Вестибуліт носа: симптоми і лікування

Біль біля входу в ніздрю, почервоніння, кірочка, яка знову й знову з’являється після кожного висякування. Здебільшого за цим стоїть назальний вестибуліт, інфекція шкіри переддвер’я носа. Лікарі вважають його поширеним станом, проте досліджень про нього напрочуд мало^[1].

Назальний вестибуліт (вестибуліт носа) виникає в зоні носового переддвер’я, тобто в покритій волосинками передній частині ніздрів. Свою назву хвороба отримала саме через це розташування. На відміну від глибших відділів носа, переддвер’я вкрите звичайною шкірою з волосками. Тут виникають два споріднені інфекційні стани: назальний вестибуліт, тобто запалення шкіри переддвер’я, і фурункул переддвер’я носа, гостре запалення окремого волосяного фолікула. Вони мають ті самі причини, подібний ризик ускладнень і лікуються однаково, але це різні діагнози^[1].

Спровокувати запалення можуть часте сякання носа, висмикування волосків або звичка колупати в носі. Захворювання викликає набряк, почервоніння і біль у носі. Також можуть з’явитися прищі, гнійники, фурункули або кірки всередині ніздрів. Хоча стан досить неприємний, у більшості випадків він не є серйозним і минає без наслідків. Проте через близькість до судин обличчя у рідкісних ситуаціях можуть виникнути ускладнення, тож варто знати, чого робити не можна і за яких ознак не слід чекати.

Симптоми назального вестибуліту

Симптоми вестибуліту зосереджені переважно в передній частині носових проходів. Найчастіше людина помічає почервоніння, набряк і болючість кінчика носа або краю ніздрі^[2]. Симптоматика може варіюватися від легкої до помірної, а у разі ускладнень стати серйозною.

Почервоніння та набряк

Одним із перших проявів вестибуліту є почервоніння шкіри в ділянці переддвер’я носа. Часто це супроводжується набряком, через який ділянка стає болючою при дотику^[2].

Біль та чутливість

Біль може відчуватися як усередині носових проходів, так і на кінчику носа. Особливо він посилюється при натисканні на уражену ділянку або під час рухів, таких як сякання. Біль може бути як легким, так і гострим, залежно від ступеня запалення.

Прищі, гнійники та фурункули

Часто в ураженій зоні з’являються невеликі прищі в носі або навіть болючі гнійники. Якщо запалився один фолікул, виростає болючий горбик, часом із гнійною голівкою. У складних випадках можуть утворюватися фурункули, великі й глибокі запалені вузли, заповнені гноєм. Вони викликають сильний дискомфорт і потребують лікування. У зведених описах клінічних випадків симптоми фурункула тривали 3–4 дні, а з лікуванням він минав за тиждень^[2].

Кірки та виділення

Унаслідок запального процесу в носі можуть утворюватися кірки, тріщини й болючі ранки, які важко видаляються^[2]. Також можливі гнійні або кров’янисті виділення, які додатково подразнюють шкіру.

Ускладнені симптоми

У рідкісних випадках, якщо інфекція поширюється, можуть з’явитися такі симптоми^[3]:

• Лихоманка. Підвищення температури тіла або озноб є ознакою серйозного запального процесу.
• Сильний головний біль. Це може свідчити про поширення інфекції.
• Набряк обличчя. Почервоніння й набряк швидко поширюються на щоку, повіку чи навколо ока й супроводжуються болючістю.
• Порушення зору. Двоїння в очах, погіршення зору або біль під час рухів очима можуть виникнути внаслідок ураження навколишніх тканин або судин.

Причини назального вестибуліту

Найчастіше винуватцем є золотистий стафілокок (Staphylococcus aureus), один із найпоширеніших збудників інфекцій. У дослідженні 118 пацієнтів, госпіталізованих із вестибулітом, його знайшли у 81% посівів^[4]. Ця бактерія потрапляє в шкіру через невеликі пошкодження. Такі мікротравми часто виникають унаслідок звичних дій; у тому ж дослідженні найчастішими провокаторами були^[4]:

• Часте сякання носа, особливо при нежиті чи алергії (9% випадків).
• Колупання в носі або торкання шкіри носа брудними руками (8%).
• Висмикування волосків у носі замість їхнього підстригання (14%).
• Пірсинг, який подразнює або травмує шкіру (3%).

