Дивертикуліт: причини, симптоми, діагностика та лікування

Дивертикуліт — це запалення кишень у товстій кишці, яке виникає нечасто, але може дати про себе знати болем, ускладненнями й потребою в уважному ставленні.

Товста кишка — не просто трубка для проходження їжі. З роками вона змінюється, і в її стінках можуть з’являтися невеликі випинання. Більшість людей навіть не здогадується про їх існування. Але іноді ці кишені стають джерелом проблем. Несподіваний біль, здуття, температура — усе це може бути проявом дивертикуліту.

Що таке дивертикуліт

Дивертикуліт — це запалення дивертикулів, тобто невеликих випинань у стінці товстої кишки. Поява таких випинань називається дивертикульозом. Самі по собі ці випинання не спричиняють симптомів і можуть не турбувати роками. Проблема виникає тоді, коли один або кілька дивертикулів запалюються або інфікуються. Це вже не безпечний стан, а гострий процес, який викликає біль, порушення випорожнень і навіть ускладнення.

Дивертикуліт — це не окрема хвороба, а ускладнення дивертикульозу. Залежно від перебігу, запалення може бути легким і минути самостійно, або ж прогресувати й потребувати лікування в стаціонарі.

Види дивертикуліту

Запалення дивертикулів може мати різні форми — як за перебігом, так і за складністю. Це важливо для вибору правильного лікування та прогнозу. Загалом виділяють кілька підходів до класифікації: за тривалістю процесу та за наявністю ускладнень.

Гострий і хронічний перебіг

Гострий дивертикуліт виникає раптово. Це класична ситуація: біль, температура, зміни випорожнень — усе розгортається протягом короткого часу. У більшості випадків така форма минає після лікування і не повертається. Але бувають і повторні епізоди. Якщо запалення не проходить повністю або з’являється знову і знову, мова йде вже про хронічний дивертикуліт. Його причини можуть бути різними: неповне загоєння після першого нападу або вплив інших запальних захворювань кишечника.

Ускладнений і неускладнений перебіг

Більшість випадків — неускладнені. Це означає, що запалення обмежене одним або кількома дивертикулами, можливе незначне інфікування, але немає додаткових змін у тканинах чи поруч розташованих органах. При правильному підході такі випадки добре піддаються лікуванню.

Ускладнений дивертикуліт — це зовсім інша історія. Тут запалення призводить до розриву дивертикула, утворення рубців, порушень прохідності кишківника чи появи свищів. У таких випадках перебіг стає важчим, лікування складнішим, а ризики вищими.

Симптоми та причини

Прояви дивертикуліту залежать від того, наскільки сильне запалення й де саме воно виникло. У легких випадках можуть бути лише дискомфорт і здуття. Але зазвичай симптоми більш виражені й виникають раптово.

Симптоми

Коли запалюється дивертикул, біль відчувається чітко в тому місці, де він розташований. Він може бути різким, колючим або мати пекучий характер. У більшості випадків біль локалізується в нижній лівій частині живота, особливо якщо мова про людей європейського походження. У деяких випадках біль поширюється на таз або навіть на спину. Якщо ж дивертикульоз охоплює праву частину ободової кишки, як це частіше буває у представників азійського походження, то біль може бути у верхній правій частині живота.

Крім болю, дивертикуліт може проявлятися іншими симптомами. Їх легко сплутати з проявами інших хвороб органів травлення, але є кілька характерних ознак.

Ознаки, які можуть супроводжувати дивертикуліт:

• Біль у животі: найчастіше різкий, локалізований, посилюється при русі або пальпації.
• Здуття або напруження: іноді можна намацати ущільнення в животі.
• Лихоманка: свідчить про наявність запального процесу.
• Нудота і блювання: часто супроводжують гострий епізод.
• Кров у калі: може з’явитися при ушкодженні стінки кишки.
• Порушення випорожнення: переважає закреп, але можлива й діарея.

