5 можливих причин затуманення зору

Щось ніби плівка на очах, кольори втратили глибину, а світло стало різким і дратівливим. У побуті це називають «туманом перед очима» або «пеленою на очах», лікарі говорять про нечіткість зору чи зниження його гостроти. Від звичайної розмитості затуманення зору відрізняється відчуттям: світ ніби видно крізь матове скло, а не просто «не у фокусі». Погіршення зору трапляється дуже часто. За оцінкою ВООЗ, погано бачать зблизька чи вдалину щонайменше 2,2 млрд людей, і щонайменше в мільярда з них цьому можна було запобігти або проблему досі не виправили. Найчастіше винні некориговані порушення рефракції, тобто вади заломлення світла в оці, як-от короткозорість, і катаракта^[1]. Коли ж туман не минає з новими окулярами, причину шукають глибше: у кришталику, сітківці, рогівці або в імунній системі. Ігнорувати цей сигнал не варто, навіть якщо дискомфорт здається незначним чи зникає після сну. Залежно від причини симптом може змінюватися, посилюватися, поєднуватися з іншими зоровими або навіть неврологічними проявами.

Читайте:

Чому з’являється головний біль і нечіткий зір одночасно

Головний біль і нечіткий зір одночасно: які буденні причини дають таке поєднання, за якими хворобами очей, не...

Хвороби очей: симптоми, причини, лікування

Проблеми із зором трапляються в будь-якому віці, від шкільної короткозорості до глаукоми в літньому віці. Які...

1. Катаракта

Катаракта, тобто помутніння кришталика, часто сприймають як неминучу прикмету старості. Механізм у неї конкретний: білки, що формують кришталик, злипаються між собою і порушують його прозорість^[2]. У нормі кришталик майже ідеально прозорий, він заломлює світло і фокусує його на сітківці. З віком або під впливом певних чинників ділянки помутніння розсіюють світло, і зображення втрачає чіткість. У побуті катаракту іноді називають «більмом» чи «полудою», але це неточно: більмом лікарі називають помутніння рогівки, а катаракта ховається глибше, у кришталику. Головний чинник ризику все ж вік: катаракта є приблизно у двох третин людей після 80 років^[3].

Процес може початися без явних проявів. Людина живе звичним життям, поки одного дня не помічає, що зображення стало бляклим, кольори менш насиченими, а читати в сутінках стало справжнім випробуванням. Залежно від того, де саме в кришталику з'явилося помутніння, перші зміни можуть бути ледь помітними або одразу вплинути на якість життя.

Симптоми катаракти

Туман перед очима належить до перших і найпомітніших проявів катаракти, але він не єдиний. У міру прогресування можуть з'являтися й інші характерні симптоми:

• Зниження гостроти зору: зображення втрачає чіткість, важко розпізнавати обличчя або дрібний текст.
• Підвищена чутливість до світла: сонце, лампи чи фари засліплюють і змушують мружитися. Болю катаракта майже ніколи не спричиняє^[4].
• Погіршення кольорового сприйняття: кольори здаються тьмяними, жовтуватими або сіруватими.
• Двоїння на одне око (монокулярна диплопія): картинка двоїться навіть тоді, коли друге око закрите^[5].
• Ореоли навколо джерел світла: світні кільця довкола ламп і фар, особливо помітні вночі за кермом^[6].
• Порушення зору в темряві: складно орієнтуватися при недостатньому освітленні.
• Зсув у бік короткозорості: ущільнене ядро кришталика діє як сильніша лінза, тож людина раптом читає без окулярів, але гірше бачить удалину. У побуті це називають «другою молодістю зору», хоча ефект тимчасовий і зникає, коли помутніння наростає^[4].

Міф: катаракта має «дозріти», перш ніж її оперувати. Насправді: операцію планують тоді, коли погіршення зору заважає звичним справам^[3].

