Слово «целібат» походить від латинського caelibatus, «безшлюбність», і довго означало обітницю духовенства не одружуватися. Сьогодні так здебільшого називають будь-який свідомий період без сексу, і далеко не завжди це обітниця на все життя. Для когось він короткий, для когось розтягується на роки. Комусь це дає відчуття внутрішнього спокою, а хтось відчуває напругу. Це не хвороба і не «збій». У когось за цим стоять особисті переконання чи духовні практики, а хтось просто вирішує зробити паузу, зосередитися на інших справах або поки не починати нових стосунків.

Целібат часто плутають зі статевим утриманням (сексуальною абстиненцією), хоча між ними є різниця. Утримання ширше поняття. Воно буває добровільним і вимушеним: через відсутність партнера, погане самопочуття чи інші життєві обставини. Целібат зазвичай є свідомим рішенням не мати сексу на певний період або назавжди. Слово «абстиненція» в медицині частіше вживають щодо абстинентного синдрому (стану відміни алкоголю чи наркотиків), тому в розмові про секс зрозуміліше казати просто «утримання».

Інше поширене змішування понять стосується асексуальності. Асексуальність є особливістю орієнтації, а не поведінкою: людина не відчуває сексуального потягу до інших або відчуває його дуже рідко. У британському національному опитуванні понад 18 тисяч людей так описали себе приблизно 1% учасників^[2]. Асексуальність не дорівнює низькому лібідо, яке має причини й може змінюватися, і не виключає стосунків чи навіть сексу, якщо людині це підходить. Целібат натомість означає саме вибір не мати сексу, незалежно від того, чи є потяг. Навіть людина з високим лібідо може свідомо утримуватися, і це теж буде целібатом.

Фізичний вплив відсутності сексу

Відсутність сексу не запускає в організмі критичних змін. Фізичне здоров'я дорослої людини не залежить від кількості інтимних контактів, і тіло без сексу не «ламається». Гормони при цьому можуть трохи коливатися: у невеликому дослідженні 10 здорових чоловіків після трьох тижнів утримання рівень тестостерону в крові був дещо вищим, ніж до нього, а реакція організму на оргазм не змінилася^[3]. Шкідливими такі коливання не є. Водночас частина спостережних досліджень пов'язує регулярну сексуальну активність із певними перевагами для здоров'я, причому і з партнером, і без нього.

Добровільне утримання не шкодить тілу. Доказів, що тривала відсутність сексу у здорової людини спричиняє хвороби серця, гормональні розлади чи погіршує загальний стан, немає. Зміни самопочуття можуть з'являтися як відповідь на емоційний стрес, але не як наслідок самого утримання.

Міф: утримання від еякуляції працює як природний «бустер» тестостерону, і на сьомий день його рівень злітає майже в півтора раза. Насправді: цю цифру (145,7% від вихідного рівня на 7-й день) взяли з китайської роботи 2003 року на 28 добровольцях, яку журнал у 2021 році відкликав^[4]. Підтвердилося тільки помірне підвищення в невеликій групі^[3], і жодних переваг для сили чи здоров'я з цього не випливає.

Міф: без сексу сперма «застоюється» і шкодить чоловічому здоров'ю. Насправді: організм не працює як посудина, що переповнюється. Під час утримання можуть траплятися полюції (у побуті кажуть «мокрі сни»), і це нормальне явище, яке не означає, що щось не так^[5]. У дослідженні підлітків полюції не залежали від того, скільки часу минуло від останньої мастурбації^[6].

Коротко: утримання від сексу тілу не шкодить; дані про користь сексу показують зв'язки, а не доказ того, що без нього людина захворіє.

Потенційні переваги сексуальної активності

Сексуальна активність не є життєво необхідною, але може позитивно впливати на деякі процеси в тілі. Частину ефектів дає те, що супроводжує секс: фізичне навантаження, викид гормонів, задоволення і близькість. Деякі з цих ефектів має і мастурбація, але не всі.

