Катаракта: що потрібно знати

Катаракта — це не просто вікова зміна, а стан, який може поступово позбавити людину чіткого бачення. Прозорий кришталик стає каламутним, і з кожним роком завдання на кшталт читання чи водіння авто перетворюються на виклик.

Світло, яке потрапляє в око, проходить крізь кришталик — прозору лінзу, розташовану за райдужкою. Він повинен залишатися чистим, як скло у вікні. Але з часом у ньому щось змінюється. Його структура вже не така, як була раніше. Видимість ніби стає затуманеною, обличчя розпливаються, літери зливаються. І ти починаєш помічати, що навіть улюблена книга чи знайомий маршрут виглядають по-іншому. Катаракта не виникає раптово — вона підкрадається повільно, але впевнено. І хоча це захворювання справді пов’язане з віком, не варто вважати його нормою чи чимось таким, що потрібно терпіти.

Що таке катаракта

Катаракта — це зміна прозорості кришталика ока. Він повинен бути повністю прозорим, щоб світло могло без перешкод потрапити на сітківку й утворити чітке зображення. Але з часом білкові структури в його складі починають змінюватися: накопичуються, злипаються, втрачають прозорість. Через це світло більше не проходить рівно — зображення стає розмитим, кольори блякнуть, зір мутніє.

Кришталик — це внутрішня лінза, яка фокусує зображення на сітківці. Його порівнюють із склом або прозорим диском, і коли він втрачає прозорість, людина ніби дивиться крізь запітніле вікно. Але це не поверхневе помутніння, а зміни в самій глибині структури. Катаракта може вражати одне око або обидва, але зазвичай розвивається несиметрично.

На відміну від деяких очних хвороб, катаракта розвивається поступово. Спочатку це просто дрібні незручності — трохи більше світла для читання або складність бачити в сутінках. Але з часом ці «незначні» проблеми починають впливати на якість життя: стає важко водити авто, дивитися телевізор, впізнавати обличчя. І хоча катаракта не викликає болю, вона цілком здатна суттєво обмежити звичні справи.

Основні типи катаракти

Катаракта — це не одна конкретна хвороба, а кілька її форм, які різняться причинами виникнення, віком появи та особливостями перебігу. Найчастіше зустрічається вікова форма, але трапляються й інші типи, кожен зі своїми особливостями та підходами до лікування. 

Вікова катаракта

Це найпоширеніший варіант, який пов’язаний із віковими змінами у структурі кришталика. Поступово білки втрачають свою нормальну форму, злипаються й утворюють каламутні зони. Така катаракта розвивається повільно й часто непомітно на перших етапах.

Як правило, вона починається після 60 років, але не є виключно проблемою похилого віку. Її перебіг може бути асиметричним: одне око бачить краще, інше — гірше, і це створює ілюзію, що «все ще нормально».

Кілька типових ознак саме вікової катаракти:

• спочатку порушується зір на відстані, а читання ще можливе
• важко кермувати в сутінках — світло ліхтарів засліплює
• часті зміни рецепта на окуляри не покращують якість зору
• катаракта може виникати на обох очах, але не одночасно.

Дитяча (педіатрична) катаракта

Катаракта може бути вродженою або з’явитися в дитячому віці. Це трапляється нечасто, але потребує негайного втручання, щоб запобігти серйозним ускладненням, як-от амбліопія (так зване "ледаче око"). Причиною можуть бути спадкові чинники, внутрішньоутробні інфекції або травми під час пологів.

Педіатрична катаракта вимагає максимально ранньої діагностики, адже дитяче око активно розвивається, і будь-яке порушення зору впливає на формування зорової системи.

На що звернути увагу:

• біляста пляма в центрі зіниці, яку видно на фото зі спалахом
• дитина не реагує на обличчя або іграшки з відстані
• погляд "повз" об’єкти, труднощі з фіксацією погляду
• затримка в розвитку навичок, пов’язаних із зором (малювання, конструктори).

Травматична катаракта

Може виникнути після удару, поранення або хімічного впливу. Навіть якщо травма сталася давно, катаракта може розвинутися не одразу. Помутніння з’являється внаслідок пошкодження кришталика або порушення цілісності його капсули.

Часто супроводжується іншими ураженнями ока — крововиливами, підвивихами кришталика, зміщенням райдужки.

