Кропива дала назву хворобі. Кропив'янку латиною називають urticaria, від назви роду Urtica, а сама ця назва походить від латинського urere, «палити»[1]. Водночас людина давно навчилася брати від пекучої рослини користь. Тканина з похоронного кургану бронзової доби в Данії, якій приблизно 2800 років, виявилася зітканою з кропиви, яку, найімовірніше, привезли з території сучасної Австрії[2]. Сьогодні кропиву частіше п'ють, ніж носять, і їй приписують десятки цілющих властивостей. Доведених із них значно менше, але кілька все ж мають підтвердження.

Що таке кропива?

Кропива дводомна (Urtica dioica L.) є багаторічною трав'янистою рослиною родини кропивових (Urticaceae). В Україні її в різних регіонах називають також жаливою, жалючою кропивою чи джиґухою[3]. Дводомна вона тому, що чоловічі й жіночі квітки ростуть на різних рослинах. Близька родичка, однорічна кропива жалка (Urtica urens), має схожі властивості, і в європейських монографіях обидва види описують разом[4]. Кропива поширена в Європі, Азії та Африці[5] і найчастіше росте біля жител, на родючих ґрунтах[1]. Стебло й листки вкриті жалкими волосками, які при дотику впорскують у шкіру подразнювальні речовини.

Міф: кропива пече мурашиною кислотою (так пишуть навіть в енциклопедіях). Насправді: кінчик волоска обламується, і крихітна «голка» механічно ранить шкіру[6], а з неї потрапляють гістамін, серотонін, ацетилхолін та інші речовини[1]. Коли в дослідженні азійської кропиви Urtica thunbergiana проаналізували вміст волосків, головними пекучими речовинами виявилися щавлева й винна кислоти, а мурашиної кислоти було мало[7].

Листя кропиви містить флавоноїди, фенольні кислоти, каротиноїди, дубильні речовини (таніни), вітаміни й мінерали[5]. 100 г вареного листя можуть покрити майже всю добову потребу у вітаміні A (зокрема у формі бета-каротину), а ще воно є добрим джерелом кальцію, заліза та білка[8]. У розпал сезону в сухій масі листя буває до 25% білка, що багато для листової зелені[1]. Листки містять і вітамін K[3]. Протипухлинні, противірусні й гормональні ефекти окремих сполук кропиви описані переважно в лабораторних дослідах, тож говорити про їхню користь для людей поки зарано[9].

В Україні листя кропиви зареєстроване як лікарська рослинна сировина, і в інструкції його описують як кровоспинний засіб[10]. У європейських монографіях такого застосування немає[4], а будь-яка незвична кровотеча є приводом іти до лікаря, а не заварювати трави.

Лікарські властивості

Європейське агентство з лікарських засобів (EMA) визнає кропиву традиційним рослинним засобом. Траву й листя застосовують при легких розладах сечовипускання як доповнення до достатнього пиття, при незначному болю в суглобах і при себорейних станах шкіри, а корінь при симптомах з боку сечових шляхів у чоловіків зі збільшеною простатою[4][11]. Статус традиційного засобу означає, що показання ґрунтуються на тривалому досвіді застосування, а не на переконливих клінічних дослідженнях.

Передміхурова залоза: антипроліферативний ефект

Корінь кропиви найчастіше купують чоловіки з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), тобто з незлоякісним збільшенням простати. У побуті її досі називають «аденомою простати», хоча це застаріла назва. Розростання залози тисне на сечівник і спричиняє слабкий струмінь, часте сечовипускання і нічні походи в туалет.

У найбільшому рандомізованому дослідженні 620 чоловіків пів року приймали екстракт кореня кропиви або плацебо. Покращення відзначили 81% учасників у групі кропиви і 16% у групі плацебо, а бал симптомів простати знизився з 19,8 до 11,8 проти 19,2 до 17,7[12]. Проте таке велике дослідження поки одне. Огляд усіх даних дійшов висновку, що більшість досліджень кореня кропиви були відкритими, без контрольної групи, і ефект потребує підтвердження, перш ніж корінь потрапить до настанов[13].

