Чому виникає целюліт і як його зменшити

Целюліт мають 80–90% жінок після статевого дозрівання^[1], і серед них чимало струнких і спортивних: дерматологи наголошують, що ямочки на стегнах бувають навіть у дуже тренованих жінок^[2]. З медичного погляду це особливість будови тканин, і на здоров'я вона не впливає. Проте автори оглядових праць пишуть, що через целюліт багато жінок незадоволені своїм тілом і гірше почуваються психологічно^[1].

Тіло змінюється з віком, під впливом гормонів і способу життя, і деякі зміни помітні з першого погляду. Нерівності на шкірі саме такий випадок: для організму вони безпечні, а на самооцінку часто тиснуть сильніше, ніж справжні проблеми зі здоров'ям. Ринок кремів і процедур охоче цим користується, тож корисно знати, що з обіцяного має докази.

Що таке целюліт

Під шкірою жир лежить часточками, між якими проходять тяжі сполучної тканини. Вони з'єднують шкіру з глибшими шарами. Коли тяжі тягнуть шкіру вниз, а жирові часточки тиснуть угору, поверхня стає горбистою, з ямочками й западинами, і з'являється ефект «апельсинової кірки»^[3]. У побуті кажуть просто «целюліт» або «апельсинова кірка», а у фаховій літературі трапляється назва «гіноїдна ліподистрофія», тобто розподіл жиру за жіночим типом, хоча хворобою жирової тканини целюліт не є. Найчастіше він з'являється на стегнах, сідницях і животі^[4]. Це косметичний стан: він не болить і не шкодить організму^[3].

Схожа назва часто плутає: бактеріальний целюліт є зовсім іншою недугою, інфекцією глибоких шарів шкіри, за якої шкіра стає гарячою, набряклою й болючою, і лікують її антибіотиками^[5]. Косметичний целюліт з інфекціями ніяк не пов'язаний.

Відмінність від ліпедеми

Ліпедема є хворобою, за якої жир надмірно й симетрично накопичується в сідницях, стегнах і гомілках, а іноді й у руках. Стопи й кисті при цьому зазвичай не уражаються, тому ноги можуть виглядати непропорційно до решти тіла^[6].

Ліпедема змінює й відчуття в ногах: вони болять, стають чутливими до дотику, важкими, легко вкриваються синцями. Шкіра м'яка, прохолодна на дотик і теж може мати вигляд «апельсинової кірки». У тяжчих випадках ці зміни заважають ходити і щодня жити звичним життям. Зайва вага ліпедему не спричиняє, вона трапляється і в людей із нормальною масою тіла^[6].

Целюліт, на відміну від ліпедеми, не болить, не обмежує рухів і не робить ноги непропорційними. Зовні вони можуть бути схожі, але целюліт залишається суто естетичною особливістю.

Читайте:

Що таке лімфедема і як зменшити набряк тіла

Лімфедема (у побуті «лімфостаз»): що це за стійкий набряк руки, ноги чи іншої частини тіла, чим первинна форма ...

Кого вражає целюліт

Целюліт буває і в чоловіків, проте значно рідше. Жінки стикаються з ним набагато частіше через будову сполучної тканини та вплив гормонів.

Ознаки целюліту мають 80–90% жінок після статевого дозрівання і менш ніж 10% чоловіків^[3]. На ймовірність його появи і вираженість впливають стать, вік, спадковість, кількість жиру в організмі та товщина шкіри. Клініка Мейо додає до цього вагітність і малорухливий спосіб життя, а також зазначає, що целюліт часто буває в кількох жінок однієї родини. З віком шкіра втрачає пружність, тому нерівності стають помітнішими, а надмірна вага їх посилює^[4].

Міф: целюліт буває лише в людей з ожирінням. Насправді: його мають і худі, і треновані люди, бо він залежить від розташування сполучних тяжів і стану шкіри, а кількість жиру лише один із чинників. Після значного схуднення обвисла шкіра навіть може зробити ямочки помітнішими^[2].

Симптоми та прояви

Основна ознака целюліту полягає у змінах поверхні шкіри, які виглядають як ямочки чи горбки. Вони можуть бути помітні постійно або лише тоді, коли шкіру стиснути пальцями. Найчастіше такі ділянки бувають на стегнах, сідницях і животі. Болю чи дискомфорту целюліт не спричиняє, але може засмучувати своїм виглядом.

Медики виділяють кілька ступенів целюліту. Ця класифікація допомагає описати, наскільки виражені зміни на шкірі^[3]:

• Ступінь 0: ознак целюліту немає.
• Ступінь 1: стоячи шкіра виглядає гладкою, а сидячи з'являються легкі ямочки.
• Ступінь 2: помірні ямочки помітні і в положенні сидячи, і стоячи.
• Ступінь 3: виражені ямочки стоячи й сидячи, на шкірі чергуються глибокі западини та підвищення, «піки й долини».

Ступені описують лише вигляд шкіри. Лікарям вони потрібні, щоб порівнювати стан до і після процедур.