Фактори ризику

Не всі випадки катаракти пов'язані зі старінням. Є низка чинників, які помітно підвищують ймовірність її розвитку^[3]. Серед них:

• Спадкова схильність: наявність катаракти в близьких родичів може свідчити про підвищений ризик.
• Довготривале застосування кортикостероїдів: таблеток, ін'єкцій чи очних крапель. Навіть інгаляційні кортикостероїди при астмі та хронічному обструктивному захворюванні легень у середньому вдвічі підвищували ризик катаракти, особливо у високих дозах^[7].
• Травми ока: механічне ушкодження кришталика або опіки.
• Ультрафіолетове випромінювання: тривале перебування на сонці без захисту очей. Найпереконливіше ультрафіолет типу B пов'язаний із кірковою катарактою, яка починається з периферії кришталика^[8].
• Цукровий діабет: особливо погано контрольований, коли високий рівень глюкози роками змінює білки кришталика.
• Вроджені інфекції: наприклад, краснуха чи цитомегаловірусна інфекція, перенесені матір'ю під час вагітності^[9].
• Генетичні синдроми: зокрема синдром Дауна і синдром Марфана^[9].

2. Вікова макулодистрофія

Вікова макулодистрофія (медична назва «вікова макулярна дегенерація») поступово вражає макулу, або жовту пляму, центральну ділянку сітківки, яка відповідає за чіткість і детальність зору. Повної сліпоти вона не спричиняє, але читати й впізнавати обличчя стає важко^[10]. Страждає також водіння і робота з дрібними предметами. Ураження макули позбавляє людину можливості чітко бачити прямо перед собою, а периферичний зір залишається майже незмінним.

Захворювання може роками розвиватися повільно, а потім за кілька тижнів чи місяців зір погіршується швидко^[10]. Часто уражаються обидва ока, хоча на початку різниця між ними може бути суттєвою.

Симптоми макулодистрофії

Зниження центрального зору не єдиний прояв цієї хвороби. Людина може помітити кілька змін, які поступово стають нав'язливими і заважають орієнтуватися в просторі.

• Розмите бачення в центрі поля зору: зображення втрачає контрастність саме там, де погляд сфокусований.
• Порушення бачення в сутінках або при слабкому освітленні: складно пристосуватися до змін освітлення.
• Викривлення прямих ліній: рами, дверні отвори чи рядки тексту починають виглядати хвилястими або ламаними^[6].
• Поява темних або білих плям: виникають постійні «мертві зони» в центрі поля зору.
• Вицвітання кольорів: кольори стають менш насиченими, зливаються між собою.

Фактори ризику

Дегенеративні процеси в макулі частіше виникають у певних категорій людей. Наявність хоча б одного з наведених чинників потребує регулярної перевірки очного дна.

• Вік: хвороба зазвичай уперше проявляється після 50 років^[10], а в людей європейського походження її поширеність зростає приблизно в 4,2 раза з кожним десятиліттям життя^[11].
• Спадковість: наявність макулодистрофії у батьків або інших родичів^[10].
• Куріння: у більшості досліджень ті, хто курить, хворіють у 2–3 рази частіше, ніж ті, хто ніколи не курив^[12].
• Високий артеріальний тиск і зайва вага: Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) також відносить їх до чинників, пов'язаних із хворобою^[10].
• Європейське походження: ранні форми макулодистрофії в європейців трапляються в 11,2% проти 6,8% в азійців і 7,1% в африканців^[13]. А от світлий колір очей, попри поширену думку про «менший захист від світла», переконливого зв'язку з хворобою не має^[14].

3. Діабетична ретинопатія

Діабетична ретинопатія є одним із найпоширеніших ускладнень цукрового діабету. У 2020 році її мали приблизно 103 млн дорослих, тобто кожна п'ята людина з діабетом^[15]. Підвищений рівень глюкози змінює структуру дрібних капілярів, що живлять сітківку: вони стають крихкими, пропускають рідину або кров, можуть закупорюватися чи проростати аномальними новоутвореними судинами. Усе це порушує постачання кисню до світлочутливих клітин сітківки.