Дослідження описують такі можливі переваги сексуальної активності:

• Зниження стресу: під час обіймів, сексу та оргазму виділяється окситоцин, гормон, пов'язаний із довірою та прив'язаністю^[7].
• Кращий імунітет: у дослідженні 112 студентів рівень імуноглобуліну A (антитіл, що захищають слизові оболонки) у слині був вищим у тих, хто займався сексом 1–2 рази на тиждень, але не в тих, хто мав секс частіше^[8]. Чи захищає це від застуд на практиці, невідомо, тож про вплив на імунну систему поки можна говорити лише обережно.
• Підтримка тиску в нормі: у невеликому дослідженні 46 людей ті, хто за два тижні мав статевий акт, гірше «реагували» підвищенням артеріального тиску на стрес (публічний виступ, усний рахунок), ніж ті, хто лише мастурбував або не мав сексу: різниця систолічного тиску сягала 14 мм рт. ст.^[9].
• Зниження ризику хвороб серця: серед 1165 чоловіків без серцево-судинних хвороб ті, хто мав секс раз на місяць або рідше, згодом на 45% частіше захворювали, ніж ті, хто займався ним двічі на тиждень і частіше, навіть з урахуванням еректильної дисфункції та інших чинників ризику^[10]. У валлійському дослідженні 918 чоловіків 45–59 років смертність за 10 років у групі з частими оргазмами була вдвічі нижчою, ніж у групі з рідкісними^[11].

Усі ці роботи спостережні: здоровіші люди можуть просто частіше займатися сексом, тому причину й наслідок тут легко переплутати. Попри можливі переваги, відсутність сексу не вважають самостійним чинником ризику. Якщо людині комфортно без нього, вона не втрачає нічого критично важливого для свого тіла.

У чоловіків і жінок сексуальна активність може по-різному впливати на тіло. Це не означає, що утримання однозначно шкідливе для когось із них. Але в дослідженнях справді згадуються деякі особливості, пов'язані з частотою сексуальних контактів або еякуляції. Йдеться про потенційні переваги, а не про необхідність.

Для чоловіків

Часте сім'явиверження (еякуляція), з партнером чи під час мастурбації, пов'язують із дещо нижчим ризиком раку простати. У метааналізі 22 досліджень за участі 55 490 чоловіків еякуляція 2–4 рази на тиждень асоціювалася з ризиком, нижчим приблизно на 9%, проте більшість включених робіт були дослідженнями «випадок-контроль», тож автори закликають обережно тлумачити причинність^[12]. У проспективному дослідженні 31 925 американських медичних працівників чоловіки з 21 і більше еякуляціями на місяць мали на 19–22% менший ризик діагнозу, ніж ті, хто мав 4–7, переважно за рахунок пухлин низького ризику^[13]. Утримання від цього небезпечним не стає, але регулярна активність, імовірно, має невеликий захисний ефект.

Для чоловіків старшого віку важливий ще один зв'язок. У фінському дослідженні чоловіків 55–75 років ті, хто мав статевий акт рідше ніж раз на тиждень, згодом удвічі частіше мали еректильну дисфункцію (у побуті кажуть «імпотенція»), ніж ті, хто займався сексом щотижня^[14].

Для жінок

Під час оргазму ритмічно скорочуються м'язи тазового дна. Звідси поширена думка, що секс захищає від нетримання сечі, але прямих доказів цього немає. Доведеним способом зберегти тонус цих м'язів є тренування тазового дна, у побуті вправи Кегеля: при стресовому нетриманні це метод першої лінії, щонайменше 8 скорочень 3 рази на день упродовж мінімум 3 місяців^[15]. Їх можна виконувати незалежно від того, чи є в житті секс, а підібрати техніку допомагає фізична терапія тазового дна.

Після менопаузи регулярність сексу може мати значення для слизової піхви. У невеликому дослідженні 52 жінок ознак атрофії піхви було менше в тих, хто мав статеві контакти тричі на місяць і частіше^[16]. Це теж спостережний зв'язок, а від сухості й дискомфорту в цьому віці існують ефективні засоби, від лубрикантів до місцевого естрогену^[17].