Європейські регулятори визнають корінь кропиви лише традиційним засобом при симптомах ДГПЗ і лише після того, як лікар виключив серйозні захворювання[11]. У настановах Європейської асоціації урології серед рослинних екстрактів детально оцінюють лише гексановий екстракт сабаля (Serenoa repens), а корінь кропиви там значиться тільки як традиційний засіб[14]. Британські настанови NICE взагалі не радять пропонувати чоловікам фітотерапію при таких симптомах[15]. Основу лікування ДГПЗ становлять ліки, як-от фінастерид, а за потреби операція[15].

Звідси походять і чутки про протиракову дію. Метанольний екстракт кореня кропиви в пробірці гальмував ріст клітин раку передміхурової залози, максимум на 30% на п'яту добу, тоді як клітини сполучної тканини залози не реагували[16]. Механізм дії кореня досі зрозумілий погано: його пов'язують із білком, що зв'язує статеві гормони, ароматазою та іншими мішенями[13]. Міф: кропива запобігає раку простати і лікує його. Насправді: є лише досліди на клітинах, і невідомо, чи переносяться вони на людей[13]. Збільшення простати і рак мають схожі симптоми, тому спершу потрібне обстеження в уролога.

Коротко: корінь кропиви може трохи полегшити сечовипускання при доброякісному збільшенні простати, але докази слабкі. Приймати його можна лише після огляду в уролога, бо схожі симптоми дає і рак передміхурової залози.

Протидіабетичний ефект

У дослідах на щурах із діабетом водний екстракт листя кропиви знижував рівень глюкози, а в культурах клітин посилював виділення інсуліну й засвоєння глюкози м'язовими клітинами[17]. Перевірили це й на людях. Метааналіз 8 рандомізованих досліджень за участю 401 людини з діабетом 2 типу показав, що кропива знижувала глюкозу натще в середньому на 18 мг/дл (приблизно на 1 ммоль/л). Однак глікований гемоглобін, який відображає рівень цукру за кілька місяців, змінився недостовірно[18]. Результати досліджень дуже різнилися, і автори закликають підтвердити їх[18].

Тож кропива не замінює цукрознижувальних ліків. Якщо ви їх приймаєте і хочете пити кропиву регулярно, частіше контролюйте рівень глюкози і скажіть про це лікарю.

Протизапальна активність

Екстракти листя кропиви застосовують як протиревматичний засіб, зокрема при ревматоїдному артриті, і в культурах клітин стандартизований екстракт листя пригнічував NF-κB, білок, який «вмикає» гени запалення[19]. Огляд клінічних і лабораторних даних визнав, що певна протизапальна дія в кропиви, ймовірно, є, але переконливих клінічних доказів бракує[9]. Доведеної користі при подагрі чи міалгії (болю в м'язах) немає, тож кропива не замінює лікування, яке призначив ревматолог.

Антигіпертензивний ефект

Цифри про зниження тиску на 15% і 38% походять із досліду на щурах під наркозом, яким водний екстракт кропиви вводили безпосередньо у вену з дозою 4 або 24 мг/кг на годину[20]. Тиск падав разом із посиленням сечовиділення (на 11% і 84%), приблизно як від сечогінного фуросеміду. Після малої дози тиск повертався до вихідного за годину, а після великої зниження не минало, і автори припустили токсичну дію[20].

Інші досліди дали суперечливу картину. Екстракти кореня розслабляли ізольовані артерії щурів завдяки оксиду азоту й калієвим каналам, а також послаблювали скорочення серця[21]. Водний екстракт трави, навпаки, звужував ізольовану аорту, а тиск знижував, імовірно, через сповільнення пульсу. У великій концентрації він навіть зупиняв ізольоване серце щура[22]. У людей досліджень саме кропиви при гіпертензії немає, а в рандомізованому дослідженні трав'яної суміші з кропивою тиск не знизився[23]. Тож розраховувати на чай із кропиви як на ліки від тиску не варто.