На ранніх стадіях людина зазвичай не помічає жодних симптомів, хоча ураження вже прогресує^[16]. Коли з'являються перші ознаки, вони можуть швидко посилюватися і навіть призвести до раптової втрати зору.

Симптоми діабетичної ретинопатії

При ретинопатії затуманення не єдина зміна. Зір стає нестабільним, то розмитим, то чітким, і по-різному сприймається кожним оком^[16]. Людина може зіткнутися з низкою неприємних візуальних ефектів:

• Спотворення зображення: предмети виглядають деформованими, непропорційними.
• Темні ділянки в полі зору: частини зображення можуть зникати або виглядати наче затінені.
• Різкий контраст між очима: одне око бачить краще, інше ніби крізь вуаль.
• Періодичні коливання зору: зображення то чітке, то розмите без очевидної причини; чіткість «плаває» і від коливань цукру в крові.
• Поява «мушок» чи «ниточок»: дрібні плаваючі об'єкти, помітні на світлому тлі. Часто це сліди невеликого крововиливу з нових ламких судин у склисте тіло^[16].
• Послаблення зору в темряві: нічне водіння або орієнтування в сутінках стає складнішим.
• Знебарвлення: кольори виглядають блякло, без глибини.
• Поступова або раптова втрата зору: у тяжких випадках аж до сліпоти.

Коротко: рання ретинопатія не дає жодних скарг, тому людям із діабетом огляд очного дна потрібен за графіком, навіть коли зір здається добрим.

Фактори ризику

Хоча сам діабет є базовим чинником, на розвиток ретинопатії впливають ще кілька обставин. Особливо уважними мають бути ті, у кого перебіг діабету нестабільний.

• Цукровий діабет будь-якого типу: і діабет 1 типу, і діабет 2 типу мають високий ризик цього ускладнення.
• Недостатній контроль рівня глюкози: коливання або постійно високі значення погіршують стан судин. У дослідженні DCCT інтенсивне лікування діабету 1 типу протягом у середньому 6,5 року знижувало ризик появи і прогресування ретинопатії на 76%^[17].
• Вагітність при діабеті: ретинопатія може прогресувати під час вагітності в жінок, які мали діабет 1 чи 2 типу ще до неї, тому їм оглядають очі до зачаття і в першому триместрі. Гестаційний діабет, тобто діабет, що вперше виник під час вагітності, за даними Американської діабетичної асоціації, ризику ретинопатії не підвищує, і окремих оглядів очей не потребує^[18].

4. Інфекції та запальні захворювання очей

Затуманення зору може виникати також через активні запальні або інфекційні процеси. У таких випадках уражаються різні структури ока (рогівка, судинна оболонка, склера), і світло вже не проходить крізь них так вільно, як раніше. Запалення буває наслідком вірусних, бактеріальних чи грибкових інфекцій, а також проявом системного, зокрема аутоімунного, захворювання.

Симптоми різняться залежно від того, яка частина ока запалена. Майже завжди їх супроводжує дискомфорт: біль, почервоніння, світлобоязнь або сльозотеча. Без лікування запалення може перейти в хронічну форму або спричинити стійке погіршення зору.

Поширені запальні стани, що спричиняють затуманення зору

Кілька офтальмологічних захворювань можуть знизити прозорість оптичних структур ока:

