Псилосибін, речовина з «магічних грибів», демонструє здатність уповільнювати старіння людських клітин і, можливо, знижувати ризик розвитку вікових хвороб.

У науковому журналі npj Aging оприлюднено дані дослідження, яке може змінити уявлення про псилосибін [дослідження]. Цю речовину з психоактивних грибів уже кілька років вивчають у психіатрії, але тепер з’явилися перші докази її впливу на старіння клітин. Дослідники встановили, що активна форма псилосибіну — псилоцин — подовжує життя клітин шкіри та легень більш як на 50%, зберігаючи при цьому їхні молоді функції. Додаткові експерименти на мишах показали ознаки покращеного фізичного стану та підвищеної тривалості життя, що стало підставою для обережного оптимізму щодо потенційної ролі цієї речовини у майбутній медицині старіння. 

Що таке псилосибін і як його раніше вивчали

Псилосибін — це природна психоактивна речовина, що міститься в різних видах грибів, які часто називають «магічними грибами». Потрапляючи до організму, він перетворюється на активну форму — псилоцин. Саме псилоцин зв’язується з рецепторами серотоніну в мозку, викликаючи зміну сприйняття, настрою, емоцій та мислення.

Упродовж останніх кількох років псилосибін став об’єктом активних клінічних досліджень. Більшість із них зосереджені на впливі цієї речовини на психічне здоров’я. На сьогодні завершено або активно проводиться понад 150 клінічних випробувань, які охоплюють широкий спектр порушень.

Основні напрямки, у яких вивчається дія псилосибіну:

Хоча в усіх цих напрямках дослідження ще тривають, уже зараз зростає зацікавлення тим, що псилосибін може мати системний вплив не лише на мозок, а й на клітини інших органів.

Ключове дослідження — як псилосибін впливає на клітини

Група науковців, очолювана Луїзою Хекер, оприлюднила дані, які суттєво розширюють розуміння можливостей псилосибіну. Дослідники використали модель клітинного старіння на прикладі людських клітин легень і шкіри. Їм було цікаво, як саме вплине псилоцин на тривалість життя клітин поза межами центральної нервової системи. [дослідження]

Робота з клітинами людини

На першому етапі досліду вчені вивчали клітини, що перебувають у стані природного клітинного старіння. Після обробки псилоцином вони помітили, що клітини продовжують старіти, але темп цього процесу уповільнюється. Більше того, такі клітини довше зберігали властивості, притаманні «молодим» — морфологічно, за метаболізмом і функціональністю. Загалом життєвий цикл клітин зріс більш ніж на 50%.

Дані з досліду на мишах

На другому етапі дослідження команда перейшла до досліду на тваринній моделі. Мишам, які за віком відповідають приблизно 60–65 людським рокам, вводили псилосибін. Згодом виявилося, що ці тварини жили довше за тих, що не отримували препарат. Також дослідники зафіксували візуальні ознаки покращення: менше сивини в шерсті, зростання нової шерсті, загальна активність і кращий фізичний стан.

Дослідники наголошують, що експеримент було спроєктовано з урахуванням клінічного контексту: якщо речовина може подовжувати клітинне життя, це може бути перспективним кроком у створенні підходів до здорового старіння.

Можливі механізми дії — як псилосибін уповільнює старіння

Одне з ключових відкриттів дослідження полягає в тому, що псилоцин, активна форма псилосибіну, позитивно впливає на кілька біологічних процесів, які безпосередньо пов’язані зі старінням клітин і розвитком вікових хвороб. Ці механізми виявлено в лабораторних умовах, і вони поки що потребують подальшого підтвердження в клінічних дослідженнях.

Дослідники виявили три основні напрямки впливу:

  • Зниження оксидативного стресу: псилосибін зменшує рівень пошкоджень, які виникають у клітинах під дією вільних радикалів, що накопичуються з віком і спричиняють ушкодження білків, ліпідів і ДНК.
  • Поліпшення механізмів репарації ДНК: клітини активніше включають відновлювальні системи після пошкоджень, що сприяє збереженню генетичної стабільності.
  • Підтримка довжини теломерів: псилосибін допомагає уповільнити скорочення теломерів — кінцевих ділянок хромосом, які з віком стають коротшими, що асоціюється зі зниженням життєздатності клітин.

Саме вплив на теломери вважається одним із найперспективніших напрямків у геронтології, оскільки укорочення теломерів пов’язують із розвитком серцево-судинних захворювань, нейродегенерації та злоякісних пухлин. Завдяки цьому псилосибін може виявитися корисним не лише для уповільнення старіння, а й для зниження ризику деяких вікових хвороб.

Чи можна це вважати проривом? Коментарі вчених

Хоча результати дослідження справляють враження, науковці закликають до обережності в оцінках. Авторка роботи, Луїза Хекер, наголошує, що до цього часу дія псилосибіну переважно вивчалася в контексті психіатрії. Його системна дія на інші тканини та органи поки що залишається маловивченою.

Псилосибін добре відомий завдяки психоделічному ефекту, але нові дані свідчать, що вплив речовини може охоплювати значно ширший спектр фізіологічних процесів. Утім, для підтвердження ефективності як потенційного засобу проти старіння, необхідно глибше зрозуміти механізми дії поза межами центральної нервової системи.

Хоча робота є цікавою, робити висновки щодо впливу псилосибіну на реальні захворювання, зокрема рак, ще зарано. Поняття «антистаріння» є надто широким, і щоби перейти до клінічного використання, треба пройти кілька обов’язкових етапів:

  • Клінічні дослідження на людях: лабораторні й тваринні моделі не гарантують такий самий ефект у людському організмі.
  • Визначення дози та частоти: важливо встановити, яка кількість речовини є безпечною та ефективною.
  • Моніторинг побічних ефектів: зважаючи на психоактивні властивості псилосибіну, слід ретельно вивчати потенційні ризики, особливо при тривалому застосуванні.

Якщо речовина дійсно стимулює клітинне відновлення, її роль у регенеративній медицині може бути перспективною.

Що це може означати для медицини майбутнього

Результати дослідження відкривають нову нішу для вивчення псилосибіну — не лише як психоактивного засобу, а як потенційного регулятора клітинного старіння. Якщо подальші дослідження підтвердять ці дані, медична спільнота може отримати інструмент для зменшення темпів біологічного старіння та профілактики низки вікових хвороб.

Особливо цікавим є можливий вплив псилосибіну на процеси регенерації: за умов ушкодження тканин, зокрема після гострих станів, таких як інфаркт міокарда або інсульт, речовина може сприяти відновленню клітин. Це може мати значення для розвитку нових методів лікування в геріатрії, кардіології, неврології та онкології.

Однак поки що псилосибін залишається речовиною, дія якої вивчається в експериментальному форматі. Для практичного застосування потрібна серія масштабних клінічних досліджень, чітке регулювання, а також безпечні форми введення.

Підсумок

Нові результати досліджень дозволяють інакше поглянути на псилосибін — не лише як психоактивну речовину, а як можливий біологічний регулятор старіння. Його здатність уповільнювати клітинні зміни та підтримувати молоді властивості тканин заслуговує на увагу. Але перш ніж ці дані можуть бути втілені в реальну медичну практику, наука має пройти довгий і ретельний шлях перевірки, верифікації та контролю.