Що характерно для травматичної катаракти:

• раптове погіршення зору після травми або через кілька тижнів
• деформація зіниці або райдужки
• зміна кольору кришталика
• може ускладнюватися підвищенням внутрішньоочного тиску.

Вторинна катаракта

Не має нічого спільного з поверненням основного захворювання. Це ускладнення після успішної операції з видалення катаракти. Після встановлення штучної лінзи може згодом помутніти задня капсула — прозора мембрана, яка утримує лінзу. Це й називають вторинною катарактою.

Вона не потребує нової операції — лікується за допомогою амбулаторної лазерної процедури, яка триває кілька хвилин.

Як її розпізнати:

• зір знову погіршується після вже перенесеної операції
• з’являється розпливчатість, схожа на початкову катаракту
• інколи виникають світлові "ореоли" навколо джерел світла
• жодні окуляри чи краплі не допомагають.

Види вікової катаракти за місцем ураження

Кришталик складається з кількох шарів: центральної частини — ядра, середнього шару — кори, і зовнішньої оболонки — капсули. У кожній із цих зон можуть виникати характерні помутніння. Саме розташування змін визначає тип вікової катаракти, її перебіг і симптоми. Людина може мати один тип або відразу кілька одночасно.

Ядерна склеротична катаракта

Цей тип уражає центр кришталика, тобто ядро. Його структура поступово ущільнюється і жовтіє. Це найтиповіший тип вікової катаракти. Помутніння в центрі ускладнює сприйняття зображення вдалину, а в деяких випадках люди несподівано помічають, що краще бачать зблизька без окулярів — ефект, який називають “другою молодістю зору”. Але це тимчасово.

Що характерно для ядерної форми:

• погіршення зору на далекі відстані (наприклад, при водінні)
• зміна сприйняття кольорів — усе здається жовтуватим або тьмяним
• може створювати враження "нічого страшного", бо зір зблизька покращився
• часто супроводжується повільним, майже непомітним прогресуванням.

Кіркова катаракта

Помутніння виникає в корі кришталика, тобто по периферії. Світло, проходячи крізь ці зони, заломлюється нерівномірно. Через це з’являються спалахи, розсіяне світло, проблеми з орієнтацією вночі. Кіркову форму помічають не відразу, бо зір у центрі ще може бути непоганим.

Ця форма характерна для тих, хто скаржиться на засліплення ліхтарями чи фарами, хоча при денному освітленні проблем майже немає.

Типові прояви кіркової катаракти:

• поява "спиць" або розводів навколо джерел світла
• різке погіршення зору в темряві
• труднощі з адаптацією при зміні освітлення (з темного в світле приміщення і навпаки)
• неприємні відблиски або світлові плями на білому фоні.

Задньокапсулярна субкапсулярна катаракта

Цей тип утворюється в задній частині кришталика, безпосередньо перед капсулою. Він розташований ближче до сітківки, тому навіть незначне помутніння може суттєво впливати на якість зору, особливо при яскравому світлі. Часто виникає у людей, які приймають стероїдні препарати або мають цукровий діабет.

Задньокапсулярна форма прогресує швидше за інші типи і найчастіше потребує оперативного втручання на ранньому етапі.

Основні ознаки:

• погіршення зору при яскравому сонячному або штучному світлі
• відчуття, що зір стає кращим у сутінках, ніж вдень
• складність читати або працювати з дрібними деталями при увімкненому світлі
• часте моргання або примружування під час читання або перегляду екрана.

Як часто буває катаракта і коли вона з’являється

Катаракта — одна з найпоширеніших причин погіршення зору у дорослих. Проте виникає вона не в один день. Після сорока років білкові структури кришталика починають поступово втрачати свою прозорість. Цей процес запускається ще до появи будь-яких симптомів і довго залишається непоміченим. Саме тому перші відчутні зміни в зорі зазвичай виникають ближче до шістдесяти, хоча іноді й раніше — якщо є супутні чинники, наприклад, цукровий діабет або тривале перебування на сонці без захисту.

Катаракта — не рідкісне явище. У старшому віці вона зустрічається у більшості людей. Понад половина людей після 80 років у розвинених країнах мають катаракту хоча б на одному оці або вже перенесли операцію з її видалення. Часто пацієнт навіть не здогадується, що його зір погіршується саме через катаракту — аж доки не проходить обстеження в офтальмолога.

