У нідерландському дослідженні 185 людей із тенісним ліктем розділили на три групи: одним робили ін'єкції гормону в лікоть, другим призначали фізіотерапію, третім радили просто почекати. Через 6 тижнів уколи були поза конкуренцією: 92% успіху проти 32% у групі очікування. Через рік картина перевернулася: 69% успіху після уколів, 83% після очікування і 91% після фізіотерапії, а в групі ін'єкцій біль часто повертався[1]. Швидке полегшення в лікті не завжди означає швидке одужання.
Лікоть працює майже в кожному русі руки: ми згинаємо його, піднімаючи чашку, повертаємо передпліччя, відкриваючи двері, спираємося на нього за столом. Тому навіть невелика проблема в ньому помітно заважає жити.
Анатомія ліктя та його вразливість до травм
Ліктьовий суглоб складний за будовою. Він з'єднує три кістки: плечову, ліктьову та променеву. Між ними утворюються кілька з'єднань, головні з яких плечоліктьове та плечопроменеве, а ще є проксимальне променеліктьове, що дозволяє повертати передпліччя.
Окрім кісток, ліктьовий суглоб має:
- Сухожилля, які прикріплюють м'язи до кісток. На зовнішньому і внутрішньому виступах плечової кістки (надвиростках) кріпляться сухожилля м'язів передпліччя, які розгинають і згинають кисть та пальці.
- Зв'язки, що стабілізують суглоб і не дають йому надмірно згинатися, розгинатися чи зміщуватися вбік.
- Бурси: маленькі мішечки з рідиною, які зменшують тертя між шкірою, сухожиллями й кісткою. Найвідоміша лежить просто під шкірою на задній поверхні ліктя.
- М'язи, які оточують суглоб і рухають його, наприклад двоголовий (біцепс) і триголовий (трицепс) м'язи плеча.
Завдяки цій будові ліктьовий суглоб може виконувати такі рухи:
- Згинання та розгинання (рух передпліччя до плеча і від нього).
- Обертання передпліччя: супінація і пронація, тобто поворот долоні догори або донизу.
Біля ліктя також проходять нерви, що йдуть до кисті. Ліктьовий нерв лежить у неглибокому жолобку на внутрішній стороні ліктя майже без захисту. Саме його ми «зачіпаємо», коли вдаряємося «смішною кісточкою» і відчуваємо струм аж до мізинця.
Щоденні дії, такі як підйом важких предметів, спорт, тривала робота з мишкою чи інструментом, повторювані рухи кисті, можуть перевантажувати сухожилля. Крім того, лікоть часто травмується під час падіння на витягнуту руку або від прямого удару.
Основні причини болю в лікті
Біль у лікті найчастіше дають перевантажені сухожилля, травми, бурсит, артрит і подразнення нервів. Інколи болить не сам лікоть: біль «приходить» туди з шиї або навіть із серця.
Тендиніт (епікондилопатія)
Ураження сухожиль у місці їхнього кріплення до надвиростків лікарі називають латеральною (зовнішньою) або медіальною (внутрішньою) епікондилопатією; у побуті кажуть «тенісний» і «гольфістський» лікоть. Найчастіше воно розвивається через повторювані рухи кисті й передпліччя. У загальній популяції тенісний лікоть мають приблизно 1–1,3% чоловіків і 1,1–4% жінок, гольфістський значно рідше, а найчастіше хворіють люди 40–60 років[2].
Міф: тендиніт ліктя є запаленням сухожилля, тож його треба «гасити» протизапальними засобами. Насправді: у тканині сухожилля при тенісному лікті майже не знаходять клітин запалення; це переважно дегенеративний процес, тобто поступове «зношування» і порушення відновлення волокон через перевантаження[3]. Тому лікарі дедалі частіше говорять про тендинопатію, а головне лікування полягає в правильно дозованому навантаженні.
- Тенісний лікоть: ураження сухожиль на зовнішній стороні ліктя. Попри назву, тенісисти становлять лише близько 10% хворих, це найчастіша причина болю в лікті загалом[3]. Він трапляється в майстрів, столярів, людей, які багато друкують чи працюють мишкою. Біль посилюється, коли людина стискає предмет, піднімає чашку чи сумку, тисне руку.
- Гольфістський лікоть: ураження сухожиль на внутрішній стороні ліктя. Виникає через рухи, пов'язані зі згинанням кисті й обертанням передпліччя, наприклад під час гри в гольф, кидків, будівельних робіт.