• Кератит: запалення рогівки, прозорого «віконця» на поверхні ока. Буває інфекційним (бактерії, віруси, зокрема герпесу, грибки, амеби) і неінфекційним, наприклад після травми чи надто тривалого носіння контактних лінз. Лінзи взагалі є одним із головних чинників ризику. Кератит супроводжується болем, почервонінням, затуманенням і світлобоязню, а без лікування він спричиняє більшість випадків рогівкової сліпоти у світі^[19].
• Увеїт: запалення судинної оболонки ока. Здебільшого причину знайти не вдається, тоді лікарі називають його ідіопатичним. Серед відомих причин аутоімунні хвороби, зокрема розсіяний склероз і анкілозивний спондиліт, а також інфекції: вірус простого герпесу, оперізувальний лишай, токсоплазмоз. Увеїт дає біль в оці, почервоніння, затуманення, світлобоязнь, «мушки» і спалахи^[20].
• Склерит: глибоке запалення склери, щільної білої оболонки ока, яке часто виникає при системних захворюваннях. Характеризується вираженим болем і почервонінням. У великому дослідженні 500 людей зі склеритом зір знизився в 15,8%^[21].

Аутоімунні захворювання, пов'язані з ураженням очей

Деякі системні хвороби проявляються запаленням в очах задовго до інших симптомів. У тому ж дослідженні в 38,7% людей склерит з'явився раніше, ніж лікарі встановили системну хворобу, яка за ним стояла^[21]. Тому око іноді першим допомагає її виявити.

• Ревматоїдний артрит: часто поєднується із сухістю очей і епізодами склериту або епісклериту, легшого запалення поверхневого шару склери.
• Синдром Шегрена: залози, що виробляють сльози і слину, працюють погано, тому типові сухість очей і рота^[22]. Сухе око гірше захищене і легше запалюється.
• Системний червоний вовчак: у метааналізі 66 досліджень (48 693 пацієнти) сухість очей мали 30%, ураження сітківки 10%, а в 28% зміни в очах знаходили без жодних скарг. Гідроксихлорохін, який отримували 82% хворих, у 4% давав токсичне ураження очей, тож під час лікування потрібні регулярні огляди^[23].
• Розсіяний склероз: часто дебютує невритом зорового нерва з тимчасовим затуманенням або втратою зору. За 15 років після першого невриту розсіяний склероз розвинувся в 50% людей: у 25% тих, у кого на магнітно-резонансній томограмі мозку не було вогнищ, і в 72% тих, у кого вони були^[24].
• Гігантоклітинний артеріїт: його ще називають скроневим артеріїтом, бо запалюються передусім артерії на скронях. Типові частий сильний головний біль, болючість скронь, біль у щелепі під час жування, двоїння або втрата зору на одне чи обидва ока. Без швидкого лікування хвороба загрожує сліпотою та інсультом, тому стероїди починають давати ще до підтвердження діагнозу^[25]. Двоїння в очах трапляється приблизно в 7% хворих^[26].
• Хвороба Грейвса: спричиняє ендокринну офтальмопатію (офтальмопатію Грейвса) з набряком тканин орбіти та погіршенням зору. Проблеми з очима з'являються приблизно в 40% людей із хворобою Грейвса, але здебільшого вони легкі^[27].
• Оптиконевромієліт (хвороба Девіка): рідкісна аутоімунна хвороба, яка уражає зорові нерви і спинний мозок. Вона дає біль в оці, погіршення зору й кольоросприйняття на одне чи обидва ока, а повторні загострення можуть залишити стійку втрату зору^[28].

5. Дистрофія Фукса

Ендотеліальна дистрофія рогівки Фукса поступово знижує прозорість рогівки через загибель клітин ендотелію, внутрішнього шару, який відкачує надлишок рідини з рогівки^[29]. У здоровому оці ці клітини підтримують водний баланс, завдяки чому рогівка залишається гладкою і прозорою. При дистрофії Фукса рідина затримується, рогівка набрякає, і з'являється затуманення. Хворобу довго вважали рідкісною, але в метааналізі чотирьох популяційних досліджень її мали 7,33% дорослих, а кількість людей старших 30 років із цією дистрофією у світі оцінюють майже в 300 млн^[30].