Колупання пов’язане ще й із носійством стафілокока. Серед пацієнтів ЛОР-клініки ті, хто мав цю звичку, були носіями частіше: 54% проти 36%^[5]. Кожен десятий госпіталізований мав цукровий діабет, ще троє мали ослаблений імунітет^[4]. Людям із такими станами краще показатися лікарю раніше.

Хоча назальний вестибуліт рідко призводить до серйозних проблем, деякі бактерії, зокрема стійкі до антибіотиків, можуть підвищувати ризик ускладнень.

Вестибуліт під час лікування раку

Мало хто знає, що назальний вестибуліт є частою побічною дією протипухлинного лікування. В опитуванні 100 пацієнтів на системній терапії сухість, біль, кровотечі й кірки в носі мав 41%. Серед тих, хто отримував таксани, таких було 71%, а серед тих, хто отримував препарати, що діють на судинний фактор росту (VEGF), 78%. Лікарям про це розповіли 61% пацієнтів, але в медичних записах симптоми зафіксували лише в 41% випадків^[6].

У проспективному дослідженні носові симптоми з’являлися в 76,5% пацієнтів на паклітакселі, 54,2% на доцетакселі і 47,8% на іншій хіміотерапії^[7]. На бевацизумабі та наб-паклітакселі їх мали 82,6%^[8]. Вестибуліт описано й на тлі таргетних препаратів, зокрема інгібіторів EGFR, і там теж найчастіше висівався золотистий стафілокок^[9].

Для полегшення таких симптомів вивчали спрей з олією рожевої герані на кунжутній олії. У подвійному сліпому рандомізованому дослідженні за два тижні покращення відчули 67,4% пацієнтів на хіміотерапії, які користувалися цим спреєм, порівняно з 36,6% у групі з сольовим спреєм. Побічних ефектів було мало^[10]. Ці дані стосуються саме вестибуліту на тлі хіміотерапії, бактеріального вони не стосуються. Якщо ви проходите лікування від раку й маєте такі симптоми, розкажіть про них онкологу: вони трапляються часто й піддаються лікуванню.

Діагностика назального вестибуліту

Зазвичай лікарю достатньо оглянути ніс і розпитати про скарги, аналізи зазвичай не потрібні^[1]. Оскільки лікування цього стану часто потребує призначення антибіотиків, слід звернутися до медичного фахівця, якщо ви підозрюєте в себе це захворювання.

Коли звертатися до лікаря:

• Якщо симптоми не покращуються через кілька днів після початку лікування антибіотиками.
• Якщо з’являється підвищення температури, почервоніння або набряк, які поширюються на інші частини обличчя.
• Якщо є підозра на серйозніші стани, такі як рак носового переддвер’я, необхідна додаткова діагностика.

Стійка ранка чи кірка у вході в ніс, яка не загоюється, теж є приводом для огляду. Рак шкіри переддвер’я носа трапляється дуже рідко, але спочатку проявляється закладеністю, болем, печінням і кровотечами, тож його часто плутають із запаленням^[11]. Чинники ризику: куріння і сонячне випромінювання^[11]. Прогноз загалом непоганий: п’ятирічне виживання в дослідженні 763 пацієнтів становило 69%^[12]. Схожі скарги дають також герпес, екзема та сухість у носі, тож без огляду не обійтися.

Сам по собі вестибуліт часто не минає, тому з такими симптомами краще не тягнути й показатися лікарю: він уточнить діагноз і призначить лікування. Це допоможе уникнути можливих ускладнень.

Лікування назального вестибуліту

Лікування назального вестибуліту спрямоване на боротьбу з бактеріальною інфекцією та полегшення симптомів. Основа терапії: мазь з антибіотиком для місцевого застосування^[1]. Основні методи лікування включають:

• Антибактеріальні мазі. Мазі на основі мупіроцину, які безпечні для використання всередині носа, є одним із найпоширеніших засобів лікування. В Україні зареєстрована назальна мазь із мупіроцином, вона відпускається за рецептом^[13].
• Антибіотики для зовнішнього застосування. Креми з мупіроцином, які наносять на шкіру, можуть допомогти зменшити запалення та запобігти поширенню інфекції.
• Пероральні антибіотики. Якщо інфекція поширюється за межі носового переддвер’я на шкіру обличчя, призначають антибіотики у формі таблеток^[2].
• Теплі компреси. Їх застосовують для полегшення болю та зменшення набряку. Досліджень їхньої ефективності саме при вестибуліті немає, тож вони можуть трохи зменшити дискомфорт, але антибіотик не замінять.