Коротко: тенісний лікоть найчастіше минає сам: у 80–90% людей він проходить протягом 1–2 років, а в більшості біль стихає за рік при консервативному лікуванні[3]. Терпіння і поступові вправи тут працюють краще, ніж поспіх.
Артрит
Артрит об'єднує групу захворювань, що викликають біль, набряк і скутість суглобів[4]. Найпоширеніші види артриту, які можуть уражати ліктьовий суглоб:
- Ревматоїдний артрит: аутоімунне захворювання, при якому імунна система атакує власну оболонку суглобів. Це призводить до запалення, з часом до руйнування й деформації суглобів і обмеження рухів. Зазвичай спершу уражаються дрібні суглоби кистей і стоп[4], але з часом може уражатися й лікоть.
- Остеоартрит (остеоартроз): поступове руйнування суглобового хряща, через яке кістки втрачають гладке ковзання. Супроводжується болем, хрускотом і обмеженням рухів. Частіше він уражає суглоби, що несуть вагу тіла, як-от коліна[4], але буває й у лікті.
- Подагра: захворювання, при якому в суглобах відкладаються кристали сечової кислоти. Напад починається раптово, з дуже сильного болю, почервоніння, набряку й жару в суглобі[4]. Найчастіше страждає великий палець стопи, але може «вистрілити» і лікоть.
- Псоріатичний артрит: хронічне запалення суглобів у людей із псоріазом, тобто червоними лускатими бляшками на шкірі[4]. Викликає біль, набряк і скутість суглобів.
Бурсит
Бурсит ліктя виникає, коли запалюється бурса на задній поверхні ліктя. Під шкірою з'являється м'яка припухлість, іноді завбільшки з яйце. Основні причини розвитку бурситу:
- Травми (удари, падіння).
- Постійний тиск на лікоть (наприклад, звичка спиратися на стіл).
- Інфекції, які потрапляють у бурсу через подряпину чи тріщинку шкіри. Інфекційний бурсит лікують антибіотиками, і його не можна лікувати гормональними уколами[5].
Симптоми бурситу включають біль, набряк і обмеження рухливості ліктя. Якщо лікоть гарячий, червоний, а температура тіла підвищена, можна запідозрити інфекцію[5].
Травми ліктя
Різноманітні травми є частою причиною болю в лікті:
- Переломи: виникають через падіння на руку, сильний удар або надмірне навантаження. Вони супроводжуються гострим болем, набряком, деформацією і неможливістю рухати рукою. До приїзду лікаря руку варто знерухомити; як це зробити, пояснює перша допомога при переломі.
- Вивихи: зміщення кісток у суглобі, яке зазвичай трапляється при падінні на витягнуту руку або сильному ударі.
- Розриви сухожиль і зв'язок: трапляються через раптові рухи або надмірне навантаження, наприклад під час підйому важкого. Ці стани супроводжуються болем, набряком і втратою функції суглоба.
Аутоімунні захворювання
Одним із прикладів аутоімунних захворювань, які можуть викликати біль у ліктях, є системний червоний вовчак. Це стан, при якому імунна система атакує здорові тканини організму; серед головних симптомів біль у суглобах і м'язах та виснажлива втома, яка не минає після відпочинку[6]. Ураження ліктів супроводжується болем і набряком.
Синдром кубітального каналу
Цей стан виникає, коли в лікті стискається або подразнюється ліктьовий нерв. Це друга за частотою компресійна нейропатія руки, тобто захворювання нерва через стискання, після зап'ясткового (карпального) синдрому[7]. Типові ознаки: поколювання й оніміння мізинця і половини безіменного пальця, які посилюються, коли лікоть довго зігнутий. Нерв подразнює звичка спиратися на лікті, а також сон із зігнутими руками. У тяжких випадках слабшають м'язи кисті, предмети випадають із рук[7].
При легких симптомах головне лікування полягає в тому, щоб змінити звички: не спиратися на лікоть, не тримати руку довго зігнутою, а на ніч фіксувати лікоть шиною у випрямленому положенні[7]. Якщо нерв і далі страждає, його звільняють хірургічно; у Кокранівському огляді 15 досліджень проста декомпресія нерва працювала не гірше, ніж складніші операції з його перенесенням[8].
Відбитий біль: шия і серце
Буває, що лікоть здоровий, а болить через проблему деінде. Защемлення нервового корінця в шийному відділі хребта дає гострий, «електричний» біль, що йде від шиї в руку, часто з онімінням і слабкістю[9]. Тому при болю в лікті разом із болем у шиї лікар оглядає і хребет. Так само біль у плечі може «віддавати» нижче; про його причини розповідає стаття про біль у плечі.