Причини виникнення

Точна причина целюліту досі невідома^[4]. Найбільше уваги дослідники приділяють фіброзним тяжам під ямочками. Креми й апарати, що діють лише на шкіру чи підшкірний жир, дають слабкий і нестійкий результат, а методи, які розсікають або розслаблюють самі тяжі, працюють найдовше. Тому автори огляду вважають, що саме тяжі відіграють центральну роль у появі целюліту^[7].

Від будови сполучної тканини залежить і різниця між статями. У чоловіків волокна перехрещуються сіткою, що робить поверхню рівнішою. У жінок вони йдуть паралельно^[3], здебільшого перпендикулярно до шкіри, як стовпчики, між якими жир легко випинається вгору. Магнітно-резонансна томографія показала, що в жінок із целюлітом таких перпендикулярних тяжів більше, жир глибше вдається в шкіру, а внутрішній шар жиру товщий^[8].

Гормони також можуть впливати на його появу. Високий рівень естрогену, наприклад під час статевого дозрівання чи вагітності, імовірно, підсилює схильність до целюліту^[3]. Це одне з пояснень, чому целюліт частіше буває в жінок.

Целюліт не заразний^[3]. Він не передається від людини до людини.

Міфи про целюліт

• Міф: целюліт утворюють «токсини» і «шлаки», тож його виводять детокс-дієтами, чаями й обгортаннями. Насправді: доказів зв'язку целюліту з «токсинами» немає, дослідники пов'язують його з будовою фіброзних тяжів і жирової тканини^[7]. Для комерційних детокс-дієт досі не провели жодного рандомізованого дослідження на людях^[9], а довкола очищення печінки та детоксу загалом склалося чимало хибних уявлень.
• Міф: целюліт є просто зайвим жиром, тож його прибирають так само, як жир. Насправді: методи, що видаляють жир, часто ніяк не змінюють целюліт^[2].

Коротко: для більшості дорослих жінок целюліт є нормою; ні детокс, ні обгортання не виводять із нього «шлаків», бо їх там немає.

Діагностика

Целюліт легко розпізнати за зовнішнім виглядом шкіри. Для цього достатньо оглянути ділянки, де він найчастіше буває: стегна, сідниці, живіт. Аналізи або інструментальні дослідження не потрібні.

Лікувати целюліт не обов'язково^[4], адже він не шкодить здоров'ю. Огляд лікаря корисний тим, хто хоче обговорити методи корекції й обрати процедури, що підходять саме їм, а також якщо поряд із нерівностями ноги болять, легко вкриваються синцями або непропорційно збільшилися: так може проявлятися ліпедема.

Методи лікування та зменшення проявів

Позбутися целюліту повністю неможливо, але його помітність можна зменшити поєднанням процедур, фізичної активності та змін у харчуванні. Систематичний огляд 24 рандомізованих досліджень за участю 2084 пацієнток визнав найперспективнішими ударно-хвильову терапію, радіочастотні процедури та ін'єкційні методи. Водночас якість доказів у ньому оцінено як помірну, а більшість досліджень тривали недовго^[10].

Медичні та косметичні процедури

Фахівці застосовують різні підходи, і в більшості з них ефект тимчасовий^[3]. Найпоширеніші методи такі^[2]:

• Глибокий масаж: покращує кровообіг і тимчасово робить шкіру гладшою. Для вакуумного масажу (ендермології) дослідження дали суперечливі результати, а целюліт повертається приблизно за місяць після припинення сеансів.
• Акустична хвильова терапія: на тканини діють акустичними (ударними) хвилями. У рандомізованому дослідженні 6 сеансів разом із вправами для сідничних м'язів через 3 місяці дали кращий результат, ніж ті самі вправи з імітацією процедури^[11].
• Лазерна терапія: ущільнює й потовщує шкіру, а деякі лазери розсікають тяжі. Результат тримається близько пів року і довше, але частина ямочок зазвичай повертається.
• Ліпосакція: прибирає глибокий жир, проте дерматологи не радять її при целюліті, бо після неї ямочки можуть стати помітнішими.
• Мезотерапія: ін'єкції препаратів у проблемні ділянки. Досліджень, які підтверджують її дію, мало, а побічні ефекти часті: набряк, ущільнення, інфекції, зміни шкіри.
• Субцизія: лікар голкою розсікає тяжі під ямочками. Після процедури бувають біль, синці й тривала пігментація шкіри, проте западини згладжуються^[12].
• Креми та лосьйони з кофеїном або ретинолом (0,3%): кофеїн, імовірно, тимчасово «підсушує» клітини, тож ефект тримається лише за щоденного використання. У плацебо-контрольованому дослідженні за пів року ретинолу пружність шкіри зросла на 10,7%, а горбистість майже не змінилася^[13]. Креми з амінофіліном можуть спричиняти тривогу і прискорене серцебиття, тому людям з інгалятором від астми їх слід уникати. Будь-який новий засіб спершу перевіряють на невеликій ділянці шкіри протягом 48 годин.
• Спа-процедури: можуть тимчасово зменшувати вираженість целюліту. Ефект обгортань з електростимуляцією (іонотермії) тримається лише 12–18 годин, і незалежних досліджень на їхню користь немає.
• Вакуум-асистоване розсічення тканин: апарат присмоктує шкіру й точно розсікає тяжі, тож западини підтягуються. У багатоцентровому дослідженні з пристроєм для такої субцизії результат не слабшав протягом 3 років^[14].
• Теплові методики: радіочастотні процедури дають невелике і короткочасне покращення, тому потрібно кілька сеансів. Доказів, що ультразвук сам по собі зменшує целюліт, немає; можливо, він допомагає в поєднанні з іншими методами. Також застосовують інфрачервоне світло.
• Ін'єкції колагенази: фермент руйнує колаген тяжів. У двох дослідженнях III фази через 71 день помітне покращення мали 39,4% жінок проти 14,6% у групі плацебо^[15], але в грудні 2022 року виробник припинив випуск препарату через виражені й непередбачувані синці після ін'єкцій^[16].

