Анальні тріщини: причини, симптоми, лікування

Анальна тріщина — це невеликий, але дуже болючий розрив слизової оболонки анального каналу. Вона часто з’являється раптово, заважає нормально випорожнюватися і здатна перерости у хронічну проблему.

Тріщина заднього проходу може виникнути у будь-кого — від немовляти до дорослої людини. Зазвичай це наслідок надмірного напруження під час дефекації або пошкодження слизової твердим калом. Біль і печіння під час випорожнення, а іноді й невелика кровотеча — основні сигнали, що в цій зоні є травма. Якщо проблему вчасно виявити й усунути, загоєння відбувається швидко, але при затягуванні вона здатна перейти у затяжну, болісну форму.

Що таке анальна тріщина

Анальна тріщина — це невеликий розрив слизової оболонки анального каналу, який зазвичай виникає у верхній його частині, ближче до внутрішнього сфінктера. Через розташування у зоні з ніжною та вразливою слизовою навіть незначне пошкодження викликає відчутний біль і може супроводжуватися кровотечею.

Існує два основних типи цього стану:

• Гостра анальна тріщина: з’являється раптово та триває менше восьми тижнів. У багатьох випадках загоюється самостійно або з мінімальним лікуванням.
• Хронічна анальна тріщина: зберігається понад шість тижнів [джерело], краї можуть ущільнюватися, а поряд іноді формується невеликий шкірний виступ.

Це поширена проблема, яка трапляється у людей різного віку, зокрема у немовлят та у майже половини тих, хто стикається з нею, до 40 років. [джерело]

Симптоми анальної тріщини

Ознаки анальної тріщини зазвичай помітні з перших годин після появи розриву. Найчастіше дискомфорт виникає під час випорожнення, але може зберігатися і після нього. Біль буває різним — від різкого й ріжучого до пекучого, іноді з віддаванням у сідниці, стегна або поперек. У більшості людей він триває від кількох хвилин до кількох годин, а при повторних спробах дефекації знову посилюється.

До характерних проявів належать:

• Різкий біль під час дефекації: особливо виражений у момент проходження калу через зону розриву.
• Печіння або свербіж: можуть з’являтися під час чи після випорожнення.
• Яскраво-червона кров: зазвичай кілька крапель на туалетному папері або на поверхні калу.
• Спазм м’язів анального сфінктера: викликає відчуття стискання та ускладнює випорожнення.
• Невелика припухлість або шишка: частіше з’являється при хронічній формі.

Інтенсивність симптомів залежить від розміру тріщини та чутливості тканин. Навіть маленький розрив може викликати сильний біль і помітно погіршувати якість життя, якщо не вжити заходів для його загоєння.

Відмінності між анальною тріщиною та гемороєм

Анальна тріщина та геморой можуть мати схожі прояви — біль, свербіж, кровотечу. Через це їх легко сплутати, але між ними є важливі відмінності, які допомагають зрозуміти, з чим саме ви маєте справу.

Головна різниця полягає у характері болю. При геморої біль виникає не завжди, а при тріщині він є майже у кожному випадку. Крім того, при тріщині біль зазвичай з’являється під час дефекації і зникає після певного часу, тоді як при геморої він може бути постійним.

Ще одна ознака — джерело кровотечі. При тріщині кров яскраво-червона і зазвичай видно лише кілька крапель, а при геморої кровотеча може бути більш рясною. У будь-якому разі точну причину визначає лікар, адже зовнішні прояви іноді дуже схожі.

Причини утворення

Найпоширеніша причина анальної тріщини — механічне пошкодження слизової під час дефекації. Коли проходить твердий кал або людина надмірно напружується, ніжна слизова у верхній частині анального каналу легко рветься. Якщо у цій зоні виникає спазм м’язів, кровопостачання зменшується, і навіть невеликий розрив загоюється довше.