Найнебезпечніший варіант відбитого болю пов'язаний із серцем. При інфаркті тиснучий, стискаючий біль у грудях може поширюватися в руку, шию і щелепу, часто разом із задишкою[10]. Схожий біль під час навантаження буває при стенокардії, тобто ішемічній хворобі серця.
Дитячий підвивих ліктя
Цей стан, відомий як «лікоть няньки», лікарі називають підвивихом головки променевої кістки. Він характерний для дітей 1–4 років, рідше трапляється після 5 років і становить понад 20% травм руки в дітей[11]. Виникає, коли дитину різко смикають, піднімають за одну руку чи розкручують за руки: головка променевої кістки вислизає з-під кільцевої зв'язки. Дитина плаче, тримає руку випрямленою і не хоче нею рухати. Лікар вправляє підвивих простим рухом, після цього пов'язка не потрібна, а прогноз чудовий; проте приблизно в кожної п'ятої дитини підвивих повторюється[11].
Симптоми, що супроводжують біль у лікті
Симптоми болю в лікті залежать від причини, місця ураження та стадії проблеми. Лікарю допоможе, якщо ви помітите характер болю, супутні відчуття та зміни в рухах суглоба. Основні симптоми включають:
- Гострий або тупий біль. Гострий біль зазвичай виникає при травмах, таких як переломи або розриви сухожиль. Тупий, ниючий біль частіше буває при хронічних станах, наприклад артриті чи тендинопатії.
- Набряк і почервоніння. Ці симптоми часто супроводжують запальні процеси, такі як бурсит, подагра або ревматоїдний артрит. Набряк може обмежувати рухливість суглоба.
- Слабкість у руці. Зменшення сили хвату або нездатність підняти навіть легкий предмет свідчить про ураження м'язів, сухожиль або нервів.
- Болючість при натисканні. Чутливість до дотику в певній точці, наприклад на зовнішньому виступі ліктя, часто вказує на місцеве ураження сухожилля або травму.
- Тріск або хрускіт під час руху. Такі звуки можуть вказувати на зношення хряща (остеоартрит), вільні кісткові фрагменти в суглобі або нестабільність суглоба.
- Оніміння і поколювання в пальцях, особливо в мізинці й безіменному, свідчать про подразнення нерва.
Ці симптоми можуть суттєво впливати на здатність виконувати щоденні справи. Наприклад:
- Біль може ускладнювати підйом предметів, навіть легких.
- Набряк або слабкість можуть заважати повернути ключ чи натиснути на ручку дверей.
- Хронічний біль може турбувати навіть у спокої, заважаючи нормальному сну.
Якщо симптоми прогресують, стають інтенсивнішими або супроводжуються лихоманкою чи втратою чутливості, слід якнайшвидше звернутися до лікаря.
Діагностика болю в лікті
Діагностика починається з розмови і огляду. Лікар промацує лікоть, перевіряє обсяг рухів, силу хвату і чутливість пальців. Для тенісного ліктя цього зазвичай досить: діагноз ставлять за скаргами й оглядом[2].
Питання, які може поставити лікар
Щоб зрозуміти характер болю та можливу причину його виникнення, лікар може запитати:
- Чи виникає біль в одному або обох ліктях?
- Чи були травми або механічні пошкодження ліктя?
- Біль локалізується на внутрішній чи зовнішній стороні ліктя?
- Чи з'явився біль раптово, чи він розвивався поступово?
- Чи біль постійний, чи періодично зникає?
- Що допомагає зменшити біль?
- Які дії або рухи посилюють біль?
Відповіді допомагають звузити пошук: чи пов'язаний біль із травмою, перевантаженням, хронічною хворобою або нервом.
Додаткові діагностичні методи
Залежно від симптомів і первинних висновків лікар може призначити додаткові обстеження:
- Рентген ліктя: дозволяє виявити переломи, вивихи або зміни в кістках, наприклад через остеоартрит. При дитячому підвивиху знімки зазвичай нормальні, і робити їх потрібно лише за підозри на перелом[11].
- УЗД: використовується для оцінки стану м'яких тканин, таких як сухожилля, зв'язки, бурси, а також ліктьового нерва[12].
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ): допомагає детально дослідити стан сухожиль, зв'язок, хрящів і м'язів.
- Дослідження провідності нервів (електронейроміографія): застосовується, якщо підозрюється защемлення нерва.