Анальгезивні та антиноцицептивні властивості

Знеболювальну (анальгезивну, або антиноцицептивну, тобто таку, що гальмує больові сигнали) дію кропиви найкраще перевірили в незвичний спосіб. У рандомізованому дослідженні 27 людей з остеоартритом біля основи великого або вказівного пальця тиждень щодня прикладали до болючого місця свіже листя кропиви. Після тижня біль і обмеження рухів зменшилися більше, ніж від листя глухої кропиви, яка не жалить[24]. Дослідження мале, до того ж пекучий дотик кропиви важко сплутати з плацебо.

Як традиційний засіб траву й листя кропиви EMA допускає при незначному болю в суглобах. Якщо суглоб набряк, почервонів або піднялася температура, потрібен лікар[4].

Протиалергійна активність

Кропива популярна як «природний антигістамінний засіб» при сезонній алергії. У пробірці екстракт кропиви блокував гістамінові рецептори H1 і гальмував ферменти, через які розвивається алергічне запалення[25].

Клінічних даних мало. У дослідженні 1990 року з 98 учасників з алергічним ринітом завершили його 69. Через тиждень приймання ліофілізованої (висушеної заморожуванням) кропиви учасники загалом оцінювали її вище за плацебо, але за щоденниками симптомів різниця була невеликою[26]. У пізнішому дослідженні екстракт кореня кропиви місяць приймали люди з алергічним ринітом, і симптоми покращилися однаково і з кропивою, і з плацебо[27]. Тож називати кропиву ефективним засобом від алергії поки підстав немає.

Користь для жіночого здоров'я

Кропив'яний чай традиційно п'ють для підтримки лактації та додають до «вітамінних» зборів для вагітних. Перевірених даних на користь цього немає. Міф: чай із кропиви збільшує кількість грудного молока. Насправді: у систематичному огляді клінічних досліджень трав для лактації кропиви серед вивчених рослин не було[28]. EMA не рекомендує застосовувати траву й листя кропиви під час вагітності та годування груддю, бо їхня безпечність не встановлена[4].

Здоров'я шкіри

EMA визнає порошок трави кропиви, який приймають всередину, традиційним засобом при себорейних станах шкіри, тобто при надмірній жирності й лущенні[4]. Клінічних досліджень, які б показали, що кропива зволожує шкіру, загоює рани чи позбавляє акне, немає. Антиоксидантні й антимікробні властивості описані в лабораторних дослідах[5].

Реклама

Безпека і фактори ризику

Кропиву зазвичай переносять добре, але кілька обмежень треба знати.

Алергічні реакції

Найчастіша «побічна дія» кропиви знайома з дитинства: опік від дотику, тобто контактна кропив'янка, різновид контактного дерматиту. Пекучі пухирі зазвичай минають самі приблизно за 10 хвилин, хоча іноді тримаються 12 годин і довше[1]. Препарати кропиви, прийняті всередину, можуть спричинити алергічний свербіж, висип і кропив'янку[4]. Людям з алергією на кропиву її препарати протипоказані[4].

Взаємодія з ліками

EMA не має повідомлень про взаємодії кропиви з ліками[4]. Відсутність повідомлень ще не доводить безпеки, і обережність має сенс у трьох випадках.

  • Сечогінні засоби. Кропиву застосовують, щоб збільшити кількість сечі, тож разом із сечогінними ліками вона теоретично може посилити втрату рідини[4]. Перед поєднанням порадьтеся з лікарем.
  • Антикоагулянти. Листя кропиви містить вітамін K[3]. Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) радить людям, які приймають варфарин, не змінювати різко раціон, порадитися з лікарем щодо зелених листових овочів та інших продуктів з високим вмістом вітаміну K, а також повідомити йому про будь-які трав'яні засоби[29].
  • Цукрознижувальні препарати. У дослідженнях кропива знижувала глюкозу натще[18], тож у поєднанні з ліками від діабету варто частіше вимірювати цукор.

