Геморой: симптоми, лікування, поради

Геморой може з’явитися непомітно, але поступово перетворюється на джерело щоденного дискомфорту. Знаючи, чому він виникає, легше запобігти ускладненням і болю.

Геморой — це не просто незручна тема для розмови, а цілком конкретне захворювання, яке часто стає хронічною проблемою. Ураження вен в ділянці прямої кишки або ануса супроводжуються болем, свербежем, кровотечею та іншими симптомами, які погіршують якість життя. Попри поширеність, багато людей не звертаються по допомогу вчасно, вважаючи це чимось несуттєвим або сором’язливим. Та геморой — це не вирок, а стан, який можна контролювати, якщо розуміти його природу і діяти без зволікань.

Що таке геморой?

Геморой — це варикозне розширення вен у нижній частині прямої кишки або навколо анального отвору. Ми всі народжуємося з цими венозними сплетеннями, і в нормі вони не завдають жодного клопоту. Але коли тиск у них зростає — через закреп, тривале сидіння або надмірне напруження під час дефекації — вени розширюються, утворюючи гемороїдальні вузли. Саме тоді й з’являються неприємні симптоми.

Існує кілька форм геморою, які відрізняються за місцем виникнення:

• Внутрішній геморой: виникає всередині прямої кишки. Часто не викликає болю, але може спричиняти кровотечу, особливо після дефекації. Іноді такі вузли випадають назовні.
• Зовнішній геморой: розвивається під шкірою навколо анального отвору. Часто супроводжується болем, свербежем і набряком. Може утворювати тромби, що посилює біль.
• Випадіння геморою: це стан, коли внутрішні вузли виходять за межі ануса — під час дефекації або навіть у спокої. Їх можна побачити або відчути, іноді вони повертаються назад самостійно, іноді — потребують допомоги.

Хоча багато хто соромиться говорити про цю проблему, вона надзвичайно поширена. За деякими оцінками, більше половини людей після 50 років мали або мають симптоми геморою. 

Причини геморою і фактори ризику

Геморой виникає тоді, коли тиск на вени прямої кишки або ануса стає надмірним. Це може бути пов’язано зі способом життя, харчуванням або фізіологічними змінами в організмі. Вени, що зазнають постійного навантаження, поступово розтягуються й починають випинатися, утворюючи вузли. Усе це — реакція тіла на хронічне перевантаження у зоні малого таза.

До найпоширеніших причин розвитку геморою належать:

• Хронічні закрепи: часте напруження під час дефекації призводить до підвищеного тиску у венах прямої кишки.
• Тривале сидіння, особливо в туалеті: спричиняє застій крові в малому тазу, що провокує розширення вен.
• Недостатнє вживання клітковини: раціон із надлишком перероблених продуктів і малою кількістю овочів та фруктів сприяє твердому стільцю і закрепам.
• Мала рухова активність: сидячий спосіб життя уповільнює кишкову перистальтику та погіршує кровообіг.
• Підняття важких речей: регулярне перенапруження м’язів живота створює додатковий тиск на вени прямої кишки.
• Ожиріння: надмірна вага підвищує навантаження на органи малого таза і венозну систему загалом.
• Вагітність: зростаюча матка тисне на судини таза, а гормональні зміни послаблюють венозні стінки.

З віком ризики зростають — після 50 років тканини стають менш еластичними, і венозні стінки слабшають. Але геморой може з’явитися і в молодшому віці, особливо якщо поєднуються кілька чинників. Усе, що сприяє застою крові або напруженню під час дефекації, — потенційний пусковий механізм.

Симптоми геморою

Симптоми геморою можуть бути майже непомітними або навпаки — настільки вираженими, що заважають сидіти, ходити чи навіть спати. Їхній характер залежить від типу геморою, стадії розвитку та наявності ускладнень. Деякі люди тривалий час не підозрюють про проблему, поки вона не дає про себе знати кровотечею або болем.

Прояви внутрішнього геморою

Цей тип розташований у глибині прямої кишки, і тому його зазвичай не видно й не відчутно. Проте в певних випадках можуть виникати:

• Кров після дефекації: яскраво-червона, безболісна, видно на туалетному папері або в унітазі.
• Відчуття неповного випорожнення: деякі пацієнти описують його як «щось заважає» всередині.
• Випадіння вузлів: при напруженні вузли можуть виходити назовні, згодом повертаючись самостійно або потребуючи ручного втручання.

Симптоми зовнішнього геморою

Зовнішні вузли знаходяться під шкірою біля ануса і зазвичай дають про себе знати швидше та гостріше:

• Біль у ділянці ануса: особливо при сидінні або під час гігієни.
• Свербіж і печіння: викликані подразненням шкіри та вологістю в складках.
• Пальповані шишки: ущільнення чи набряки біля анального отвору, які можуть бути болючими.
• Тромбоз: раптове утворення болісної, синюшної пухлини — це сигнал про закупорку судини згустком крові.

Іноді внутрішній геморой переходить у зовнішній або ускладнюється випадінням, запаленням чи тріщинами слизової. Саме тому не варто чекати, поки біль і кровотеча стануть постійними — чим раніше ви звернете увагу на симптоми, тим простішим буде лікування.

Як діагностується геморой?

Діагностика геморою зазвичай не вимагає складних досліджень. Досвідчений лікар-проктолог може поставити діагноз уже під час первинного огляду, орієнтуючись на ваші скарги та візуальні ознаки. Але для виключення інших захворювань, особливо якщо присутня кров у калі, можуть знадобитися додаткові методи обстеження.