- Аналізи крові і пункція суглоба чи бурси: потрібні, якщо лікар підозрює інфекцію, подагру або ревматоїдний артрит.
Направлення до спеціалістів
У разі складних або хронічних випадків лікар може направити до вузького спеціаліста:
- Ревматолог: якщо є підозра на аутоімунні захворювання, такі як ревматоїдний артрит або вовчак, а також на подагру.
- Ортопед-травматолог: якщо біль пов'язаний із травмами, дегенеративними змінами або порушеннями в суглобах.
- Невролог: якщо є оніміння, поколювання чи слабкість, які вказують на ураження нерва.
Лікування болю в лікті
Лікування залежить від причини, інтенсивності болю та загального стану людини. При перевантаженні сухожиль і бурситі без інфекції більшості людей допомагають прості заходи.
Самостійний догляд
Легкі або помірні випадки болю в лікті часто вдається вилікувати вдома:
- Відносний спокій. Зменшіть або на час припиніть рухи, які викликають біль, і не тисніть на лікоть[5]. Повна нерухомість руки на тижні не потрібна: при тендинопатії сухожиллю шкодить і перевантаження, і повне бездіяльне «вимкнення».
- Прикладання холоду. Пакет із льодом або замороженими овочами, загорнутий у рушник, допомагає зменшити біль і набряк[5].
- Знеболювальні препарати. Ліки без рецепта, такі як ібупрофен або парацетамол, допомагають полегшити біль[5].
- Бандаж на передпліччя. При тенісному лікті Національна служба охорони здоров'я Великої Британії (NHS) серед домашніх заходів згадує спеціальний ремінець або бандаж на передпліччя[13].
Медикаментозне лікування
Якщо біль не зникає або стає хронічним, лікар може запропонувати:
- Протизапальні засоби. Вони допомагають зменшити біль і запалення, особливо в разі артриту, подагри або бурситу.
- Ін'єкції кортикостероїдів. Гормональний препарат вводять у ділянку ураження. При тенісному лікті це дає лише короткочасне полегшення. У рандомізованому дослідженні в журналі JAMA через 26 тижнів одужали або значно покращилися 55% тих, кому зробили укол гормону, проти 85% після плацебо-уколу, а через рік біль повернувся в 54% проти 12%[14]. При інфекційному бурситі гормональні уколи не роблять[5].
Коротко: укол гормону в «тенісний» лікоть швидко знімає біль, але в перспективі пів року й більше одужання йде гірше, а рецидиви трапляються частіше. Для тих, кому полегшення потрібне «вже», це компроміс, про який варто знати заздалегідь.
Фізіотерапія
Фізіотерапія особливо потрібна при хронічному болю та після травм. NHS радить звертатися до фізичного терапевта (у побуті «фізіотерапевта»), якщо домашні заходи не допомогли за 6 тижнів[13]:
- Спеціальні вправи. Основа лікування тендинопатії: поступові силові вправи для м'язів передпліччя, зокрема ексцентричні, коли м'яз повільно подовжується під навантаженням (наприклад, повільно опускати кисть з легкою гантеллю)[3]. Легкий біль під час вправ допустимий, а навантаження нарощують поступово.
- Масаж. Розслабляє напружені м'язи передпліччя і полегшує біль; його використовують разом із вправами на розтягування й зміцнення[13].
- Ультразвукова терапія. NHS згадує її серед методів фізіотерапії при тенісному лікті[13], але вона доповнює вправи, а не заміняє їх.
Ін'єкції плазми, багатої на тромбоцити (PRP)
Цей метод полягає у введенні в зону ураження плазми, отриманої з власної крові людини. Ідея в тому, що фактори росту з тромбоцитів підштовхнуть загоєння сухожилля. Клініки часто рекламують PRP як особливо ефективний метод при тенісному лікті, але доказова база слабка. Кокранівський огляд 32 досліджень за участю 2337 людей дійшов висновку, що ін'єкції власної крові чи PRP, імовірно, не дають клінічно значущого покращення болю і функції порівняно з плацебо-уколом через 3 місяці; більшість досліджень мали ризик упередженості[15]. Метод, схоже, безпечний, але платити за нього великі гроші в розрахунку на чудо не варто.
Хірургічне втручання
У разі серйозних травм або якщо консервативне лікування не дало результатів, може знадобитися операція. При тенісному лікті про неї думають лише тоді, коли біль тримається 6–12 місяців попри лікування[13]. Основні види хірургічного лікування:
- Відновлення сухожиль. Зшивання розірваного сухожилля або видалення зміненої тканини.