Вагітність і годування груддю

Під час вагітності й годування груддю траву й листя кропиви EMA застосовувати не рекомендує через брак даних про безпечність[4]. Кропива може впливати й на гормони. Описано чоловіка, у якого через кропив'яний чай збільшилися грудні залози, і жінку з виділеннями молока з грудей, теж після такого чаю[30]. В іншому випадку виділення з грудей у 30-річної жінки з'явилися через місяць приймання добавки кропиви по 500 мг і зникли за тиждень після її відміни[31].

Правильне дозування

Дозу варто брати з інструкції до конкретного препарату. Серед побічних ефектів EMA називає нудоту, блювання й діарею, а для кореня також печію, відчуття переповнення шлунка й здуття[4][11]. Випадків передозування EMA не описує[4].

Важлива і якість сировини. Німецький Федеральний інститут оцінки ризиків (BfR) дослідив 274 зразки чаю, зокрема кропив'яного, і в частині з них знайшов піролізидинові алкалоїди, речовини, що шкодять печінці. Найімовірніше, туди потрапляли бур'яни, які збирали разом із чайною рослиною[32]. Відтоді в ЄС для сухих трав'яних чаїв, зокрема кропиви, діє межа вмісту цих алкалоїдів 200 мкг/кг[33]. Тому краще купувати кропиву в аптеці чи в перевірених виробників, а збирати власноруч лише далеко від доріг і точно знаючи, що зриваєте.

Інші фактори ризику

  • Хвороби серця й нирок. Кропиву не рекомендують людям, яким лікар обмежив кількість рідини, наприклад при тяжкій серцевій чи нирковій недостатності[4][34].
  • Діти. Дітям до 12 років препарати трави кропиви не рекомендують, а чай при сечових розладах і засоби при болю в суглобах призначені лише для дорослих[4].
  • Тривожні симптоми. Якщо на тлі кропиви з'явилися гарячка, біль або спазми при сечовипусканні чи кров у сечі, а для чоловіків, які приймають корінь, також затримка сечі, потрібно звернутися до лікаря[11]. Такі ознаки можуть свідчити про інфекцію сечової системи.

Як вживати кропиву

Кропиву вживають у їжі, п'ють як чай, сік або приймають у капсулах.

Чай з кропиви

Найпоширеніший спосіб. За монографією EMA, 1,5 г подрібненої трави (приблизно чайна ложка) заливають 150 мл окропу й настоюють, а п'ють 3–4 рази на день, запиваючи достатньою кількістю рідини[4]. Якщо легкі сечові розлади не минають за 2 тижні, а біль у суглобах за 4 тижні, потрібна консультація лікаря[4]. Чай з кореня для чоловіків з ДГПЗ готують із 2 г подрібненого кореня на 150 мл води і п'ють 2–3 рази на день[11].

Міф: кропив'яний чай «чистить» організм від токсинів. Насправді: кропива лише трохи посилює сечовиділення[4], а знешкоджують шкідливі речовини печінка й нирки, і жоден чай не робить цього за них. Те саме стосується й модного «очищення печінки» травами.

Соки та смузі

Для соку зі свіжої трави в монографії EMA наведено дози 10–15 мл тричі на день[4]. Сік кропиви можна змішувати з яблучним чи морквяним, щоб пом'якшити трав'янистий смак. Доказів, що такий напій зміцнює імунітет, немає. Для смузі свіже листя краще попередньо обдати окропом або замочити: вода й нагрівання знешкоджують жалкі волоски[1].