Симптоми катаракти

Катаракта не починається раптово. Зміни в зорі накопичуються поступово, тому багато людей довгий час не звертають на них уваги. Замість чіткого зображення все частіше з’являється легке затуманення, схоже на те, як виглядає світ через запітніле вікно. І хоч ці зміни спершу здаються незначними, з часом вони починають заважати в побуті: складно читати, водити машину, орієнтуватися в темряві або працювати з дрібними деталями.

Основні прояви, на які варто звернути увагу:

• помутніння або розмитість зору, ніби перед очима стоїть легка плівка
• зміна сприйняття кольорів: вони виглядають менш яскравими або "вицвілими"
• підвищена чутливість до яскравого світла: денного, ламп або фар автомобілів
• поява світлових "ореолів", розводів або відблисків навколо джерел світла
• ускладнення нічного зору, особливо при кермуванні або пересуванні в темряві
• потреба частіше змінювати окуляри або контактні лінзи, але без покращення якості зору
• відчуття, що для читання або ручної роботи потрібно більше світла, ніж раніше
• подвоєння зображення на одне око, яке не зникає при прикритті другого ока.

Чи супроводжується катаракта болем?

Катаракта не викликає фізичного болю. Вона не подразнює око, не спричиняє печіння чи свербежу. Але може викликати неприємні відчуття в яскравому світлі — з’являється бажання примружуватися або повертати голову від джерела світла. І хоч сам процес помутніння кришталика проходить без болю, він поступово позбавляє людину зорового комфорту.

Причини й фактори ризику

Основна причина катаракти — це вікові зміни в білковій структурі кришталика. Протягом життя в організмі накопичуються вільні радикали — нестабільні молекули, які пошкоджують клітини. Кришталик дуже чутливий до такого впливу, тому з часом білки в ньому починають злипатися й утворювати каламутні ділянки. Але старіння — лише одна з можливих причин. Існує багато факторів, які можуть прискорити розвиток катаракти або викликати її в молодому віці.

Екологічні чинники

Це впливи з навколишнього середовища, які збільшують кількість вільних радикалів в організмі. Регулярний контакт із ними підвищує ризик розвитку катаракти навіть у людей без генетичної схильності:

• тривале перебування на сонці без захисних окулярів (ультрафіолетові промені ушкоджують білки кришталика)
• тютюновий дим: активне та пасивне куріння
• вживання алкоголю у великих кількостях
• вплив промислових хімікатів або пестицидів
• опромінення верхньої частини тіла (наприклад, при лікуванні пухлин).

Медичні чинники

Деякі захворювання або лікування можуть зробити кришталик більш вразливим. Ці фактори ризику часто діють повільно, але значно підвищують ймовірність розвитку катаракти:

• цукровий діабет або постійно підвищений рівень цукру в крові
• довготривале застосування кортикостероїдних препаратів (таблетки, ін’єкції або очні краплі)
• перенесені операції на очах, зокрема при глаукомі
• запальні захворювання ока (увеїт, ретиніт, пігментна дегенерація сітківки).

Генетичні чинники

Спадковість також відіграє важливу роль. Якщо у когось із близьких родичів була катаракта, ризик її розвитку зростає. Окремі генетичні зміни можуть робити кришталик більш чутливим до ушкоджень або прискорювати процес старіння білків у його структурі.

Генетичні чинники особливо важливі у випадках вродженої або ранньої катаракти, хоча й при віковій формі вони можуть мати значення, впливаючи на швидкість її появи.

Діагностика катаракти

Більшість людей помічають катаракту тоді, коли зір уже суттєво погіршився. Але досвідчений офтальмолог здатен виявити помутніння значно раніше — ще до появи явних симптомів. Саме тому важливо регулярно проходити обстеження, особливо після 50 років або якщо є супутні чинники ризику.

Діагностика не вимагає складного обладнання чи болісних процедур. Дослідження проводиться в амбулаторних умовах і триває недовго.