Якщо інфекція серйозна або не піддається звичайному лікуванню:

• Можуть знадобитися внутрішньовенні антибіотики; тяжкий целюліт лікують у стаціонарі^[4].
• У рідкісних випадках, коли виникають абсцеси або значне поширення інфекції, може знадобитися хірургічне втручання, наприклад розкриття гнійника^[4].

Варто знати й обмеження: рандомізованих досліджень лікування фурункула переддвер’я носа немає, а рекомендації спираються на описи випадків і досвід лікарів^[2]. Головне правило самодопомоги: не видавлювати й не колупати ранку, бо так інфекція проникає глибше.

Коротко: вестибуліт лікують маззю з мупіроцином за призначенням лікаря, а видавлювати гнійники в носі не можна.

Ускладнення назального вестибуліту

Назальний вестибуліт зазвичай легко лікується, і ускладнення трапляються рідко: навіть серед 118 госпіталізованих пацієнтів жодного тяжкого не було^[4]. Проте у важких випадках можливі ускладнення, які потребують негайної допомоги:

• Целюліт обличчя. Серйозна інфекція шкіри, що викликає набряк, почервоніння, високу температуру та труднощі з ковтанням. Серед госпіталізованих пацієнтів із вестибулітом целюліт середньої частини обличчя мали 79%^[4]. Його лікують антибіотиками всередину, а тяжкі випадки у стаціонарі.
• Абсцеси. Болючі вузли з гноєм, які потребують дренування медичним фахівцем. Майже в половини госпіталізованих пацієнтів був гнійник у переддвер’ї носа^[4].
• Тромбоз кавернозного синуса. Рідкісне, але небезпечне для життя утворення тромбу у венозному синусі за очима. Його ознаки: висока температура, головний біль, випинання очей, опущення повіки, набряк навколо очей, порушення рухів очей і погіршення зору^[3]. Потребує негайного втручання.

Своєчасне лікування допоможе уникнути цих серйозних наслідків.

Профілактика назального вестибуліту

Хоча сам назальний вестибуліт не є заразним, бактерії, які його викликають, можуть передаватися. Найкраща профілактика прямо випливає з причин^[4][5]. Щоб уникнути розвитку цього захворювання, дотримуйтеся таких рекомендацій:

• Регулярно мийте руки. Це зменшує ризик перенесення бактерій у ніс через контакт з обличчям.
• Уникайте колупання в носі або здирання кірок. Такі дії можуть пошкодити шкіру і створити умови для інфекції.
• Не висмикуйте волоски в носі. Замість цього обрізайте їх чистими ножицями.
• Не тисніть прищі або запалені фолікули в носі. Це може спричинити поширення бактерій і розвиток ускладнень.
• Скоротіть частоту сякання носа. Надмірне тертя подразнює шкіру, тож висякуйтеся м’яко, по черзі кожною ніздрею, особливо під час застуди.
• Уникайте потрапляння сторонніх предметів у ніс.
• Лікуйте алергічний риніт, щоб рідше подразнювати ніс.
• Доглядайте за пірсингом і знімайте прикрасу, якщо навколо неї з’явилося запалення.

Читайте:

Чому утворюються болісні ранки в носі?

Болючі ранки й скоринки в носі найчастіше з'являються через дрібні травми слизової, сухість і бактеріальне з...

До отоларинголога чи сімейного лікаря варто піти, якщо біль і почервоніння не минають за кілька днів, з’являється гній, горбик росте або вестибуліт повторюється, а також якщо ранка чи кірка у вході в ніс довго не загоюється. Негайно зверніться по допомогу, якщо піднялася температура, почервоніння й набряк швидко поширюються на щоку чи повіку, з’явився сильний головний біль, двоїться в очах або боляче рухати очима^[3].