- Видалення уламків кістки. Операція потрібна, якщо уламки чи вільні фрагменти заважають нормальній роботі суглоба.
- Заміна суглоба. У рідкісних випадках, коли суглоб сильно зруйнований, наприклад при тяжкому артриті, встановлюють протез.
Лікування болю в лікті зазвичай починають із консервативних методів і переходять до інтенсивніших лише за потреби. Але є ситуації, коли чекати не можна. Біль у лівій руці чи лікті разом із болем або стисканням у грудях, задишкою, холодним потом означає, що треба негайно викликати швидку за номером 103: так може проявлятися інфаркт[10]. Гарячий, червоний, набряклий лікоть із підвищеною температурою тіла може бути інфекційним бурситом або септичним артритом, тобто гнійним запаленням суглоба, і потребує термінового огляду лікаря того ж дня[16]. Сильна деформація ліктя після падіння чи дитина, яка після ривка за руку не рухає нею, теж є приводом звернутися по допомогу одразу.
Читайте:
Як запобігти болю в лікті
Запобігти всім випадкам болю в лікті неможливо, бо частина з них пов'язана з віком, травмами чи хронічними хворобами. Проте ризик перевантаження сухожиль і нервів можна зменшити:
- Розігрів перед активністю. Перед спортом чи важкою роботою зробіть розминку, щоб підготувати м'язи і суглоби.
- Правильна техніка. Використовуйте правильну техніку під час спорту і роботи, зручний інструмент і робіть перерви в одноманітних рухах кистю.
- Вправи на розтягування після навантаження. Вони зменшують напругу в м'язах передпліччя.
- Відпочинок і відновлення. Уникайте перевантаження, давайте тілу час на відпочинок між навантаженнями і нарощуйте їх поступово.
- Не спирайтеся на лікті. Ця звичка тисне і на бурсу, і на ліктьовий нерв.
- Бережіть дитячі лікті. Не піднімайте малюка за одну руку і не розкручуйте його за руки: так найчастіше виникає підвивих ліктя[11].
Коли слід звертатися до лікаря?
Біль у лікті від перевантаження часто минає після відпочинку і домашнього догляду. Однак є ситуації, коли звернення до лікаря необхідне:
- Ви відчуваєте сильний біль під час руху ліктя або не можете користуватися рукою.
- Ви не можете повністю випрямити або зігнути лікоть.
- Ви зазнали травми, яка могла спричинити розрив тканин або перелом.
- Біль не зменшується або посилюється після 1–2 тижнів відпочинку і домашнього догляду[5].
- Ви відчуваєте оніміння, поколювання чи слабкість у руці або кисті.
- Ви маєте підвищену температуру, помітний набряк, синці чи почервоніння біля ліктя.
Підсумок
Найчастіше лікоть болить через перевантажені сухожилля, і цей біль, хоч і буває впертим, здебільшого минає сам за місяці; краще за все йому допомагають відносний спокій і поступові силові вправи, а уколи гормонів дають лише короткий перепочинок. Оніміння мізинця підказує, що страждає ліктьовий нерв, а гарячий набряклий лікоть із температурою чи біль у руці разом із болем у грудях вимагають негайної допомоги.
Джерела16
- Дослідження. Smidt N. та ін. Corticosteroid injections, physiotherapy, or a wait-and-see policy for lateral epicondylitis: a randomised controlled trial. Lancet, 2002.
- Огляд. Shiri R. та ін. Lateral and medial epicondylitis: role of occupational factors. Best Pract Res Clin Rheumatol, 2011.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Arthritis. NHS.
- Bursitis. NHS.
- Lupus. NHS.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Мета-аналіз. Caliandro P. та ін. Treatment for ulnar neuropathy at the elbow. Cochrane Database Syst Rev, 2025.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Heart attack. NHS.
- Довідник. NCBI Bookshelf
- Огляд. Cosentino A. та ін. Ultrasound evaluation of the ulnar nerve in cubital tunnel syndrome: anatomy, normal and abnormal findings, and postoperative aspects. J Ultrason, 2026.
- Tennis elbow. NHS.
- Дослідження. Coombes BK. та ін. Effect of corticosteroid injection, physiotherapy, or both on clinical outcomes in patients with unilateral lateral epicondylalgia: a randomized controlled trial. JAMA, 2013.
- Мета-аналіз. Karjalainen TV. та ін. Autologous blood and platelet-rich plasma injection therapy for lateral elbow pain. Cochrane Database Syst Rev, 2021.
- Septic arthritis. NHS.