Що входить до обстеження

Під час огляду лікар перевіряє стан зору, аналізує скарги та оцінює прозорість кришталика. Для цього можуть бути використані кілька методик:

• Перевірка гостроти зору: стандартний тест із літерами або знаками, який дозволяє визначити, наскільки чітко пацієнт бачить на різних відстанях.
• Огляд щілинною лампою: за допомогою мікроскопа з вузьким пучком світла лікар оцінює структуру переднього відрізка ока та виявляє помутніння кришталика.
• Вимірювання внутрішньоочного тиску: хоча не пов’язане безпосередньо з катарактою, це важливо для загального стану ока.
• Порівняння очей між собою: катаракта часто вражає одне око сильніше, і це допомагає підтвердити діагноз.

Також лікар може запитати про труднощі в повсякденному житті — чи складно водити машину, читати, працювати за комп’ютером або орієнтуватися в темряві. Ці відомості допомагають оцінити ступінь впливу катаракти на якість життя і визначити, чи вже на час операції.

Лікування катаракти

На відміну від багатьох інших хронічних станів, катаракта піддається лікуванню. Але тут важливо розуміти: жодні краплі, таблетки чи окуляри не зупиняють процес помутніння кришталика і тим більше не повертають його прозорість. Усі так звані "ліки від катаракти", що обіцяють відновлення зору без операції, не мають доведеної ефективності. Єдиний дієвий метод лікування — це хірургічне втручання.

Чи можна обійтися без операції

На ранніх етапах, коли зорові зміни ще незначні, операцію можна відкласти. Людині підбирають нові окуляри, радять користуватися яскравішим освітленням, уникати нічного водіння. Але це лише тимчасове рішення. Помутніння буде прогресувати, і на певному етапі ці методи перестануть допомагати.

Основне лікування — операція

Суть операції полягає в тому, що каламутний кришталик видаляють і замінюють на прозору штучну лінзу — інтраокулярну лінзу (ІОЛ). Вона виконує ті самі функції, що й природний кришталик: фокусує зображення на сітківці, дозволяючи бачити чітко.

Що дає заміна кришталика:

• відновлюється прозорість оптичного середовища ока — зображення знову стає чітким
• можна скоригувати короткозорість, далекозорість або навіть астигматизм — залежно від типу ІОЛ
• зменшується або повністю зникає потреба в окулярах
• зір покращується буквально в перші дні після втручання.

Операція триває 10–20 хвилин, проводиться під місцевим знеболенням у формі крапель, і в більшості випадків не потребує госпіталізації.

Наскільки це безпечно

Операція з видалення катаракти — одна з найчастіше виконуваних у світі. Ризик ускладнень мінімальний, особливо за відсутності важких супутніх хвороб. Але можливі винятки — наприклад, якщо є порушення з боку сітківки, глаукома чи системні захворювання, які впливають на загоєння тканин.

Можливі ускладнення, про які варто знати:

• інфекція: виникає рідко, але потребує термінового лікування
• підвищення внутрішньоочного тиску після операції
• набряк рогівки або сітківки
• відшарування сітківки: рідкісне, але серйозне ускладнення, особливо в осіб із короткозорістю.

Перед втручанням лікар завжди оцінює всі фактори ризику та обговорює з пацієнтом індивідуальні особливості — зокрема, тип ІОЛ, який буде встановлено.

Післяопераційне відновлення

Операція з видалення катаракти проходить швидко, але на повне відновлення зору потрібно трохи часу. Більшість пацієнтів помічають покращення вже в перші дні після втручання. Проте остаточна стабілізація зору зазвичай займає від чотирьох до восьми тижнів, залежно від індивідуальних особливостей ока та типу встановленої лінзи.

У перші години після операції можливі легкий дискомфорт, відчуття "піску" в оці або сльозотеча. Це нормальна реакція тканин, і вона зникає самостійно. У деяких випадках лікар може призначити знеболювальні препарати — здебільшого у формі крапель або таблеток, які застосовують лише протягом одного-двох днів.

Протягом періоду відновлення слід дотримуватись певних обмежень:

• не терти око й не натискати на нього
• не піднімати важке, не нахиляти голову вниз протягом перших кількох днів
• не плавати в басейні або відкритій воді протягом перших тижнів
• використовувати захисну пов’язку або окуляри на вулиці, особливо в сонячну погоду
• закрапувати призначені лікарем препарати строго за схемою.

Повернення до звичних справ можливе вже через 1–2 дні — за умови, що немає ускладнень. Але питання відновлення фізичної активності, роботи чи водіння обговорюється індивідуально, залежно від того, як реагує око після втручання.