Причини

Дивертикуліт не виникає на порожньому місці — йому передує поява дивертикулів у стінці товстої кишки. Саме їх запалення і стає джерелом проблем. У більшості випадків запусковим механізмом стає поєднання кількох факторів: підвищеного тиску в кишківнику, механічного пошкодження стінки й потрапляння бактерій до місця запалення.

Серед ключових причин розвитку дивертикульозу та подальшого запалення:

• Вік: з віком стінки кишки слабшають. Приблизно 10% людей після 40 років мають дивертикульоз, а після 60 років — щонайменше половина.
• Спадковість: генетичні чинники можуть впливати на місце утворення дивертикулів і реакцію на запалення, хоча прямий механізм ще досліджується.
• Харчування з низьким вмістом клітковини: така дієта уповільнює просування вмісту кишківника й підвищує навантаження на стінки.
• Переважання оброблених продуктів у раціоні: їжа, бідна на волокна, сприяє утворенню твердого калу, що погано проходить через кишку.
• Регулярні закрепи та натужування: часте прикладання зусиль під час випорожнення підвищує тиск у кишковій стінці й сприяє формуванню випинань.
• Місцеве ушкодження стінки кишки: підвищений тиск у поєднанні з затриманою їжею в дивертикулі може викликати ерозію його стінки. Це створює умови для запалення та проникнення бактерій у тканини.

Крім цих причин, дивертикуліт іноді виникає на фоні інших порушень у кишці — наприклад, запальних процесів, як-от коліт. Також окремо розглядається роль вірусних збудників, зокрема цитомегаловірусу, у запуску запалення.

Ускладнення

У більшості випадків дивертикуліт проходить без наслідків. Але іноді запалення призводить до серйозніших проблем, які можуть впливати не лише на кишківник, а й на інші органи. Ці ускладнення не виникають раптово — зазвичай їм передує затяжне або повторне запалення. Далі — що саме може трапитись, якщо процес набуває складнішого перебігу.

До можливих ускладнень дивертикуліту належать:

• Кровотеча з травного тракту: пошкодження судин у ділянці дивертикула може спричинити значну втрату крові.
• Кишкова непрохідність: сильне запалення звужує просвіт кишки, а рубці можуть зробити це звуження постійним.
• Свищі: запалена стінка кишки іноді проростає у сусідні органи, утворюючи патологічні ходи.
• Запалення сечового міхура: дивертикуліт поблизу сечового міхура може викликати подразнення або інфекцію.
• Абсцес: гнійне скупчення навколо ураженої ділянки може потребувати дренування.
• Перфорація кишки: прорив дивертикула спричиняє потрапляння бактерій у черевну порожнину, що веде до перитоніту або сепсису.

Є кілька ознак, які можуть натякати на ускладнення. Якщо вони з’являються, варто реагувати без зволікань:

• Свіжа кров у калі: може бути наслідком ушкодження судин у стінці кишки.
• Блідість і слабкість: можливий симптом прихованої крововтрати.
• Часте або болісне сечовипускання: сигнал про залучення сечового міхура до запального процесу.
• Напруження живота: свідчить про подразнення очеревини.

Хоча такі ускладнення трапляються нечасто, важливо знати про них і вчасно звертати увагу на симптоми, які можуть свідчити про погіршення стану.

Діагностика

Дивертикуліт може нагадувати багато інших станів, як-от апендицит або інфекційний коліт. Іноді його симптоми маскуються, а сам дивертикульоз тривалий час не дає про себе знати. У багатьох людей дивертикули виявляють випадково — під час колоноскопії або рентгену, проведеного з іншої причини.

Щоб підтвердити діагноз, лікар починає зі збору анамнезу: розпитує про харчування, частоту випорожнень, вживані ліки та загальний стан. Далі проводиться фізикальний огляд, який може включати пальцеве дослідження через пряму кишку. Воно допомагає виявити болісність, кров або напруження внизу живота.