Огляд у кабінеті

Перший етап — це візуальний огляд анальної зони, який дозволяє виявити зовнішні вузли, тріщини чи запалення. Якщо вузли розташовані глибше, лікар проводить пальцеве ректальне дослідження — обережно вводить палець у рукавичці в пряму кишку, щоб оцінити стан слизової, визначити розміри й розташування внутрішніх вузлів.

Інструментальні методи

Коли потрібна точніша інформація, використовуються прості діагностичні процедури:

• Аноскопія: за допомогою короткої трубки з підсвічуванням (аноскопа) лікар оглядає внутрішню поверхню анального каналу.
• Сигмоскопія: дозволяє оглянути нижню частину товстої кишки. Використовується, якщо є підозра на інші захворювання — поліпи, запальні ураження або пухлини.
• Колоноскопія: проводиться у випадках підозри на серйозні патології або при атиповій симптоматиці. Це повноцінне обстеження всієї товстої кишки.

Усі ці процедури короткі, малоболючі й зазвичай не потребують госпіталізації. Їхня мета — не лише підтвердити наявність геморою, а й виключити інші можливі причини кровотечі чи болю, включно з потенційно небезпечними станами, як-от рак прямої кишки.

Лікування геморою

Геморой не завжди потребує складного лікування — на ранніх етапах можна обійтись зміною звичок і підтримувальними засобами. Але якщо симптоми не зникають або погіршуються, без медичної допомоги не обійтись. Вибір методу залежить від стадії захворювання, вираженості симптомів і наявності ускладнень.

Домашні методи

Коли симптоми незначні, достатньо створити умови для загоєння та зменшити подразнення:

• Сидячі ванни: тепла вода без добавок по 10–15 хвилин кілька разів на день допомагає зменшити біль, набряк і свербіж.
• Ректальні мазі й свічки: засоби з гідрокортизоном, лідокаїном, оксидом цинку або вісмутом. Наприклад,  «Проктозан», «Реліф», «Гепароїд», «Постеризан», «Анузол».
• Клітковина та вода: мінімум 25–30 грамів клітковини на добу і не менше 1,5–2 літрів рідини сприяють м’якшому стільцю й зменшують натужування.
• Акуратна гігієна: варто уникати сухого туалетного паперу — краще використовувати вологі серветки без спирту або просто обмивати ділянку водою.
• Охолодження ділянки: прикладання прохолодного компресу або гелевого пакета може тимчасово зменшити біль і свербіж.

Ці заходи не виліковують геморой, але можуть значно полегшити перебіг. Якщо ж симптоми не зникають протягом тижня або з’являється кров, випадіння вузлів чи різкий біль — потрібне інше втручання.

Амбулаторні процедури

При більш виражених формах геморою або неефективності домашнього лікування застосовуються малоінвазивні методи. Їх проводять без госпіталізації, під місцевим знеболенням:

• Лігування гумовими кільцями: на вузол накладається кільце, яке зупиняє кровотік. Через кілька днів тканина відмирає і відпадає.
• Інфрачервона коагуляція: тепловий імпульс пошкоджує судини, що живлять вузол, і запускає його зменшення.
• Склеротерапія: у вузол вводиться препарат, який викликає злипання венозної стінки і поступове згасання вузла.

Ці методи ефективні на ранніх стадіях і дозволяють повернутися до звичного ритму життя вже наступного дня.

Хірургічне втручання

Коли вузли великі, часто кровоточать, не втримуються всередині прямої кишки або виникають ускладнення, необхідна класична операція — гемороїдектомія. Вона проводиться у стаціонарі, під спінальною або загальною анестезією. Після втручання потрібен період відновлення, який триває кілька днів або тижнів, залежно від обсягу операції.

Інший варіант — гемороїдопексія (степлерна операція), яка передбачає підтягування й фіксацію вузлів за допомогою спеціального апарата. Цей метод менш болісний, але не підходить при зовнішньому геморої.

Оперативні методи застосовуються, коли інші варіанти неефективні або стан ускладнений. Але навіть після успішної операції важливо змінити фактори, що призвели до хвороби, інакше можливі рецидиви.

Профілактика геморою

У більшості випадків геморой — це не випадковість, а результат щоденних звичок. І саме зміна цих звичок найкраще працює на випередження. Профілактика проста, але потребує регулярності. Вона не вимагає складних зусиль, лише трохи дисципліни.

Ось що справді має значення:

• Більше клітковини в раціоні: овочі, бобові, фрукти, цільнозернові продукти. Клітковина пом’якшує стілець і зменшує натужування.
• Достатнє споживання рідини: вода — найкращий варіант. Не менше 1,5–2 літрів на добу, якщо немає протипоказань.
• Регулярна фізична активність: ходьба, плавання, легкі вправи активізують кровообіг і покращують роботу кишечника.
• Своєчасне випорожнення: не варто стримувати позиви до дефекації. Звичка "терпіти" сприяє закрепам і розширенню вен.
• Менше часу на унітазі: читання чи прокрутка стрічки в туалеті — погана ідея. Чим довше сидите, тим більший тиск на вени ануса.
• Контроль ваги: зайва маса тіла — додаткове навантаження на венозну систему таза.
• Уникання тривалого сидіння або стояння: чергуйте положення тіла, робіть перерви, змінюйте позу кожні 30–60 хвилин.

Ці прості правила допомагають уникнути не тільки появи геморою, а й його повторного загострення після лікування. Чим раніше їх зробити частиною щоденної рутини, тим менше шансів колись дізнатися, як це — мати вузли, які болять і кровлять.

Варикозне розширення вен: причини, симптоми, лікування

Домашні засоби від варикозного розширення вен