Як уповільнити розвиток катаракти

Катаракта не завжди виникає тільки з віком. Деякі фактори здатні прискорити її появу, тож має сенс впливати на те, що піддається контролю. Ці заходи не вилікують катаракту, але можуть сповільнити її прогресування або відсунути момент, коли вона почне заважати у повсякденному житті.

Корисні звички, які допомагають зберегти прозорість кришталика:

• Відмова від куріння: нікотин і токсичні речовини з тютюнового диму прискорюють утворення вільних радикалів, які руйнують білкову структуру кришталика.
• Захист очей від ультрафіолету: якісні сонцезахисні окуляри з фільтром UV400, а також капелюх із широкими полями — прості засоби, які дійсно працюють.
• Регулярні огляди в офтальмолога: навіть якщо проблем зі зором немає, щорічне обстеження після 50 років допоможе вчасно виявити зміни.
• Контроль рівня цукру в крові: хронічна гіперглікемія прискорює старіння кришталика, особливо в людей із цукровим діабетом.
• Збалансоване харчування: достатнє споживання антиоксидантів (вітамінів С, Е, каротиноїдів) підтримує здоров’я клітин ока.

Хоча жоден із цих кроків не гарантує повного захисту від катаракти, вони знижують ризик її появи в молодому віці та дають змогу довше зберігати якість зору без хірургічного втручання.

Як жити з катарактою до операції

Катаракта може розвиватися повільно, і не завжди потребує негайного оперативного втручання. Якщо лікар підтвердив діагноз, але зір ще дозволяє жити звично, важливо зробити побут максимально зручним. Є прості способи полегшити собі життя до того моменту, коли операція стане необхідною.

Поради, які справді допомагають у щоденному житті:

• Яскраві джерела світла вдома: заміни звичайні лампочки на більш потужні. Особливо там, де читаєш, шиєш чи працюєш за комп’ютером.
• Лупа для читання: якщо текст розпливається, оптичне збільшення допоможе краще фокусувати зображення без перевантаження зору.
• Поляризовані сонцезахисні окуляри: вони зменшують відблиски й підвищують комфорт перебування на вулиці, особливо в сонячну погоду або на снігу.
• Оновлення рецепта на окуляри: хоча це не лікує катаракту, правильні окуляри частково компенсують зорові зміни й полегшують адаптацію.
• Уникання нічного водіння: фари інших авто можуть засліплювати. Якщо зір значно погіршився — варто утриматися від поїздок у темну пору доби.

Окрім цього, варто регулярно перевіряти стан зору: катаракта може почати прогресувати швидше, ніж очікувалось. Якщо ти раптом помічаєш, що світло стало надто яскравим, обличчя — невиразними, а читання — втомлює, це сигнал, що час повертатись до офтальмолога й обговорити питання операції.

Коли варто негайно звернутися до лікаря

Катаракта зазвичай розвивається повільно й не викликає гострих станів. Але існують ситуації, коли зволікати не можна. У деяких випадках симптоми, схожі на катаракту, можуть свідчити про зовсім іншу, набагато серйознішу проблему — наприклад, про відшарування сітківки. А це вже загроза раптової втрати зору.

Тривожні ознаки, при яких потрібна термінова консультація:

• виникнення “мушок” або темних плаваючих плям у полі зору
• раптові спалахи світла, навіть коли очі заплющені
• відчуття, ніби з одного боку з’явилася тінь або “шторка”, що закриває частину зору
• раптове зниження гостроти зору на одному оці без очевидної причини.

Такі симптоми можуть свідчити про відшарування сітківки — ускладнення, яке може виникнути після операції або незалежно від неї, особливо в людей із високим ступенем короткозорості. У цьому випадку зволікання може призвести до непоправної втрати зору. Тому при появі одного або кількох із цих симптомів потрібно якнайшвидше звернутися до офтальмолога або поїхати до чергового стаціонару.

Також слід звертатися до лікаря, якщо вже діагностована катаракта починає швидко прогресувати: стає важко читати, бачити обличчя чи розпізнавати дорожні знаки. Це означає, що час планувати оперативне втручання, поки ситуація не ускладнилася.

Ретинальна мігрень: причини, симптоми, лікування

6 способів позбутися ячменю вдома без ускладнень

Халазіон: чому з’являється ґуля на повіці та як її позбутись