Психологічний вплив утримання від сексу

Психіка набагато чутливіша до змін у сексуальному житті, ніж тіло. Те, як людина почувається без сексу, залежить від контексту: чи це добровільне рішення, чи вимушена ситуація. Іноді утримання заспокоює і дає відчуття контролю. А іноді спричиняє напруження, особливо коли бажання є, а можливості чи взаємності немає.

Коли це добровільно

Люди можуть утримуватися від сексу свідомо: щоб зосередитися на інших сферах життя, уникнути тривоги чи переглянути своє ставлення до стосунків. У такому випадку психологічний стан часто покращується. Секс від цього не стає шкідливим, просто його відсутність може мати позитивний ефект, якщо людина почувається спокійно і вільно у своєму виборі.

Переваги, які можуть мати місце при свідомому утриманні:

• Мінімальний ризик статевих інфекцій: інфекції, що передаються статевим шляхом (у побуті їх досі називають венеричними хворобами), передаються під час вагінального, анального й орального сексу^[18], тож без статевих контактів цей шлях зараження зникає. Проте вірус герпесу 1-го типу передається і через поцілунки та контакт ротом^[19].
• Зменшення тиску: немає потреби «відповідати» очікуванням у парі чи суспільстві.
• Час для переосмислення: можливість розібратися у своїх почуттях і потребах без зовнішнього впливу.
• Гармонія з цінностями: утримання може бути частиною релігійних, духовних або особистих переконань.

Коли це вимушено

Зовсім інша ситуація, коли сексу хочеться, але його немає. Причини бувають різні: проблеми у стосунках, відсутність партнера, хвороба чи фізичні обмеження. Якщо сексуальне бажання є, а задоволення немає, виникають фрустрація, тривога або сумніви в собі. Особливо гостро це відчувається в парі, коли один із партнерів віддаляється без пояснень, і поступово з'являється самотність у шлюбі. У таких випадках допомагає розмова про свої відчуття замість мовчання.

Як утримання від сексу впливає на стосунки

Сексуальне життя є лише одним із рівнів стосунків. Для деяких пар воно має велике значення, для інших менше. Утримання може бути цілком комфортним для обох, а може спричиняти емоційну напругу. Усе залежить від взаєморозуміння та очікувань.

Читайте:

Секс і старіння: чому змінюється потяг і як зберегти інтимність

Секс і старіння: чому з віком змінюються статевий потяг, ерекція і природне зволоження, які ліки та хвороби на...

Як зрозуміти, що ваші стосунки здорові

Здорові стосунки не обов’язково виглядають ідеально. Вони не виключають труднощів, але завжди містять поваг...

Не для всіх пар це проблема

Багато людей живуть у романтичних стосунках без регулярного сексу. Їх поєднують глибокий зв'язок, довіра, спільні інтереси й взаємна турбота. І якщо обом це комфортно, сексуальна активність не є обов'язковою умовою близькості.

Що робити, якщо бажання різні

Інша ситуація, коли один хоче сексу, а інший ні. Це може викликати сумніви, відчуття відторгнення або тривогу. Ситуація, коли немає взаємного потягу, сама по собі ще не означає, що стосунки під загрозою. Говорити про це краще відкрито та без тиску, а близькість можна підтримувати й іншими способами.

Форми емоційного зв'язку, які не потребують сексуальної активності:

• Обійми та поцілунки: допомагають зберігати відчуття тепла і близькості.
• Щоденні жести турботи: чай зранку, ковдра ввечері, допомога без слів.
• Спільні ритуали: традиції, які підтримують єдність, як-от ранкова кава чи вечірні прогулянки.
• Щирі розмови: відкрите обговорення почуттів зміцнює зв'язок, якщо уникати поширених помилок у розмовах.

Коротко: у парі головне, щоб частота сексу влаштовувала обох; різницю в бажанні краще обговорити вголос, ніж мовчки терпіти.

Секс може бути важливим, але він не єдиний спосіб підтримувати любов і близькість. Ключове значення мають взаємна повага й готовність чути одне одного.