Причини можуть бути як тимчасовими, так і пов’язаними з хронічними станами. Деякі з них пов’язані з роботою кишечника, інші — з травмами або запальними процесами. Найпоширеніші чинники такі:

• Хронічні закрепи: твердий кал розтягує та травмує слизову.
• Обструктивний синдром дефекації: утруднене випорожнення через порушення роботи м’язів тазового дна.
• Інфантильна дисхезія: тимчасова відсутність координації м’язів у немовлят, що ускладнює дефекацію.
• Тривала діарея: часті випорожнення подразнюють і виснажують тканини.
• Пологи: розтягнення тканин під час народження дитини може призвести до мікророзривів.
• Механічна травма слизової: проникнення у пряму кишку під час анального сексу чи інші пошкодження.
• Інфекції та запальні хвороби: інфекції, що передаються статевим шляхом, а також хвороба Крона, виразковий коліт.
• Онкологічні процеси або туберкульоз: змінюють структуру тканин і роблять їх вразливими.
• Попрілості у немовлят: вологе середовище під підгузком подразнює шкіру та слизову.

Часто декілька факторів діють одночасно. Наприклад, хронічний закреп у поєднанні з наявним запаленням значно підвищує ризик тріщини. Також причиною може стати поєднання травмування слизової з поганим кровопостачанням, коли організму складніше запустити процес відновлення. У таких випадках загоєння без усунення чинників відбувається значно повільніше.

Можливі ускладнення

Якщо анальна тріщина не загоюється впродовж кількох тижнів, вона може перейти у хронічну форму. Це означає, що розрив зберігається, краї ущільнюються, а навколо може з’явитися шкірний виступ, який ускладнює загоєння. Постійний біль і спазм м’язів створюють замкнене коло: напруження погіршує кровопостачання, а це ще більше сповільнює відновлення тканин.

За тривалого перебігу можливі такі наслідки:

• Калові камені: ущільнення калу, які важко вивести, ще більше травмують слизову.
• Анальний стеноз: звуження анального каналу, що робить дефекацію болючою та ускладненою.
• Анальний свищ: патологічний канал між прямою кишкою та шкірою, який потребує хірургічного лікування.

Такі ускладнення зустрічаються нечасто, але ризик зростає, якщо відкладати лікування або ігнорувати симптоми. Тому важливо стежити за станом і при перших ознаках погіршення вживати заходів.

Діагностика

Анальна тріщина зазвичай визначається без складних процедур, адже симптоми досить характерні. Спочатку лікар розпитує про біль, кровотечу, наявність закрепів чи діареї. Часто цього вже достатньо, щоб запідозрити проблему та припустити її розташування.

Далі може проводитися візуальний огляд. Пацієнт лежить на боці або на животі, а лікар обережно розводить сідниці, щоб побачити розрив. Якщо біль дуже сильний, подальші маніпуляції не проводять, щоб уникнути додаткового дискомфорту та посилення травмування — діагноз ставлять на основі скарг і зовнішнього вигляду ділянки.

За можливості виконується пальцеве ректальне обстеження. Лікар у рукавичці та змащеним пальцем обережно перевіряє внутрішні стінки анального каналу, щоб оцінити їхній стан і наявність спазму м’язів. У деяких випадках це допомагає виключити інші причини симптомів.

Обстеження займає небагато часу та не потребує спеціальної підготовки. Головне, щоб воно виконувалося максимально обережно, з урахуванням болісності ділянки.

Лікування

Метод лікування залежить від того, гостра тріщина чи хронічна. Гостра форма часто загоюється самостійно, якщо усунути причину і зменшити подразнення. Хронічна ж вимагає більш активних методів, адже тканини вже змінилися і відновлюються повільніше. Успішна терапія завжди включає кілька напрямів: місцеве лікування, корекцію способу життя та, за потреби, хірургічне втручання.

