Геморой: симптоми, лікування і коли до лікаря

Лікарі з Бостона під час колоноскопії оглянули 125 дорослих і поцікавилися їхніми звичками в туалеті. Дві третини гортали смартфон, сидячи на унітазі, і серед них більше третини затримувалися там довше 5 хвилин (серед тих, хто телефона не брав, таких було лише 7%). Навіть з поправкою на вік, вагу, натужування, рух і клітковину користувачі смартфонів мали на 46% вищий ризик геморою^[1]. Це поперечне дослідження: воно фіксує зв'язок, але причинності не доводить. Зате добре ілюструє, як буденна звичка може тиснути на зовсім не буденну ділянку тіла.

Геморой часто вважають незручною темою, хоча це конкретне захворювання, яке нерідко стає хронічним. Він дає біль, свербіж, кровотечу та інші симптоми, що псують якість життя. Багато людей зволікають зі зверненням до лікаря через сором або вважають проблему дрібницею. Насправді станом можна добре керувати, якщо розуміти його природу і діяти вчасно.

Що таке геморой?

Гемороїдальні вузли (гемороїдальні подушки) є в кожної людини від народження. Це губчасті скупчення судин і сполучної тканини в анальному каналі, які допомагають щільно змикати анус і втримувати вміст кишки. Хворобою вони стають тоді, коли збільшуються, набрякають, кровлять або випадають назовні^[2]. Найчастіше це відбувається через закреп, тривале сидіння або сильне натужування під час дефекації: тиск у вузлах зростає, опорні волокна розтягуються, і з'являються неприємні симптоми^[3].

Міф: геморой є різновидом варикозного розширення вен, як на ногах. Насправді: гемороїдальні вузли є нормальними судинно-сполучнотканинними подушками анального каналу, і хвороба виникає через їхнє збільшення та послаблення опорної тканини^[2][3]. З варикозом вен ніг вона не пов'язана.

Існує кілька форм геморою, які відрізняються за місцем виникнення:

• Внутрішній геморой: виникає всередині прямої кишки. Часто не болить, але може кровити, особливо після дефекації. Іноді такі вузли випадають назовні.
• Зовнішній геморой: розвивається під шкірою навколо анального отвору. Часто супроводжується болем, свербежем і набряком. У ньому може утворитися тромб (згусток крові), і тоді біль різко посилюється.
• Випадіння геморою: це стан, коли внутрішні вузли виходять за межі ануса під час дефекації або навіть у спокої. Їх можна побачити чи відчути; іноді вони повертаються назад самі, іноді їх треба вправляти.

Ступені внутрішнього геморою

Внутрішній геморой традиційно поділяють на чотири ступені залежно від того, наскільки вузли випадають^[4][3]:

• I ступінь: вузли збільшені й можуть кровити, але назовні не виходять.
• II ступінь: вузли випадають під час натужування і повертаються на місце самі.
• III ступінь: вузли випадають, і їх доводиться вправляти пальцем.
• IV ступінь: вузли постійно перебувають назовні, і вправити їх не вдається.

Від ступеня залежить вибір лікування: на I–III зазвичай вистачає дієти, місцевих засобів і процедур у кабінеті лікаря^[4], а при III–IV ступенях операцію нерідко пропонують одразу^[2].

Попри сором навколо цієї теми, проблема надзвичайно поширена. Симптомний геморой має приблизно кожна двадцята людина, а серед людей після 50 років майже половина^[2].

Причини геморою і фактори ризику

Геморой виникає, коли тиск на судини прямої кишки та ануса стає надмірним. Це пов'язано зі способом життя, харчуванням або змінами в організмі. Вузли під постійним навантаженням поступово розтягуються й зсуваються донизу. Так тіло реагує на хронічне перевантаження в ділянці малого таза.