Зміни в рогівці можуть з'явитися вже у 30–40 років, але людина про них не знає: проблеми із зором часто починаються лише після 50^[29]. Ознаки стають помітними тоді, коли клітин лишається замало і набряк рогівки посилюється.

Симптоми дистрофії Фукса

Прояви залежать від стадії, але найтиповішим є ранкове затуманення, яке минає протягом дня. Поки очі закриті уві сні, рогівка не підсихає, а вдень зайва рідина частково випаровується. На пізній стадії зір лишається розмитим увесь день, а в рогівці утворюються дрібні пухирці, які лопаються і спричиняють біль^[29].

• Ранковий туман: після сну зображення здається нечітким, ніби крізь запітніле скло.
• Відчуття стороннього тіла в оці: описується як пісок, сухість або подразнення.
• Світлобоязнь: око реагує дискомфортом або сльозотечею на яскраве світло.
• Погіршення симптомів у вологому кліматі: у вологому повітрі рідина з рогівки випаровується гірше.

Вилікувати дистрофію Фукса поки не можна, але набряк рогівки зменшують краплями або маззю. Дехто вранці підсушує поверхню ока теплим повітрям фена, тримаючи його на відстані витягнутої руки. При тяжкому ураженні пересаджують здорові ендотеліальні клітини або центральну частину рогівки від донора^[29].

Фактори ризику

Хоча точні причини хвороби до кінця не вивчені, встановлено кілька чинників, які підвищують ризик її розвитку. Хвороба часто має спадковий характер.

• Стать: у жінок шанси мати дистрофію Фукса у 2,2 раза вищі, ніж у чоловіків^[30].
• Сімейний анамнез: якщо в родині вже були випадки дистрофії Фукса, ризик зростає^[29].

Коли звертатися до офтальмолога

Цей симптом не варто ігнорувати, навіть якщо здається, що він минущий або незначний. Причини бувають різними: від перевтоми очей до хвороб, що загрожують втратою зору. Самостійно розібратися не вийде, бо точний діагноз можна поставити лише після огляду з офтальмологічним обладнанням.

Особливої уваги потребують випадки, коли затуманення поєднується з іншими проявами. У таких ситуаціях до фахівця треба потрапити якнайшвидше. Якщо ж зір раптово зник на одне чи обидва ока або раптово з'явився сильний біль в оці, викликайте швидку чи їдьте до приймального відділення, але не за кермом^[6].

Ознаки, за яких слід невідкладно звернутися до офтальмолога:

• Двоїння або нечіткість зображення: якщо це відбувається раптово або зберігається тривалий час.
• Світлобоязнь або погіршення зору в темряві: порушення пристосування до змін освітлення.
• Відчуття дискомфорту, болю або тиску в оці: може свідчити про запалення або підвищений внутрішньоочний тиск. Затуманення разом із сильним болем і почервонінням ока буває при гострому нападі глаукоми^[6].
• Постійне сльозовиділення: без очевидних причин, особливо якщо супроводжується затуманенням.
• Сухість або відчуття піску: можуть бути ознаками порушення слізної плівки або запального процесу.
• Блискавки, спалахи або рухомі тіні перед очима: раптові спалахи, крапки, лінії чи тінь, що насувається на поле зору, бувають ознакою відшарування сітківки^[6].
• Збільшення кількості «мушок» або плям: особливо якщо вони з'явилися раптово і їх стає дедалі більше.
• Часті головні болі без очевидної причини: у поєднанні з порушенням зору можуть бути симптомом очного або неврологічного захворювання.

Зміни зору, які виникають несподівано, швидко поглиблюються або супроводжуються іншими тривожними симптомами, завжди потребують професійної діагностики. Чим раніше з'ясовано джерело проблеми, тим більше шансів на повне або часткове відновлення зору.

Коротко: раптова втрата зору чи сильний біль в оці означають невідкладну допомогу сьогодні ж, а повільне затуманення, що наростає тижнями, є приводом для планового огляду офтальмолога найближчим часом.