Супи та салати

Молоде листя кропиви смакує як шпинат і годиться для супів, песто, омлетів, начинки для пирогів та інших страв. Перед уживанням його варять або замочують у воді, щоб воно не жалило[1]. Найкраще збирати листя навесні, до цвітіння: пізніше в ньому з'являються тверді частинки карбонату кальцію[1]. У Великій Британії щороку проводять чемпіонат із поїдання сирого кропив'яного листя[1], але для домашнього меню варена кропива залишається значно гуманнішим варіантом.

Екстракти та капсули

Капсули, таблетки й рідкі екстракти зручні тим, що доза в них зазначена. Для листя EMA наводить, наприклад, сухий водний екстракт по 450 мг тричі на день, а для кореня кілька видів екстрактів з добовою дозою від 300 до 720 мг[34][11]. Препарати з листя і з кореня мають різне призначення, тож дивіться, яка саме частина рослини вказана на упаковці. Корінь, за EMA, можна приймати тривало[11], а стан простати при цьому контролює уролог. Спиртові настоянки не підходять тим, кому протипоказаний алкоголь.

Косметичні засоби

Екстракт кропиви додають до кремів, лосьйонів і шампунів. Дані про протизапальну й антимікробну дію таких засобів лабораторні[5], а клінічних досліджень щодо акне чи загоєння ран немає. Перед тим як наносити домашню маску з кропивою на обличчя, перевірте її на невеликій ділянці шкіри, бо кропива може спричиняти алергічні реакції.

Читайте:

Кульбаба
Кульбаба
Кульбаба лікарська росте біля кожного дому, а в аптеках її продають як чай для травлення і сечогінний засіб. Щ...

Підсумок

Кропива дводомна є поживною зеленню, багатою на вітамін A, кальцій і залізо, а в Європі її визнають традиційним засобом при легких сечових розладах, незначному болю в суглобах і себорейних станах шкіри. Корінь кропиви може трохи полегшити сечовипускання при доброякісному збільшенні простати, але докази слабкі, а приймати його можна лише після огляду в уролога. Користь при діабеті, тиску й алергії обмежується лабораторними даними і невеликими дослідженнями, а протиракова дія та «детокс» лишаються міфами. Кропиву не рекомендують вагітним, жінкам, які годують груддю, дітям до 12 років і людям, яким обмежили пиття. Сушену кропиву краще купувати в аптеці, а свіже листя перед їжею обдавати окропом.