До найпоширеніших причин розвитку геморою належать^[5]:

• Хронічні закрепи або тривала діарея: часте натужування під час дефекації підвищує тиск у судинах прямої кишки.
• Тривале сидіння, особливо в туалеті: спричиняє застій крові в малому тазі.
• Недостатнє вживання клітковини: раціон із надлишком перероблених продуктів і нестачею овочів та фруктів робить стілець твердим і сприяє закрепам.
• Мала рухова активність: сидячий спосіб життя уповільнює роботу кишківника.
• Підняття важких речей: регулярне перенапруження м'язів живота створює додатковий тиск на судини прямої кишки.
• Ожиріння: зайва вага збільшує тиск усередині черевної порожнини, а підвищений внутрішньочеревний тиск сприяє гемороєві^[2].
• Вагітність: матка, що росте, тисне на судини таза, а гормональні зміни послаблюють тканини.

З віком ризик зростає: руйнування опорного «каркаса» вузлів є однією з ключових ланок хвороби^[3], а з роками ця тканина слабшає. Проте геморой трапляється і в молодих людей, особливо якщо поєднуються кілька чинників. Усе, що спричиняє застій крові або натужування під час дефекації, може запустити хворобу.

Симптоми геморою

Симптоми можуть бути майже непомітними або такими сильними, що заважають сидіти, ходити й навіть спати. Їхній характер залежить від типу геморою, ступеня та ускладнень. Дехто довго не підозрює про проблему, поки вона не нагадає про себе кров'ю або болем.

Прояви внутрішнього геморою

Ці вузли розташовані в глибині прямої кишки, тому їх зазвичай не видно й не відчутно. Проте можуть з'являтися:

• Кров після дефекації: яскраво-червона, безболісна, помітна на туалетному папері, на стільці або в унітазі. Це найчастіший прояв геморою^[2].
• Відчуття неповного випорожнення: деякі пацієнти описують його як «щось заважає» всередині. Схоже відчуття, ректальний тенезм, буває і при інших хворобах кишки.
• Випадіння вузлів: під час натужування вузли можуть виходити назовні, а потім повертаються самі або їх доводиться вправляти.

Симптоми зовнішнього геморою

Зовнішні вузли розташовані під шкірою біля ануса і зазвичай дають про себе знати швидше та гостріше:

• Біль у ділянці ануса: особливо під час сидіння або гігієни.
• Свербіж і печіння: через подразнення шкіри та вологість у складках.
• Ущільнення, які можна намацати: болючі «шишки» чи набряк біля анального отвору.
• Тромбоз: раптова поява болючої синюшної шишки означає, що в судині утворився згусток крові.

Іноді внутрішній геморой ускладнюється випадінням, запаленням чи анальними тріщинами. Тому не варто чекати, поки біль і кровотеча стануть постійними: чим раніше почати лікування, тим воно простіше.

Як діагностується геморой?

Діагностика зазвичай не потребує складних досліджень. Лікар-проктолог часто ставить діагноз уже під час першого огляду, зважаючи на скарги та видимі ознаки. Але щоб виключити інші хвороби, особливо коли є кров у калі, можуть знадобитися додаткові обстеження.

Огляд у кабінеті

Спершу лікар оглядає анальну ділянку і шукає зовнішні вузли, тріщини чи запалення. Якщо вузли розташовані глибше, він проводить пальцеве ректальне дослідження: обережно вводить палець у рукавичці в пряму кишку, щоб оцінити стан слизової, розміри й розташування внутрішніх вузлів.

Інструментальні методи

Коли потрібна точніша інформація, використовують прості процедури:

• Аноскопія: за допомогою короткої трубки з підсвічуванням (аноскопа) лікар оглядає внутрішню поверхню анального каналу.
• Сигмоїдоскопія: огляд нижньої частини товстої кишки. Її призначають, якщо є підозра на інші хвороби: поліпи, запалення або пухлини.
• Колоноскопія: огляд усієї товстої кишки. Її призначають, коли симптоми нетипові, є фактори ризику колоректального раку або людина середнього віку давно не проходила це обстеження^[6].