Після цього призначаються лабораторні тести:

• Загальний аналіз крові: дозволяє виявити ознаки запалення або анемії.
• Аналіз сечі: виключає запальні процеси в сечовивідних шляхах.
• Аналіз калу: перевіряється на домішки крові або інфекційні збудники.

Найточнішим методом виявлення дивертикуліту є комп’ютерна томографія (КТ) черевної порожнини — вона дозволяє побачити ознаки запалення, набряку, гнійників чи навіть перфорації. У деяких випадках, після завершення гострої фази, можуть також застосовувати колоноскопію — для детального огляду стінки кишки зсередини. Ще один додатковий варіант — рентгенографія з контрастом (так звана нижня серія ШКТ), яка дає змогу оцінити стан кишки, якщо неможливо провести КТ чи колоноскопію.

Обсяг діагностики залежить від тяжкості симптомів. Якщо є підозра на ускладнення або неясна клінічна картина, використовують кілька методів одночасно для точнішого висновку.

Лікування

Тактика лікування залежить від форми та тяжкості перебігу дивертикуліту. У багатьох випадках стан минає при дотриманні домашнього режиму. Але за ускладненого перебігу або при рецидивах може знадобитися стаціонар або навіть хірургія. Варто знати: якщо дивертикули вже з’явилися, вони не зникають самі. Єдиний спосіб позбутися їх — хірургічне видалення ураженої ділянки кишки. Проте таке втручання проводиться лише при потребі.

Чи може минути самостійно

Неускладнена форма може зникнути без серйозного втручання. Але навіть тоді потрібно звернутись до лікаря, щоби переконатися, що запалення не прогресує. У легких випадках можуть бути призначені антибіотики, рідка дієта, спазмолітики для зняття кишкових скорочень та послаблюючі засоби, які зменшують навантаження на стінку кишки під час випорожнення.

Домашнє лікування

Якщо лікар дозволив не госпіталізуватись, можна лікуватися вдома, дотримуючись певних умов. Основне завдання — дати кишківнику можливість "відпочити".

Що може входити в домашнє лікування:

• Рідка дієта: виключає тверду їжу, щоб зменшити навантаження. Дозволені бульйони, киселі, желе, чаї без цукру.
• Антибіотики: при підозрі на бактеріальне запалення, за призначенням лікаря.
• Парацетамол: безпечний варіант знеболення, не викликає додаткового подразнення шлунка.
• Послаблюючі засоби: м’якої дії, щоб запобігти натужуванню при дефекації.
• Спазмолітики: зменшують кишкові спазми й полегшують дискомфорт у животі.

Чого варто уникати

Під час епізоду дивертикуліту не можна приймати нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), бо вони підвищують ризик кровотеч і подразнюють слизову. До них належать аспірин, ібупрофен, напроксен та їх аналоги.

Госпітальне лікування

За складного або затяжного перебігу потрібне стаціонарне лікування. У таких випадках застосовують внутрішньовенні антибіотики та знеболення. Харчування тимчасово може здійснюватися через крапельницю, щоб зменшити активність кишківника. Якщо утворився абсцес, його дренують.

За наявності перфорації або важкої форми інфекції може бути рекомендована тимчасова колостома. Це хірургічне втручання, під час якого кінець товстої кишки виводять на поверхню живота, формуючи стому. Калові маси тимчасово виходять у спеціальний мішок. Після відновлення організму, у другому етапі операції, цю стому зазвичай закривають і з'єднують кишку знову.

Хірургія між нападами

Якщо у людини було кілька нападів гострого дивертикуліту або з’являлися ускладнення, лікар може рекомендувати планову операцію. Її проводять у період ремісії, коли запалення повністю вщухло. Такий підхід дозволяє уникнути подальших загострень і значно зменшити ризик небезпечних наслідків.