Основна мета лікування — розслабити спазм м’язів, відновити кровопостачання та створити умови для загоєння. Для цього застосовують такі методи [джерело]:

• Нітрогліцеринова мазь: розширює судини та розслабляє м’язи, покращуючи притік крові до зони тріщини. Може викликати побічний ефект у вигляді головного болю, через що деякі люди припиняють її використання.
• Блокатори кальцієвих каналів: мазі з дилтіаземом або ніфедипіном допомагають розслабити сфінктер і зменшити біль, є альтернативою нітрогліцерину.
• Ін’єкції ботулотоксину [джерело]: тимчасово розслаблюють м’язи, що дає слизовій час на загоєння; ефект триває близько трьох місяців.
• Об’ємні проносні засоби: наприклад, псиліум, який утримує рідину у кишківнику, робить кал м’яким та зменшує травмування слизової.
• Хірургічна сфінктеротомія: невеликий розріз м’яза для зняття постійного спазму; ефективність близько 90% у випадках, коли інші методи не дали результату.

Якщо тріщина хронічна, лікування може тривати від шести до дванадцяти тижнів після початку терапії, поки тканини повністю не загояться. На цей період важливо уникати закрепів, дотримуватися рекомендацій щодо гігієни та харчування. Зазвичай починають з консервативних методів, а операцію розглядають лише у разі відсутності ефекту або при повторних рецидивах.

Профілактика

Запобігти утворенню анальної тріщини набагато легше, ніж потім боротися з її наслідками. Основне завдання — підтримувати нормальну роботу кишечника та уникати ситуацій, коли слизова анального каналу піддається надмірному тиску чи подразненню. Це стосується не лише харчування, а й гігієни, рівня фізичної активності та навіть режиму пиття. Чим стабільніший і здоровіший стан травної системи, тим менше ризик появи пошкоджень.

Корисні заходи профілактики включають:

• Підтримання регулярного і м’якого стільця: збалансоване харчування та уникання закрепів і діареї.
• Достатнє споживання води: допомагає зробити кал м’яким та полегшити випорожнення.
• Вживання клітковини: овочі, фрукти, цільнозернові продукти покращують перистальтику кишечника.
• Акуратна гігієна: м’який туалетний папір або вологі серветки без спирту, відмова від подразнюючих засобів.
• Тимчасове уникнення подразнюючих продуктів: при симптомах варто виключити гострі страви та горіхи, щоб не пошкоджувати слизову.

Додатково корисно підтримувати помірну фізичну активність, яка стимулює роботу кишечника та покращує обмін речовин. Якщо є схильність до порушень випорожнення, важливо уважно реагувати на сигнали організму, своєчасно коригувати раціон і не відкладати вирішення проблеми. Комплексний підхід допомагає уникнути появи тріщин і водночас підтримує здоров’я всієї травної системи на довгі роки.

Домашній догляд

Більшість свіжих анальних тріщин можна допомогти загоїти вдома, особливо якщо почати догляд одразу після появи симптомів. Головне завдання — зменшити біль, уникнути повторного травмування та створити умови для швидкого відновлення слизової. Це потребує простих, але регулярних дій.

Найефективніші способи догляду включають:

• Полегшення дефекації: використовуйте підставку для ніг, щоб тіло було у напівприсіданні, або м’які проносні при схильності до закрепів.
• Акуратна гігієна: мийте ділянку теплою водою після кожного випорожнення, користуйтеся м’яким папером чи вологими серветками без спирту.
• Місцеві засоби: вазелін або загоювальні креми допомагають зменшити подразнення та утримати вологу у тканинах.
• Сидячі ванночки: тепла вода знімає спазм і полегшує біль, робіть процедуру кілька разів на день по 10–15 хвилин.

Крім цього, підтримуйте правильний питний режим, вживайте більше овочів, фруктів та продуктів із клітковиною. Уникайте гострої їжі та продуктів із твердими частинками, щоб не подразнювати слизову. Регулярний і м’який стілець значно прискорює загоєння і зменшує ризик переходу проблеми у хронічну форму.

Анальний біль: що потрібно знати

Прокталгія фугакс: спонтанні анальні спазми