Ці процедури короткі, малоболючі й зазвичай не потребують госпіталізації. Вони підтверджують геморой і допомагають виключити інші причини кровотечі чи болю, зокрема колоректальний рак.

Тривожні ознаки

Кровотечу з прямої кишки не варто автоматично списувати на геморой: її можуть давати й інші хвороби, включно з раком товстої та прямої кишки^[7]. Обстеження, найчастіше колоноскопія, потрібне, якщо:

• кров з'явилася в людини віком від 45–50 років, навіть якщо вузли видно під час огляду^[2];
• стілець чорний чи темно-червоний^[8]: для геморою типова яскраво-червона кров, а чорний дьогтеподібний стілець (мелена) буває при кровотечі вище в травному тракті;
• кров у калі тримається понад 3 тижні або вже 3 тижні стілець м'якший, тонший чи довший, ніж зазвичай^[8];
• є втрата ваги без причини або незвична втома^[8];
• аналіз крові показує анемію: у поєднанні з кровотечею з прямої кишки чи зміною випорожнень це один із найсильніших сигналів колоректального раку^[9].

Негайно по допомогу треба звертатися, якщо кровотеча не зупиняється, крові багато (вода в унітазі червоніє, є великі згустки) або з'явилися запаморочення чи слабкість^[8][7].

Коротко: яскраво-червона кров на папері найчастіше від геморою, але після 45–50 років, при темній крові, схудненні чи анемії потрібна колоноскопія, навіть якщо вузли вже знайшли.

Лікування геморою

Геморой не завжди потребує складного лікування: на ранніх стадіях часто вистачає зміни звичок і місцевих засобів. Якщо ж симптоми не минають або посилюються, потрібна медична допомога. Метод обирають залежно від ступеня, вираженості симптомів і ускладнень.

Домашні методи

Коли симптоми незначні, достатньо створити умови для загоєння і зменшити подразнення:

• Сидячі ванночки: тепла вода без добавок по 10–15 хвилин 2–3 рази на день зменшує біль і свербіж^[6].
• Ректальні мазі й свічки: засоби з місцевим анестетиком (наприклад, лідокаїном), кортикостероїдом (гідрокортизоном, знімає запалення і свербіж), судинозвужувальним фенілефрином або захисним оксидом цинку^[4]. У аптеках є й засоби з гепарином чи сполуками вісмуту. Більшість таких препаратів мало вивчені щодо ефективності й безпеки при тривалому застосуванні^[4]. Гідрокортизон як гормональний засіб без призначення лікаря не використовують довше 7 днів, бо він стоншує шкіру^[6].
• Клітковина та вода: дорослим рекомендують близько 30 г клітковини на добу^[10] і достатньо рідини. У метааналізі 7 досліджень клітковина знижувала ризик збереження симптомів на 47%, а кровотечі вдвічі^[11].
• Акуратна гігієна: тримайте ділянку чистою й сухою і промокайте шкіру, а не тріть^[12]. Найм'якший варіант після туалету: обмити ділянку водою без мила з ароматизаторами і промокнути рушником. Вологі серветки зручні, але консерванти й ароматизатори в них можуть самі викликати подразнення: у дослідженні людей з екземою навколо ануса головним алергеном виявився консервант метилізотіазолінон, і часто його джерелом були саме вологі серветки^[13]. Якщо користуєтеся ними, обирайте варіанти без спирту й ароматизаторів.
• Охолодження ділянки: пакет із льодом, загорнутий у рушник, тимчасово зменшує біль і набряк^[12].

Ці заходи не прибирають вузли, але помітно полегшують перебіг. Безрецептурні засоби лікарі зазвичай радять застосовувати близько тижня; якщо за цей час не полегшало, з'явилися кровотеча, випадіння вузлів чи різкий біль, потрібен лікар^[14]. При кровотечі з вузлів ібупрофен не приймають, для знеболення підійде парацетамол; засоби з кодеїном можуть спричинити закреп^[12].