Прогноз

Навіть попри ризики ускладнень, більшість випадків дивертикуліту минають без сліду. Якщо запалення не ускладнене, стан швидко поліпшується після кількох днів дієти та лікування. У таких ситуаціях жодного впливу на загальний стан здоров’я або тривалість життя зазвичай не буває.

Тільки невелика частина людей стикається з тяжкими формами або повторними нападами, і ще менша — з потребою в операції. Ризики для життя з’являються лише тоді, коли має місце прорив кишки, велика кровотеча або розрив абсцесу з розвитком перитоніту. Але навіть у цих ситуаціях, за умови вчасного лікування, прогноз залишається сприятливим.

Профілактика

Попри те, що дивертикули не зникають самостійно, можна знизити ймовірність їх запалення. Зміни в способі життя допомагають зменшити тиск усередині кишки, покращити її роботу та запобігти новим епізодам захворювання.

Ключова роль харчових волокон

Основний напрям профілактики — дієта з високим вмістом клітковини. Вона допомагає зробити стілець м’якшим і полегшити його просування, зменшуючи тиск у кишці. Волокна містяться у свіжих овочах, фруктах, бобових і цільнозернових продуктах. Якщо отримати достатньо клітковини з їжею важко, можна використовувати аптечні добавки. Наприклад, засоби на основі псиліуму (подорожника), які представлені під різними торговими марками. Проте перед вживанням бажано узгодити це з лікарем.

Вода — не менш важлива

Для ефективної дії клітковини обов’язково потрібно пити достатньо води. Рекомендована кількість — щонайменше 8 склянок по 240 мл на добу. Вода полегшує пересування калових мас і запобігає закрепам.

Горіхи та насіння

Раніше вважалося, що продукти з дрібними твердими часточками, як-от насіння, горіхи, попкорн або полуниця, можуть потрапляти в дивертикули й спричиняти запалення. Сучасні дослідження не підтвердили ці побоювання. Тому немає потреби обмежувати ці продукти, якщо вони добре переносяться.

Що ще варто врахувати

Окрім клітковини, є й інші звички, які можуть знизити ризик загострень:

• Уникати тривалого натужування: не варто затримувати випорожнення, сидіти на унітазі з телефоном або надмірно тужитись.
• Фізична активність: регулярні помірні навантаження підтримують здорову моторику кишківника.
• Контроль за жирною їжею: надмір жирів може сповільнювати проходження їжі та спричиняти дискомфорт.
• Чорнослив або його сік: природні послаблювальні властивості допомагають запобігати закрепам.

Поведінка під час загострення

Якщо з’явилися ознаки загострення — біль, нудота, порушення стільця — необхідно перейти на рідку дієту. Доти, доки симптоми не зменшаться, не можна вживати клітковину чи тверду їжу. У раціоні залишаються лише прозорі рідини: вода, чай без цукру, відвари. Після покращення поступово вводять інші продукти.

Якщо дивертикуліт повторюється

Іноді навіть після повного одужання дивертикуліт повертається. Причин може бути кілька. У когось це пов’язано з особливостями імунної системи — коли організм повільніше бореться з інфекціями або має слабшу протизапальну відповідь. У інших — із фоновими станами, наприклад, аутоімунними захворюваннями або хронічними порушеннями балансу кишкової мікрофлори.

Також не виключено, що структура кишківника або стійкі зміни в ураженій ділянці сприяють повторному накопиченню залишків їжі в дивертикулах і новим запаленням. І хоча профілактичні заходи справді допомагають, вони не гарантують повного захисту.

Коли напади стають регулярними, а лікування вдома не дає довготривалого ефекту, лікар може запропонувати планову операцію — видалення проблемної ділянки кишківника. Це називається резекцією. Якщо немає нагальної потреби, таку операцію зазвичай проводять у плановому порядку, без утворення стоми, з мінімальним втручанням у якість життя.

Як позбутися закрепу: 8 ефективних домашніх методів

Біль у животі: все, що потрібно знати

Виразковий коліт: все, що потрібно знати