Джерела34
  1. Огляд. Urtica dioica. Wikipedia.
  2. Дослідження. Bergfjord C. та ін. Nettle as a distinct Bronze Age textile plant. Sci Rep, 2012.
  3. Огляд. Кропива дводомна — Вікіпедія.
  4. Довідник. EMA
  5. Огляд. Devkota HP. та ін. Stinging Nettle (Urtica dioica L.): Nutritional Composition, Bioactive Compounds, and Food Functional Properties. Molecules, 2022.
  6. Дослідження. Cummings AJ. та ін. Mechanism of action of stinging nettles. Wilderness Environ Med, 2011.
  7. Дослідження. Fu HY. та ін. Identification of oxalic acid and tartaric acid as major persistent pain-inducing toxins in the stinging hairs of the nettle, Urtica thunbergiana. Ann Bot, 2006.
  8. Дослідження. Rutto LK. та ін. Mineral Properties and Dietary Value of Raw and Processed Stinging Nettle (Urtica dioica L.). Int J Food Sci, 2013.
  9. Огляд. Chrubasik JE. та ін. A comprehensive review on nettle effect and efficacy profiles, Part I: herba urticae. Phytomedicine, 2007.
  10. Кропива: інструкція, ціни, аналоги, як приймати — все про препарат.
  11. Довідник. EMA
  12. Дослідження. Safarinejad MR. Urtica dioica for treatment of benign prostatic hyperplasia: a prospective, randomized, double-blind, placebo-controlled, crossover study. J Herb Pharmacother, 2005.
  13. Огляд. Chrubasik JE. та ін. A comprehensive review on the stinging nettle effect and efficacy profiles. Part II: urticae radix. Phytomedicine, 2007.
  14. Довідник. Disease Management - EAU Guidelines on the Management of Non-neurogenic Male LUTS - Uroweb. European Association of Urology.
  15. Довідник. Recommendations | Lower urinary tract symptoms in men: management | Guidance | NICE.
  16. Дослідження. Konrad L. та ін. Antiproliferative effect on human prostate cancer cells by a stinging nettle root (Urtica dioica) extract. Planta Med, 2000.
  17. Дослідження. Ranjbari A. та ін. In vivo and in vitro evaluation of the effects of Urtica dioica and swimming activity on diabetic factors and pancreatic beta cells. BMC Complement Altern Med, 2016.
  18. Мета-аналіз. Ziaei R. та ін. The effect of nettle (Urtica dioica) supplementation on the glycemic control of patients with type 2 diabetes mellitus: A systematic review and meta-analysis. Phytother Res, 2020.
  19. Дослідження. Riehemann K. та ін. Plant extracts from stinging nettle (Urtica dioica), an antirheumatic remedy, inhibit the proinflammatory transcription factor NF-kappaB. FEBS Lett, 1999.
  20. Дослідження. Tahri A. та ін. Acute diuretic, natriuretic and hypotensive effects of a continuous perfusion of aqueous extract of Urtica dioica in the rat. J Ethnopharmacol, 2000.
  21. Дослідження. Testai L. та ін. Cardiovascular effects of Urtica dioica L. (Urticaceae) roots extracts: in vitro and in vivo pharmacological studies. J Ethnopharmacol, 2002.
  22. Дослідження. Legssyer A. та ін. Cardiovascular effects of Urtica dioica L. in isolated rat heart and aorta. Phytother Res, 2002.
  23. Дослідження. Khalili N. та ін. Silymarin, Olibanum, and Nettle, A Mixed Herbal Formulation in the Treatment of Type II Diabetes: A Randomized, Double-Blind, Placebo-Controlled, Clinical Trial. J Evid Based Complementary Altern Med, 2017.
  24. Дослідження. Randall C. та ін. Randomized controlled trial of nettle sting for treatment of base-of-thumb pain. J R Soc Med, 2000.
  25. Дослідження. Roschek B Jr. та ін. Nettle extract (Urtica dioica) affects key receptors and enzymes associated with allergic rhinitis. Phytother Res, 2009.
  26. Дослідження. Mittman P. Randomized, double-blind study of freeze-dried Urtica dioica in the treatment of allergic rhinitis. Planta Med, 1990.
  27. Дослідження. Bakhshaee M. та ін. Efficacy of Supportive Therapy of Allergic Rhinitis by Stinging Nettle (Urtica dioica) root extract: a Randomized, Double-Blind, Placebo- Controlled, Clinical Trial. Iran J Pharm Res, 2017.
  28. Мета-аналіз. Mortel M. та ін. Systematic review of the efficacy of herbal galactogogues. J Hum Lact, 2013.
  29. Warfarin: medicine used to prevent and treat blood clots. NHS.
  30. Огляд. Sahin M. та ін. Gynaecomastia in a man and hyperoestrogenism in a woman due to ingestion of nettle (Urtica dioica). N Z Med J, 2007.
  31. Огляд. Easton L. та ін. Stinging Nettle (Urtica dioica): An Unusual Case of Galactorrhea. Am J Case Rep, 2021.
  32. Дослідження. Bodi D. та ін. Determination of pyrrolizidine alkaloids in tea, herbal drugs and honey. Food Addit Contam Part A Chem Anal Control Expo Risk Assess, 2014.
  33. Довідник. Regulation - 2020/2040 - EN. EUR-Lex.
  34. Довідник. EMA