Амбулаторні процедури

Коли геморой виражений або домашнє лікування не допомагає, застосовують малоінвазивні методи. Їх проводять без госпіталізації:

• Лігування гумовими кільцями: на основу вузла накладають тугу гумову манжету, яка перекриває кровотік, і за тиждень вузол зморщується й відпадає^[14]. Внутрішні вузли лежать вище зубчастої лінії, де слизова майже не відчуває болю^[4], тому знеболення для лігування не потрібне, і людина йде додому того ж дня^[15]. Можливі дискомфорт і кровотеча через 2–4 дні, зазвичай несильна^[6]. Для I–III ступенів це найефективніша процедура в кабінеті лікаря^[2].
• Інфрачервона коагуляція: тепловий імпульс пошкоджує судини, що живлять вузол, і він зменшується. У метааналізі 9 досліджень коагуляція була так само ефективна, як лігування, давала менше болю, але більше кровотеч після процедури^[16].
• Склеротерапія: у вузол вводять препарат, від якого стінки судин злипаються, і вузол поступово зменшується. Після уколу біль буває рідше, ніж після лігування (14% проти 24%), але випадіння метод контролює гірше: 66% проти 93% у метааналізі^[17].

Ці методи найкраще працюють на I–III ступенях, і більшість людей наступного дня повертається до звичного життя.

Хірургічне втручання

Коли вузли великі, часто кровоточать, не втримуються всередині або виникли ускладнення, потрібна класична операція, гемороїдектомія. Її проводять під спінальною або загальною анестезією. Вона дає найвищий відсоток вилікування, але болючіша за процедури в кабінеті, і відновлення триває довше, від кількох днів до кількох тижнів^[4].

Інший варіант, гемороїдопексія (степлерна операція), підтягує й фіксує вузли за допомогою спеціального апарата. Вона зазвичай менш болюча, проте вузли після неї повертаються частіше: в оглядовій роботі Кокранівської співпраці рецидив був у 37 із 479 прооперованих степлером проти 9 із 476 після класичної операції^[18]. Для зовнішнього геморою цей метод не підходить.

Окремий випадок становить гострий тромбоз зовнішнього вузла. Видалення згустку під місцевим знеболенням найкраще працює протягом перших 72 годин від появи згустку^[6][2], тоді симптоми минають швидше^[4]. Якщо цей час минув, тактику лікар обирає індивідуально.

Операції застосовують, коли інші варіанти не допомогли або виникли ускладнення. Але навіть після успішної операції треба змінити звички, що призвели до хвороби, інакше можливі рецидиви.

Профілактика геморою

Найчастіше геморой є результатом щоденних звичок, і саме їхня зміна найкраще його попереджає. Профілактика проста, але потребує регулярності.

Ось що справді має значення:

• Більше клітковини в раціоні: овочі, бобові, фрукти, цільнозернові продукти. Клітковина пом'якшує стілець і зменшує натужування. Додавати її краще поступово, щоб уникнути здуття^[6].
• Достатньо рідини: вода найкращий варіант; алкоголь і надлишок кофеїну можуть сприяти закрепу^[12].
• Регулярна фізична активність: ходьба, плавання, легкі вправи покращують кровообіг і роботу кишківника.
• Своєчасне випорожнення: не стримуйте позиви до дефекації і не тужтеся сильно^[12]. Звичка «терпіти» сприяє закрепам.
• Менше часу на унітазі: заходьте, коли є позив, і вставайте, щойно закінчили; телефон краще лишити за дверима.
• Контроль ваги: зайві кілограми додатково тиснуть на судини таза.
• Уникання тривалого сидіння або стояння: чергуйте положення тіла, робіть перерви, змінюйте позу кожні 30–60 хвилин.

Читайте:

Як зрозуміти, що ви споживаєте забагато клітковини?

Клітковина має безліч корисних властивостей: вона допомагає знизити рівень холестерину, сприяє нормальній р...

Ці правила допомагають уникнути як першої появи геморою, так і загострення після лікування. Що раніше вони стануть частиною щоденної рутини, то менше шансів дізнатися, як болять і кровлять вузли.