Для підтримки результату більшості процедур потрібні повторні сеанси.

Коротко: найстійкіший результат дають методи, що розсікають тяжі під ямочками; креми, масаж і спа діють слабко і лише доти, доки ними користуються.

Фізична активність і дієта

Регулярні вправи збільшують м'язову масу і покращують кровообіг, а з більшою кількістю м'язів шкіра виглядає рівнішою й пружнішою^[2]. Найбільшу користь дають^[3]:

• Біг: активізує кровообіг і допомагає зменшити відкладення жиру.
• Велосипед: тренує м'язи нижньої частини тіла та робить шкіру підтягнутішою.
• Силові вправи: розвивають м'язи, що допомагає вирівняти поверхню шкіри.

Харчування теж має значення. Клініка Клівленда вважає, що висококалорійне меню з великою кількістю вуглеводів, жирів, консервантів і солі може посилювати целюліт^[3], хоча прямих досліджень цього мало. Якщо є зайва вага, поступове схуднення за допомогою збалансованої дієти може зробити целюліт менш помітним^[2].

Альтернативні та традиційні методи

У деяких випадках застосовують засоби з народної та традиційної медицини:

• Гінкго білоба: покращує кровообіг, і Клініка Клівленда припускає, що це може зменшити вираженість целюліту^[3]. Американська академія дерматології пише, що жодна добавка, зокрема з гінкго, кофеїном чи екстрактом виноградних кісточок, целюліт не зменшує^[2].
• Екстракт виноградних кісточок: його рекламують через вплив на дрібні судини, але доказів дії на целюліт так само немає.
• Капінг (банки): створює вакуум і підтягує шкіру. Є невеликі дослідження з позитивними результатами, але даних поки недостатньо.
• Суха щітка: масаж покращує кровотік, а згладжування шкіри, якщо воно буває, тимчасове, бо шкіра просто трохи набрякає.
• Масажні ролики та пристрої: доказів тривалого ефекту немає^[3].

Короткочасний ефект від таких методів можливий, але їхня користь науково не доведена.

Результати та прогноз

Ефективність процедур залежить від особливостей організму, а результати з'являються в різні строки^[3]:

• Акустична хвильова терапія: курс триває близько шести тижнів, результат зберігається 2–6 місяців.
• Субцизія: перші зміни помітні приблизно через місяць після першої процедури.
• Креми з ретинолом: для ефекту потрібно щонайменше пів року регулярного застосування.
• Фізичні вправи: видимий результат настає щонайменше через 2–3 місяці тренувань.

Жодна з методик не усуває целюліт назавжди, проте комбінація різних підходів дозволяє зробити його менш помітним. Якщо підтримувати форму і повторювати процедури, результат тримається довше.

Профілактика

Запобігти целюліту повністю неможливо, але певні звички можуть зробити його менш вираженим^[3]:

• Регулярні фізичні вправи: підтримують тонус м'язів і зменшують відкладення жиру.
• Здорове харчування: менше жирної, солоної та надмірно обробленої їжі допомагає тримати стабільну вагу.
• Добавки з кофеїном, гінкго білоба чи екстрактом виноградних кісточок: їх іноді радять для кращого кровообігу, але доказів, що вони запобігають целюліту, немає.

Такі заходи не гарантують відсутності целюліту, але можуть зменшити його вираженість.

Коли звернутися до лікаря

Щоб розпізнати целюліт, лікар не потрібен. Проте консультація сімейного лікаря, дерматолога або пластичного хірурга корисна, якщо ви хочете підібрати методи зменшення його проявів^[4].

Є ситуації, коли варто звернутися до фахівця:

• після кремів чи процедур з'явилися подразнення або алергічна реакція;
• ділянка шкіри раптом почервоніла, стала гарячою, набряклою й болючою: так проявляється бактеріальний целюліт, і лікар потрібен якнайшвидше^[5];
• ви хочете дізнатися, які методи підходять саме для вашої шкіри;
• плануєте почати інтенсивні тренування і потребуєте порад щодо безпечних вправ.

Корисно мати перелік питань для лікаря:

• Які методи лікування будуть найефективнішими в моєму випадку?
• Які вправи допомагають зменшити вираженість целюліту?
• Як часто потрібно займатися спортом для досягнення результату?
• Які зміни варто внести в харчування?
• Коли можна очікувати перших результатів?